Навчальний посібник за редакцією Д. І. Рижмань Для студентів аграрних вищих навчальних закладів
 Скачать 4.61 Mb.
|
|
11.6.3. Економічна ефективність виробництва овочів та напрями її підвищення Овочівництво як галузь сільськогосподарського виробництва характеризується вирощуванням великої кількості овочевих культур, структура яких у різних районах неоднакова. Економічна ефективність виробництва овочів визначається як у цілому, так і по окремих їх видах з використанням натуральних і вартісних показників: урожайності, затрат праці на 1ц продукції, собівартості, валового доходу і прибутку на 1 га посіву та 1 грн виробничих витрат, рівня рентабельності. Урожайність овочів за останні роки в Україні становила в середньому 112 - 120 ц/га, в тому числі капусти всіх видів - 235, помідорів - 160, буряків столових - 185 ц/га. На цей показник впливає структура посівів овочевих культур. Так, на Поліссі і частково в Лісостепу вирощують урожайніші за масою культури (капуста, столові буряки), а в Степу, навпаки, - найменш урожайні (огірки, помідори, перець, зелень петрушки, кріп). Про ефективність виробництва овочів у різних категоріях господарств свідчать дані таблиці 11.21, з яких видно, що в найбільшій групі підприємств - господарських товариствах овочівництво рентабельне, а в інших формуваннях - збиткове. Проте і в приватних формуваннях майже у 60% господарств, що займаються вирощуванням овочів, а також у 48% сільськогосподарських кооперативів та 56% інших підприємств овочівництво прибуткове. Шляхи підвищення ефективності овочівництва у кожному господарстві будуть різними, виходячи з конкретних умов. Серед них можна виділити такі: - впровадження інтенсивної технології виробництва продукції; - поглиблення господарської те внутрішньогосподарської спеціалізації; - раціональне поєднання овочівництва відкритого та закритого ґрунту; - прямі зв'язки господарств із заготівельними організаціями; - зменшення втрат вирощених овочів на всіх стадіях від збирання до споживання; - забезпечення товаровиробників малогабаритною технікою вирощування овочів; - підвищення ефективності селекції і насінництва овочевих культур; - впровадження маркетингу та інформації щодо ринку овочевої продукції; 523 Таблиця 11.16 Ефективність виробництва овочів у різних категоріях господарств України, 2008 рік Показники Категорії господарств господарські товариства приватні підприєм- ства сільськогос- подарські виробничі кооперативи інші підприєм- ства Кількість господарств, од. 2170 813 744 77 Прямі затрати праці на 1 ц, 8.9 9.9 11.2 6,6 Собівартість виробництва 1 ц, гри 30.63 31.7 35,5 38,8 Собівартість 1 ц реалізованої продукції 32,9 39,9 39,9 39,1 Ціна реалізації 1 ц, овочі, гри 33,95 33.75 32,03 37,72 Прибуток (+), збиток (-) від реалізації 1 ц овочів, грн +1,04 -6.6 -7,83 -1,4 Рівень рентабельності, % 3,2 -0,15 -19,6 -3,6 Кількість господарств, які одержали прибутки 1234 485 357 43 У відсотках від загальної кількості 56,8 59,6 48,0 55,8 11.6.4. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва картоплі та овочів. Основою дальшого розвитку картоплярства є інтенсифікація картоплепродуктового підкомплексу АПК на базі широкого використання досягнень науково-технічного прогресу. Вона передбачає реалізацію комплексу науково обгрунтованих заходів, спрямованих на збільшення виробництва картоплі і зменшення втрат при її зберіганні. Важливий резерв підвищення економічної ефективності виробництва картоплі впровадження інтенсивної індустріальної технології на основі комплексної механізації виробничих процесів. Ця технологія охоплює такі елементи інтенсивного вирощування картоплі, як прогресивні способи підготовки грунту і догляду за рослинами, внесення органічних і мінеральних добрив залежно від рівня запрограмованого врожаю, впровадження сортів інтенсивного типу, знезараження посадкового матеріалу і боротьба з шкідниками й хворобами, механізоване збирання врожаю, прогресивні способи зберігання і реалізації продукції. Високої економічної ефективності індустріальної технології вирощування 524 картоплі можна досягти тільки за умови виконання всього комплексу заходів. Особливо важливими впровадження комплексної механізації ви- рощування/картоплі, зокрема застосування знарядь з активними робочими органами, що забезпечують якісну підготовку грунту та ефективний догляд за посівами. Це створює оптимальні умови для збирання картоплі комбайнами, забезпечує приріст урожайності (60 - 70 ц/га), зменшує затрати праці на 80 - 100 люд.