Навчальний посібник 19. 01.12 Фінанси. Навчальний посібник з курсу фінанси" для пiдготовки молодших спецiалiстiв за галуззю знань 0305 Економiка I пiдприємництво"

• Название: Навчальний посібник з курсу фінанси" для пiдготовки молодших спецiалiстiв за галуззю знань 0305 Економiка I пiдприємництво"
• Дата: 20.11.2018
• Размер: 1.54 Mb.
• Имя файла: Навчальний посібник 19. 01.12 Фінанси.doc
• Тип: Навчальний посібник; #57058
• страница: 7 из 14

Тема 7. ДЕРЖАВНИЙ КРЕДИТ І ДЕРЖАВНИЙ БОРГ
ПЛАН ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

1. 
   Сутність і значення державного кредиту
   
2. 
   Форми державного кредиту та його класифікація
   
3. 
   Державний борг: сутність та основні форми
   
4. 
   Методи управління державним боргом
   

Основні поняття: державний кредит, державні позики, облігації, внутрішні позики, міжнародний державний кредит, внутрішній та зовнішній державний борг, поточний та капітальний державний борг, методи управління державним боргом.

1. 
   Сутність і значення державного кредиту
   

Частина фінансових ресурсів перерозподіляється державою на засадах зворотності за допомогою кредиту. Державний кредит – сукупність економічних відносин, що виникають між державою як позичальником (або позикодавцем) коштів і фізичними і юридичними особами, іноземними урядами в процесі формування і використання загальнодержавного фонду грошових ресурсів.

Державний кредит як фінансову категорію слід розглядати в двох аспектах: активному, коли держава відіграє роль кредитора, і в пасивному, коли вона виступає позичальником коштів. За аналогією з банківським кредитом, у фінансовій практиці державним кредитом називають кредит, який видається з державного бюджету.

Держава для фінансування свої потреб може мобілізувати фінансові ресурси у формі державного кредиту. Держава є позичальником, а населення і підприємницькі структури, тобто фізичні і юридичні особи, — кредитодавцями. Державний кредит має строк повернення і ціну у формі процента. Державний кредит буває внутрішнім і зовнішнім.

За своєю економічною сутність державний кредит – це форма вторинного перерозподілу валового внутрішнього продукту. Його джерелом є вільні кошти населення, підприємств, організацій.

Державний кредит відрізняється від банківського. Він, як правило, використовується для покриття дефіциту державного бюджету, і джерелом його повернення та сплати відсотків є доходи бюджету, а не прибутки від ефективного використання кредиту.

Доцільність державного кредиту при покритті дефіциту бюджету зумовлена тим, що це має значно менші негативні наслідки для фінансового становища держави, ніж покриття дефіциту за рахунок грошової емісії.

Призначення державного кредиту виявляється насамперед у тому, що він є засобом мобілізації в руках держави додаткових фінансових ресурсів. У випадку дефіциту державного бюджету додатково мобілізовані фінансові ресурси спрямовуються на покриття різниці між бюджетними видатками і доходами. Державний кредит є засобом збільшення фінансових можливостей держави і виступає важливим чинником прискорення економічного і соціального розвитку країни.

При проведенні правильної кредитної політики з використанням державних кредитних операцій, за допомогою державного кредиту можуть бути вилучені з обігу значні вільні кошти, що сприяє уповільненню темпів інфляційних процесів.

Але оцінюючи значення державного кредиту, не варто забувати, що мобілізовані за його допомогою засоби є взятими наперед податками. Необхідність погашення державного боргу вимагає пошуку додаткових надходжень до бюджету, а вони можуть бути отримані тільки за допомогою податків. До того ж погашення боргових зобов’язань і сплата відсотків по них відволікає частину бюджетних доходів від продуктивнішого їх використання, скорочує можливості нарощування виробничого та інтелектуального потенціалу суспільства, за що розплачуються майбутні покоління.
2.Форми державного кредиту та його класифікація

Внутрішній державний кредитможе виступати в таких формах:

• 
  державні позики;
  
• 
  перетворення частини вкладів населення в державні позики;
  
• 
  запозичення засобів загальнодержавного позичкового фонду;
  
• 
  грошово-речові лотереї.
  

Державні позики як форма державного кредиту характеризуються тим, що тимчасово вільні кошти населення, підприємств, організацій залучаються до фінансування суспільних потреб шляхом випуску і реалізації облігацій, казначейських зобов’язань та інших державних цінних паперів.

