методики. Ознайомлення з новим матеріалом
 Скачать 0.9 Mb.
|
|
§ 4. МЕТОДИ І ПРИЙОМИ словникової РОБОТИ ТА ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ З НАВКОЛИШНІМ Усі методи ознайомлення дітей з навколишнім поділяються на дві великі групи: методи безпосереднього ознайомлення дітей з навколишнім та опосередковані методи. До першої групи методів належать: спостереження, екскурсії-ргляди, розглядання предметів та бесіди про них, екскурсії за межі дитячого садка, розглядання та бесіда за репродукціями картин, дидактичні ігри з предметами, іграшками, картинками, показ діафільмів, кінофільмів, різного виду театрів. В основі цих методів ле- жить чуттєвий досвід дитини. Всі вони супроводжуються наодашш**Дитина має можливість сама побачити, доторкнутись, понюхати,, обстежити предмет ‘чи явище. Кожній слово прщдьому наповнюється конкретним змістом. Наявність наочного образу стимулює мовну активність дітей. До опосередкованих методів належать читання оповідань та віршів пізнавального^змісту, бесіди, усна народна творчість, словесні дидактичні ігри. Першочергове місце в ознайомленні дітей з навколишнім займають безпосередні методи. Розгляньмо їх характеристику. \ / Спостереження — це цілеспрямований й організований , процес/спрямований на пізнання, уточнення І закріплення знань про навколишнє. В основі спостереження лежать безпосередні відчуття і сприймання предметів, явищ об’єктивної дійсності та їх властивостей. ■ Спостереження, за словами Б. Г. Ананьева, це складна психічна діяльність, в якій відчуття, сприймання, мислення і мовлення об’єднуються в єдиний цілісний акт розумової діяльності*. У процесі спостереження приймають участь всі аналізатори дитини (зоровий, слуховий, дотиковий, кінестетичний, смаковий, нюховий). Це допомагає пізнати предмет з різних сторін, краще запам’ятати його назву. Спостережливість— це особливість психічної діяльності людини, її вміння підмічати в предметах і явищах те, що е істотним, але малопомітним в них. Це вмірця дитини вдивлятись і бачити, помічати ознаки, якості, зміни, робити елементарні висновки з спостережень (Є. І. Ти- хєСва). Спостереження можуть бути нетривалі (за працею двірника, водія) і тривалі (за будівництвом споруди). ^Спостереження проводять як самостійне заняття в молодшій та середншд'рупах. У старішому дошкільному віці спостереження проводять у повсякденному житті (в ранкові години, на прогулянці в другій половині дня). х Тематика спостережень визначається програмою виховання та навчання у дитячому садку. Це спостереження за працею дорослих, за транспортом, за святково прикрашеними вулицями. Спостереження рекомендують проводити' з невщичкцми групами, щоб дітям було добре видно певце явище чи предмет, щоб кожна дитина мала можливість висловитись, закріпити нові слова. ≪ 1 Див.! Ананьев Б. Г. Развитие воли и характера в процессе дошкольного воспитания/ / Избр, психол. труды: В 2 т.*—М., 1980.— Т. 2.— С. 91. Спостереження (як на занятті, так і в повсякденному житті) вимагає серйозної підготовки вихователя до його проведення. Необхідно заздалегідь оглянути об’єкт спостереження, продумати, як і де краще пЪеТавйй Тчи посадити) дпейі діродумати запитання (констатуючі, причинові, допоміжні), іГі'Дібрати загадки, вірші, прислів’я, ігри та ігрові вправи. Необхідно продумати, які слова потребують пояснення, визначити конкретно, якими словами слід збагатити словник, якими активізувати, а які вимагають лише уточнення. Наводимо приклад спостереження в молодшій групі. Спостереження за працею няні. З а в д а н н я: Ознайомити дітей з працею няні: няня прибирає в груповій кімнаті, спальні, роздягальні, умивальній кімнаті, подає їжу, миє посуд, допомагає дітям одягатись і роздягатись, умиватися; няня піклується про дітей. Виховувати повагу до праці няні, вміння додержуватися чистоти. Сл о в ни к : няня, прибирає, підмітає, роздає, миє, стелить, піклується, їжа, чисто, старанно. Хі д з а н я т т я . Починається читанням оповідання С. Варуздіна ≪Коли не буває нудно?