Навчальний посібник 19. 01.12 Фінанси. Навчальний посібник з курсу фінанси" для пiдготовки молодших спецiалiстiв за галуззю знань 0305 Економiка I пiдприємництво"
 Скачать 1.54 Mb.
|
|
Тема 2.ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ ПЛАН ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ
Основні поняття: Фінансова політика, суб'єкт фінансової політики, об'єкт фінансової політики, фінансова стратегія, фінансова тактика, фінансові заходи, фіскальна політика, бюджетна політика, інвестиційна політика, внутрішні і зовнішні фактори, що впливають на політику держави, фінансовий механізм, фінансове планування, фінансовий контроль, управління фінансами, Міністерство фінансів, Державна податкова служба. 1. Сутність, значення, види та напрямки фінансової політики. У будь-якому суспільстві держава використовує фінанси для виконання своїх функцій і завдань, досягнення певних цілей. Важливе значення в досягненні поставлених цілей відіграє фінансова політика як складова економічної політики держави. Фінансова політика – це особлива сфера діяльності держави, що спрямована на мобілізацію фінансових ресурсів, їх раціональний розподіл і ефективне використання для здійснення державою її функцій. Держава, в особі законодавчої та виконавчої влади, є основним суб’єктом фінансової політики. Ними розробляються заходи, методи і форми організації та використання фінансів для забезпечення соціально-економічного розвитку держави. Фінансова політика залежить від багатьох як зовнішніх, так і внутрішніх факторів. Зовнішніми є, зокрема, фактори залежності держави від економічних взаємовідносин з іншими державами щодо поставок сировини, матеріалів, інших ресурсів; обміну технологіями; експортних можливостей самої держави; її інтеграції до світових економічних систем тощо. До внутрішніх факторів належать форма власності, структура економіки, соціальний склад населення, стан розвитку економіки і організація грошового обігу, стабільність національної грошової одиниці тощо. Основним завданням фінансової політики - найбільш повна мобілізація фінансових ресурсів, необхідних для задоволення потреб розвитку суспільства та оптимальний розподіл їх між галузями народного господарства, соціальними групами населення, територіями. Мета фінансової політики - забезпечення фінансової стабільності в державі й на цій основі – досягнення невпинного збільшення темпів економічного розвитку держави і підвищення рівня життя населення. В залежності від характеру заходів і часу, на який вони розраховані, виділяють фінансову стратегію і фінансову тактику. Фінансова стратегія – довгостроковий курс фінансової політики, який розрахований на тривалу перспективу і передбачає вирішення, як правило, великомасштабних завдань. Вибір довгострокових цілей і розробка цільових програм у фінансовій політиці необхідні для зосередження фінансових ресурсів на основних напрямках економічного і соціального розвитку. Прикладом стратегічних завдань є впровадження власної грошової одиниці, проведення приватизації, подолання інфляції й спаду виробництва тощо. Фінансова тактика – це методи вирішення фінансових завдань на найважливіших ділянках фінансової стратегії. Яскравим прикладом фінансової тактики є: удосконалення системи оподаткування, надання пільг окремим платникам, територіальний розподіл фінансових ресурсів через бюджетну систему тощо. В кожній країні конкретні методи проведення фінансової політики залежать від історичних умов, рівня економічного розвитку, національних традицій та ін. Фінансова політика включає як самостійні складові частини – бюджетну, податкову, грошово-кредитну, інвестиційну, валютну політику, так і окремі напрямки в галузі страхування, державного боргу, фінансового ринку, співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями тощо. (схема 1) О Бюджетна політика Податкова політика Облікова політика Інвестиційна політика    внутрішня зовнішня         СНОВНІ СКЛАДОВІ ФІНАНСОВОЇ ПОЛІТИКИ Схема 1. Основні напрямки фінансової політики, її завдання. На сучасному етапі основними напрямами фінансової політики є:
