Навчальний посібник за редакцією Д. І. Рижмань Для студентів аграрних вищих навчальних закладів
 Скачать 4.61 Mb.
|
|
Рис. 11.8. Ціни на плоди та ягоди на 2009 p., грн./кг Проведені дослідження свідчать про динамічність цін на внутрішньому ринку плодів та ягід як у розрізі окремих місяців і років, так і залежно від етапу товаропросування, регіону та сезону продажу, породної структури насаджень і помологічних сортів. Цінова ситуація в Україні залишається несприятливою для ефективного функціонування й подальшого розвитку ринку плодів та ягід. Для її поліпшення, передусім, необхідно при встановленні цін узгоджувати інтереси всіх операторів ринку - виробників, торговельної сфери, споживачів. Особливо важливим для ефективного функціонування ринку є розвиток його інфраструктури: промислового виробництва та його обслуговування, оптово- заготівельної, кредитної й страхової сфер, науково-консультаційних служб тощо. Основним чинником виваженої регуляторної політики й удосконалення цінової політики на внутрішньому ринку плодів та ягід має стати державний протекціонізм. Особливо він необхідний для захисту товаровиробників через посилення антимонопольного контролю за цінами на ресурси й захисту плодоягідної продукції вітчизняного виробництва. 539 11.8. Економіка виробництва і використання кормів. 11.8.1. Кормова база та її значення для розвитку тваринництва Незважаючи на суттєві структурні зрушення, що відбулися у сільському господарстві України останніми роками, проблема повноцінного забезпечення поголів'я худоби і птиці кормовими ресурсами стала ще гострішою, з огляду на це оптимізація кормової бази має стати ключовим завданням виходу тваринництва України з кризового стану. Проблема зводиться до виробництва такої кількості вегетативної маси рослин, або продукції рослинництва, яка б за своєю поживністю забезпечувала поголів'я худоби та птиці за рахунок використання відповідної кормової площі. Під кормовою базою розуміють обсяг, видовий склад та якість кормових ресурсів, систему виробництва і використання кормів у тваринництві. Організація кормової бази в кожному підприємстві передбачає систему вироб- ництва і використання кормів, що характеризується відповідною структурою посівних площ кормових культур, технологією виробництва, заготівлі, зберігання і приготування кормів. Усі корми, що їх використовують у тваринництві, поділяють на такі основні групи: - рослинні, які поділяються на зелені, грубі, соковиті, відходи промислової переробки сільськогосподарської продукції (жом, брага), концентровані (комбікорми, зерно фуражне, висівки, макуха, шроти, відходи хлібозаводів, пивоварних заводів, кухонні відходи); - тваринного походження - молоко і відходи маслоробної та сироварної промисловості (молочні відвійки, сироватка), відходи м'ясокомбінатів та рибної промисловості; - мінеральні - кісткове борошно, кухонна сіль; крейда та інші, які виробляються підприємствами хімічної промисловості і використовуються як добавки до кормів для збалансування їх мінерального складу, вітамінні. Кількість окремих видів кормів визначають у вагових одиницях і в перерахунку на поживні речовини, а кормів усіх видів, разом узятих у перерахунку на кормові одиниці та перетравний протеїн. За одиницю поживності й одиницю потреби в кормах умовно приймається поживність і продуктивна дія 1 кг вівса - вівсяна кормова одиниця. Процентне співвідношення всіх видів кормів характеризує структуру кормової бази. Для характеристики кормової бази використовують систему показників, основними з яких є: - загальний обсяг одержаних кормів; - кількість заготовлених кормів для громадського тваринництва; - кількість одержаних кормів з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь, кормової площі і посіву кормових культур, на одну фізичну та умовну голову худоби; - вміст перетравного протеїну в усіх вироблених кормах з розрахунку на 1 к.од., на одну умовну голову худоби. 