нетрадиційні методи, підходи і форми виховної роботи з дітьми з порушенням мовлення
 Скачать 211.61 Kb.
|
|
Висновки до другого розділу Отже, для виховання дітей з ПМР варто підбирати ефективні методи, які сприятимуть не тільки формуванню їх особистості, а й насичуватимуть їх соціальним досвідом взаємодії з оточуючими, надаватимуть змогу відпрацювати комунікативні навички і вміння, сприятимуть їх мовленнєвому розвитку. Серед традиційних методів виховання дітей молодшого шкільного віку розглянули бесіду, створення виховуючих ситуацій, ігровий метод, доручення, методи заохочення, схвалення. У групі нетрадиційних методів виховання дітей з ПМР виділили арт-терапію, ізотерапію, казкотерапію, імаготерапію, кінезітерапію, піскову терапію (сенд-плей) та ін. Відзначимо, що вибір методів виховання дітей з порушеннями мовлення повинен бути повністю зваженим і продуманим, відповідним до конкретної ситуації та дієвим для дітей відповідно до їх віку та індивідуальних особливостей. Для корекції і попередження мовленнєвих розладів серед дітей молодшого шкільного віку повинна проводитись систематична робота, в якій можна виділити наступні основні напрямки: розвиток звукової сторони мовлення, розвиток лексичного запасу і граматичної будови мови, формування зв’язного мовлення, розвиток і вдосконалення психологічних передумов до навчання, формування повноцінних навчальних умінь, розвиток і вдосконалення комунікативної готовності до навчання. Нетрадиційні корекційні методики розкривають широкий спектр здібностей дитини, а використання методів і технологій сучасних терапій об’єднує терапевтичні фактори невербальної експресії з вербальною взаємодією. Таким чином, арт-терапія – це спеціальна форма психотерапії, яка заснована на мистецтві, в першу чергу образотворчій і творчій діяльності. Завдяки цікавим технологіям у корекційному навчанні і вихованні діти розкриваються психологічно, прискорюється корекція мовних порушень. Малюки починають розуміти свою унікальність властивим їм здібностям, почуваються значущими і повноцінними. РОЗДІЛ ІІІ. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВИКОРИСТАННЯ НЕТРАДИЦІЙНИХ МЕТОДІВ У ВИХОВАННІ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМ МОВЛЕННЯ 3.1. Діагностичний інструментарій та аналіз дослідження Для визначення особливостей використання нетрадиційних методів виховання дітей з порушеннями мовлення ми провели емпіричне дослідження, до якого залучили 20 дітей молодшого шкільного віку, які мають порушення мовлення та педагогів-вихователів, логопедів, психолога, які працюють з ними у межах освітнього процесу в загальноосвітній школі – інтернаті № 3 Миколаївської обласної ради. Для визначення рівня вихованості дошкільників із ПМР ми використали методи спостереження, проведення спеціальної діагностичної методики, опитування педагогів. Загалом було проведено: - спостереження за проявами комунікативних здібностей, доброзичливості, ввічливості і вихованості дошкільників, що проявляються у відносинах дітей (з використанням критеріїв А. Щетиніної, М. Нікіфорової) (див. додаток А); - спостереження за міжособистісними відносинами дітей з використанням критеріїв доброзичливих відносин дітей за О. Смірновою, В. Холмогоровою (див. додаток Б); - опитування педагогів щодо використання нетрадиційних методів виховної роботи з дітьми із порушеннями мовлення. Для обробки отриманих даних використали методи якісного та кількісного аналізу отриманих результатів, визначення середніх показників, відсоткових значень, табличне і графічне представлення даних. Вкажемо на особливості використання обраних методів та проаналізуємо результати, отримані у ході їх застосування з дітьми (ЯКИХ КЛАСІВ)старших груп та їх педагогами-вихователями. Спочатку ми провели спостереження за проявами комунікативних здібностей, доброзичливості, ввічливості і вихованості дітей, що проявляються у відносинах дітей. Для цього використали «Карту спостережень за проявами комунікативних здібностей в учнів (А. Щетініна, М. Нікіфорова). За допомогою виділених критеріїв ми оцінили прояви таких комунікативних якостей особистості, як емпатійність; доброзичливість; безпосередність, автентичність, щирість; відкритість у спілкуванні, ввічливість; адекватна конфронтація (здатність до пояснення своїх інтересів, мирного відстоювання думок); ініціативність у спілкуванні, взаємодії, спільній грі. Також дослідили прояви комунікативних дій та вмінь – організаційних (вміння виступати організатором, ініціатором ігор, взаємодії; бути лідером в окремих видах діяльності); перцептивних (прагнення розуміти інших, їх почуття, сприйнятливість до індивідуальних особливостей