Облігація – найбільш поширений вид державних цінних паперів. Вона символізує державне боргове зобов’язання і надає право її власнику після закінчення визначеного терміну одержати назад суму боргу і відсотки за ним. Продаючи облігацію, держава зобов’язана повернути суму боргу у визначений термін із відсотками або виплачувати відсотки протягом усього терміну використання позикових засобів, а після закінчення цього терміну повернути і суму боргу. Держава встановлює номінальну вартість (ціну) облігації, яка вказується на облігації і виражає грошову суму, надану власником облігації державі в тимчасове використання. Саме ця сума виплачується власнику облігації в момент погашення і на неї нараховуються відсотки. Проте реальна прибутковість облігацій для їх власників може бути вище або нижче встановленого номінального відсотка.

Державні внутрішні позики за ознакою права емісії можуть бути:

• 
  такі, що випускаються органами державної влади;
  
• 
  такі, що випускаються місцевими органами влади.
  

Залежно від форми виплати прибутків позики поділяються на:

• 
  процентні;
  
• 
  виграшні;
  
• 
  процентно-виграшні;
  
• 
  безпроцентні;
  
• 
  безпрограшні.
  

Виготовлення, збереження й розповсюдження облігацій державної позики покладено на відповідні підрозділи Міністерства фінансів України; реалізація цінних паперів – на банківську систему.

Міжнародний державний кредит – це сукупність відносин, у яких держава виступає на світовому ринку в ролі позичальника, кредитора або гаранта. Ці відносини набирають форми державних зовнішніх позик. Як і внутрішні позики вони надаються на умовах зворотності, строковості й платності. Міжурядові позики, як правило, є безоблігаційними. Всі умови міжурядових позик фіксуються в спеціальних угодах, де обумовлюється рівень відсотка, валюта надання, терміни погашення позики та інші умови.

Сума отриманих зовнішніх позик із нарахованими відсотками включається в державний борг країни.

Діяльність України як кредитора і гаранта на міжнародній арені дуже обмежена в зв’язку з несприятливим фінансово-економічним становищем держави. На сьогодні ця форма державного кредиту в Україні активно не використовується.
У тісному зв’язку з державними позиками знаходиться друга форма державного кредиту, функціонування якого опосередковується системою ощадних установ, - перетворення частини внесків населення в державні позики. На відміну від першої форми державного кредиту, коли фізичні й юридичні особи купують цінні папери за рахунок власних тимчасово вільних коштів, ощадні установи дають кредит державі за рахунок позикових засобів. Наявність посередника між державою і населенням в особі ощадних установ і надання позики останніми державі за рахунок позикових коштів без відома їх реального власника (населення) дозволяють виділити ці відносини в якості особливої форми державного кредиту. Перетворення частини внесків населення в державні позики, що призначені на потреби держави, здійснюється через покупку особливих цінних паперів (наприклад, казначейських ощадних сертифікатів), а також оформленням безоблігаційних позик. В Україні це досягається за рахунок купівлі Ощадбанком боргових зобов’язань держави.

Запозичення засобів загальнодержавного позикового фонду як форма державного кредиту характеризується тим, що державні кредитні установи безпосередньо (не обмежуючи ці операції купівлею державних цінних паперів) передають частину кредитних ресурсів на покриття витрат уряду. Ця форма державного кредиту функціонує в тоталітарному суспільстві. Вона сприяє розвитку інфляційних процесів, що особливо небезпечно в умовах жорсткого контролю за емісією грошових знаків з боку державних органів.
3.Державний борг: сутність та основні форми

Функціонування державного кредиту призводить до утворення державного боргу. Його сума складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань держави як внутрішніх, так і зовнішніх, включаючи гарантії за кредитами інших органів влади чи суб’єктів господарювання.

Державний борг має економічно обґрунтовані межі. Його абсолютна величина, динаміка і темпи змін відбивають стан економіки й фінансів країни, ефективність функціонування державних структур. На стан державного боргу істотно впливають щорічні операції в сфері державного кредиту – одержання нових позик і умови їх надання, з одного боку, розміри погашень і виплачуваних відсотків, з іншого.
Розрізняють капітальний і поточний державний борг.

Капітальний борг представляє собою всю суму випущених і непогашених боргових зобов’язань держави, включаючи нараховані відсотки, які повинні бути виплачені за цими зобов’язаннями.

Поточний борг складає витрати по виплаті доходів кредиторам за всіма борговими зобов’язаннями держави, строк сплати яких настав.

Ефективність використання державних запозичень значною мірою залежить від системи управління боргом. Управління державним боргом – одне з пріоритетних завдань фінансової політики держави, важлива умова її фінансової стабільності. Процес управління боргом має декілька етапів: залучення коштів; використання коштів; повернення боргу і виплата відсотків.