540 В основі віднесення посівних площ тих чи інших культур до кормової площі повинно бути їх призначення, яким для кормової площі є забезпечення поголів'я худоби і птиці кормами. Кормова площа - це частина сільськогосподарських угідь підприємства, яка використовується для виробництва різних видів кормів для тваринництва. Для розрахунку кормової площі підприємства використовують формулу: де К п - кормова площа підприємства, га; П о - площа кормових культур на орних землях, га; П п - площа природних кормових угідь, га; В 1 ,В 2 ,В 3 - частина валового збору окремих сільськогосподарських культур, що виділяється на корми, ц; У 1 ,У 2 ,У 3 - урожайність сільськогосподарських культур, частина валового збору яких виділяється на корми, ц/га. Важливим показником, який характеризує стан кормової бази і рівень забезпеченості тваринництва кормами, є обсяг кормів, витрачена на одну тварину за рік. Так, потреба в поживних речовинах на одну корову з надоєм 2500 кг за рік становить 30 ц к. од., однак продуктивність тварин становила 1965 кг молока за рік. Причиною цього є незбалансованість кормів за вмістом перетравного протеїну та інших поживних речовин, а також недоліки в племінній роботі, утриманні худоби та організації праці. У структурі витрат на виробництво продукції тваринництва найвищу питому вагу (40 - 70%) мають корми, що залежить від собівартості їх виробництва та оплати корму. Дослідження свідчать, що коливання в продуктивності тварин на 50 - 80% зумовлені факторами зовнішнього се- редовища, з яких найбільший вплив має годівля. Рівень годівлі тварин позначається на їх продуктивності, відтворній здатності, формуванні і розвитку найбільш цінних господарських властивостей. При недостатньому рівні годівлі не лише різко знижується продуктивність худоби, а й підвищується яловість маточного поголів'я, скорочується вихід молодняку. Основним джерелом надходження кормів є польове кормовиробництво (90% кормового балансу). Кормові культури в Україні займають 35 - 36% посівних площ, серед яких найбільша частка припадає на кукурудзу на силос і зелений корм, багаторічні та однорічні трави (91 - ,93% у структурі кормових посівів). Джерелом надходження найбільш дешевих грубих та зелених кормів є використання природних сіножатей і пасовищ. Однак пасовища ще не відіграють істотної ролі в кормовому балансі країни, хоча їх питома вага в сільськогосподарських угіддях становить 16%. Пояснюється це низькою продуктивністю природних кормових угідь - з них надходить лише близько 10% усіх кормів. У Степу і Лісостепу в структурі кормовиробництва вища питома вага концентрованих і соковитих кормів, нижча - грубих та зелених. На Поліссі і в Карпатах більша частка зелених та грубих кормів. У підприємствах Степу на силос припадає 70% усіх соковитих кормів, Полісся - 47%, на сіно і сінаж - відповідно 37 та 61 %. 541 Аналіз кормовиробництва свідчить, що однією з основних причин зниження продуктивності кормових культур на ріллі є низький рівень матеріального забезпечення сільськогосподарських підприємств. За останнє десятиріччя на третину зменшився парк тракторів і на чверть - парк вантажних автомобілів, тому в більшості сільгосппідприємств спостерігається порушення технологічних прийомів заготівлі та зберігання кормів. Формування врожаю кормовими культурами переважно відбувається за рахунок природної родючості грунту. В умовах зниження частки удобрених посівних площ як мінеральними, так і органічними добривами, площі під кормовими культурами, як правило, не удобрюються зовсім. Як свідчать дослідження вчених і практика сільгосппідприємств, високої продуктивності корів неможливо досягти без застосування мінеральних добавок, адже в раціонах високопродуктивних корів не вистачає деяких макро- і мікроелементів. Внаслідок різкого диспаритету цін на промислову і сільськогосподарську продукцію стало невигідним одержане зерно переробляти на комбікорм і згодовувати на корм худобі. Важливим джерелом білкових раціонів є трав'яне борошно, яке за правильного приготування та зберігання мало поступається зерновим концентратам і зберігає значну кількість незамінних кислот. Тепер через високу енергоємність виробництва трав'яне борошно майже не виготовляють. Необхідною умовою високої продуктивності худоби і птиці є ефективність використання кормових ресурсів, повноцінність раціонів за вмістом перетравного протеїну. За наявної структури тваринницьких галузей у середньому на 1 к.