нетрадиційні методи, підходи і форми виховної роботи з дітьми з порушенням мовлення
 Скачать 211.61 Kb.
|
|
2.2. Основні напрямки корекції мовленнєвих розладів у дітей Для корекції і попередження мовленнєвих розладів серед дітей дошкільного та молодшого шкільного віку повинна проводитись систематична робота, в якій можна виділити наступні основні напрямки: Розвиток звукової сторони мовлення. Формування повноцінних уявлень про звуковий склад слова на базі розвитку фонематичних процесів і навичок аналізу та синтезу звуко-складового складу слова. Корекція дефектів звуковимови. Розвиток лексичного запасу і граматичної будови мови: - уточнення значень наявних у дитини слів і подальше збагачення словникового запасу як шляхом накопичення нових слів, що відносяться до різних частин мови, так і за рахунок розвитку уміння активно користуватися різними способами словотворення; - уточнення значень використовуваних синтаксичних конструкцій; подальший розвиток і вдосконалення граматичного оформлення мовлення шляхом оволодіння побудовою словосполучення, зв’язком слів у реченні, моделями речень різних синтаксичних конструкцій. Формування зв’язного мовлення: - розвиток навичок побудови зв’язного висловлювання, програмування його змісту; - точне й чітке формулювання думки під час самостійного зв’язного висловлювання; - відбір мовленнєвих засобів для побудови висловлювання у тих чи інших цілях спілкування (доказ, міркування, переказ тексту, розповідь за сюжетним малюнком, за серією сюжетних малюнків). Розвиток і вдосконалення психологічних передумов до навчання: - стійкості уваги; - спостережливості (особливо до мовленнєвих явищ); - здатності до запам’ятовування; - навичок і прийомів самоконтролю; - пізнавальної активності; - довільності спілкування і поведінки. Формування повноцінних навчальних умінь: - планування майбутньої діяльності (прийняття учбової задачі; активне осмислення матеріалу; виділення головного в навчальному матеріалі, визначення шляхів і засобів досягнення навчальної мети); - контроль за ходом своєї діяльності (від уміння працювати зі зразками до уміння користуватися спеціальними прийомами самоконтролю); - робота в певному темпі (вміння швидко і якісно писати, рахувати; проводити аналіз, порівняння, співставлення); - застосування знань у нових ситуаціях; - аналіз, оцінка продуктивності власної діяльності. Розвиток і вдосконалення комунікативної готовності до навчання: - вміння уважно слухати і чути вчителя, підпорядковувати свої дії його інструкціям (зайняти позицію учня); не перемикатися на сторонні дії; - вміння розуміти і виконувати навчальне завдання, поставлене у вербальній формі; - вміння вільно володіти вербальними засобами спілкування; - вміння цілеспрямовано і послідовно виконувати навчальні дії й адекватно реагувати на контроль і оцінку вчителя. 2.3. Нетрадиційні корекційні техніки та методики у вихованні дітей з порушенням мовленнєвого розвитку Нетрадиційні корекційні методики розкривають широкий спектр здібностей дитини, а використання методів і технологій сучасних терапій об’єднує терапевтичні фактори невербальної експресії з вербальною взаємодією. Найбільш вдало це можна поєднати з використанням арт-терапевтичних методик, які дозволяють створювати невимушені ситуації спілкування і максимально мотивувати дитину для спільної діяльності. Арт-терапія - терапія засобами мистецтва, включає в себе такі окремі терапевтичні технології, як ізотерапія, казкотерапія, ігрова терапія, пісочна терапія, музична терапія, театральна діяльність, хромотерапія. Часто ці технології інтегровані, доповнюють одна одну. Ізотерапія. Зображувальна творчість розвиває чуттєво-рухову координацію, яка бере участь в узгодженні міжпівкулевої взаємодії, що потребує участі багатьох психічних функцій. У процесі малювання активізується і конкретно-образне мислення, яке в основному пов’язане з роботою правої півкулі, і абстрактно-логічне, за яке відповідає ліва півкуля. Оскільки воно прямо пов’язане з найважливішими функціями (зір, рухова координація, мовлення, мислення), малювання не просто сприяє розвитку кожної з цих функцій, а і зв’язує їх між собою. Для ізотерапії підходять усі види художніх матеріалів: - фарби, олівці, воскова крейда, пастель; - для створення колажів або об’ємних композицій використовуються журнали, газети, шпалери, паперові