Главная страница

методичка ОМ для ДІД(1). Навчальнометодичний посібник для самостійного вивчення дисципліни за кредитномодульною системою організації навчального процесу


Скачать 1.44 Mb.
НазваниеНавчальнометодичний посібник для самостійного вивчення дисципліни за кредитномодульною системою організації навчального процесу
Анкорметодичка ОМ для ДІД(1).doc
Дата06.04.2018
Размер1.44 Mb.
Формат файлаdoc
Имя файламетодичка ОМ для ДІД(1).doc
ТипНавчально-методичний посібник
#17720
страница11 из 16
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16

Основні види сучасної реклами та її завдання


Реклама має багато видів і різновидів. Класифікувати рекламу можна за різними ознаками (за цільовою аудиторією; за територією, що охоплюється; за засобами передачі повідомлення; залежно від цілей і завдань тощо) (таблиця 18).

Залежності від обєкту рекламування реклама класифікується на: товарну і престижну.

Товарна реклама – рекламні матеріали і заходи, що рекламують певні товари або послуги. Інформує споживача про властивості і переваги товару (послуги), збуджує інтерес до нього (неї), споживач намагається встановити контакт з продавцем – з пасивного перетворюється в активного, зацікавленого у покупці. Орієнтована на попит.

Престижна реклама – комплекс заходів, що спрямовані на формування позитивного образу організації рекламодавця серед ділових партнерів, споживачів та широких кіл громадськості з метою забезпечення сприятливих умов для довготривалого збуту продукції, що виробляється, або послуг. Вона являє собою рекламу гідності підприємства, що вигідно відрізняє його від конкурентів.

Таблиця 18. Класифікація реклами залежно від її цілей та завдань

Вид реклами


Завдання реклами

Коли застосовується

Інформативна (орієнтована
на попит)

Формування у споживача певного рівня знань про товар (послугу).

Формування образу підприємства

На етапі виведення товару (послуги) на ринок з метою створення первісного попиту

Умовляюча

Заохочення споживача звернутися за товаром (послугою) саме до Вашого підприємства.

Стимулювання збуту товарів (послуг).

Прискорення здійснення покупки.

Намір зробити клієнта постійним споживачем Вашого товару (послуги), постійним для Вашого підприємства

Особливо важлива на етапі збіль­шення надання товарів (послуг), коли перед Вашим підприємством може стати завдання формування вибір­ковості попиту

Нагадуюча (підтримуюча)

Формування доброзичливого відно­шення до Вашого підприємства.

Підтримка обізнаності про товар (послуги) на вищому рівні

Особливо важлива на етапі зрілості, щоб нагадати споживачеві про товар (послугу)

Підкріплююча

Запевняє покупців у вірності їх вибору

Застосовується на етапі зрілості

Галузева (орієн­тована на образ, імідж)

Розробляє і підтримує сприятливий образ галузі.

Створює загальний попит

Застосовується для збільшення обся­гів продажу в цілому в галузі

Корпоративна

Розробляє і підтримує сприятливий образ підприємства.

Створює селективний попит

Застосовується для збільшення обся­гів продажу в цілому на підприємстві

Розробка рекламної програми

При розробці рекламної програми фірмі необхідно прийняти п’ять принципових рішень.

1. Постановка цілей:

  • інформаційні цілі;

  • цілі збуту.

2. Розробка бюджету:

  • раціональний підхід;

  • відсоток від продажів;

  • конкурентний паритет;

  • цілі і задачі.

3. Рішення по зверненню:

  • стратегія звернення;

  • виконання звернення.

4. Рішення про засоби поширення інформації:

  • широта охоплення, частота повторення, сила впливу;

  • основні види засобів поширення реклами;

  • конкретні носії реклами;

  • розподіл реклами за часом.

5. Оцінка рекламної кампанії:

  • вплив на інформованість;

  • вплив на збут.

Далі процес прийняття кожного з цих рішень буде розглянутий більш докладно.

Постановка рекламних цілей

Першим кроком у процесі розробки рекламної програми є постановка рекламних цілей. Ці цілі повинні ґрунтуватися на прийнятих раніше рішеннях про цільовий ринок, позиціонуванні товару і маркетинговому комплексі, що визначають основні напрями рекламної діяльності в рамках комплексної маркетингової програми.

Ціль реклами це конкретна задача по інформуванню цільової аудиторії протягом певного часу. Цілі реклами можна класифікувати за тим, що прагне зробити реклама: проінформувати, переконати або нагадати. У табл. описані такі цілі.

Планування рекламного бюджету

Визначивши рекламні цілі, компанія приступає до планування рекламного бюджету для кожного товару. Роль реклами – у підвищенні попиту на товар. Підприємство хоче витратити не більше, ніж необхідно для досягнення намічених показників збуту. Далі будуть розглянуті чотири найпоширеніші методи планування рекламного бюджету.

1. Метод обчислення «від наявних засобів» («раціональний»)Багато підприємств виділяють у рекламний бюджет певну суму, яку вони, за власною думкою, можуть собі дозволити витратити на ці цілі. Подібний метод визначення розмірів бюджету цілком і повністю ігнорує вплив реклами на обсяг збуту. У результаті величина бюджету щорічно залишається невизначеною, що затрудняє перспективне планування ринкової діяльності.

2. Метод обчислення «у відсотках до суми продажів».Часто фірми обчислюють свої рекламні бюджети у певному процентному відношенні або до суми продажів (поточних чи очікуваних), або до продажної ціни товару.