од. має припадати 105 - 110 г перетравного протеїну Фактично у кормах вміст його становить близько 85 - 87 г. Внаслідок неповноцінності раціонів спостерігається значна перевитрата кормів на одиницю тваринницької продукції. 11.8.2. Економічна оцінка кормових культур та виробництва кормів Для розрахунку раціональної структури посівних площ кормових культур та виявлення найбільш ефективної кормової культури в конкретних природнокліматичних умовах підприємства здійснюють економічну оцінку кормових культур і видів кормів. Від цього вибору залежать рівень використання землі, собівартість і рентабельність тваринницької продукції. Економічну ефективність вирощування кормових культур можна оцінити за такими показниками: врожайністю кормових культур, ц/га; виходом з 1 га кормових одиниць, перетравного протеїну і кормопротеїнових одиниць, ц; затратами праці на 1 ц кормових та кормопротеїнових одиниць, люд.-год.; собівартістю 1 ц кормових та кормопротеїнових одиниць, грн. Дані показники розраховують для більшої достовірності за 3 - 5 років. Більш об'єктивною оцінкою кормових культур є вихід кормових одиниць і перетравного протеїну з 1 га посівної площі. У зв'язку з тим, що в кормах різних культур протеїнове співвідношення неоднакове, для узагальнюючої сукупної оцінки кормових культур 542 використовують такий показник, як вихід кормопротеїнових одиниць з 1 га. Кількість умовних кормопротеїнових одиниць з 1 га окремої кормової культури визначають за такою формулою: де КПО - вихід кормопротеїнових одиниць з 1 га посіву, ц к.од.; К - вихід поживних речовин з 1 га посіву, ц к.од.; П - вихід перетравного протеїну з 1 га посіву, ц; 10 і 2 - розрахункові коефіцієнти. Кормопротеїнова одиниця є умовним показником і в зоотехнічній практиці не використовується, оскільки в годівлі тварин 1 корм. од. і 100 г перетравного протеїну не рівноцінні. Проте вихід кормопротеїнових одиниць з гектара посіву характеризує поживну якість кормів з урахуванням енергетично- протеїнового співвідношення і тому дає змогу більш об'єктивно оцінювати і порівнювати ефективність кормових культур. Щоб провести економічну оцінку кормових культур, необхідно мати вихідну інформацію про кількість одержаної основної, супутньої та побічної продукції різних культур, розмір матеріально-грошових витрат та затрати живої праці на 1 га посіву. Ці дані беруть з існуючих форм первинного обліку та звітності сільськогосподарських підприємств із спеціальних довідників про поживність кормів. Можуть бути зроблені розрахунки на перспективу з використанням технологічних карт і з урахуванням удосконалення технології вирощування кормових культур. Використання ЕОМ для розрахунків оптимальної структури посівних площ кормових культур також може грунтуватися на згаданих вище показниках. Економічну оцінку кормових культур можна здійснювати також за прибутком, одержаним від виробництва тваринницької продукції з розрахунку на 1 га кормової площі. Проте він меншою мірою характеризує кормову базу, бо на прибуток у даній галузі впливає багато факторів, не пов'язаних із виробництвом та використанням кормів. 