-год на гектар. Однією, з умов одержання високих і сталих урожаїв картоплі е правильно організоване насінництво. Дослідження Інституту картоплярства НААН та Білоцерківської сортодільниці свідчать, що продуктивність усіх сортів картоплі за період репродукування різко знижується. Тому в кожному господарстві необхідно вирощувати здоровий сортовий матеріал для насінних цілей і своєчасно проводити сортооновлення. Поліпшенню насінництва в країні сприяють оздоровлення вихідного матеріалу, прискорене розмноження нових сортів, вдосконалення технології виробництва насінної картоплі. Для вирощування елітної картоплі треба ширше використовувати безвірусний садивний матеріал районованих сортів. Велике значення для підвищення врожайності картоплі має впровадження у виробництво продуктивних сортів з високою якістю бульб і стійких проти хвороб. В Україні виведені і районовані високопродуктивні сорти картоплі української селекції: Витязь, Гарт, Либідь, Луговська, Світанок київський, Бородянська рожева, Пролісок (Інституту картоплярства НААН), Берегиня, Зов, Посвіт, Пост 86 (Поліська дослідна станція картоплярства ім. О. М. Засухіна). Це високоврожайні сорти, стійкі проти раку, відносно стійкі проти фітофто- розу, вірусних і бактеріальних хвороб. Середня врожайність сортів Луговська, Либідь, Світанок київський 470 - 500 ц/га, максимальна врожайність картоплі Луговська 641 ц/га, а Світанок київський - 569 ц/га. Картопля як харчовий продукт зберігається і використовується протягом тривалого періоду. Тому підвищення ефективності картоплярства безпосередньо пов'язане із забезпеченням високої якості бульб у період збирання, заготівлі і перевезення, зменшенням втрат продукції в процесі зберігання. Особливого значення набуває запобігання механічним пошкодженням бульб, які при збиранні комбайнами та сортуванні машинами можуть становити 30 - 60 % врожаю. Важливим напрямом підвищення економічної ефективності картоплярства - організація зберігання бульб у місцях їх виробництв що значно скорочує втрати і забезпечує високу якість продукції протягом тривалого часу. За даними наукових установ, втрати картоплі, що зберігається в сховищах великих міст, часто становлять понад 40 %. Тому до 70 % валового збору картоплі економічно вигідно зберігати в місцях виробництва і тільки 30 % - у сховищах міст і промислових центрів. Це вимагає значних коштів для спорудження спеціалізованих сховищ картоплі в господарствах, проте зменшує витрати на численних перевалках, де значно погіршується якість бульб. Найкраще картопля зберігається в сховищах з регульованим повітряним і вологісним режимами. Бульби втрачають менше поживних речовин та вітамінів, менше пошкоджуються хворобами і довго зберігають свої 525 продуктивні і смакові якості. Залежно від типу сховища картопля може зберігатися в засіках і контейнерах. Впровадження технології заготівель, перевезення і зберігання картоплі в контейнерах значно підвищує економічну ефективність праці в картоплепродуктовому підкомплексі АПК. При контейнерному способі заготівель картоплі якість її зберігання підвищується на 11%, а затрати праці на вантажно-розвантажувальних роботах зменшуються в 2 - 2,5 раза. Істотне значення в підвищенні ефективності вирощування картоплі мала концентрація її виробництва в спеціалізованих господарствах у найбільш сприятливих природних умовах, створення агропромислових об'єднань, особливо в сировинних зонах підприємств харчової, крохмале-патокової і спиртової промисловості. Переважна частина виробництва картоплі зосереджена в особистих підсобних господарствах населення і селянських (фермерських) господарствах країни. Для підвищення ефективності картоплярства слід зміцнювати матеріально-технічну базу цих категорій господарств, підвищувати рівень забезпеченості, їх насінням високопродуктивних сортів картоплі та ефективними засобами боротьби з шкідниками і хворобами. У процесі розвитку картоплепродуктивного підкомплексу АПК селянські (фермерські) господарства ширше залучатимуться до різних форм міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції. Основним