Микроба. микроба. Поняття інфекційний процес та інфекційне захворювання
 Скачать 230.39 Kb.
|
Поняття про імунологічну толерантність. Вроджена і набута толерантність.Імунологічна толерантність — відсутність імунної відповіді організму на певний антиген. Вона може існувати як до типових, так і до автоантигенів. Природна( вроджена) імунологічна толерантність виникає до власних антигенів і контролює відсутність автоагресії імунної системи. Штучна(набута) імунологічна толерантність формується при контакті імунної системи з антигеном у ембріональному періоді, однак для її підтримки, як визначили пізніше, необхідне збереження антигену в організмі. Коли антиген повністю вилучається з організму, відновлюється імунна відповідь на цей антиген. Регуляція імунної відповіді. Поняття про медіатори імунної системи.Імунна відповідь регулюється організмом за допомогою різних механізмів. Насамперед, існує генетичний контроль сили імунної відповіді на певний антиген. Сила імунної відповіді на антиген А може бути вища, ніж на антиген В у цьому організмі, а в іншому організмі — навпаки. Існують гени імунної відповіді (Ir-гени), зв’язані з генами головного комплексу гістосумісності (ГКС) у 6-й хромосомі. Вони здійснюють генотиповий контроль відповіді організму на антиген. Регулятором сили імунної відповіді є також сам антиген. У певних межах, чим вища доза антигену, тим сильніша імунна відповідь. Однак існує низькодозова та високодозова толерантність (останню раніше позначали як імунологічний параліч). Мають значення також спосіб введення антигену, місце і кратність. Суттєвими також є агрегатний стан антигену (корпускулярний або розчинний), його валентність (кількість антигенних детермінант — епітопів), молекулярна маса. Регулює імунну відповідь також і кінцевий продукт імунної відповіді — антитіло. Накопичення антитіл спричинює гальмування імунної відповіді. Велике значення має ізотип (клас) імуноглобулінів. Відомо, що наявність IgM стимулює, а IgG — гальмує синтез антитіл. Це зумовлено тим, що Т-хелпери мають рецептор до IgM, а супресори — до IgG. Протягом первинної імунної відповіді спочатку синтезується IgM, потім відбувається переключення на синтез IgG, отже, фазність продукування IgG є також фактором регуляції імунної відповіді. Така динаміка синтезу IgG та IgM використовується у серологічній діагностиці. Наприклад, одним із критеріїв діагнозу інфекційного захворювання є синтез до антигенів збудника антитіл класу IgM. Наявність тільки IgG-антитіл може свідчити про анамнестичну реакцію, як це вже обговорювалось раніше. Існує значна кількість фізіологічно активних сполук( медіаторів), що синтезуються в імунній системі та відіграють роль міжклітинних хімічних сигналів, регулюючи її активність та реалізуючи процеси міжклітинних комунікацій. Ці речовини отримали загальну назву цитокінів, або лімфокінів. Цитокіни продукуються активованими лімфоцитами та іншими імунокомпетентними клітинами і контролюють процеси дозрівання, функціонування та взаємодії між лімфоцитами та іншими клітинними ефекторами імунітету. Специфічними мішенями для лімфокінів є лімфоцити та макрофаги, що мають на своїй поверхні чутливі рецептори. Лімфокіни виділяються макрофагами, лейкоцитами, іншими клітинами крові та сполучної тканини, що беруть участь у реакціях імунітету та неспецифічної резистентності організму в процесі запалення. Алергія. Її значення в медицині.Алергія — підвищена чутливість організму до повторного контакту з антигеном. Імунна система організму виконує переважно захисну функцію, здійснюючи генетичний гомеостаз, включаючи й захист від інфекційних агентів. Однак не завжди робота імунної системи є лише корисною для організму. Імунні реакції на чужорідні для організму інфекційні і неінфекційні антигени можуть супроводжуватись ушкодженням тканин, а іноді імунна система розвиває автоагресію проти власних тканин. Такі реакції належать до імунопатологічних. Серед них виділяють реакції, обумовлені по- вторним контактом організму з чужорідним антигеном —алергічні реакції. Якщо вони відіграють помітну роль у патогенезі захворювання, йдеться про алергічні хвороби. Алергічні хвороби сьогодні широко розповсюджені. За даними літератури, їхня частота коливається в різних країнах від 3 до 50 %: у США страждає на алергічні хвороби близько 17 %населення, в Росії — від 1,5 до 23,4 %, в Україні — понад 6 %.Важливість проблеми алергічних захворювань обумовила необхідність виділення самостійної науки — алергології, створення лікарської спеціальності алерголог, алергологічних кабінетів у системі практичної охорони здоров’я. В тій чи іншій формі алергічні процеси помітні під час багатьох захворювань. Застосування деяких лікарських і профілактичних засобів може супроводжуватись небажаними алергічними ускладненнями, тому лікар повинен мати достатньо повне уявлення про механізми алергії, способи запобігання й боротьби з алергічними процесами.Алергічні реакції, як правило, шкодять організму, тому складно зрозуміти, чому імунна система людини реагує на антиген так бурхливо. Співвідношення ушкоджуючої і захисної дії при алергії не можна оцінити однозначно. Очевидно, алергічна реакція переважно спрямована на здійснення головної функції імунної системи — захисту від чужорідних антигенів. Те, що при цьо- му можна зашкодити організму, є неминучою платою за захист від чужого. Найімовірніше, алергічні механізми виконують свою захисну функцію непомітно для організму, тільки під час занад- то бурхливої реакції алергія стає помітною. Така бурхлива реакція може бути наслідком неадекватної роботи імунної системи,тобто шкідлива дія алергічної реакції — наслідок поломки, не- належного функціонування імунної системи. Дійсно, при імунодефіцитних станах збільшується кількість алергічних захворювань через дефектність, у першу чергу, тонких регуляторних ме- ханізмів імунної системи, атопічні хвороби — наслідок спадкової патології. Часто алергічні реакції розвиваються внаслідок контакту зі штучними хімічними сполуками або при неприродному надходженні речовин в організм (парентеральні ін’єкції кінської сироватки). Природа не передбачила, що у вени людей вводитимуть чужорідні білки, тому не розробила адекватного механізму захисту.При інфекційних захворюваннях алергія виконує переважно захисну функцію, хоча часто імунна система не справляється з адекватним реагуванням, що призводить до тяжчого перебігу патологічного процесу. Захисна запальна реакція, яка розвивається в ураженому органі, сама по собі призводить до порушення нормального функціонування органів. Механізми алергії тісно пов’язані з механізмами імунопатології, які вивчатимуться на кафедрах патологічної фізіології, патологічної анатомії й клінічних кафедрах |