Цей метод має ряд переваг.

По-перше, розрахунок «у відсотках до суми продажів» означає, що сума асигнувань на рекламне стимулювання буде, швидше за все, мінятися залежно від того, що фірма «може собі дозволити».

По-друге, цей метод змушує керівництво враховувати взаємозв’язок між витратами по рекламі, продажною ціною товару і сумою прибутку в розрахунку на товарну одиницю.

По-третє, він сприяє підтримці конкурентної стабільності в такій мірі, що фірми-конкуренти витрачають на рекламу приблизно той самий відсоток суми своїх продажів.

Однак, незважаючи на ці переваги, метод обчислення «у відсотках до суми продажів» майже нічим не виправдує свого існування. Він базується на міркуваннях про те, що збут є причиною реклами, а не наслідком. Він веде до того, що розмір бюджету визначається наявними засобами, а не наявними можливостями. Цей метод не дає логічних основ для вибору конкретного процентного показника, за винятком випадків дій на основі минулого досвіду чи нинішніх дій конкурентів.

3. Метод конкурентного паритету. Деякі підприємства встановлюють розмір свого бюджету реклами на рівні відповідних витрат конкурентів. У цього методу є два доводи. Один з них полягає в тому, що рівень витрат конкурентів уособлює собою колективну мудрість галузі. Другий говорить, що підтримка конкурентного паритету допомагає уникати гострої боротьби в сфері стимулювання.

Насправді жоден з цих доводів не має справжньої сили, тому що немає ніяких підстав вважати, що в конкурентів більш здорові погляди на те, скільки саме варто витрачати на рекламу (фірми так різко відрізняються одна від одної своїми ресурсами, іміджем, можливостями і цілями, що розміри їх бюджетів стимулювання навряд чи можна вважати надійними орієнтирами). Крім того, немає ніяких доказів на користь другого доводу про згортання гострої конкурентної боротьби.

  1. Метод обчислення «виходячи з цілей і задач».

Цей метод вимагає, щоб компанії формували свої бюджети реклами на основі:

1) вироблення конкретних цілей;

2) визначення задач, які треба буде розв’язати для досягнення цих цілей;

3) оцінки витрат на вирішення цих задач.

Сума всіх цих витрат і дасть орієнтовну цифру бюджетних асигнувань на рекламу.

Превага даного методу в тому, що він вимагає від керівництва чіткого викладення своїх уявлень про взаємозв’язок між сумою витрат, рівнем рекламних контактів, інтенсивністю проб і регулярністю використання товару.

У процесі розробки бюджету варто враховувати ряд моментів: витрати різних альтернатив (ціна телереклами порівняно з радіооб’явами й оголошеннями в журналах); скільки разів потрібно повторити рекламу для того, щоб вона була ефективною; наскільки виросли ціни на рекламу в засобах масової інформації за останній час. Варто враховувати те, на якому етапі життєвого циклу знаходяться товари фірми, чи є вони стандартними товарами широкого вжитку, чи різко відрізняються від інших виробів, чи відчувається постійний нестаток у цих товарах, чи їх доводиться продавати «під тиском» та інше.

Вибір рекламного звернення

Рекламна стратегія складається з двох головних елементів – створення рекламних звернень і вибору засобів поширення реклами. Для проведення ефективної рекламної кампанії необхідно гармонійно сполучити ці елементи.

Після постановки задач реклами слід виробити загальний творчий підхід до реклами, її творчу стратегію. У процесі її формування можна виділити три етапи: формування ідеї звернення, оцінка і вибір варіанту звернення, виконання звернення.

Формування ідеї звернення. Для генерування ідей, покликаних вирішити поставлені перед рекламою задачі, творчі працівники користуються різними методами. Багато ідей виникають у результаті бесід зі споживачами, експертами і конкурентами. Деякі творчі працівники намагаються уявити собі, який з чотирьох типів винагороди: раціональне, чуттєве, суспільне задоволення чи задоволення самолюбства покупці розраховують одержати від товару і види якого переживання. Шляхом сполучення типів винагороди з типами переживань вони в стані створити безліч різних рекламних звернень.

Оцінка і вибір варіантів звернення. Рекламодавцю необхідно зробити оцінку можливих звернень. Це слід робити на основі їх бажаності, винятковості і правдоподібності. Звернення повинне, насамперед, повідомити його одержувачу щось бажане чи цікаве про товар. Крім того, воно повинне повідомити йому щось виняткове чи особливе, не властиве іншим маркам або товарам у даній категорії. І, нарешті, звернення повинне бути правдоподібним і доказовим. Наприклад, рекламне звернення компанії Воsh: «На нас можна покластися!» розроблене фахівцями з реклами цієї компанії, воно не викликає подиву чи здивування, тому що фірма Воsh – німецька, що традиційно відрізняється помірним консерватизмом і дуже високою надійністю, тому дане гасло виглядає доречно.

Виконання варіанту звернення. Ступінь впливу звернень залежить не тільки від того, що сказано, але і як саме це сказано. Виконання може мати вирішальне значення, коли мова йде про такі товари, як миючі засоби, сигарети, кава і пиво. Рекламодавцю потрібно подати своє звернення таким чином, щоб воно привернуло увагу й інтерес цільової аудиторії. Звичайно рекламодавець готує завдання на розробку тексту, у якому обумовлюються задачі, зміст, аргументація і тон майбутнього оголошення. Творчим працівникам необхідно знайти стиль, тон, слова і форму втілення заданого звернення.