Мета політики управління боргом – одержати найвищий ефект від фінансування за рахунок запозичених коштів та уникнення макроекономічних труднощів і проблем платіжного балансу в майбутньому.

Методи управління державним боргом

На досягнення ефективності державного кредиту спрямовані такі заходи в сфері управління державним боргом:

• 
  конверсія;
  
• 
  консолідація;
  
• 
  уніфікація;
  
• 
  відстрочення погашення позик;
  
• 
  реструктуризація;
  
• 
  анулювання.
  

Конверсія – це зміна доходності позик. Вона здійснюється у разі зміни ситуації на фінансовому ринку чи погіршення фінансового стану держави, коли остання не в змозі виплачувати передбачуваний дохід (як правило, держава з метою скорочення видатків бюджету знижує відсоток за позикою).

Консолідація – зміна строків дії вже випущених позик.

Уніфікація – об’єднання декількох позик в одну, коли облігації раніше випущених позик обмінюються на облігації нової позики. Такий захід передбачає зменшення кількості видів цінних паперів, що перебувають в обігу.

Відстрочення погашення позики здійснюється в умовах, коли подальший активний розвиток операцій з випуску нових позик не мав фінансової ефективності для держави. Це відбувається тоді, коли уряд вже випустив досить багато позик і умови їх емісії не були достатньо вигідні для держави. В таких випадках більша частина надходжень від реалізації облігацій нової позики спрямовується на виплату відсотків і погашень по раніше випущених позиках. Щоб розірвати замкнене коло уряд оголошує про відстрочку погашення позик, яка відрізняється від консолідації тим, що при відстрочці не тільки відтягуються строки погашення, але й припиняється виплата доходів. Під час консолідації позик власники облігацій продовжують отримувати по них свій дохід.

Реструктуризація – це використання у комплексі повністю або частково зазначених вище методів.

Під анулюванням державного боргу розуміють захід, в результаті якого держава повністю відмовляється від зобов’язань за випущеними позиками. Анулювання може проводитись за двома причинами:

1. 
   у випадку фінансової неспроможності держави, тобто її банкрутстві;
   
2. 
   як наслідок приходу до влади нових політичних сил, які за певними обставинами відмовляються визнати фінансові зобов’язання попередніх урядів (наприклад, в 1918 році уряд РСФСР анулював всі дореволюційні борги як внутрішні, так і зовнішні).
   

Питання до семінарського заняття

1. 
   Соціально-економічна сутність та значення державного кредиту.
   
2. 
   Класифікація державного кредиту, характеристика його форм та видів.
   
3. 
   Зміст державного боргу, причини виникнення та проблеми його погашення.
   
4. 
   Види державного боргу та їх характеристика.
   
5. 
   Методи управління державним боргом.
   

Завдання для перевірки знань (тести):
1. Державний кредит — це:

а) позика, яка надається від імені держави фізичним особам;

б) сукупність відносин, у яких держава виступає у ролі пози­чальника коштів, кредитора та гаранта;

в) грошові відносини між державою та фізичними і юридич­ними особами з приводу сплати податків;

г) заборгованість державних підприємств перед постачаль­никами.
2. Державний кредит — це:

а) складова загальнодержавних фінансів, що дає змогу утворити централізовані фінансові ресурси для загальнодер­жавних потреб;

б) особлива форма грошових відносин, коли держава є кре­дитором, позичальником або гарантом;

в)грошові відносини, які виникають між державою, юри­дичними і фізичними особами, пов'язані з мобілізацією кош­тів до державного бюджету та їх використанням на фінансування державних потреб;

г) всі відповіді правильні.
3. Які основні причини існування державного кредиту:

а) потреба держави у нарощуванні прибутків;

б) виплата додаткових пенсій;

в) бюджетний дефіцит;

г) бюджетний дефіцит, постійно зростаючі потреби держави.
4. При державному кредиті держава може виступати:

а) позичальником;

б) кредитором;

в) гарантом кредиту;

г) вірної відповіді немає.
5. Форми державного кредиту:

а) товарний,

б) грошовий;

в) капітальний;

г) поточний.
6. Державний кредит містить такі елементи:

а) державні позики, кошти населення в ощадних банках, гро­шово-речові лотереї;

б) валюту певної країни та вільноконвертовану валюту;

в) державні резерви;

г) резерви НБУ та комерційних банків.
7. Якими видами цінних паперів можуть оформлятись державні позики:

а) векселями і ощадними сертифікатами;

б) тільки акціями;

в) тільки облігаціями;

г) акціями, облігаціями, казначейськими зобов'язаннями.
8. Внутрішні державні позики — це:

а) Розміщення цінних паперів серед вітчизняних юридичних і фізичних осіб.