≫. Запитання: Що робить наша няня, Галина Миколаївна? Хто підмітає підлогу? Що ще няня робить? Для чого вона прибирає посуд? Що няня робить, щоб в кімнаті було чисте повітря, багато сонячного світла, не було пилу? Хто приносить їжу дітям? Що робить няня в спальні? Як допомагає няня дітям? А вихователеві? Діти спостерігають за працею няні. Вихователь зосереджує увагу на тому, що няні треба допомагати. Розповідь вихователя: — Наша няня, Галина Миколаївна, турбується про те, щоб у групі завжди було чисто. Вона підмітає підлогу, миє і витирає вікна, пил на столах і стільчиках, чистить килими, миє іграшки. Галина Миколаївна приносить їжу з кухні, накриває на стіл, прибирає і миє посуд. А після обіду Галина Миколаївна поспішає в спальню, щоб приготувати діткам чисту постіль, провітрити кімнату. Галина Миколаївна дуже любить дітей і піклується про те, щоб усім вам добре жилося в дитячому садку. Завдяки праці няні в групі завжди чисто А ,затишно. Ви, діти, повинні шанувати і поважати працю Галини Миколаївни, завжди допомагати їй, так, як це зробила Світлана. У процесі спостережень за працею дорослих і дітей вихователь підкреслює суспільне значення праці, вихо^ ізуе інтерес др професії дорослих людей, бажання працювати. Екскурсії-огляди проводяться в межах дитячого садка з підгрупою дітей. Автором їх е Є. І. Тихєєва. Вона описує екскурсії-огляди приміщень дитячого садка, вікна, рояля (піаніно) . В наш час тематику оглядів можна значно розширити. Майже в кожній сім’їкористуються холодильником, пилососом, пральною машиною, електропраскою, телефоном. Діти з раннього дитинства бачать їх, але знайомство з ними залишається поверховим. Є. І. Тихєєва писала: ≪...скільки цінного матеріалу проходить повз свідомість дитини, не збагачуючи кола її уявлень, без впливу на розвиток мови тільки тому, що на цей матеріал організовано не звертається увага дітей ≫ !. Екскурсії-огляди — це невичерпне джерело збагачення знань та поповнення словника дітей. Вони проводяться в усіх вікових групах. Наводимо тематику екскурсій-ог- лядів. ^ Молодша група: огляд групової, умивальної, роздягальної, спальної кімнат, їдальні, ділянки, куточка для іграшок. Середня група: огляд куточка природи, книги, вікна, кабінета лікаря, музичного залу, кухні, квітника. Старша група: кабінет завідуючої, педагогічний кабінет, піаніно, телефон, холодильник, пилосос, електропраска 2. До таких занять слід підібрати загадки, вірші, ігрові вправи. Обов’язково організувати активну діяльність дітей. Наводимо конспект екскурсії-огляду. Молодша група: екскурсія-огляд групової кімнати. З а в д а н н я : ознайомити дітей з груповою кімнатою, знати її назву та обладнання (столи, стільці, книжкова полиця, книжки, куточок книжки, шафи, килим, кімнатні рослини, куточок живої природи), її призначення. Виховувати у дітей бережливе ставлення до суспільного майна, повагу до праці няні, акуратність, бажання підтримувати чистоту, порядок у групі. Розвивати у дітей уміння відповідати ца запитання простими і поширеними реченнями. 1 Тихєєва Е. И. Развитие речи детей.— М.,1981.— С. 40—41. 2 Див.: Богуш А. М. Екскурсії-огляди, розглядання предметів та бесіди про них/ / Навчання дітей розповіданню.— К., 1978. 