Рекламне звернення може бути виконане в різних стилях:

  1. Замальовка з натури.

  2. Акцентування способу життя.

  3. Створення нереальної обстановки.

  4. Створення настрою чи образу.

  5. Мюзикл.

  6. Використання символічного персонажу.

  7. Акцент на професійному і технічному досвіді.

  8. Використання даних наукового характеру.

  9. Використання свідчень на користь товару.

Рекламодавець повинен вибрати і тон реклами. Позитивні мотиви, що викликають відчуття щастя, почуття досягнення мети, веселощі й інше, виявляються найбільш ефективними.

Для кожного оголошення в будь-якому стилі потрібно знайти слова, що запам’ятовуються і залучають увагу. Кожне оголошення повинне мати свій маленький девіз, який би запам’ятовувався й асоціювався в майбутньому саме з даним конкретним товаром чи послугою. Складові елементи форми, такі, як розмір оголошення, колір та ілюстрація, впливають на ступінь виробленого цим оголошенням впливу і на його вартість. Тому потрібно чітко порівнювати вартість рекламної кампанії з очікуваним ефектом і не витрачати зайвих грошей там, де вони не принесуть бажаної ефективності.

Усі перераховані складові – стиль, тон, слова, форма – повинні працювати разом для досягнення максимальної ефективності. Необхідно також дотримуватися правил реклами:

  1. Висловлюйтеся просто.

  2. Висловлюйтеся цікаво.

  3. Висловлюйтеся прямо.

  4. Висловлюйтеся ствердно.

  5. Керуйтеся здоровим глуздом.

  6. Будьте коротким.

  7. Будьте правдивим і благопристойним.

  8. Будьте оригінальним і несхожим на інших.

  9. Повторюйте найбільш важливі моменти.

  10. Прагніть залучити й утримати увагу.

  11. Уникайте згадування імен конкурентів.

  12. Важливість останньої фрази.

  13. Звертайте рекламу не в порожнечу, а до особистості.

  14. Пропонуйте план дій.

Рішення про засоби поширення реклами

Процес вибору засобів поширення складається з чотирьох етапів.

1. Прийняття рішень про широту охоплення, частоту появи і силу впливу реклами.

2. Добір основних видів засобів поширення рекламної інформації.

3. Вибір конкретних носіїв інформації.

4. Розрахунок показник вартості реклами.

Широта охоплення. Рекламодавцю варто визначити, яке число осіб у рамках цільової аудиторії повинно познайомитися з його рекламною кампанією за конкретний відрізок часу.

Частота появи реклами. Компанії варто також вирішити, скільки разів за конкретний відрізок часу повинен увійти в контакт з її рекламним зверненням середній представник цільової аудиторії.

Сила впливу. Крім того, рекламодавцю варто подумати, якою силою впливу повинен володіти контакт із його рекламою. Сила впливу – якісна величина, що оцінює рівень впливу звернення, переданого за допомогою даного засобу поширення. Звернення по телебаченню зазвичай роблять сильнішей вплив, ніж звернення по радіо, тому що використовується зображення і звук. Реклама в одному засобі поширення може сприйматися більш вірогідно, ніж в іншому.

Носії реклами конкретні засоби поширення в межах кожного виду, наприклад, конкретні журнали, телешоу чи радіопрограми. Після вибору засобу реклами, фахівець приступає до вибору конкретного її носія серед обраної категорії.

Критерії вибору конкретного рекламного носія:

  • доступність носія і максимальне охоплення цільової аудиторії;

  • ступінь довіри конкретному носію з боку цільової аудиторії;

  • відповідність носія конкретним цілям рекламної кампанії;

  • наявність альтернативних носіїв;

  • оптимальне співвідношення витрат на проведення рекламної кампанії і показників її ефективності.

Процес вибору засобів розповсюдження інформації завершується складанням графіка рекламування. Графік рекламування може бути:

  • послідовним: рівномірне розміщення об’яв у рамках часового періоду;

  • пульсуючий: нерівномірне розміщення реклами у рамках того ж часового періоду.

Попередня оцінка ефективності витрат на рекламні цілі (тестування реклами) здійснюється такими методами:

  • метод ранжування – оцінка (ранжування) реклами декількома споживачами (або експертами), які надають відповідне місце (ранг) кожному з запропонованих рекламних варіантів;

  • портфельні випробування (метод портфелю обяв) – вибір оптимальної реклами з альтернативних варіантів, які споживач оцінює за шкалою: «дуже інформативні», «не дуже інформативні», «легко запам’ятовуються», «не запам’я­товуються» тощо;

  • театральний метод (метод експерименту) – використовується при випробуванні тем рекламного ролика; споживачам пропонується переглянути нову телепрограму, де показується досліджувана реклама, при цьому спеціальні датчики визначають фізіологічні реакції споживача на рекламні об’яви.

Процес вибору засобів розповсюдження інформації складається з декількох етапів. На першому приймаються рішення про:

  • широту охоплення: визначається число осіб в рамках цільової аудиторії, яке повинно ознайомитися з рекламою за конкретний відрізок часу;

  • частоту появи реклами: визначається, скільки разів за конкретний відрізок часу середній представник цільової аудиторії повинен побачити рекламне повідомлення;

  • силу впливу: необхідно продумати, якою може бути сила впливу Вашої реклами на аудиторію.