11.8.3. Ефективність використання альтернативних видів кормів у годівлі тварин Сільськогосподарське виробництво в Україні із споживача енергії нині перетворюється на її виробника. Для збереження природних ресурсів та поліпшення екології наука пропонує замкнутий цикл обміну споживання і відтворення енергії. Цій вимозі відповідає використання палива на основі біоетанолу, який захопив велику частину світового ринку енергоносіїв і з кожним роком набуває більшого значення. Кукурудза, як одна із найдавніших зернових культур, завдяки високій її продуктивності й універсальності використання стала важливішою зерновою культурою сучасного світового землеробства. За площею посіву 131-138 млн. га і темпами її виробництва ця культура перейшла з другого місця (після рису у 2000 р.) на перше у 2001 р. і нині тримає лідерство. Очікується, що у перспек- 543 тиві збільшення використання зернових для виробництва етанолу сприятиме розширенню посівних площ кукурудзи в ряді країн, включаючи США, Канаду та Китай. В Україні важливою зерновою культурою для виробництва біоетанолу теж є кукурудза. Вона має високу кормову цінність, є високоенергетичною конкурентоспроможною сировиною для виробництва біоетанолу й одержання високобілкового корму для тварин. У процесі виробництва спирту із зерна злакових культур використовуються вуглеводи, а білки, жири та мінеральні речовини залишаються у складі відходів. Ці відходи виробництва спирту є одним із резервів одержання дешевої яловичини при економному використанні концентрованих кормів у годівлі великої рогатої худоби 1 Вакуумна технологія одержання спирту, названа її розробниками «Технологія NPK Ethanol» дозволяє отримувати суху після-спиртову барду поліпшеної якості. У процесі переробки зерна на спирт і сухі кормо-продукти за даною технологією, як саме зерно, так і напівпродукти на його основі не піддаються довгостроковому впливу високих температур. Тому вітаміни, що містяться в зерні, не руйнуються, а білки переходять у кормопродукти неденатурованими й практично повністю засвоюються сільськогосподарськими тваринами. При переробці зерна на спирт утворюється післяспиртова барда. У натуральному вигляді її ефективно можна використовувати для годівлі великої рогатої худоби, а в сухому вигляді діапазон ЇЇ використання поширюється на свиней, птицю, дрібних сільськогосподарських тварин і риб. До того ж через подорожчання палива перевезення рідкої барди (з вмістом сухих речовин 5,5- 7,0%) на великі відстані невигідне. Більш перспективним є корм із сухої барди 2 Суха післяспиртова барда як вторинний продукт переробки рідкої зернової барди є високоцінним білковим і вітаміновмісним кормом для сільськогосподарських тварин і птиці 3 . У сухій речовині барди містяться цінні в кормовому відношенні речовини: протеїну - до 28%, який за ефективністю використання рівноцінний протеїну із соняшникової макухи, вуглеводів - 16,5%, жиру - 6,0%, мінеральних солей - 2,4%. Цінними властивостями сухої барди є те, що в ній містяться вітаміни групи В, токофероли, ергостероли, які є регуляторами метаболізму в організмі тварин, а також близько 17 амінокислот (лізин, глутамінова кислота, гліцин, валін, лейцин, ізолейцин, пролін та ін.). У сухій барді є всі поживні речовини, що містяться у вихідній сировині, але кіль- кісне їх співвідношення відрізняється від останньої. В барді, наприклад, більше ніж у вихідній сировині білкових речовин за рахунок життєдіяльності дріжджів, а вуглеводів значно менше, бо вони максимально використовуються у вигляді крохмалю і цукру в процесі переробки вихідної сировини на спирт 4 . Висока енергетична цінність і вміст протеїну роблять її корисною для відгодівлі худоби на м'ясо. Введення в раціон сухих продуктів дозволяє значно знизити споживання зернофуражу. Крім того, суху барду можна водити в раціони високопродуктивних корів, що зумовлено меншою розчинністю білка в цьому продукті порівняно із зернофуріжем. Кількість барди залежить від продуктивності корови, вмісту 544 сирого протеїну в раціоні й становить у середньому 300-350) г на 1 л молока. З економічної точки зору, використання сухих продуктів високорентабельне, тому що суха барда набагато дешевша, ніж фуражне зерно, а це в цілому знижує витрати на корм і, відповідно, зменшує собівартість продукції. Отже, в умовах ринкової економіки комплексна переробка рослинної сировини набуває особливого значення. Розробка та реалізація гнучкої технологічної схеми з одержанням кількох видів продукції дає змогу виробляти конкурентоспроможну продукцію відповідно до попиту на ринку. Вико- ристання сухої післяспиртової барди на