напрямом збільшення виробництва овочів і підвищення їх ефективності - інтенсифікація овочівництва на основі впровадження комплексної механізації виробничих процесів, нових високопродуктивних сортів овочевих культур, пристосованих до механізованого вирощування, широкої хімізації і меліорації земель, поглиблення спеціалізації і збільшення виробництва на базі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції використання колективного підряду і орендних відносин. Для підвищення врожайності овочевих культур велике значення мають сівозміни. За даними Інституту овочівництва і баштанництва НААН, тільки за рахунок розміщення овочевих культур по кращих попередниках урожайність томатів підвищується на 30 - 40 %, капусти - на 20 - 59, моркви - на 15 - 17, буряків столових - на 26 %. Велике економічне і соціальне значення має зменшення трудомісткості виробництва овочів. Впровадження комплексів машин на збиранні і доробці томатів, цибулі, моркви, капусти, огірків, горошку зеленого та інших овочевих культур підвищує продуктивність праці в 5 - 10 разів. Системи машин є основою впровадження інтенсивних індустріальних технологій, що забезпечують підвищення врожайності овочевих культур, значне зменшення втрат і поліпшення якості продукції. Для широкого викорис- тання індустріальних технологій необхідно створити і впровадити у виробництво, сорти овочевих культур, пристосовані до механізованого вирощування. Висока ефективність індустріальних технологій вирощування овочевих культур забезпечується в умовах широкого використання мінеральних добрив. З розрахунку на 100 кг діючої речовини NPK приріст урожаю капусти 526 становить 75 ц/га, томатів - 32, цибулі - 17, огірків - 26, буряків столових - 74 ц/га. Значно підвищується рівень інтенсивності та економічної ефективності овочівництва в умовах зрошення. В нашій країні тільки половина площ овочевих культур розміщується на поливних землях. При цьому зрошення збільшує врожайність овочів більш як удвічі порівняно з богарними посівами. Виробництво овочів високоефективне в умовах спеціалізації і концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції. Рівень ефективності овочівництва різко підвищується, якщо в господарстві є консервний завод. Так, у господарствах, що переробляють овочі на своїх заводах, урожайність овочевих культур перевищує середній рівень по країні більш як на 40 %, з розрахунку на 1 га реалізується на 17 % більше свіжих овочів, а прибуток з розрахунку на 1 га посівів зростає в 3,5 раза. Найбільш високий рівень економічної ефективності виробництва овочів мають агропромислові підприємства, зокрема овочеконсервного і плодоовочеконсервного напрямів. Розвиток агропромислової інтеграції в сфері виробництва і переробки овочевої продукції залежить від рівня спеціалізації господарств на виробництві овочів і можливостей їх переробки. У спеціалізованих господарствах приміських зон доцільно створювати під- приємства з переробки овочів потужністю не менш як 10 млн, а на основі міжгосподарської кооперації - 40 - 50 млн умовних банок. Щоб забезпечити рівномірне надходження овочів протягом року, необхідно активно розвивати овочівництво закритого грунту. Велике майбутнє у міжгосподарських тепличних комбінатів, особливо на основі використання теплових відходів промислових підприємств. В Україні понад третину овочевих культур вирощують розсадою. За рахунок високоякісної розсади, яку одержують із закритого грунту, можна на 25 - 30 % підвищити середню врожайність овочів. Раціональним поєднанням овочівництва відкритого і закритого грунту можна забезпечити споживання овочів населенням за науково обгрунтованими нормами. При цьому в свіжому вигляді з поля повинно реалізовуватись 30 % овочів, із закритого грунту - 10, після зберігання - 28 і в переробленому вигляді - 32 % продукції. У підвищенні економічної ефективності овочівництва спеціалізованих господарств велику роль відіграють прогресивні форми організації і оплати праці. Найважливішими з них є колективний підряд і оренда, що базуються на цеховій структурі виробництва. Створення спеціалізованих підрозділів з виробництва і переробки овочів на умовах оренди підвищує відповідальність колективу за досягнення кінцевого результату. 527 11.7. Економіка виробництва плодів, ягід і винограду. 