Усі ці заходи спрямовані на подолання кризових явищ в галузі фінансів (дефіцит держбюджету, інфляція, внутрішній і зовнішній державний борг). 2. Фінансовий механізм та його роль у реалізації фінансової політики. Для реалізації фінансової політики, її успішного впровадження в життя використовується фінансовий механізм. Фінансовий механізм – це комплекс спеціально розроблених і законодавчо закріплених в державі форм і методів створення і використання фінансових ресурсів для забезпечення економічного розвитку та соціальних потреб громадян. Фінансовий механізм – це, по суті, методичні, організаційні та правові положення та заходи, які визначають функціонування фінансів в економіці держави, їх практичне використання для досягнення визначених цілей і завдань. Призначення фінансового механізму зводиться до двох основних функцій: фінансового забезпечення та фінансового регулювання економічних і соціальних процесів у державі. Фінансове забезпечення здійснюється шляхом використання методів бюджетного фінансування, самофінансування, кредитування тощо. Фінансове регулювання – це метод здійснення державою функцій управління економічними і соціальними процесами по використанню фінансів. Структура фінансового механізму досить складна (схема 2). Методи: Процес розподілу і перерозподілу виробленого в суспільстві ВВП починається, в першу чергу, із застосування такого фінансового методу як фінансове планування і прогнозування. Фінансове планування – це діяльність по складанню планів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб’єктів господарювання, їх об’єднань, галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць та країни в цілому. На цій стадії визначаються фінансові можливості держави щодо фінансового забезпечення розвитку її економіки та соціальної сфери. Схема 2. Структура фінансового механізму Фінансовий механізм            Фінансові показники Фінансові інструменти Фінансові методи Нормативно-правове забезпечення     При виконанні фінансових планів виникає потреба в оперативному управлінні як діяльності, пов’язаній із необхідністю втручання в розподільчі процеси з метою ліквідації диспропорцій, подолання недоліків, своєчасного перерозподілу коштів, забезпечення досягнення запланованих результатів. Під час складання і виконання фінансових планів, а також по закінченні певних періодів проводиться фінансовий контроль, спрямований на перевірку вартісного розподілу і перерозподілу ВВП, а також цільового витрачання коштів із відповідних фондів. Фінансовий контроль є необхідною умовою безперебійного і поступового розвитку економіки. (Схема 3) Фінансові важелі: Фінансові показники – це абсолютні величини, які характеризують створення і використання фінансових ресурсів в економіці держави, її фінансове становище, результати господарської діяльності підприємницьких структур, рівень доходів населення тощо. Вони можуть бути загальні та індивідуальні (витрати бюджету на одного жителя; розмір податків, що сплачується одним працівником тощо). Нормативи характеризують певний рівень забезпечення видатків, різних видів витрат фінансових ресурсів ( ставки заробітних плат, пенсій, стипендій; ставки податків і зборів; норми амортизаційних відрахувань тощо). Ліміти є певними обмеженнями на витрати в інтересах держави, підприємства або громадянина (ліміти бюджетного фінансування, неоподатковуваний мінімум доходів громадян тощо). Схема 3. Класифікація форм та методів фінансового контролю Фінансовий контроль Форми фінансового контролю Методи фінансового контролю    перевірка обстеження нагляд аналіз моніторинг ревізія     Обов’язковий, ініціативний Внутрішній і зовнішній Форма контролю Попередній, поточний, наступний Державний, відомчий, внутрішньогосподарський, суспільний Бюджетний,податковий,страх--овий,інвестиційний,валютний Ознака класифікації Регламент проведення Час проведення Суб’єкти контролю Об'єкти контролю    Резерви покликані нейтралізувати негативний вплив непередбачуваних факторів, що можуть виникнути в майбутньому (фінансові резерви підприємства; валютні резерви Національного банку; резервні фонди