|
|
ekzamen_s_OPрр. Положення про охорону праці належать Конституція України. Закони України Про охорону праці, Про охорону здоров'я, Про пожежну безпеку, Про використання ядерної енергії та радіаційний захист
У разі теплового удару • При настанні теплового удару слід перенести потерпілого у прохолодне місце та покласти його на спину, підклавши йому під голову подушку або згорток одягу.
• Далі необхідно розстібнути чи зняти з потерпілого одяг, що заважає диханню. Змочити голову та груди холодною водою. Прикласти холодний компрес на поверхню шкіри, де зосереджено багато судин (лоб, тім’яна область та інші).
• Якщо потерпілий у тямі, бажано дати йому холодний чай або холодну підсолену воду.
• Якщо порушене дихання та відсутній пульс, слід провести штучне дихання і зовнішній масаж серця та негайно викликати швидку.
50. Поясніть правила надання ПМД при переохолодженні та обмороженні
ПЕРША ДОПОМОГА при обмороженні
Дії при наданні першої медичної допомоги відрізняються в залежності від ступеню обмороження, стану загального охолодження організму людини, її віку та наявних хвороб.
Перш за все необхідно припинити дію охолодження, зігріти кінцівки для відновлення кровообігу в уражених холодом тканинах із метою попередження розвитку інфекційних ускладнень. Чискоріш слід доправити постраждалого до найближчого теплого приміщення, зняти з нього взуття, верхній одяг, шкарпетки та рукавички. Одночасно з проведенням заходів першої черги треба викликати швидку медичну допомогу для проведення кваліфікованих заходів щодо рятування постраждалого.
При обмороженні І ступеню, ділянки тіла, що охолоджені, необхідно зігріти до почервоніння теплими руками, легким масажем, розтиранням тканиною з вовни, диханням, а потім накласти ватно-марлеву пов’язку.
При обмороженні II-IV ступеню швидке зігрівання, масаж або розтирання не робіть. Слід накласти на уражену поверхню теплоізолюючу пов’язку (шар марлі, товстий шар вати, знов шар марлі, а зверху клейонку або прогумовану тканину). Уражені кінцівки зафіксуйте за допомогою підручних засобів (шматок дошки або фанери, щільний картон), які накладаються та фіксуються зверху пов’язки. Для теплоізоляції можна використовувати ватники, куфайки, вовняну тканину тощо. Ураженим дають пити теплу рідину, гарячу їжу, невелику кількість алкоголю, таблетку аспірину або анальгіну, по 2 таблетки „Но-шпи” або папаверину.
Не потрібно розтирати уражених снігом, тому що кровоносні судини верхніх та нижніх кінцівок можуть постраждати. Не можна застосовувати швидке зігрівання обморожених кінцівок біля багаття, безконтрольно застосовувати грілки та інші джерела тепла, тому що це погіршує перебіг обмороження.
Не рекомендується, як неефективний, варіант першої допомоги – застосування олій та жирів, розтирання кінцівок спиртом при глибокому обмороженні.
Зігрівання можна проводити за допомогою теплих ванн. Температуру води слід поступово підвищувати з 20°С до 40°С протягом 20-30 хвилин. При цьому кінцівку необхідно ретельно відмити милом від бруду. Після ванн та розтирання пошкоджену частину тіла необхідно висушити (протерти), закрити стерильною пов'язкою та тепло укутати. Відморожені ділянки тіла не можна змазувати жиром і мазями. При будь-якому ступені відмороження необхідно звернутися до лікаря.
При загальному охолодженні організму людини легкого ступеню достатньо ефективним методом лікування є зігрівання постраждалого в теплій ванній при початкової температурі води 24°С, поступово температуру води збільшують до нормальної температури тіла людини.
В разі наявності у постраждалого середнього або важкого ступеню охолодження, з порушенням дихання та кровообігу, людину необхідно швидко відвезти до лікувального закладу.