191 " Словник: групова кімната, іграшки, книжкова шафа, займатися, гратись, акваріум, стіл, стілець, табуретка, крісло *. Х ід з а н я т т я . Діти сидять півколом. Хтось стукає в двері. Вихователька: Дітщ хтось хоче зайти до нас (вносить ляльку). Лялька Оленка прийшла в гості. Оленка: Здрастуйте, діти! Я у вашому садочку вперше. Розкажіть, що у вас є в кімнаті, де ви граєтесь, малюєте,- розглядаєте книжки, слухаєте казки, які вам розповідає вихователька. Вихователька: Подивися, Оленко, яка в нас кімната — світла, простора, з великими вікнами (повертає ляльку навкруги). рленка: Як ця кімната називається, діти? (Групова.) Вихователька: Так, це групова кімната. Тепер ти знатимеш. Діти, давайте скажемо разом з Оленкою: групова кімната. Розкажіть нашій гості, що є в груповій кімнаті. Діти називають: стіл, стільці, книжкова полиця, книги, шафа з іграшками, килим, кімнатні рослини, шафа, де зберігаються пензлі, фарби, олівці. Якщо діти не назвали якийсь предмет, Оленка ≪запитує≫ їх: ≪А це що, діти? Я ніколи цього не бачила і не знаю, що це?≫ Якщо діти не знають якоїсь назви предмета, вихователька доповнює їхні відповіді. Після цього діти разом з Оленкою оглядають обладнання групової кімнати і визначають його призначення. Вихователька: Підійдіть до шафи (відчиняє шафу). Роздивимося самі і покажемо Оленці, що є в цій шафі. Що це? (Показує по черзі олівці, пензлі, фарби.) Цими олівцями і фарбами я вчу вас малювати. Скажіть Оленці ще раз, де зберігаються олівці, пензлі, фарби, щоб вона запам’ятала. А ось куточок книжки. На чому стоять книжки? (Якщо діти не знають, вихователька звертається до Оленки-.) Може, ти знаєш, Оленко, на чому стоять книжки? Оленка: Книжки стоять на поличці. Вихователька: Так, Оленко, це книжкова поличка. На ній багато різних книжок. Вихователька звертає увагу дітей на те, що з книж- ками слід поводитися обережно, тому що ці книжки зали- “ шаться й Іншим дітям. 1 Див.: Артемова Л. В. Ознайомлення з навколишньою дійсніс- тю — засіб збагачення ігор дітей.— К., 1977.— С. 7—9. г 192 ■ - Читає вірш П. Воронька ≪Про книжки≫. — А це, діти (показує), “куточок живої природи. Тут ростуть кімнатні рослини. Що треба робити, щоб вони добре росли? (Поливати.) Хто поливає щодня кімнатні рослини? (Вихователька разом з дітьми.) Ми не показали Оленці, де -ви малюєте, розглядаєте малюнки в книжках або слухаєте, коли я вам розповідаю казки. На чому у вас лежать олівці, пензлі, папір, коли ви малюєте? (На столі.) На чому діти сидять біля, столу, коли розглядають книжки, малюють, ліплять? (На стільцях.) Вихователька пропонує дітям підійти до шафи з іграшками. Оденка: Що зберігають у цій шафі, діти? Як шафа називається? (Якщо діти не знають, вихователька пояснює, що це шафа для іграшок, пропонує розглянути і назвати іграшки.) Вихователька: Оленко, ти запам’ятала, де зберігають іграшки? Ні? Хто їй скаже, діти? Тепер і Оленка, і всі діти знатимуть, що іграшки зберігають у шафі для іг- * рашок. Ще ми не показали Оленці, на чому ви, діти, граєтесь. (Діти розглядають килим.) Оленка: Що це, діти? (Килим.) Вихователька: Так, це килим. Поглянь, Оленко, чи красивий у нас килим. Оленка (захоплено розглядаючи килим): Ой, який він гарний! Як багато кольорів: червоний, зелений, жовтий. Як я багато дізналась сьогодні, діти! Ви показали мені свою групову кімнату. Сказали, які меблі в ній є: шафа, де зберігаються пензлі, олівці, фарби; столи, стільці, поличка для книжок, кімнатні рослини, шафа для іграшок, килим, іграшки. Я також дізналася, що ви в груповій кімнаті з виховательками Галиною Василівною й Ольгою Данилівною граєтесь, малюєте, ліпите, розглядаєте книжки, слухаєте казки. Які хороші ваші виховательки! Вам дуже хороше й весело з ними в дитячому садку і всі ви дуже їх любите! Вихователька: А