серветки, кольоровий папір, фольга, коробки від цукерок, поштові картки, текстиль, кольорові стрічки, тисьма; - природні матеріали - кора, листя і насіння рослин, квіти, пір’я, гілки, мох, камінці; - для ліплення - глина, пластилін, солоне тісто; - папір для малювання різних форматів і відтінків, картон; - пензлі різних розмірів, губки для зафарбовування, ножиці, нитки, різні типи клеїв, скотч. Терапевтичний вплив зображувальної творчості на дитину складається з багатьох факторів. Створення приємної і затишної атмосфери доставляє задоволення і підвищує самооцінку. Сам процес роботи вимагає від дитини відповідального мислення та дії. Активізується фантазія, розвивається терпіння та спокій. Дитина вчиться продуктивно використовувати, контролювати і керувати своїми моторними імпульсами; розвивається сприймання, моторика, мислення, концентрація. Творча робота підвищує мотивацію, гарантує визнання з боку оточуючих, формує самоствердження і самосвідомість. Перші переживання успіху розвивають у дитини впевненість у собі. «Намалюй подарунок, який тобі хотілося б отримати. Хто міг би тобі його подарувати? Як би ти його хотів використати? А який подарунок тобі хотілось би подарувати? Кому б ти міг це подарувати? Чи сподобались би твої подарунки? Як ти їх вибирав?» Так комбінується малювання з розвитком діалогічного мовлення, автоматизується вимова звуків, які формуються, тобто логопед вирішує завдання корекційного навчання, розвитку та виховання одночасно. Для проведення занять із застосуванням ізотерапії потрібно облаштувати кімнату так, щоб увагу дітей не відвертали сторонні люди, яскраві предмети. Також необхідно створити вільний доступ до води та запобігти забрудненню речей фарбами. Але при цьому атмосфера занять повинна відрізнятись від звичайного заняття з малювання, ліплення чи аплікації. Необхідно дати вільний вихід емоціям та фантазуванням учасникам занять. Заняття з ізотерапії можна проводити кожного дня, змінюючи техніки, матеріал. Казкотерапія - метод, який використовує казкову форму для інтеграції особистості, розвитку творчих здібностей, удосконалення взаємодії з оточуючим світом. Казкотерапія - спосіб передачі знань про життя. У казці між рядків зберігаються важливі для нас послання: як влаштований цей світ, хто його створив; що відбувається з людиною в різні періоди її життя; які труднощі можна зустріти в житті і як з ними справлятись; як здобувати і цінувати дружбу і любов; як будувати відносини між людьми; як боротись і прощати. Казкотерапія сприяє розвитку як особистості дитини в цілому, так і окремих її психічних процесів та якостей, а саме: розвитку мислення та розвитку мовлення, активності, самостійності, творчості, емоційності. Казкотерапія дає можливість використати казку з різною метою, організовуючи різні види робіт: - малювання за мотивами казки (вільні асоціації з’являються в малюнку, і далі можливий аналіз отриманого графічного матеріалу); - обговорення поведінки і мотивів дій персонажа, що слугує приводом до обговорення цінностей поведінки людини, виявляє систему оцінок людини в категоріях: добре-погано; - відтворення епізодів казки (це дає можливість дитині чи дорослому відчути деякі емоційно значимі ситуації і програти емоції); - творча робота за мотивами казки (дописування, переписування, робота з казкою). Один із основних прийомів роботи з казкою - аналіз, який застосовується для дітей у віці старше 5 років на матеріалі відомої казки. Наприклад, після читання кожного епізоду казки «Колобок» логопед стимулює дитину таким чином, що вона сама робить життєві висновки: треба робити запаси; не можна їсти гарячу їжу; не можна залишати дітей, яким хочеться показати себе дорослими і самостійними, без нагляду; не лякатися відразу, коли щось тобі загрожує; не розгублюватися в складній ситуації, а придумати спосіб, як справитися з труднощами; бути уважним, щоб своєчасно розгадати замисли небезпечних людей. Останній висновок - у кожного своє призначення. У казках можна знайти повний перелік життєвих процесів і образні способи їх рішення. Слід намагатися, щоб казкові завдання відповідали наступним вимогам: Завдання дає якась казкова істота, краще лялька. Герої і події повинні зацікавити дитину, бути їй близькими і зрозумілими. Рішення завдань вимагає оригінального вибору, який враховує досвід