Характеристики, переваги і недоліки основних засобів подачі реклами (табл. 19)
Таблиця 19. Характеристики, переваги і недоліки основних засобів подачі реклами

Засоби

Переваги

Недоліки

Група товарів

Друкована реклама:

  • проспекти;

  • каталоги;

  • буклети;

  • листівки;

  • плакати;

  • прайс-листи;

  • прес-релізи;

  • новорічні рекламно-подарункові видання

Високий ступінь сприй­няття, широкі можли­вості вира­ження ідей різними худож­німи за­собами, висока якість відтворення, тривалість існу­вання і викорис­тання, відсут­ність об­межень за обсягом інформації, відсутність мате­ріалів конкурентів, велика потенційна мож­ливість охоп­лення аудиторії читачів

Трудомісткість техніч­ного виконання, від­носно висока вартість виготов­лення, недос­татня опера­тивність випуску, труд­нощі організації поши­рення серед груп цільо­вого впливу

Для всіх видів товарів

Реклама в пресі:

  • газети (міські, об­ласні, всеукраїнські, спеціалізовані);

  • журнали (галузе­вого чи загального призначення);

  • фірмові бюлетені;

  • довідники

Гнучкість, широке охоп­лення, високий ступінь довіри до надрукованої інформації, високі вибіркові можливості спеціалізованих видань, наявність аудиторії вторинних читачів

Недостатня оператив­ність, короткочас­ність існування, відносно висо­ка вартість


Для всіх видів товарів

Аудіовізуальна реклама:

  • рекламні кіно­фільми (рекламно-тех­нічні фільми, реклам­но-престижні фільми, рекламні ролики);

  • слайд-фільми;

  • рекламні відео­фільми (ролики, рек­ламно-технічні, рек­ламно-престижні, експрес-інформація)

Ефективність впливу на глядацьку аудиторію, що пояснюється спо­лученням зображення, звуку і руху; висока вибірковість ауди­торії глядачів на спеціальних переглядах, можливість вста­новлення миттєвих ділових контактів після таких переглядів

Мала оперативність ви­готовлення, трудоміст­кість виробництва, від­носно висока вартість


Для всіх видів товарів і про­мислової про­дукції

Радіо і телереклама:

  • радіореклама, радіо-ролики, радіо­об’яви, радіожурнали, радіорепортажі;

  • телереклама, те­леролики, телеоголо­шення, телерепортажі, телезаставки

Масовість охоплення, опера­тивність виходу в ефір, можливість вибору ефірного часу і програми


Короткочасність реклам­ного впливу, від­носно низька виборча здатність аудиторії, ви­сока вартість


Для товарів ма­сового попиту з великими обся­гами реалізації

Виставки і ярмарки:

  • міжнародні яр­марки і виставки: за­гально-галузеві, спе­ціалізовані;

  • національні вис­тавки: стаціонарні, пе­ресувні;

  • оптові ярмарки;

  • спеціалізовані виставки рекламодавця: стаціонарні, пересувні, виставки-продажі;

  • постійно діючі експозиції, кабінети зразків, демонстраційні зали

Наочність виробів що демонструються і мож­ливість їх показу в дії, можливість миттєвого вста­новлення ділових контактів, позитивний вплив елементів «свят­кової атмосфери»


Висока вартість орга­нізації й участі, порів­няно незначна періодич­ність, недостатньо широ­ке ре­гіональне охоплення представників груп ці­льового впливу


Для всіх видів товарів і про­дукції

Рекламні сувеніри:

  • сувеніри з фір­мовою символікою;

  • серійні сувенірні вироби з гравіруванням чи фірмовими наклей­ками;

  • подарункові ви­роби з дарчими напи­сами;

  • фірмові пакуваль­ні матеріали: сумки, пакети, папки, папір для подарунків та інше

Висока ефективність у зміцненні ділових кон­тактів, дуже високий ступінь про­никнення, багаторазовість рекламного впливу на широке коло осіб при вико­ристанні


Обмеженість способу ви­раження рекламної ідеї, відносно висока вартість при масовому поширенні


Для товарів ма­сового попиту та реклами фірм-рекламодавців

Пряма поштова рек­лама:

  • розсилання рек­ламно-інформаційних листів;

  • цільове розсилан­ня друкованих реклам­них матеріалів

Висока вибірковість охоп­лення споживачів, гнучкість і оператив­ність, особис­тісний ха­рактер послання, від­носно невисока вартість розсилання

Певні труднощі у виборі адрес для розсилання, образ макулатурності


Для реклами до­рогих товарів


Зовнішня реклама:

  • рекламні щити, панно, афіші, транс­паранти і т. п.;

  • світлові вивіски, електронні табло, екра­ни і т. п.;

  • вітрини, різні еле­менти внутрішньомага­зинної реклами;

  • фірмові вивіски, покажчики проїзду, оформлення офісів, одяг персоналу і т. п.;

  • реклама на транс­порті

Гнучкість і оперативність, висока частота повторних контактів

Відсутність вибірковос­ті аудиторії, обмеження творчих можливостей втілення


Для товарів ма­сового попиту і товарних знаків підприємств


Заходи щодо створення суспільної думки:

  • презентації, прес-конференції, симпо­зіуми і т. п.;

  • фінансування суспільно-корисних заходів, спонсорство;