Перша допомога при переохолодженні
Для того, щоб швидко підняти ректальну температуру, треба перенести хворого в мало опалювальне приміщення, а після цього помістити його у воду кімнатної температури і потроху підвищувати її до 40 ° С. Проте якщо немає такої можливості, то облити людину спершу водою кімнатної, а після цього - більш високої температури (36-40 ° С) або обкласти хворого теплими грілками. Огорнути ковдрою. При піднятті ректальної температури до 31-34 ° С відбувається відновлення свідомості, а коли вона досягне 34 ° С, тоді припиняють штучне зігрівання.
Оцінити самопочуття хворого, пульс, артеріальний тиск, стан свідомості, ректальну температуру, ритм і частоту дихання.
Якщо потерпілий знаходиться без свідомості і у нього глибока гіпотонія або має місце різке порушення дихальної діяльності, то рекомендується переклад на штучну вентиляцію легенів.
Вводяться розчини підігріті до 38-40 ° С (колоїдні розчини, фізіологічний розчин, розчин 5% глюкози).
Якщо людина прийшла до тями, дати випити гарячий чай.
Своєчасно проводити контроль частоти дихання, артеріального тиску, пульсу і температури в прямій кишці.
ЕКГ - діагностика.
Госпіталізувати хворого в реанімаційне відділення лікарні.
Перша допомога при переохолодженні нескладна – зігрійтеся, посидьте у
теплому приміщенні кілька годин, поїжте.
У разі обмороження слід негайно звернутися до лікаря.
► У крайньому випадку, треба перевдягнутися: зняти мокрий одяг і
загорнутися в теплі простирадла та ковдри.
► Не можна чіпати обморожені ділянки тіла.
► При відмороженні слід дотримуватися принципу “внутрішнього
зігрівання” уражених тканин – накладати термоізолюючі пов’язки (ватно-
марлеві, бавовняні тощо), вживати теплі напої.
► Ні в якому разі не можна зігрівати уражені тканини тіла гарячою водою,
або біля гарячих батарей, тому що це може призвести до значного
поглиблення ураження.
► Обов’язково пийте якомога більше рідини –
будь-які теплі напої, крім алкоголю. Вони
відновлять нормальну температуру тіла та
покращать циркуляцію крові.
► Прийміть знеболювальні та негайно
зверніться по кваліфіковану допомогу!
51. Поясніть правила надання ПМД при пораненні, кровотечі
Рани - це механічне ушкодження шкіри і слизових оболонок з порушенням цілісності тканин, що лежать глибше. Види ран: операційні (стерильні) та випадкові (інфіковані).
Є рани поверхневі (подряпини, садна), глибокі непроникні (з ушкодженням шкіри, м'язів, кісток) і проникні (що проникають у порожнину тіла - черепа, грудної клітки, суглоба тощо) без ушкодження і з ушкодженням внутрішніх органів. Залежно від того, чим нанесено рани, розрізняють: різані - рівні краї, широке зяяння, значна кровотеча, невелика травматизація тканин, швидке загоювання.
Колоті рани - вузький рановий канал, значна глибина, ушкодження порожнин, органів, судин, нервів, ускладнення нагноєнням і правцем.
Рвані й забиті рани - значні розриви тканин, невеликі кровотечі, змертвіння тканин, інфекційні ускладнення.
Розтрощені рани - розтрощення тканин, іноді відрив кінцівок та внутрішніх органів, тяжкий шок, велика крововтрата, інтоксикація, ускладнення анаеробною інфекцією і правцем.
Рубані рани - значний удар тканин, глибоке ушкодження кісток та внутрішніх органів.
Укушені рани, їх ускладнення гнильною інфекцією, загоювання повільне.
Отруєні рани як наслідок проникнення різних отруйних речовин (укусів змій, скорпіонів тощо).