інших, толерантність у ставленні до них); оперативних (наявність вмінь діалогічного спілкування, яскрава образність мовлення, зв’язна розповідь тощо). Під час спостереження за поведінкою дітей з порушеннями мовлення під час ігрової, навчальної та вільної діяльності ми відзначали частоту проявів досліджуваних комунікативних якостей та вмінь за допомогою трьох варіантів – «рідко» (1 бал), «найчастіше» (2 бали), «завжди» (5 балів). Після підрахунку балів за всіма показниками ми робили висновок про рівень розвитку комунікативних здібностей дитини: 116-145 балів – дуже високий, 87-115 балів – високий; 58-86 балів – середній, 29-57 балів – низький. При цьому відзначимо, що за результатами спостереження за дітьми з порушеннями мовлення дуже високого рівня сформованості комунікативних здібностей, доброзичливості, ввічливості і вихованості не було виявлено. Узагальнені результати спостереження за проявами комунікативних здібностей, доброзичливості, ввічливості і вихованості представлено за допомогою рис. 3.1.  Рис. 3.1. Показники розвитку комунікативних якостей, вмінь та здібностей у взаємодії учнів Високий рівень комунікативних здібностей виявлено у 15% дітей з порушеннями мовлення, у них проявляється емпатійність, ввічливість і толерантність у ставленні до однолітків, вони ініціативні у спільній грі з ними, відкриті у спілкуванні. Проте у 40% виявлено середній рівень, а в 45% – низький рівень, що вказує на не оптимальність сформованих рис та якостей дошкільників із порушеннями мовлення. У більшості дітей з порушеннями мовлення виявлено не високу емпатійність, відсутність здібностей до адекватної конфронтації, вони не могли відстояти власні інтереси без агресії і ворожості, аргументовано довести свою думку. Серед хлопчиків 60% схильні до негативізму, ворожості, агресії у взаємодії з однолітками, а половина дівчаток мають середній рівень сформованості комунікативних якостей доброзичливості, відкритості, ввічливості тощо. За проявами комунікативних дій та вмінь – 15% дітей мають високий рівень, вони здатні до розуміння емоцій і станів співрозмовників, мають навички підтримування діалогічного спілкування, здатні до зв’язної розповіді, володіють більш-менш зрозумілим мовленням і намагаються використовувати як вербальні, так і невербальні засоби спілкування, активізуючи інших дітей до участі в у спільній грі. Так поводяться 10% хлопчиків та 20% дівчаток із порушеннями мовлення. У третини дітей з порушеннями мовлення (30%) виявлено середній рівень розвитку комунікативних дій та вмінь, вони соромляться приймати участь у спільних іграх, не охоче відзиваються на пропозиції інших, самі можуть організувати гру тільки за допомогою дорослого (педагога, психолога). Проте більш, ніж у половини дітей з порушеннями мовлення (55%) спостерігається низький рівень сформованості комунікативних дій і вмінь (організаційних, перцептивних, операційних), вони не здатні до організації спільної діяльності з іншими дітьми, сором’язливі, схильні до замикання в собі. У випадку не можливості встановити взаєморозуміння з іншими дітьми – або відходять у куточок, ображаються і плачуть (частіше у дівчаток), або ж вдаються до агресії, ворожості, побиття інших дітей (частіше у хлопчиків). За загальним показником розвитку комунікативних здібностей у взаємодії 15% дітей з порушеннями мовлення виявляють високий рівень (10% хлопчиків та 20% дівчаток), у 35% дітей з ПМР встановлено середній рівень. Однак 50% дітей із порушеннями мовлення мають низький рівень, відрізняються ворожістю, не толерантністю у ставленні до інших дітей, відсутністю навичок дружньої взаємодії, вони не вміють самі ініціювати ігрову діяльність, не мають навичок діалогічного спілкування з однолітками, не підтримують ідей та ініціатив інших, не здатні до яскраво насиченого і зв’язного розповідання тощо. Серед хлопчиків низький рівень розвитку комунікативних здібностей у взаємодії мають 60% дітей, а серед дівчаток – 40%. Відповідно до встановлених даних досить значна частина дошкільнят з порушеннями мовлення мають проблеми не тільки у сформованості комунікативних навичок і вмінь, але й у встановленні гармонійних дружніх відносин з однолітками, налагодженні успішної і продуктивної ігрової діяльності з ними, досягнення взаєморозуміння у спілкуванні з іншими дітьми. Детальний аналіз отриманих даних щодо різних характеристик якостей і вмінь дітей, пов’язаних із гармонійною комунікативною взаємодією з однолітками представлено у табл. 3.1. Таблиця 3.1 Рівні розвитку комунікативних здібностей, доброзичливості, ввічливості і вихованості дітей з ПМР за даними спостереження
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||