дитини, її способи взаємодії зі світом. Ситуацію і питання краще побудувати так, щоб заохотити дитину самостійно прослідкувати причинно-наслідкові зв’язки (як і чому це відбувається; навіщо це потрібно; що буде, коли. . . ). Прийом, який розвиває фантазію, уяву дітей - розповідь казки. Дітям пропонується розповісти казку від першої особи або від імені осіб, які беруть або не беруть участь у казці. Розповіді дітей створюють позитивний настрій. Для проведення занять з елементами казкотерапії потрібно підготувати кімнату казки. Кімната повинна бути звільнена від зайвих меблів, потрібні тільки стільчики для групи дітей і стілець для ведучого, м’який килим у центрі кімнати. Не повинно бути зайвих предметів, атрибутів, що відволікають увагу дітей. Заняття з казкотерапії досить проводити один раз на тиждень. У молодшому шкільному віці тривалість одного заняття може досягати 25-30 хвилин. Регулярність проведення сприяє зміцненню позитивного ефекту підвищення рівня розумового розвитку та мовлення дитини. Необхідно використовувати переважно творчі ігри з елементами пошуку, вибору найвідповіднішого варіанту розв’язання проблеми (покажи героя, відгадай за рухом його настрій, придумай кінцівку казки тощо). Досить цікавою для дітей є постановка казки разом з батьками, коли вони інсценують власну складену казку за мотивами відомої казки. Для прикладу наведемо методичні прийоми роботи на матеріалі казки «Ріпка». 1.Читання та обговорення казки «Ріпка» Казка в гості до нас прийшла, Дітям радість принесла. Слухайте уважно, все запам’ятайте Та на вус мотайте. Читання казки супроводжується показом ілюстрацій. Переказ казки ланцюжком Кожній дитині роздається сюжетна картинка за змістом казки. Дитина повинна розповісти свою частину. По мірі розповіді казки, картинки виставляються на планшет. Розгляд ситуацій за змістом казки Подивіться на картинку уважно та дайте відповіді на запитання: Хто стоїть позаду діда Андрушки, але попереду онучки Мінки? (Баба Марушка) Хто стоїть позаду онучки Мінки, але попереду киці Варварки? (Собачка Хвінка) Хто стоїть позаду собачки Хвінки, але попереду мишки Сіроманки? (Киця Варварка) Хто стоїть спереду всіх? (Дід Андрушка) Чи можна сказати, що мишка Сіроманка сама витягнула ріпку, що вона найсильніша? Поясни свою думку. Чому герої казки змогли витягнути ріпку? (Сильні, спритні, вправні, дружні) А щоб стати сильними, спритними та вправними, що потрібно робити кожного ранку? (Ранкову гімнастику) Любим спортом ми займатися. (Руки перед груддю, ривки руками. ) Будемо дуже ми старатися М’яч кидати і приймати. (Імітуємо кидання м’яча. ) Спритно далеко-далеко кидати. Вміло стрибати на скакалці. (Стрибаємо на місці. ) Ніг своїх нам зовсім не жалко. Присідати й знов вставати. (Діти присідають і встають. ) Руки вгору підіймати. (Піднімають руки вгору. ) Нахилятись вправо-вліво. (Нахили. ) Через місток стрибати сміливо. (Стрибки через невеличкий місток. ) ГРА «ВЕРЕДЛИВІ СЛОВА» Деякі слова втекли з казки. Спробуємо повернути їх на місце. Був собі. . . Андрушка, а в нього — Марушка, а в баби Мінка, а в онучки Хвінка, а в собачки товаришка —. Варварка, а в киці вихованка — Сіроманка. Якщо дітям важко відгадати пропущені слова, дорослий може робити підказки «Хто так говорить — гав-гав-гав? Мур-мур-мур?» і т. д. Фігурна казка Кожного героя казки зображуємо геометричними фігурами. Фігури перемішуються в хаотичному порядку. Дітям потрібно розставити фігури по порядку. Розказати казку за отриманою схемою. Як підказку можна використати сюжетний малюнок. Гра «Юні казкарі» Спираючись на сюжет «Ріпки», діти вигадують свою казку, з власними героями, яким дають імена. Це можуть бути тато, мама, вони самі, їх домашні тварини, улюблені іграшки і т. д. «Четвертий зайвий» Для завдання використовуються малюнки героїв з різних казок. Вони розкладаються у певному порядку на робочому столі. Між героями казки «Ріпка» слід покласти героя з якоїсь іншої казки. Дитина повинна відгадати, який персонаж є зайвим, визначити, з якої він казки. Хто стояв або сидів між ними? Фігурки героїв казки розкладаються по порядку на робочому столі. При цьому треба пропустити декого з героїв, наприклад між дідом Андрушкою та внучкою Мінкою. Дитина повинна назвати, хто стоїть між цими героями. Таким чином, робота в рамках казкотерапії, особливо з використанням