  • публікація редак­ційних матеріалів прес­тижної спрямованості в пресі й інших засобах масової інформації, публічна пропаганда свого відношення до різних загальнодер­жавних і загальносві­тових проблем

Висока вибіркова здатність окремих рекламних заходів, можливість встановлення корисних перспективних контактів, позитивний ре­зонанс серед широких шарів громадськості


Відносно висока вартість, відсутність швидких реальних економічних результатів

Для пропаганди товарних знаків великих підпри­ємств і ство­рення позитив­ного образу в очах громадсь­кості


Комп’ютеризована реклама:

– розміщення рекламної інформації в комп’ю­терних мережах, у пер­шу чергу – в Інтернеті

Величезні потенційні мож­ливості оперативного вста­новлення прямих ділових контактів зі споживачем у випадку його зацікавленості, відносно низька вартість

Обмеженість художніх прийомів подачі реклам­них повідомлень; неве­лика кількість корис­тувачів комп’ютерних мереж; можливість відключити показ рекла­ми за допомогою спе­ціальних програм; проб­леми з безпекою угод, що укладаються в мережі

Для всіх видів товарів

Після появи реклами та обробки відгуків проводять аналіз ефекту рекламної програми.

Розрізняють:

  • комунікативну ефективність (дослідження ефекту взаєморозуміння);

  • торгову ефективність (дослідження комерційного ефекту).

Показники, які застосовуються при аналізі ефективності рекламування:

  • обсяг приросту товарообігу за період після рекламування;

  • відношення приросту обсягу продаж товару до суми витрат на його рекламу;

  • відношення приросту прибутку, який отримано після рекламної кампанії, до суми рекламних витрат;

  • динаміка рівня рекламних витрат в загальному обсязі товарообігу;

  • витрати на рекламу у розрахунку на 1000 споживачів, які були під впливом усіх видів реклами;

  • витрати на рекламу у розрахунку на 1000 споживачів, які були під впливом даного засобу реклами;

  • кількість покупок даного товару, яка викликана його рекламою.

Стимулювання збуту

Поняття стимулювання збуту та його мета в комплексі просування

Стимулювання збуту (Sales Promotion) – прямий спонукальний мотив, який підтримує або заохочує товар протягом усього шляху на ринку від виробника до споживача.

Стимулювання збуту має такі характерні особливості:

  • прискорюючий інструмент, що застосовується для підвищення темпів збуту;

  • включає в себе прямий спонукальний мотив (гроші, призи, додаткові товари або спеціалізована інформація), який дає додаткову мотивацію, щоб купити, відвідати магазин, запросити інформацію;

  • скористатися ним можна на будь-якому етапі проходження товару по ринковому ланцюгу: від виробника до дилера, від дилера до споживача або від виробника до споживача.

Заходи зі стимулювання збуту застосовуються, коли:

  • на ринку знаходиться велика кількість конкуруючих між собою товарів з приблизно однаковими споживчими властивостями – стимулювання збуту дає покупцеві особисту вигоду;

  • необхідно розширити продаж при переході товару в стадію насичення для того, щоб захистити позицію фірми на ринку;

  • продаж ведеться через широку роздрібну сітку.

Основні риси стимулювання збуту;

  • привабливість;

  • інформативність;

  • короткотерміновий характер ефекту в зростанні продажу, який може бути одержаний у разі заходів стимулювання збуту;

  • заходи стимулювання збуту виглядають як запрошення до покупки;

  • різноманітність засобів стимулювання збуту.

Основні засоби стимулювання збуту спрямовані на споживача, торгових посередників, власний торговий персонал

Стимулювання споживачів

Метаознайомити споживача з новинкою; «підштовхнути» його до покупки; збільшити кількість товарних одиниць, які купуються одним покупцем; заохотити прихильників конкретної торгової марки і сталих покупців; знизити тимчасові коливання збуту і т. п.

Основні засоби стимулювання споживачів:

  • знижки з ціни;

  • купони;

  • премії;

  • безкоштовні зразки;

  • конкурси, лотереї, вікторини;

  • «підкріплення» товару: надання споживчого кредиту, безкоштовних сукупних послуг (з транспортування, налагодження, монтажу тощо), різних гарантій;

  • деякі види упаковки, які споживач використовує після споживання їх вмісту.

Знижки з ціни:

  • знижки, що надаються за умови придбання запропонованої кількості товару;

  • бонусні знижки, що надаються сталим покупцям (як правило, у межах 5 %);

  • знижки сезонного розпродажу;

  • знижки з нагоди ювілею підприємства, традиційних свят, тощо;

  • знижки певним категоріям споживачів (діти, студенти і т. п.);

  • знижки на застарілі моделі товару при переході підприємства на масове виробництво нової;

  • знижки при купівлі товару за готівку («сконто»);

  • знижки при купівлі нового товару за умови, що здається стара модель товару (товарообмінний залік);

  • знижки «миттєвого розпродажу».

Персональний продаж

Персональний продаж (Personal Selling) – усне подання товару в ході розмови з одним або декількома потенційними покупцями з метою здійснення продажу (визначення Американської маркетингової асоціації).

Персональний продаж має такі характерні особливості:

  • безпосередній прямий характер у відносинах «продавець-покупець»;

  • наявність двобічного зв’язку, діалоговий режим спілкування;

  • особистий характер персонального продажу дозволяє встановлювати тривалі особисті відношення між продавцем і покупцем;

  • припускає певну реакцію з боку покупця;

  • єдиний вид комунікації, який безпосередньо може закінчитися покупкою товару;

  • найбільш дорогий вид комунікації (у розрахунку на один контакт).