Вогнепальні рани: кульові, осколкові, поранення дробом і сіллю; наскрізні, сліпі, дотичні рани. їх характеристика: значна травматизація й руйнування тканин, ушкодження судин, нервів, внутрішніх органів.
Основні ознаки ран: біль, зяяння, кровотеча, порушення функцій ушкодженої частини тіла. Ускладнення ран: гостра кровотеча, крововтрата, травматичний шок, ранова інфекція.
Ранова інфекція - це хворобливий процес, спричинений патогенними мікробами. Види ранової інфекції: гнійна, гнильна, анаеробна, специфічна, змішана. Шляхи проникнення мікробів у рани: зовнішній (контактний, краплинний, повітряно-пиловий, імплантаційний), з джерела інфекції до організму хворої людини. Місцеві ознаки вогнищевої гнильної інфекції: посилення пульсуючого болю, почервоніння, набряк рани, місцевий жар та гній у рані. Вогнищева гнійна інфекція: фурункул, абсцес, флегмона, бешиха, панарицій, лімфаденіт тощо.
Інфекція, занесена у рану в момент пошкодження, називається первинною інфекцією рани. Вторинна інфекція заноситься в рану при неправильних діях під час надання першої медичної допомоги.
З метою надання першої допомоги при пошкодженнях необхідно насамперед зупинити кровотечу, зробити туалет рани та накласти стерильну пов’язку для захисту рани від вторинної інфекції. Перед наданням першої допомоги рекомендується добре вимити руки. Не можна промивати рани жодною рідиною, оскільки при цьому інфекція з поверхні рани заноситься вглиб. Можна тільки обережно видалити бруд навколо рани, при чому це потрібно робити від країв рани до периферії, а не в напрямку рани, бо цим можна ще більше забруднити її. Ні в якому разі не можна досліджувати рану пальцем та видаляти з неї інородні тіла. Після туалету рани шкіру навколо рани для знешкодження мікроорганізмів змазують розчином йоду, а за його відсутністю - спиртом, горілкою, одеколоном. Не можна, щоб ці засоби потрапили в рану — це може викликати опік пошкоджених тканин і сповільнити подальше загоєння.
Приступаючи до перев'язки рани, не можна доторкатися руками до тієї поверхні стерильного бинта, котра лягатиме на рану. В усіх дитячих закладах в аптечці для надання першої допомоги обов'язково треба мати пакети стерильного бинта, стерильних серветок та індивідуальні пакети. При відсутності стерильного бинта користуються чистою серветкою, носовичком, попередньо пропрасованими.
Якщо після накладання пов'язка почне промокати, міняти її не слід, а потрібно лише зверху підбинтувати. Дитина під час накладання пов'язки повинна сидіти або лежати, щоб не впасти від можливого запаморочення. При великій рані або ураженні суглоба треба обов'язково шинувати кінцівку.
Бувають випадки, коли і породне тіло (палка, гілка, ніж і т. д. ), спричинивши ралу в ділянці грудної стінки або стінки живота, лишаються стирчати в ній. Таке інородне тіло ні в якому разі не можна самостійно видаляти, не чіпати його, а слід терміново доставити потерпілого в лікарню. У зв'язку з тим, що при великих розмірах ран їх обробляють у лікарні під наркозом, щоб запобігти блюванню, не можна годувати дитину після нещасного випадку.
Перша допомога при кровотечах. Кровотечею називають крововилив із ушкоджених судин у навколишнє середовище, тканини та органи або в яку-небудь порожнину тіла. Кровотечі бувають як наслідок змін судинної стінки при деяких захворювання (туберкульоз, запалення, пухлини, променева хвороба тощо). Травматичні кровотечі - наслідком прямої механічної травми органів і тканин (стихійні лиха, транспортні катастрофи, хірургічні втручання). Кровотеча обов'язкова при кожній рані. Ступінь і сила кровотечі залежить від калібру, кількості та виду поранених судин. Розрізняють артеріальну, венозну та капілярну кровотечі.