елементів лялькотерапії та театральної драматизації, сприяє автоматизації звуковимови та розвитку зв’язного мовлення. Розвиваються слухо-мовленнєва увага та пам'ять. Дитина вчиться дохідливо і правильно формувати свої думки. Ігрова терапія. В корекційній логопедичній роботі широко використовується гра, яка є провідною діяльністю в дошкільному віці. Гра є найбільш ефективним засобом для формування розвивального середовища. Це унікальний фантастичний простір, що має величезний творчий потенціал. Саме в процесі гри здійснюється пізнавальний розвиток дитини, уточнюються, поглиблюються її уявлення про навколишнє середовище вдосконалюються увага, пам'ять, спостережливість, мислення. В іграх у дошкільника починає формуватися спеціальна навчальна спрямованість, що викликає в неї стійкий інтерес до пізнавальної діяльності. Тому в організації корекційно-виховної роботи з дітьми, які мають порушення мовленнєвого розвитку, значна роль належить грі. Вона повинна посісти істотне місце в логопедичній роботі. Ігрова терапія є найбільш ефективною технікою дитячого віку, тому що вона наближена до реальностей і потреб дитини в грі. У грі дитина може вільно виразити себе, звільнитися від напруження та досягти стану психологічної рівноваги. Основними завданнями гри в логопедичній роботі з дітьми є: Створювати умови для розвитку загальної та пізнавальної активності, розширюючи можливості для практичного ознайомлення з різноманітними предметами і явищами з метою оволодіння відповідними способами дії, використання предметів. Формувати предметно-ігрове середовище. Поглиблювати уявлення дітей про навколишнє середовище, закріплювати їх знання про колір, форму та розмір предметів. Привчати дітей думати, пробуджувати в них самостійну думку, розвивати допитливість. Збільшувати мовленнєву активність і паралельно здійснювати психофізичний розвиток дітей. Навчаючи дітей в процесі гри, педагог прагне, щоб радість від ігрової діяльності поступово перейшла в радість навчання. Включаючи гру в заняття, логопед турбується, щоб основне дидактичне завдання, яке складає зміст гри, відповідало навчальній меті заняття, було для дітей посильним, сприяло максимальній активізації не тільки мовлення, а й розумової діяльності. Дидактична гра має сталу структуру. Граючи, дитина непомітно для себе вирішує пізнавальне завдання. Дидактичне завдання, зміст та ігрові дії - обов'язкові елементи дидактичної гри. Дидактичні та ігрові завдання зумовлені завданнями навчально-виховної та корекційної роботи. Вони можуть бути різноманітними: розвиток слухової уваги та пам'яті, фонематичного сприймання, артикуляційної моторики, закріплення вимови звуку, розвиток зв'язного мовлення тощо. Ігрові завдання дозволяють дітям проявляти активність, у них виникає бажання і потреба розв'язати їх. Для прикладу наведемо ігри та вправи на розвиток дихання: «Забий м’яч у ворота». Логопед пропонує дитині подути на ватний чи паролоновий м’ячик, так, щоб він покотився у ворота (їх можна зробити з дроту, або намалювати). Повітряний струмінь повинен бути плавним, повільним, безперервним. «Язичок-футболіст». Як і в попередній вправі треба забити м’яч у ворота, але тепер за допомогою язика. Дитина повинна посміхнутися та покласти широкий язик на нижню губу, і, неначе вимовляючи звук [ф] дути на кінчик язика. «Літак». На кінчик носа покласти шматочок паперу або вати. Відкрити рот, широкий язик покласти на верхню губу, бокові краї язика притиснуті. Повітряний струмінь виходить посередині язика. Дитина повинна сильно подути, так, щоб «літак» полетів вгору. «Пелюстки». Покладіть на долоню справжні або вирізані з паперу невеличкі пелюстки квітки. Запропонуйте дитині подути, щоб пелюстки злетіли з вашої долоні. Використання ігор в корекційній роботі з дітьми, які мають вади мовлення, дає можливість: - забезпечити психологічний комфорт на занятті; - забезпечити розвиток емоційно-вольової сфери дітей, їх морально-вольових якостей; - активізувати і відновити вищі психічні функції; - поліпшити слухову увагу і пам’ять, підвищити швидкість запам’ятовування; - підвищити мовленнєву мотивацію; - руйнуванню старих і набуванню нових навичок мовлення; - застосуванню нових мовних навичок у повсякденному житті; - поліпшити мовленнєвий розвиток [11, с. 165]. В ігровій терапії можна використовувати різноманітні