Основні компоненти персонального продажу:

  • встановлення відносин передує згоді;

  • згода передує співробітництву.

Торговий агент – особа, яка діє від імені фірми і виконує одну або декілька наступних функцій: виявлення потенційних клієнтів, встановлення комунікації, здійс­нення збуту, організація обслуговування, збір інформації і розподіл ресурсів (Ф. Котлер).

Організаційні форми персонального продажу:

  • торговий агент контактує з одним покупцем;

  • торговий агент контактує з групою споживачів;

  • група збуту продавця контактує з групою представників покупця;

  • проведення торгових нарад;

  • проведення торгових семінарів.

Роль торгового агента (представника) може різнитися в залежності від торгової ситуації.

Процес персонального продажу

Основними етапами ефективного процесу персонального продажу є (рис. 32):



Рис. 32. Процес персонального продажу

Розробка і оцінка потенційних покупців: пошук потенційних споживачів та визначення таких покупців, які не тільки хочуть, а й можуть придбати запропонований продукт.

Досягається за допомогою: рекламування, дослідження вторинної інформації, опитування, аналізу даних.

Підготовка до візиту: прийняття рішень відносно того, як наблизитись до таких покупців, які можуть придбати продукт (збирання і вивчення інформації щодо такої групи покупців).

Досягається за допомогою: аналізу вторинної і первинної інформації, результатів особистих спостережень

Підхід до клієнта: перший контакт з клієнтом – ключовий момент персонального продажу (привернути увагу покупця, стимулювати зацікавлення).

Досягається за допомогою: створення позитивного першого враження.

Презентація: перетворення споживача, який ще не прийняв рішення, в покупця; стимулювання бажання здійснити покупку.

Досягається за допомогою: концентрації уваги на потребах і запитах покупця.

Подолання заперечень: зняття заперечень.

Досягається за допомогою: визнання «відкладення», погодження, прийняття, заперечення та ігнорування зауважень.

Закінчення: заключення угоди – отримання замовлення.

Досягається за допомогою: пропозиції здійснити купівлю.

Наступні заходи: продовження контактів з тими, хто не зробив покупки та продовження контактів з покупцями з метою переконатися в їх задоволенні покупкою.

Досягається за допомогою:вирішення проблеми покупця, його обслуговування.

Розробка програми персонального продажу включає декілька етапів:

  • постановка торгових цілей;

  • визначення кошторису торгових витрат;

  • організація торгової діяльності;

  • здійснення торгової діяльності;

  • оцінка і контроль торгової діяльності.

Цілі персонального продажу орієнтуються на попит або образ. Основною залишається переконуюча функція: перетворення інтересу покупця в продаж.

Прямий маркетинг

Прямий маркетинг (direct-marketing) – складається з прямих (інтерактивних) комунікацій з відповідним (визначеним) споживачем, часто у вигляді індиві­дуалізованого діалогу, з метою отримання миттєвої відповіді.

Основні форми прямого маркетингу:

  • персональний (особистий) продаж – безпосередня взаємодія з одним чи з декількома потенційними покупцями з метою організації презентацій, відповіді на запитання та отримання замовлень;

  • прямий маркетинг поштою – поштова розсилка листів, рекламних матеріалів, буклетів та інше потенціальним покупцям за адресами зі списків розсилок;

  • продаж за каталогами – використання каталогів товарів, що розсилаються споживачам поштою або через магазин;

  • маркетинг по телефону (телемаркетинг) – використання телефону в якості інструменту прямого продажу товарів споживачам;

  • телевізійний маркетинг прямого відклику – маркетинг товарів та послуг через використання телевізійних (чи радіо) програм з використанням елементів зворотного зв’язку (за номером телефону);

  • інтерактивний (онлайновий) маркетинг – прямий маркетинг, що здійснюється за допомогою комп’ютерного зв’язку в реальному часі.

Причини виникнення прямого маркетингу – зміни в домашньому господарстві; поява технічно складних товарів, нових засобів здійснення покупок та їх оплати, розвитом нових технологій.

Пропаганда. Зв’язки з громадськістю

Пропаганда, звязки з громадськістю (Public Relations) – це сприяння встановленню взаєморозуміння і доброзичливості між особою, організацією та іншими людьми, групами людей або суспільством в цілому за допомогою розповсюдження роз’яснювального матеріалу, розвитку обміну інформацією і оцінки реакції громадськості (визначення нового міжнародного словника Уебстера).

Звязки з громадськістю – це заплановані, тривалі зусилля, що спрямовані на створення і підтримку доброзичливих відносин і взаєморозуміння між організацією та її громадськістю (визначення інституту суспільних відносин, Великобританія).

Пабліситі (пропаганда, Publicity) – є одним з із видів зв’язків з громадськістю і визначається як неособисте і неоплачуване спонсором стимулювання попиту на товар, послугу чи діяльність через надання відповідної інформації про проведений захід на радіо, телебаченні та в інших засобах.

Організації (підприємства) створюють і підтримують зв’язки з громадськістю:

  • споживачами;

  • службовцями;

  • конкурентами;

  • урядами;

  • акціонерами і кредиторами;

  • місцевим населенням (населенням країни);

  • міжнародною спільнотою.

Кожна з таких груп може бути визначена як громадськість певної організації (підприємства). Для управління відносинами з громадськістю використовують процес, який визначається як зв’язки з громадськістю.