комерційних банків і страхових компаній тощо). Інструменти: Податки, дотації, субсидії, кредити, стимули, санкці. До фінансових стимулівналежать пільги за податками, податкові канікули та ін. Фінансові санкції покликані посилити матеріальну відповідальність суб’єктів господарювання за виконання взятих зобов’язань. Найбільш розповсюдженими серед них є штрафи і пені (за порушення податкового законодавства; за несвоєчасну сплату платежів; за нецільове використання бюджетних коштів тощо). Для нормального функціонування фінансового механізму необхідним є його відповідне нормативно-правове забезпечення, яке представлене, передусім Конституцією України, численними законами, а також підзаконними нормативно-правовими актами. 3. Сутність і методи управління фінансами. Управління притаманне всім сферам людської діяльності, в тому числі й фінансовій. Під управлінням розуміють свідомий цілеспрямований вплив на об’єкт за допомогою сукупності прийомів та методів для досягнення певного результату. Управління ґрунтується на знанні об’єктивних закономірностей розвитку суспільства. Разом з тим на управління суттєво впливає держава в особі відповідних управлінських структур. Важливою сферою управлінської діяльності є управління фінансами. Його здійснює спеціальний апарат за допомогою особливих прийомів і методів, в тому числі різних стимулів і санкцій. Під управлінням фінансами розуміють свідомий вплив органів управління (фінансового апарату) на фінанси держави, регіонів, суб’єктів господарювання, населення і на фінансові процеси, фінансову діяльність з метою досягнення та підтримання збалансованості, фінансової стабільності економіки, отримання доходів, прибутку, фінансового забезпечення економічних та соціальних завдань. Управління фінансами ґрунтується на знаннях економічних законів розвитку суспільства, закономірностей розподілу ВВП між державою та суб’єктами господарської діяльності, державою і населенням, між галузями економіки і територіями. Управління фінансами включає суб’єкт та об’єкт. (схема 4) Об’єктомуправління є централізовані та децентралізовані фонди фінансових ресурсів. Суб’єктом - фінансовий апарат. Суб’єкти управління використовують в кожній сфері і кожній ланці фінансових відносин специфічні методи цілеспрямованого впливу на фінанси. Процес управління фінансами включає наступні методи: фінансове прогнозування та планування, фінансове регулювання, фінансовий облік, фінансовий контроль. Плануваннязаймає одне з найважливіших місць в системі управління фінансами. При плануванні будь-який суб’єкт господарювання всебічно оцінює стан фінансів, оцінює можливості збільшення фінансових ресурсів, визначає напрямки їх більш ефективного використання. Планові рішення приймаються на основі аналізу фінансової інформації, яка базується на бухгалтерській, статистичній та оперативній звітності. Схема 4. Система управління фінансами Система управління фінансами          ФІНАНСОВА СИСТЕМА Президент України Верховна Рада Уряд України Міністерство фінансів Державна податкова адміністрація Національний банк України Рахункова палата Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА Принципи управління Фінансове прогнозування Фінансове планування Фінансове програмування Фінансове регулювання Фінансовий контроль Фінансове законодавство Фінансовий аналіз Фінансові інструменти    СИСТЕМА ФІНАНСІВ Створення та використання бюджетного фонду Створення та використання позабюджетного фонду Створення та використання резервних та страхових фондів Створення та використання фондів(доходів) підприємств, установ, організацій, населення ФІНАНСОВА СТАБІЛЬНІСТЬ Макроекономічна збалансованість Профіцит бюджету, позитивне сальдо платіжного балансу Суспільний добробут населення Підвищення фінансового впливу в міжнародній спільноті       Оперативне управління представляє собою комплекс заходів, що розробляються на основі оперативного аналізу поточної фінансової ситуації і мають на меті отримання максимального ефекту за мінімальних затрат за допомогою перерозподілу фінансових ресурсів. Суть оперативного управління полягає