11.7.1. Народногосподарське значення, розвиток та розміщення садівництва В економіці сільського господарства важливе місце серед рослинницьких галузей належить садівництву. Плоди і ягоди - цінні продукти харчування. Вони багаті на вітаміни, цукор, мікроелементи, вуглеводи та органічні кислоти. Особливе значення мають моносахариди - фруктоза і глюкоза, які повністю засвоюються організмом людини і виконують у ньому важливі функції. Фруктоза в організмі легко перетворюється на глюкозу, а остання є одним з основних джерел енергії, причому для нервової тканини - єдиним. Великим вмістом фруктози відзначаються яблука, груші, чорна смородина та полуниця, у яких вона займає 60% загальної кількості цукру. Продукція садівництва і ягідництва використовується як сировина для виробництва варення, джемів, компотів, соків, сухофруктів та ін. За даними інституту харчування, раціональна норма споживання фруктів і ягід на душу населення по Україні становить 90 кг. Проте у 2001 році на душу населення споживалось лише 25,9 кг фруктів і ягід, тому збільшення їх виробництва є однією з важливих народногосподарських проблем, розв'язання якої безпосе- редньо сприяє вдосконаленню структури харчування населення. Садівництво - одна з важливих галузей сільського господарства. Для розширення площ плодово-ягідних насаджень використовують малопродуктивні ґрунти, схили ярів і балок, що дає змогу підвищити рівень використання сільськогосподарських угідь. На сучасному етапі одержання землі у власне користування садівництво і виноградарство широко розвивається на основі повсюдного закладання присадибних та колективних садів. За останній період площа колективних садів в Україні збільшилась майже вдвічі і займає 212,4 тис.га. Всі плодові дерева і ягідники - добрі медоноси, тому садівництво сприяє розвитку бджільництва. На початок 2009 року площа плодово-ягідних насаджень у країні становила 425 тис. га. У структурі плодових насаджень на зерняткові культури припадало 70%, кісточкові - 23%, горіхоплідні - 2,9, ягідники - 1,1%. Товарні сади і виноградники розміщені переважно у південних та лісостепових районах України. Зауважимо, що останнім часом у структурі садівництва зростає питома вага ягідників. Це пояснюється тим, що вони рано вступають у плодоношення, не потребують великих капітальних вкладень і швидко окуповують витрати. З початком плодоношення садові і виноградні насадження стають основними засобами виробництва сільськогосподарських підприємств. Період амортизації окремих насаджень різний. Так, у зерняткових порід він становить у середньому 20 - 25 років, у кісточкових - 17 - 20, а у виноградників - 40 - 50 років. Строк окупності капіталовкладень на закладання садів - 8 - 12, а ягідників - 4 - 5 років. Більшість садів та ягідників розміщена в громадському секторі - на них в 528 Україні припадає понад 60% усієї площі плодових насаджень та понад 80% заготівель плодів і ягід. Розміщення садівництва і ягідництва за породним та сортовим складом має свої відмінності по території України. Південні райони характеризуються промисловою культурою теплолюбних кісточкових (персик, абрикос, черешня) і зерняткових (груша, айва) порід. Вони становлять 60% усіх насаджень в Україні. Центральна зона охоплює центральну і північну частину України. Тут вирощують яблука, вишні, суниці, смородину, малину. У гірських районах Карпат - сливи, горіхоплідні та ін. Подальше вдосконалення розміщення плодових та ягідних культур у більшості регіонів зумовлене розвитком промисловості і зростання чисельності міського населення, необхідністю скорочення відстані перевезень плодів і ягід для зменшення втрат їх якості в процесі транспортування. 