На державному рівні зв’язки з громадськістю включають: громадську думку, суспільні стосунки, авторитет уряду, парламенту, фінансові, промислові, міжнародні зв’язки тощо.

На рівні підприємства завдання зв’язків з громадськістю, як правило, зводяться до створення сприятливого образу (іміджу) підприємства або підприємця в очах громадськості.

Імідж організаціїце узагальнене уявлення про її керівництво і про її діяльність в очах широкого кола людей.

Цілі, завдання та функції звязків з громадськістю підприємства

Мета звязків з громадськістю – встановлення двостороннього спілкування для виявлення спільних уявлень або спільних інтересів та досягнення взаєморозуміння, яке основане на праці, знаннях і повній інформованості.

Основні завдання роботи по зв’язках з громадськістю:

  • здійснення внутрішньої політики (створення традицій, виховання гордості за своє підприємство, продукцію, що виробляється, тощо);

  • здійснення зовнішньої політики (комунікації з владними структурами, клієнтами, продавцями, споживачами);

  • створення іміджу (робота з думкою широких кіл громадськості про фірму і її продукцію).

На підприємстві функції зв’язків з громадськістю поділяються на:

  • інформаційну – пов’язану з наданням інформації про підприємство цільовим групам для того, щоб надати повне уявлення про підприємство і його стан;

  • функцію іміджу – означає формування наявного та постійно поновлюваного образу підприємства в очах громадськості;

  • функцію управління – регулювання позиції фірми на ринку з урахуванням громадської думки;

  • комунікативну – формування контактів і взаємодії підприємства з громадськими і територіальними інститутами (споживачами, об’єднаннями, релігійними організаціями тощо);

  • функцію збереження життєздатності – проведення заходів щодо обґрун­тування необхідності, корисності діяльності конкретного підприємства для громадськості.

Основні методи здійснення зв’язків з громадськістю на практиці:

  • відносини з засобами масової інформації;

  • друкована продукція;

  • фотографія;

  • виставки та ярмарки;

  • кіно-, аудіовізуальні засоби;

  • використання усного мовлення;

  • реклама;

  • дослідження;

  • конференції, гостинність.

Питання для самоконтролю

  1. Коли найчастіше звертаються до використання персонального продажу?

  2. Які цілі ставляться перед рекламою? Назвіть відомі Вам різновиди реклами.

  3. Перелічіть основні види рекламних звернень.

  4. Що Вам відомо про правила ілюстрування матеріалу в засобах реклами?

  5. Основна задача реклами – інформування. Прокоментуйте це твердження.

  6. Як реклама сприяє активізації персональних продажів?

  7. У чому полягають відмінності рекламних оголошень по телебаченню, радіо, в газетах і журналах?

  8. Що являє собою прямий маркетинг?

  9. Назвіть особливості пропаганди як засобу комунікацій.


Практичне заняття № 5. Вибір структури комунікаційних заходів для ефективного впливу на поведінку споживачів.

Питання для обговорення:

1. Сутність та характерні особливості елементів системи маркетингових комунікацій: видів реклами, методів стимулювання збуту, персонального продажу, зв’язків з громадськістю.

2. Структура комунікаційного бюджету та фактори , що визначають його розмір.

3. Оцінка ефективності комунікаційної програми.
Термінологічний словник:
Маркетингова політика комунікацій – комплекс заходів, які використовує фірма для інформування, переконання чи нагадування споживачам про свої товари.

Реклама – будь-яка платна знеособлена форма розповсюдження інформації про фірму та її товари.

Персональний продаж – усне представлення товару в ході бесіди з одним або декількома потенційними покупцями для продажу.

Стимулювання збуту – короткочасні спонукальні заходи заохочення споживачів до купівлі.

Взаємини з громадськістю – діяльність, спрямована на формування позитивного іміджу фірми в очах громадськості, доброзичливого ставлення до неї та її товарів.

Пабліситі – неоплачувані, некомерційні форми розповсюдження позитивної інформації про фірму та її продукцію через ЗМІ або зі сцени.

Спонсорство – система взаємовигідних договірних відносин між спонсором і субсидованою стороною.

Практичні завдання:

1. Оберіть телевізійний канал та час виходу реклами використовуючи наступну інформацію:

Час

Интер

I+I

УТ-2

Вартість 30, у. о.

Ratings

Вартість 30, у. o.

Ratings

Вартість 30, у. о.

Ratings

7:00–8:00

500

2,75

600

5,75

250

0,05

11:00–12:00





300

1,00

250

0,50

16:00–17:00





1000

4,00

310

0,02

19:00–20:00

3500

14,75

2250

12

700

1,00

21:00–22:00

3300

18,25

2250

22,50

700

0,50

23:00–24:00

1200

7,25

850

6,25

475

0,01

(Інформація наведена для робочих днів)

Під час вибору пам'ятайте, що вам потрібно, щоб в ефірі було три ролики довжиною 20" та виконувалася умова, що в один проміжок часу на одному каналі не було двох роликів.

Пригадайте, що:

  1. Рейтинги (Ratings) – це відношення кількості людей, що були споживачами певного засобу масової інформації протягом фіксованого часу й належать до певної цільової аудиторії, до розміру цієї аудиторії.

  2. GRP (Gross Rating Points – валове значення рейтингів) є сумою рейтингів для загальної цільової аудиторії з усіх виходів певної реклами протягом указаного проміжку часу.