Артеріальна кровотеча буває при пошкодженні артерій. При цьому кров має яскраво-червоний колір (насичена киснем) і б'є з рани сильним неперервним струменем. При пораненні великої судини у потерпілого може бути відсутній пульс на пораненій кінцівці нижче місця пошкодження.
При венозній кровотечі кров витікає з рани темним неперервним струменем. Спосіб зупинки кровотечі залежить від її виду і сили.
Симптоми гострої крововтрати - швидке падіння артеріального тиску, пульсу, дихання, блідість шкіри, позіхання, задишка, спрага, непритомність, параліч дихального центру, серцевої діяльності. Повітряна емболія можлива внаслідок закупорки повітрям судин серця, легень, мозку. При наданні першої допомоги користуються методами тимчасової зупинки кровотечі. Для зупинення артеріальної кровотечі слід покласти джгути на кінцівку вище місця поранення. При цьому необхідно дотримуватись визначених правил: джгут накладати на м'яку підкладку (хустка, рушник і т. д. ), щоб не прищемити шкіру. Потім затягують його до тих пір, поки на периферійних артеріях пораненої кінцівки не припиниться пульс. Якщо джгут здавлює судини не достатньо, кровотеча продовжується. В тому випадку, коли джгут у потрібну хвилину відсутній, треба зробити закрутку: під пасок, пояс, скручену хустку підсовують один кінець палички і закручують її до тих пір, поки не зупиниться кровотеча, другий кінець її прив'язують до кінцівки, щоб закрутка не послабилась. Слід пам'ятати, що з накладанням джгута зупиняється доступ крові до ураженої кінцівки. Щоб запобігти її омертвінню, в такому стані потерпілого можна тримати не більше 1,5-2 годин. Саме тому при направленні хворого в лікарню необхідно вказати точний час накладання джгута.
Іноді до виготовлення джгута артеріальну кровотечу зупиняють притисканням великого пальця до місця, де артерія розташована поряд з кісткою, до якої її можна притиснути. При кровотечі з рани пошкодженої ноги артерію притискують в області паху, руки - на внутрішній поверхні середньої третини плеча. До цього методу вдаються і в тому випадку, якщо джгут накладено на кінцівку більш ніж на 2 години: притиснувши артерію до вказаного місця, джгут послаблюють, надаючи цим можливість надходженню крові до кінцівки допоміжними судинами.
Зупинку венозної і капілярної кровотеч роблять таким чином: поранену кінцівку піднімають вгору. При цьому вени спустошуються і кровотеча може зупинитися; накладають тугу пов'язку із стерильної марлі або бинта і міцно прибинтовують.
Кровотеча з носа буває при забиттях обличчя і носа, а також при деяких захворюваннях. Ступінь кровотечі при цьому може бути різним: від короткочасної, з втратою декількох крапель, до довготривалої та інтенсивної.
При кровотечі з носа дитину треба заспокоїти, розстебнути всі комірці, пасок, посадити із злегка закинутою назад головою і притиснути крила носа пальцями. Якщо це не допоможе, можна носові ходи закласти тампонами з вати, змоченими розчином перекису водню, а на перенісся покласти холодний компрес або шматочок льоду, снігу, загорнувши в непромокаючу тканину. Після зупинення кровотечі треба прослідкувати за тим, щоб дитина протягом години не "шморгала" носом, оскільки при цьому згустки крові, що закупорюють судини, можуть відірватися і кровотеча відновиться.
52. Поясніть правила надання ПМД при ураженні електричним струмом
При ураженні електричним струмом необхідно якомога швидше звільнити потерпілого від струмопровідних частин обладнання.
Дотик до струмопровідних частин (мережі під напругою) у більшості випадків призводить до судом м’язів, тобто людина самостійно не в змозі відірватися від провідника. Тому необхідно швидко відключити ту частину електрообладнання, до якої доторкається людина.