11.7.2. Економічна ефективність виробництва плодів і ягід та напрями її підвищення Для характеристики рівня економічної ефективності виробництва плодів і ягід використовують систему показників: урожайність плодів і ягід з гектара, витрати праці на 1 ц в люд-год, собівартість 1 ц продукції, прибуток з розрахунку на 1 ц продукції і на 1 га плодоносного саду, рівень рентабельності садівництва. У садівництві багатьох господарств спостерігається періодичність плодоношення, тому економічна ефективність виробництва продукції садівництва визначається в середньому за 3 - 5 років. Ставлення до садівництва в державі як до другорядної галузі зумовило скорочення виробництва плодово-ягідної продукції в підприємствах усіх форм господарювання і особливо у реформованих сільськогосподарських підприємствах. Основними причинами такого кризового стану є послаблення економічних важелів, що стимулюють розвиток садівництва, зокрема: відсутність стабільної державної підтримки розвитку галузі й пільгових кредитів на відновлення багаторічних насаджень, невідповідність діючих форм організації садівництва ринковим умовам, неврегульованість майнових і земельних відносин щодо володіння, користування та розпорядження багаторічними насадженнями. Низька концентрація багаторічних плодових насаджень не дає можливості повною мірою використовувати фактори впливу інтенсифікації, спеціалізації для зниження собівартості продукції, підвищення продуктивності праці й у цілому забезпечувати ефективне виробництво плодів, ягід і винограду. Собівартість продукції садівництва безпосередньо залежить від рівня продуктивності праці, матеріально-грошових витрат на її виробництво та врожайності. Структура витрат на виробництво плодів і ягід залежно від спеціалізації підприємств неоднакова. В основному вона передбачає витрати на догляд за насадженнями, збирання та реалізацію, а також амортизацію, ремонт насаджень і техніки. Витрати на оплату праці по зонах коливаються від 31 до 34 %, на пально-мастильні матеріали - від 7 до 8%. 529 Поряд з цим навіть у складних економічних умовах окремі садівничі підприємства мають високі економічні показники виробництва плодово-ягідної продукції, такі як ТОВ «Маяк», приватне підприємство «Авангард», дослідне господарство «Мелітопольське» Запорізької області, які є типовими підприємствами, що вирощують плодово-ягідну продукцію. Садівництво в цих підприємствах - рентабельна галузь, що забезпечується за рахунок високого рівня інтенсифікації виробництва та низької трудомісткості виробництва. Досвід роботи таких підприємств свідчить про наявність невикористаних резервів у виробництві плодово-ягідної продукції. Для ефективності функціонування садівництва в сільськогосподарських підприємствах різних форм господарювання першочерговим є вирішення таких завдань: - удосконалення структури і породно-сортового складу насаджень; - підвищення якості та конкурентоспроможності плодово-ягідної продукції, передусім на внутрішньому ринку; - удосконалення економічних відносин між переробними і збутовими підприємствами та виробниками плодово-ягідної продукції і сировини; - удосконалення інфраструктури ринку плодової продукції і зокрема за рахунок створення оптових ринків плодово-овочевої продукції у великих містах і промислових центрах. Дійовими напрямами науково-технічного прогресу в садівництві є впровадження інтенсивних технологій з широким використанням техніки, добрив і пестицидів, а також організація шпалерно-карликових садів, технологія яких розроблена Кримською дослідною станцією інституту садівництва НААН. Поділля, зокрема Вінницька область, яка цілковито репрезентує Поділля, оскільки на сільськогосподарські підприємства області нині припадає 86% загального обсягу зиробництва плодів і ягід. Прикметною особливістю Вінниччини є те, що тут збереглося й останніми роками успішно функціонує об'єднання спеціалізованих садівницьких господарств „Вінницясадвинпром" (табл.11.17). Виробничий потенціал товарного садівництва визначається динамікою кількісного та якісного складу плодоносних плодових і ягідних насаджень. Загальне прискорення темпів відтворення багаторічних насаджень зумовлюється й тим, що в їх структурі поступово зростатиме питома вага кісточкових і ягідних культур, які відзначаються значно коротшим обігом насаджень, ніж зерняткові. Рентабельним виробництвом в агроформуваннях є також садівництво, ягідництво, проте останні в загальній структурі земельних ресурсів, залучених у сільське господарство поступово зменшуються, що позначається й на скороченні штату працівників аграрних підприємств (у 2007 р. кількість працівників становила 42,6 тис. осіб, що менше на 60%, ніж у 2001 p.). Адже відомо, що останні зазначені галузі є трудомісткими, оскільки важко піддаються механізації та вимагають значної кількості ручної праці. Підприємства області зовсім відмовилися від вирощування винограду й хмелю |