в раціональному використанні фінансових ресурсів з метою покращення господарської діяльності. Контрольяк елемент управління здійснюється як в процесі планування, так і в процесі оперативного управління. Він дозволяє співставляти фактичні результати по використанню фінансових ресурсів з плановими, виявляти резерви зростання фінансових ресурсів і більш ефективного їх використання. Розрізняють стратегічне та оперативне управління фінансами. Стратегічне управління полягає у встановленні обсягів фінансових ресурсів через прогнозування на перспективу для реалізації цільових програм, пов’язаних з піднесенням економіки, вирішенні соціальних проблем тощо. Його здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Президент. Оперативне управління фінансами здійснюють Міністерство фінансів України; дирекції позабюджетних фондів, страхових організацій; фінансові служби міністерств, місцевих органів влади, підприємств та організацій. Верховна Рада України як найвищий орган законодавчої влади приймає закони, в тому числі з фінансових питань, затверджує Державний бюджет України та здійснює контроль за його виконанням в особі Рахункової палати, визначає засади внутрішньої і зовнішньої політики в сфері фінансів. Кабінет Міністрів України як найвищий орган виконавчої влади забезпечує проведення фінансової, інвестиційної та податкової політики, політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки, культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування, організовує розробку проекту закону про Державний бюджет і забезпечує його виконання. Розподіл функцій в управлінні фінансами між окремими органами фінансового управління вивчається в темі «Фінансова система» Питання до семінарського заняття 1. Сутність фінансової політики: мета, завдання, види. 2.Фактори, що впливають на фінансову політику, її основні етапи та напрями фінансової політики. 3. Сутність фінансового механізму, його складові. 4. Фінансове планування: сутність, методи, завдання. Система фінансових планів. 5.Сутність управління фінансами. 6. Фінансовий контроль, його сутність та необхідність. 7. Види, методи та форми здійснення фінансового контролю. 8. Фінансове законодавство в Україні. Завдання для перевірки знань (тести): 1. Фінансова політика-це: а) державна політика у сфері розподільчих і перерозподільчих відносин; б) частина економічної політики держави, яка спрямована на досягнення максимального соціально-економічного розвитку; в) сукупність заходів щодо забезпечення відповідними фінансовими ресурсами для реалізації державних програм; г) сукупність фінансових заходів, які здійснює держава через фінансову систему. 2. За характером заходів і часом їх здійснення фінансова політика поділяється на: а) фінансову тактику і фінансову стратегію; б) фінансову стратегію і бюджетне регулювання; в) оперативну фінансову політику і фінансову тактику; г) фінансову стратегію і податкову політику. 3. Фінансова стратегія держави — це: а) сформована система довгострокових цілей фінансової діяльності і найефективніілих шляхів їх досягнення, які визначаються фінансовою ідеологією; б) напрями, форми і методи використання фінансових рекурсів; в) система принципів і методів розробки та реалізації управлінських рішень, пов'язаних з рухом фінансових ресурсів; г) процес визначення оптимальної структури капіталу. 4. На практиці фінансова політика реалізується: а) в фінансових заходах; б) в законодавчих заходах; в) в організаційних заходах; г) вірної відповіді немає. 5. Як співвідносяться поняття фінансова політика та фінансовий механізм: а) фінансова політика реалізується через фінансовий механізм; б) фінансовий механізм визначає фінансову політику; в) дії економічних законів у фінансовій сфері; г) всі відповіді правильні. 6. Фінансовий механізм — це: а) фінансові відносини стосовно розподілу ВВП; б) сукупність суб'єктів і об'єктів фінансового розподілу; в) система встановлених державою форм і методів організації фінансових відносин, інструментів та важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства; г) всі відповіді правильні. 