б) Надходження від урядів інших держав.

в) Надходження від урядів інших держав.

г) Емісія цінних паперів комерційними банками.

9. Що розуміють під зовнішніми державними позиками:

а) розміщення грошово-речових лотерей серед населення;

б) надходження коштів від розміщення цінних паперів серед фізичних і юридичних осіб інших держав, а також від міжнародних фінансових організацій;

в) надходження коштів від розміщення цінних паперів серед фізичних і юридичних осіб інших держав, а також від міжнародних фінансових організацій;

г) прямі фінансові інвестиції.
10. У яких випадках ощадна справа належить до державного кре­диту:

а) при виплаті пенсій населенню;

б) у випадку, якщо залучені кошти населення спрямовуються до бюджету і на придбання державних цінних паперів;

в) при реалізації лотерей;

г) при здійсненні будь-яких операцій ощадним банком.
11. Що розуміють під державним боргом:

а) фінансові ресурси держави;

б) зобов'язання держави своїм кредиторам;

в) резервні бюджетні фонди;

г) розмір державного дефіциту.
12. Державний борг — це:

а) загальна сума заборгованості, складена з усіх випуще­них і непогашених боргових зобов'язань, що вступають у дію внаслідок виданих гарантій;

б) загальна сума видатків на обслуговування державних цінних паперів;

в) загальна сума зовнішніх позик органів місцевого само­врядування в разі дотримання умов, визначених у Бюджетно­му кодексі України;

г) загальна сума зовнішніх позик органів центральної державної влади в разі дотримання умов, визначених у Бю­джетному кодексі України.
13. Розрізняють такі види державного боргу:

а) внутрішні і зовнішні;

б) емісійний і кредитний;

в) забезпечений і незабезпечений;

г) стандартний і нестандартний.
14. Що розуміють під внутрішнім державним боргом:

а) Суму заборгованості кредиторам держави в певній країні.

б) Заборгованість кредиторам за межами країни.

в) Суму заборгованості, що підлягає погашенню у поточному році.

г) Суму державних кредитів від міжнародних фінансових організацій.
15. Зовнішній державний борг — це:

а) загальна сума заборгованості всім кредиторам держави;

б) сума відсотків, що мають бути сплачені за позики;

в) сума заборгованості кредиторам за межами країни;

г) заборгованість кредиторам держави в певній країні.
16. Джерелом покриття державного боргу є:

а) державний кредит;

б) доходи бюджету;

в) кошти міжнародних фінансових установ;

г) резервні фонди уряду.

17. Управління державним боргом — це:

а) сукупність заходів держави по виплаті прибутків кредиторам і погашенню позик;

б) комплекс заходів держави з погашення позик, виплати відсотків за ними, уточнення і зміни умов погашення випущених позик;

в) проводиться тоді, коли випуск нових позик використовують на обслуговування раніше випущених позик;

г) вірної відповіді немає.
18. Обслуговування боргу – це:

а) комплекс заходів держави з погашення позик;

б) виплата відсотків;

в) уточнення і зміни умов погашення випущених раніше позик;

г) вірної відповіді немає.
Самостійна робота студентА
1. Сутність та види державних внутрішніх позик.

Основні поняття: державні позики, облігації, казначейські зобов’язання, процентні, виграшні, процентно-виграшні, безпроцентні, безпрограшні.
2. Сутність та види державних зовнішніх позик.

Основні поняття: позики міжнародних фінансових організацій, міжурядові позики,банківські кредити.

Навчальні завдання індивідуальної роботи СТУДЕНТА ПІД КЕРІВНИЦТВОМ ВИКЛАДАЧА

1. 
   Виявити основні тенденції та причини зростання державного боргу за останні роки.
   
2. 
   Скласти схему: Місце державного кредиту у системі перерозподілу фінансових ресурсів держави.
   

Пропонується підготувати реферати та зробити на їх основі доповіді за такими темами:

1. 
   Пріоритетні напрямки залучення зовнішніх та внутрішніх позик.
   
2. 
   Альтернативні джерела погашення державного боргу України.
   

ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ: 33, 34, 35, 36
Рекомендована література до теми

Закони України: 1, 2, 14, 16

Підручники і навчальні посібники: 3, 7, 15. 17. 19, 22. 27. 28. 31

Додаткова література: 1. 2, 4. 5, 7