тепер, діти, пограйтесь з Оленкою на килимку. (Дає іграшкову групову кімнату.) Одним із методів безпосереднього ознайомлення дітей з навколишнім є розглядання предметів та бесіда про них. З допомогою цього методу виконується зміст такої теми програми, як ≪Про предмети≫. У другій молодшій групі програма вимагає в процесі ознайомлення з навколишнім закріплювати знання про 7 544 193 призначення предметів домашнього вжитку, продовжувати вчити розрізняти і називати істотні деталі предметів (у стільця — ніжки, спинка, сидіння); вчити розрізняти подібні предмети (стілець, табуретка, крісло) за формою, призначенням і назвою; вчити порівнювати і групувати предмети за кольором, формою, матеріалом, призначенням, за наявністю чи відсутністю якихось особливостей (на кофті — гудзики, на светрі їх немає); підводити дітей до засвоєння понять ≪іграшки≫, ≪одяг≫, ≪взуття ≫, ≪меблі≫, ≪посуд≫; удосконалювати вміння самостійно встановлювати зв'язки між призначенням предмета і його будовою та матеріалом, з якого він зроблений. У середній групі від вихователя вимагається вчити дітей називати навколишні предмети і матеріали, їхні різноманітні якості (форму, колір); орієнтуватися в різноманітності предметів одного виду (сукні різних кольорів, фасонів, розмірів, з різноманітного матеріалу); вдосконалювати вміння групувати предмети за призначенням, будовою тощо шляхом порівняння пар і груп предметів різних видів; учити робити узагальнення (одяг, взуття, меблі, іграшки); диференціювати предмети у межах одного роду (посуд — чайний, столовий, кухонний); привертати увагу дітей до естетичних якостей предметів (кольору стін, підлоги, штор, форми і кольору іграшок, меблів, предметів мистецтва, побуту). У старшій групі продовжують збагачувати знання дітей про предмети, їхні характерні ознаки, вчити групувати, узагальнювати за цими ознаками предмети (продукти, меблі, інструменти). Діти повинні розуміти значення узагальнюючих слів, вміти пояснювати їх, спираючись на знання істотних ознак. ; Для того щоб виконати ці завдання, вихователь проводить в усіх вікових групах заняття/*- розглядання предметів та бесіда про них. Вихователь показує предмет, звертається до дітей із запитаннями, зі словами, спонуки, щоб викликати до нього інтерес, стимулювати активність. Такі звернення треба готувати заздалегідь, вони мають бути змістовними, логічними й емоційно виразними: ≪Подивіться, яке прозоре скло в буфеті! Блищить, мов дзеркало!≫ Чіткою дикцією, посиленою артикуляцією вихователька привертає увагу дітей до нового слова: прозоре. Нових назв повинно бути для молодших дошкільнят не більше чотирьох- п’яти, для старших — шість — вісім. Називаючи нові предмети, дії, якості, треба пояснювати значення слова: це автобус, автобус перевозить людей; це цукерниця, в ній цукор; це бавовна, вона біла, м’яка, пухка, росте на півдні. Головне завдання — навчити дітей спостерігати, виділяти суттєві ознаки: частини цілого, особливості предмета чи явища. Скажімо, розглядають у спальній кімнаті постіль. Вихователька: ≪Це подушка. Вона м’яка. Всередині подушки пух. Він легкий, м’який. Чому вона так називається — подушка? Мабуть, тому, що кладуть її під вушко. А звідки беруть пух? Наталка сказала правильно: з курей, качок, гусей. Спостережливість розвивається ефективніше за умови, коли діти порівнюють явища, предмети, що розглядають. ≪Матрац, як і подушка, також постіль. На ньому сплять. Він так само м’який, пухкий? Ні, він не такий. А що в матраці? Вовна. Якого вона кольору? Подивіться. А пух якого кольору? Пух може бути різний, а бавовна тільки біла. Вовна не така пухка, як пух≫. У старшому дошкільному віці діти, розглядаючи предмети, спостерігаючи явища, .