7. Фінансовими механізм - це: а) сукупність економіко-організаційних і правових форм та методів управління фінансовою діяльністю держави; б) діяльність по формуванню, розподілу та перерозподілу централізованих і децентралізованих фондів грошових ресурсів; в) правове регулювання фінансових відносин, що виникають при створенні і використанні фондів фінансових ресурсів; г) вірної відповіді немає. 8. Елементами фінансового механізму є : а) фінансове планування і прогнозування, фінансові важелі і стимули; б) фінансові санкції, фінансові резерви, ліміти; в) нормативно-правове забезпечення. 9. Методи і форми фінансового механізму вимірюються: а) плануванням, стратегічним управлінням та збором інформації; б) фінансовим регулюванням і оперативним управлінням; в) прогнозуванням і контролем; г) всі варіанти. 10. До фінансових важелів належать: а) процес формування і використання фінансових ресурсів на мікро- і макрорівні; б) нормативно-правове забезпечення господарсько-фінансової діяльності; в) форми і методи формування і використання фінансових ресурсів, які одночасно виступають як система фінансових показників, норм, нормативів; г) система керівництва фінансами. 11. Фінансове забезпечення здійснюється у таких формах: а) самофінансування, кредитування, бюджетні асигнування; б) кредитування і акціонування; в) самофінансування, кредитування, бюджетні асигнування і акціонерний капітал; г) бюджетне фінансування і кредитування. 12. Сутність фінансового планування полягає у: а) визначенні організаційно-правових форм підприємств; б) оцінювання фінансової стратегії; в) визначенні фінансових можливостей держави з метою забезпечення розвитку її економіки; г) всі відповіді правильні. 13. Методами фінансового планування є: а) нормативний; б) балансовий; в) метод коефіцієнтів; г) усі відповіді правильні. 14. Управління фінансами вміщує основні складові: а) фінансове забезпечення і фінансове регулювання; б) органи управління та форми і методи управлінської діяльності; в) нормативне і правове забезпечення; г) фінансовий і кредитний механізми. 15. Фінансовий контроль-це: а) система інформаційного забезпечення фінансового менеджменту; б) процес дослідження фінансового стану підприємства; в) особлива сфера вартісного контролю за фінансовою діяльністю всіх економічних суб'єктів, дотримання фінансово-господарського законодавства; г) процес управління грошовим обігом, формування і використання фінансових ресурсів підприємства. 16. Які види фінансового контролю використовують залежно від взаємовідносин суб'єкта й об'єкта контролю? а) зовнішній і внутрішній; б) державний, муніципальний; в) обстеження, ревізії, перевірки; г) попередній, поточний, наступний. 17. У яких формах здійснюється фінансовий контроль? а) документальні перевірки і ревізії; б) тематичні обстеження і спостереження; в) попередній, поточний, наступний; г) зовнішній і внутрішній. Самостійна робота студентА 1.Фінансове планування: сутність, методи, завдання. Основні поняття: фінансове планування, фінансове прогнозування, кошторис, баланс доходів і видатків, бюджет. 2.Види, методи та форми здійснення фінансового контролю. Основні поняття: Фінансовий контроль, органи державної влади та управління, види контролю: державний, муніципальний, відомчий, внутрішньогосподарський, аудит; попередній, поточний, наступний; методи проведення контролю: перевірка, обстеження, нагляд, аналіз фінансової діяльності, спостереження, ревізія. Питання для дискусії: Поясніть, який вплив має фінансова політика на фінансовий стан держави. Навчальні завдання індивідуальної роботи СТУДЕНТА ПІД КЕРІВНИЦТВОМ ВИКЛАДАЧА 1.Напрямки сучасної фінансової політики в Україні. Пропонується підготувати реферати та зробити на їх основі доповіді за такими темами:
ПИТАННЯ ДЛЯ ВИКОНАННЯ РУБIЖНОЇ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ: 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ: 8, 9, 10, 11, 12, 13 Рекомендована література до теми: Закони України: 1, 2, 3, 12, 13 Підручники і навчальні посібники: 3, 4, 6, 7, 11, 15, 16, 18, 28, 31, 32 Додаткова література: 1, 2, 3, 4, 7, 8 |