Будь-яке зволікання при наданні допомоги, а також невміння того, хто допомагає, надати кваліфіковану допомогу, призводить до загибелі людини, яка знаходиться під дією струму.
При звільненні потерпілих від струмопровідних частин або проводу в електроустановках напругою до 1000 В відключають струм, використовуючи сухий одяг, палицю, дошку, шапку, сухі рукавиці, рукав одягу, діелектричні рукавиці. Провідники перерізають інструментом з ізольованими ручками, перерубують сокирою з дерев’яним сухим топорищем. Потерпілого можна також відтягнути від струмопровідних частин за одяг, уникаючи дотику до навколишніх металевих предметів та до відкритих частин тіла потерпілого. Відтягуючи потерпілого за ноги, не можна торкатися його взуття, оскільки воно може бути сирим і стає провідником електричного струму. Той, хто надає допомогу, повинен одягнути діелектричні рукавиці або обмотати їх шарфом, натягнути на них рукав піджака або пальта. Можна також ізолювати себе, ставши на гумовий килимок, суху дошку тощо
При звільненні потерпілих в електроустановках з напругою понад 1000В слід користуватися діелектричними рукавицями і взути діелектричні боти; діяти ізолюючою штангою або ізолюючими кліщами (рис. 7.16). Якщо є можливість, то вимкнути електроустановку. Можна замкнути або заземлити провідники (замкнути дроти накоротко, накинувши на них попередньо заземлений провід).
Якщо провід торкається землі, то необхідно пам’ятати про небезпеку крокової напруги. Тому після звільнення потерпілого від струмопровідних частин слід винести його з небезпечної зони. Без засобів захисту пересуватися в зоні розтікання струму по землі слід не відриваючи ноги одна від одної. Виділяють три стани людського організму внаслідок дії електроструму:
I стан – потерпілий при свідомості. Слід забезпечити повний спокій, 2-3 годинне спостереження, виклик лікаря.
II стан – потерпілий непритомний, але дихає. Людину покласти горизонтально, розстебнути комір і пасок, дати нюхати нашатирний спирт, викликати лікаря.
III стан – потерпілий не дихає або дихає з перервами, уривчасто, як вмираючий. Роблять штучне дихання і непрямий масаж серця.
Долікарська допомога потерпілому. Способи штучного дихання
Кожен працівник, обслуговуючий оперативний персонал повинні знати правила долікарської допомоги, способи штучного дихання і масажу серця.
Долікарську допомогу потерпілому надають на місці нещасного випадку. Констатувати смерть має право тільки лікар.
Способи штучного дихання бувають ручні та апаратні. Ручні менш ефективні, але можуть застосовуватись негайно при порушенні дихання у потерпілого. При виконанні штучного дихання “з рота в рот”, та “з рота в ніс” в рот або в ніс потерплого рятівник видихає зі своїх легенів в легені потерпілого об’єм повітря в кількості 1000-1500 мл. Цей метод найбільш ефективний, однак можлива передача інфекції, тому використовують носовичок, марлю, спеціальну трубку.
Підготовка до штучного дихання.
1. Звільнити потерпілого від одягу – розв’язати галстук, розстебнути комір сорочки тощо.
2. Покласти потерпілого на спину на горизонтальну поверхню – стіл або підлогу.
3. Відвести голову потерпілого максимально назад, доки його підборіддя не стане на одній лінії з шиєю. При цьому положенні язик не затуляє вхід до гортані, вільно пропускає повітря до легенів. Разом з тим при такому положенні голови рот розкривається. Для збереження такого положення голови під лопатки кладуть валик із згорнутого одягу (рис. 7.18).
4. Пальцями обслідувати порожнину рота і якщо там є кров, слиз тощо, їх необхідно видалити, вийнявши також зубні протези; за допомогою носовичка або краю сорочки вичистити порожнину рота (рис. 7.19). Обов’язково провести штучне дихання.
|
|
|
Скачать 268.34 Kb.