іграшки. Зокрема, іграшки, що відтворюють об’єкти повсякденного життя і використовуються для розвитку комунікативних навичок, виявлення проблем у сім’ї: лялькова сім’я; іграшковий будинок; меблі та приладдя до іграшкового будинку; фігурки тварин; ляльковий театр; іграшковий телефон; машинки та літачки; будівельні матеріали; м’ячі; медичний набір тощо. Таким чином, ігрова терапія у корекційній роботі дає дитині змогу безпечно виразити та усвідомити свої пригнічені почуття, емоції, потреби і думки. Ігрові методики усунення страхів, сорому, негативізму, гніву забезпечать належний розвиток особистості дитини, формують у неї здатність до емоційної саморегуляції, виховують емоційну стійкість. Музикотерапія є видом арт-терапії, в якому використовується музика в якості засобу корекції. Методики музикотерапії передбачають як цілісне та ізольоване використання музики у якості основного і провідного фактору впливу (прослуховування музичних творів, індивідуальна та групова гра на інструментах), так і доповнення музичним супроводом інших корекційних прийомів для підсилення їхнього впливу і підвищення ефекту. Виділяють чотири основні напрямки корекційної дії музикотерапії: - емоційне активізування в ході вербальної психотерапії; - розвиток навиків міжособистісного спілкування, комунікативних функцій і здібностей; - регулюючий вплив на психовегетативні процеси; - підвищення естетичних потреб. Застосування музикотерапії в роботі з дітьми об’єднують з іншими видами арт-терапії: ізотерапією, казкотерапією, танцювальною терапією. Театралізована діяльність. Одним із видів дитячої театралізованої діяльності, які широко використовуються в процесі виховання і всебічного розвитку дітей, є театралізована гра. Театралізована гра – дуже насичена в емоційному відношенні діяльність, в якій діти не помічають дорослих, оскільки бажання пограти у казку досить велике, казка приносить радість та подив – витоки творчості. Відомо, що невеличкі театралізовані вистави приносять багато радісних хвилин для малечі. Їх завдання – виховання звукової культури мовлення дітей. Вони навчаються уважно слухати мову оточуючих, розуміти їх, розрізняти на слух близькі за звучанням словосполучення та слова, швидкість їх вимови, тобто розвиває у дітей слухову увагу та слухове сприйняття. Театралізовані вистави також сприяють формуванню дикції, артикуляції, голосової динаміки та вмінню управляти своїм голосовим апаратом. Театралізована діяльність має великі корекційні можливості. Діти, які приймають в ній участь, знайомляться з навколишнім світом в усьому його різноманітті через образи, кольори, звуки, а вміло поставлені запитання спонукають їх думати, аналізувати, робити висновки. Розумовий розвиток тісно пов'язаний з удосконаленням мовлення. В процесі роботи над виразністю реплік персонажів активізується словник дитини, удосконалюється звукова культура її мовлення, інтонації. Роль, яку виконує дитина, репліки, які вона промовляє, ставлять дитину перед необхідністю правильно, чітко, зрозуміло висловлюватись, у неї покращується діалогічне мовлення. Змістом театралізованих занять є: - перегляд лялькових вистав та бесіди за ними; - ігри-драматизації; - розігрування різноманітних казок та інсценівок; - вправи з формування виразності виконання (вербальній та не вербальній); - вправи з емоційного розвитку дітей. Слід наголосити, театралізовані заняття повинні виконувати одночасно пізнавальну, корекційну, виховну і розвиваючу функції і ні в якому разі не бути тільки підготовкою до виступу. Їх зміст, форми та методи проведення одночасно сприяти досягненню трьох основних цілей: розвитку мовлення, створенню атмосфери творчості, емоційному розвитку дітей. Театралізована діяльність дозволяє дитині вирішувати різні проблемні ситуації від особи будь-якого персонажу. Це допомагає долати нерішучість, невпевненість в собі, сором’язливість. Таким чином, театралізовані заняття допомагають у всебічному розвитку дитини. Таким чином, арт-терапія – це спеціальна форма психотерапії, яка заснована на мистецтві, в першу чергу образотворчій і творчій діяльності. Завдяки цікавим технологіям у корекційному навчанні і вихованні діти розкриваються психологічно, прискорюється корекція мовних порушень. Малюки починають розуміти свою унікальність властивим їм здібностям, почуваються значущими і повноцінними. |