навчаються встановлювати причинні зв’язки, роблять висновки. Поступовий розвиток здатностіпослідовно спостерігати забезпечить у подальшому засвоєння доступних дитячому розумінню закономірностей навколишнього життя. Наводимо приклад заняття. Молодша група. Розглядання верхнього зимового одя- г у 1. З а в д а н н я : Уточнити знання дітей про верхній зимовий одяг (назва, колір, форма, з чого зроблено). Знати його призначення. Виховувати бережливе ставлення до одягу. Сл о в н и к : зимове пальто, хутряний комір, теплий шарф, шапка, рукавиці. Хід з а н я т т я . Вступна бесіда. — Яка зараз пора року? Яка сьогодні погода? Як одягаються діти взимку? Вихователька показує нове зимове пальто: Що це? Яке це пальто? Чому ви думаєте, що зимове? Що це таке? [Показує на комір.] З чого він зроблений? Для чого потрібний комір? Що ще є на пальті? Для чого потрібні гудзики? А це що? Знайдіть у себе на одязі петлі. [Пропонує дитині повісити пальто в шафу. Показує шапку.] Що це? Для чого потрібна шапка? Як одягають шапку? [Викликає дитину показати, як одяга- 1 Бородич А. М. Методика словарной работы в детском саду.— М . ! 968,— С. 36. V ' 7* 195 ють шапку.] А це що? Якого кольору шарф? Для чого потрібний шарф? Як треба попросити, щоб вам зав’язали шарф? Загадка: ≪У якому будиночку всі брати живуть разом, а один окремо?≫ [Пропонує дитині підійти до столу і взяти рукавицю.] Для чого потрібні рукавиці? Якого вони кольору? Читання вірша Ю. Яковлева ≪У хлопчика-невелички≫. Цим методом виконуються програмні вимоги до теми ≪Народна творчість≫ у старшій групі. Наприклад: Розглядання української народної кераміки, вишивки. З а в д а н н я : Ознайомити дітей з виробами українських народних умільців: кераміка, вишивка, розписи, пісні, потішки. Виховувати повагу та любов до творів і праці народних умільців. Сл о в н и к : народні умільці, вироби, глечики, кераміка, вишивка, розписи. Ма т е р і а л : вироби української кераміки, вишивки, килими, розписи, потішки, грамзаписи українських народних пісень (веселих, сумних). М ет о д и ч н і п о р а ди . На столі, на дошці — вироби українських народних умільців. Ляльки — хлопчик і дівчинка — в українських костюмах. Звучить знайома українська народна пісня. Вихователька повідомляє, що в гості до дітей прийшли ляльки Оксана і Тарас. Вони принесли вироби українських народних умільців. Педагог знайомить дітей з керамікою. Називають кожний виріб, розглядають поверхню, колір, візерунки. З ’ясовують, для чого потрібні керамічні вироби. Потім розглядають вишивки (хустки, хусточки, рушники, сорочки), розписи на килимах. Вихователька розповідає, що український народ любить не тільки працювати, а й співати. Знайомить з українськими народними піснями. Діти визначають настрій пісні. В кінці діти читають знайомі українські потішки, народні пісеньки. У середній та старшій групах проводять екскурсії за межі дитячого садка. Це екскурсії на будівництво, в магазин, в аптеку, до бібліотеки, на фабрику, на пошту, до пам'ятника загиблим воїнам тощо. Вимоги до організації та проведення екскурсій розробила Є. І. Тихєєва. Зміст екскурсії повинен відповідати програмі та інтересам даної групи. Скажімо, більшість батьків дітей старшої групи працюють на взуттєвій фаб-. риці. Дітям цікаво буде подивитись під час екскурсії на взуттєву фабрику, як працюють їхні батьки. Екскурсія вимагає серйозної підготовки вихователя. Потрібно заздалегідь домовитись з керівництвом установи чи підприємства про екскурсію, продумати, де й як / поставити дітей, щоб нічого їм не заважало, не відволікало їхньої уваги. Вибрати шлях, яким будуть іти діти. Підібрати загадки, прислів’я, вірші та