нетрадиційні методи, підходи і форми виховної роботи з дітьми з порушенням мовлення
 Скачать 211.61 Kb.
|
|
За цими даними помітно, що високий рівень емпатійності властивий для 20% дітей з порушеннями мовлення, 40% дітей проявляють доброзичливість у взаємодії з іншими. Безпосередність і щирість проявляються у спілкуванні 30% дітей з ПМР, до відкритості і використання ввічливих слів, дотримання правил мовного етикету готові тільки 15% дітей. Так само тільки 15% дітей здатні до адекватної конфронтації, відстоювання власних інтересів без завдання шкоди іншим. Тільки 15% дітей з ПРМ ініціативні у встановленні контактів з однолітками, залучення їх до спільної гри, діалогічного спілкування. Проте низькі показники комунікативних якостей виявлено у 35-55% дітей з порушеннями мовлення. Відзначимо, що низьким рівнем сформованості комунікативних якостей емпатійності, доброзичливості, щирості, відкритості, ввічливості більш характеризуються хлопчики із порушеннями мовлення (на 20-40%). А для дівчаток більш властиві середній та високий рівні (на 10-20%). Організаційні вміння проявляються на низькому рівні у 65% дітей з ПМР, перцептивні – у 55%, а оперативні – у 55%. Високий показник сформованості даних вмінь виявлено у 10-20% дошкільнят з порушеннями мовлення. серед хлопчиків 60-70% мають низький рівень, а серед дівчаток – 50-60%. За загальним показником розвитку комунікативних здібностей у взаємодії дошкільнят – високий рівень виявлено у 15% дітей, середній у 35%, а низький – у половини дітей із порушеннями мовлення (50%). При цьому низький рівень виявлено у 60% хлопчиків та 40% дівчаток. Відповідно до виявлених результатів спостереження за поведінкою дітей з порушеннями мовлення встановлено не тільки проблеми в їх комунікативному розвитку, але й низьку вихованість гуманної взаємодії з оточуючими, недостатність сформованості навичок ввічливого і толерантного, доброзичливого спілкування з однолітками. Це зумовлює потребу проведення з ними виховної роботи для встановлення дружніх відносин у групі дошкільників, навчання мирному вирішенню виникаючих суперечок, налагодження толерантної і дружньої взаємодії з іншими дітьми. Далі ми провели «Спостереження за міжособистісними відносинами дошкільнят» (за критеріями О. Смірнової і В. Холмогорової). Під час спостереження звертали увагу на такі показники поведінки дітей, як: ініціативність, чутливість до впливів однолітка, переважаючий емоційний фон, на основі яких встановили загальний характер міжособистісних відносин дітей – дружній, нейтральний, ворожий. Дружній, доброзичливий характер міжособистісних відносин дітей в групі характеризує високий рівень потреби дітей у спілкуванні з однолітками. У дітей, які демонструють дані показники розвинений високий рівень ініціативності, вони активно залучають інших до своїх ігор, пропонують різні варіанти взаємодії, із задоволенням відгукуються на ініціативу однолітків, активно підхоплюють їх ідеї та дії. У спілкуванні з однолітками переважає позитивний емоційний фон, діти ввічливі і доброзичливі у ставленні до інших. Нейтральний характер міжособистісних відносин говорить про нормальний рівень розвитку потреби у спілкуванні, однак у дітей можливі комплекси, страх спілкування з однолітками, вони часто бувають замкненими, сором’язливими тощо. Такі діти можуть проявляти ініціативу, однак не бувають наполегливими, за прямої відмови інших дітей не повторюють спроб залучити увагу однолітків, і так само проявляють слабку чутливість до впливів однолітків, не завжди відповідають на пропозиції інших дітей. Емоційний фон – нейтрально-діловий, ставлення до інших дітей – часто байдуже, нейтральне. Негативний характер міжособистісних відносин характеризують такі показники: відсутність або слабо виражена ініціативність, недостатня розвиненість потреби у спілкуванні з однолітками або про невміння знайти підхід до них. Відсутність чутливості до впливів однолітка, своєрідна «комунікативна глухота», нездатність бачити і чути іншого, що є суттєвою перепоною в розвитку міжособистісних відносин. У ставленні до інших дітей переважає негативний емоційний фон, ворожість та агресія. Відповідно до отриманих результатів спостереження за відносинами дітей із ПМР ми встановили переважанням нейтрального і ворожого характеру взаємин у групах дітей (рис. 3.2., табл. 3.2.):  Рис. 3.2. Характер міжособистісних взаємин дітей з ПМР За поведінкою 40% дітей з порушеннями мовлення встановлено перевагу нейтрального ставлення дітей до однолітків, байдужість до участі в спільних іграх, не здатність активно підтримувати ініціативу інших дітей. Такі показники встановлено у 30% хлопчиків та 50% дівчаток із порушеннями мовлення. у спілкуванні з однолітками ці діти були не активними, не могли пояснити свою думку, соромились приймати участь в активних іграх з іншими. Ще 40% дітей з порушеннями мовлення мають негативний характер відносин з однолітками, проявляють ворожість та агресію, можуть вдарити співрозмовника, якщо той не розуміє дитину, не хоче ділитися іграшками тощо. Серед хлопчиків з ПМР таких третина (30%), в дівчаток спостерігається дещо інший різновид негативного ставлення до однолітків – вони часто ображаються, плачуть, замикаються в собі, намагаються пожалітися дорослому (педагогу, психологу), або насуплено сідають у кутку і ні з ким не бажають спілкуватися. Так поводяться 20% дівчаток з порушеннями мовлення. Дружній, доброзичливий характер міжособистісних відносин у групі дітей виявляють тільки 20% опитаних дітей з порушеннями мовлення (10% хлопчиків та 30% дівчаток з ПМР). Для цих дітей характерне емпатійне, турботливе ставлення до однолітків, вони ввічливі і толерантні, охоче підтримують ініціативу інших та самі пропонують погратися. У взаєминах цих дітей спостерігається оптимальне, дружнє спілкування. Таблиця 3.2. Характер міжособистісних взаємин дітей з ПМР
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||