кормові цілі - це вирішення низки економічних та екологічних проблем. Продуктивну дію сухої післяспиртової барди при згодовуванні коровам вивчали у зимово-стійловий період 2007-2008 років на двох групах тварин української чорно-рябої молочної породи, що належать приватно-орендному фермерському господарству ім. Шевченка Здолбунівського району Рівненської області. Для проведенная досліду корів підбирали за принципом груп-аналогів. Відбирали тварин 3-4 лактації через 3 місяці після розтелення, живою масою 500-550 кг, продуктивністю 17-18 л молока на добу, з вмістом жиру 3,2-3,4%. Корів утримували на прив'язі. Роздавання корму й доїння корів - триразове. Облік молочної продуктивності проводили щодекади під час контрольного доїння корів за два суміжніх дні. У зрівняльний період, що тривав 14 днів, тваринам згодовували корми основного раціону: силос кукурудзи - 20 кг, сіно з грястиці збірної -5 кг, жом кислий - 5 кг, буряк кормовий - 3 кг, кормова патока - 1 кг, дерть пшениці - 3 кг, дерть горохова - 2 кг. У дослідній групі замість дерті горохової до складу раціону вводили рівноцінну за вмістом основних поживних речовин суху післяспиртову барду. Дослід вивчення продуктивної дії сухої післяспиртової барди при використанні її відгодівельному молодняку великої рогатої худоби проводився на бичках української чорно-рябої породи також на базі приватного фермерського господарства ім. Шевченка Здолбунівського району Рівненської області. Підбирали тварин-аналогів з урахуванням породи, віку, вгодованості та стану здоров'я, крім того враховували середньодобові прирости за попередній місяць 1 . У зрівняльний період бичкам згодовували корми, що входили до складу господарського раціону. Після закінчення зрівняльного періоду, який тривав 30 діб, було сформовано дослідну і контрольну групи тварин по 10 голів у кожній. Одержані показники середнього надою молока в перерахунку на базисну жирність свідчать про те, що введення до складу раціону сухої післяспиртової барди замість горохової дерті позитивно вплинуло на продуктивність дійних корів. Показники контрольної групи тварин свідчать про те, що суха післяспиртова барда може ефективно використовуватися у складі раціонів дійних корів, замінюючи інші високобілкові корми, зокрема, дерть горохову, при цьому збільшуючи продуктивність тварин на 0,6 л молока базисної жирності. 545 При проведенні досліджень з вивчення продуктивної дії сухої післяспиртової барди на відгодівельному молодняку великої рогатої худоби живою масою 260 кг на початок дослідного періоду з розрахунку 1000 г се- редньодобового приросту до складу основного раціону бичків контрольної групи вводили силос кукурудзи - 20 кг, мелясу - 0,5 кг, дерть кукурудзи -1,5 кг, дерть пшениці - 0,5, дерть гороху - 1 кг. Бичкам дослідної групи у раціоні дерть горохову замінили компонентом, що вивчався - сухою після-спиртовою бардою. Тварини обох груп поїдали корми охоче. Зважували піддослідних бичків щомісяця. Результати зважування показали, що тварини дослідної групи за перший місяць досліду мали дещо нижчі прирости, ніж контрольної, а в наступні місяці прирости бичків дослідної групи були вищими. Це можна пояснити тим, що тварини дослідної групи почали адаптуватися до нового виду корму - післяспиртової барди. Як показали результати досліджень, серед- ньодобові прирости тварин дослідної групи за період досліду, що тривав 119 днів, був на 44 г (на 4,9%) вищим, ніж у контрольній групі. Заміна горохової дерті у складі раціону бичків на відгодівлі сухою післяспиртовою бардою позитивно вплинула на середньодобові прирости піддослідних тварин. Застосування енергетичного й економічного аналізу виробництва біоетанолу дає змогу поглиблено оцінити ефективність переробки на спирт різних зернофуражних культур. Визначити як загальні енергетичні витрати, так і питому вагу окремих технологічних ланок і розкрити шляхи економії ан- тропогенної енергії, що надзвичайно важливо для ефективного ведення галузі тваринництва в сучасних умовах ринку (табл. 11.22). |