У наведеному прикладі цільова аудиторія дорівнює всьому населенню України. Під час обґрунтування вашого вибору підрахуйте GRPs вашої рекламної компанії та її вартість. Дайте відповідь на наступні запитання:

Як буде впливати специфіка товару на вибір часу трансляції рекламного ролика?

Чи доцільно розміщувати два рекламних ролики одночасно на двох різних каналах?

Якої інформації, на ваш погляд, вам не вистачало для прийняття більш обґрунтованого рішення?

2. Що буде для вас визначальним при прийнятті рішення про розміщення реклами в конкретному періодичному виданні?



Показники

Kiss FM

Гала-радіо

Хіт-FM

Наше радіо

1

Вартість 30", у. о.

140

65

50

45

2

Рейтинги в березні

30,3

15,2

1,1

4,9

3

Рейтинги в червні

39,61

22,48

6,21

3,21

4

Співвідношення жінок, які слухають цю радіостанцію, до всіх слухачів

0,49

0,3

0,6

0,52

  1. Чи змінилося б ваше рішення, якби вам було потрібно охопити мешканців України?

  2. Використовуючи свій життєвий досвід, дайте рекомендації щодо часу виходу рекламного звернення.

  3. Чи впливає те, який товар ви рекламуєте, на вибір радіостанції?

3. Уявіть, що вам потрібно розмістити рекламу лаку для волосся в журналі. Оскільки грошові кошти обмежені, то вам необхідно обрати одне видання з трьох запропонованих.



Показники

Наталі

Єва

Ліза

1

Заявлений наклад, тис.

700

550

250

2

Формат

А4

А4

А4

3

Вартість шпальти, грн

15000

5000

2500

4

Періодичність

11 разів на рік

6 разів на рік

1 раз на місяць

5

Мова

Українська

Російська

Українська

6

Середня кількість читачів одного примірника

3,4

2,9

2,2,

7

Середня кількість звернення одного читача до номера

3,2

2,1

7,9

Поясніть свій вибір та наведіть відповіді розрахунки.
Питання для самостійного вивчення

  1. Мета та основні завдання системи просування товарів та послуг.

  2. Основні стадії процесу просування.

  3. Реклама. Її види та носії.

  4. Засоби та види стимулювання збуту.

  5. Значення пропаганди в діяльності підприємств.


Інформаційні джерела:

7, с.124; 19, с. 205; 11, с. 136.
Тема 8. Маркетингова політика розподілу
Анотація теми

Мета зазначеного модуля - ознайомитися з основними понят­тями, стратегіями і методами збуту та збутової політики фірми як складової загального маркетингу.

Вивчивши тему, студент повинен знати:

  • Поняття збуту товару, його типи;

  • функції збуту, потоки розподілу;

  • поняття руху товару;

  • завдання управління рухом товару;

  • етапи руху товару;

  • Поняття розподілу товарів (дистрибуції);

  • канали руху (розподілу, збуту) товару, їх поняття, основні типи;

  • поняття торгово-збутової логістики;

  • поняття торгового підприємства і торгової одиниці.
    Вивчивши тему, студент повинен уміти:

  • охарактеризувати умови, що визначають необхідність існу­вання посередників;

  • відрізняти прямі зв'язки (direct-marketing) і непрямі канали;

  • розрізняти стратегії збуту за принципом вибору клієнтів і за способом залучення клієнтів;

  • Розрізняти організаційну структуру оптової і роздрібної торгівлі.

Вивчивши дану тему, студент повинен набути навичок визна­чення довжини, ширини і рівня каналів руху товару, вибору ефек­тивного й оптимального каналу руху товарів різного рівня, вибо­ру дистриб'ютора, володіння методами інтеграції.
Методичні поради до вивчення теми

З урахуванням реальних нужд та потреб населення вироблені товари повинні бути доставлені в потрібне місце, у зручний час і в необхідній кількості. Управлінські рішення, необхідні для цього, називаються політикою розподілу.

Основні цілі політики розподілу – досягнення певної частки товарообігу, завоювання заданої частки ринку, визначення глибини розподілу і мінімізація витрат на розподіл.

Головна мета – організація збутової мережі для ефективного продажу виготовленої продукції.

Крім безпосереднього розподілу товарів та послуг вона включає:

  • рішення по каналам розподілу;

  • логістику збуту;

  • управління каналами;

  • роздрібну торгівлю;

  • безпосередній акт продажу (збуту);

  • підтримку споживача.

А це визначає основні функції учасників збуту:

  • фізичне переміщення товарів;

  • пристосування товару до споживання шляхом продовження виробництва;

  • здійснення платежів;

  • передача права власності;

  • стимулювання продажу товарів;

  • збирання та передача інформації;

  • післяпродажний сервіс.

Керівництво підприємства, насамперед, повинне вибрати стратегію збутової політики як саме повинна бути організована система збуту: через власну чи дилерську мережу; через які типи торгових посередників повинен здійснюватися товарообіг і т. д.

Стратегія збуту і розподілу продукції полягає в тому, щоб забезпечити доставку товарів (залежно від обраного каналу товароруху і транспорту) у потрібне місце й у потрібній кількості відповідно до потреб покупців. Виходячи зі стратегії підприємства, розробляються задачі збуту і розподілу продукції, щоб отримати максимальний прибуток.

Задачі в області збуту продукції представлені в таблиці 20.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16


написать администратору сайта