інший ілюстративний матеріал. Екскурсія не повинна носити характер уроку, моралізування. Вона має проходити жваво, цікаво, захоплювати дітей. Діти не повинні тільки дивитись І слухати — їм треба дати можливість рухатися, діяти, гратися. Необхідно чітко визначити слова, які дитина почує вперше, а також ті, які вимагають уточнення. Є. І. Тихєева радить проводити екскурсію з підгрупами з 12—15 чоловік, щоб діти могли добре роздивитися предмет, засвоїти потрібні знання. Якщо ж доведеться проводити екскурсію а усією групою, тоді слід залучити і другого вихователя. Екскурсія розпочинається в груповій кімнаті, де дітям повідомляють мету, завдання екскурсії, нагадують, як потрібно поводити себе по дорозі та на місці. Наприклад: Екскурсія до бібліотеки. З а в д а н н я : Дати поняття про те, що в бібліотеці є багато цікавих книжок. Бібліотекою ^ можуть користуватися всі. Бібліотекар допомагає підбирати потрібні книжки, видає їх додому, влаштовує виставки. Книжки можна читати в читальному залі бібліотеки. Вони зберігаються на полицях, у шафах. Над створенням книжок працює багато людей: письменники, редакційні працівники, художники, друкарі. Виховувати любов до книжки та бережливе ставлення до неї. Словник: бібліотека, бібліотекар, читальний зал, вітрини, стенди, друкарі. Хід з а н я т т я . Вступна бесіда. Де зберігаються книжки?≪ Де можна взяти дорослим і дітям книжки для читання? Повідомлення теми заняття. Знайомство з бібліотекарем. Розповідь вихователя. Огляд бібліотеки. Розповідь бібліотекаря. З а п и т а н н я : Як називається це приміщення? Де стоять книжки? Хто видає книжки? Як бібліотекар знаходить потрібну книжку? Що потрібно для того, Щоб взяти книжку? Читання вірша С. Жупаніна ≪Бібліотекар ≫. ргляд читального залу. Що роблять відвідувачі в читальному залі? Хто пише книжки? Як потрібно поводитися з книжками? Розглядання книжок у читальному залі. Розповідь вихователя. Загадка: ≪Не кущ, а з листочками, не сорочка, а зшита, не людина, а розказує≫ (Книжка).__
Ефективним засобом розвитку зв’язного мовлення дітей дошкільного віку є картина. Вона викликає у дітей бажання поговорити про зображену ситуацію, наштовхує їх на розповідь, активізує досвід, у дітей з’являється потреба висловитись, розповісти про свої спостереження, враження. За даними досліджень 3. М. Істоміної, Е. П. Короткової, Н. П. Орланової, картинка є стимулом для розвитку складнішого виду мовної діяльності, яким є творче розповідання. . Розповідання за картиною — це складна розумова діяльність, в якій мають місце аналіз, синтез, порівняння, умовивід. Навчання дітей розповіді за картиною позитивно впливає на поведінку дітей, на вироблення в них якостей, необхідних для успішного навчання в школі. У дітей виникають інтерес до занять, вимогливість до себе, здатність уважно стежити в процесі занять за вказівками вихователя і мовою товаришів, прагнення до самостійності, вимогливість до своєї мови і мови інших, самокритичність та інші якості. За допомогою картини здійснюються і виховні завдання. В роботах К. Д. Ушинського та Є. М. Водовозової підкреслюється важлива роль картини в навчанні дітей розповіданню. Є. І. Тихєєва вважала, що картина стимулює дітей до складання розповіді; мовчазне розглядання картини, на її думку, неможливе. Розглядаючи картину, дитина весь час говорить. Картини нагадують дітям бачене, пережите, збуджують їхню уяву. Свої враження дитина охоче передає в мові. Є. І. Тихєєва радить частіше розмовляти з дітьми за змістом картин, це навчить їх самостійному розповіданню. Є. О. Фльорина рекомендує використовувати картини для складання творчих розповідей і розповідей з власного досвіду. , ' - . " |