Микроба. микроба. Поняття інфекційний процес та інфекційне захворювання

• Название: Поняття інфекційний процес та інфекційне захворювання
• Анкор: Микроба
• Дата: 27.10.2020
• Размер: 230.39 Kb.
• Имя файла: микроба.docx
• Тип: Документы; #146196
• страница: 12 из 22

Діагностичні алергічні проби

Діагностичні алергопроби (ДАП) - необхідний етап для діагностики алергену. За допомогою алергопроб можна достовірно дізнатися, на які алергени є реакція організму. Виконують після фази загострення, через 2-3 тижня після гострої алергічної реакції.

Загальноприйнятий метод – шкірні проби. Найпопулярніший метод – прік-тест (укол).

ДАП бувають шкірні і провокаційні.

• 
  Шкірні: ґрунтуються на виявленні специф. сенсибілізації( підвищ. чутливості до алергена) шляхом введ алергена ч-з шкіру(оцінюють величину і характер запальн. реакції у відповідь. Бувають якісні(відсутність чи присутність сенсибілізації) і кількісні(дають інформацію про ступінь сенсибілізації- мінімальна к-сть алергена, яка викликає алергію – цей метод назив алергометричним титруванням.) За допомогою цього методу можна підбирати дозу алергену для початку специфічної гіпосенсибілізації. Залежно від методики шкірні проби бувають прямі і непрямі. Прямі – алерген вводять внутрішньошкірно, або краплинно на шкіру чи аплікаційно. Позитивна р-я – почервоніння, інфільтрація і т.д. Може виникнути негайн(20хв), р-я перехідн типу -6-12 год. 24-36 – уповільнений тип.
  

Непрямі - р-я Праустніца – Кюстнера-сировотку хворого вводять в шкіру здоровому іч-з 24 год у те ж місце вводять алерген.

• 
  Провокаційні- при невідповідності даних алерголог анамнезу і рез шкірних проб у період ремісії. Алерген ввод орган чи тканину(кон-юктивальні, назальні, інгаляційні). Також холодова і теплова проби –при холодовій і тепловій кропивниці. Елімінаційна проба – визначення харчового алергену.
  

38. Поняття про імунний статус організму. Основні показники стану імунної системи.

Состояние функциональной активности иммунной системы чело­века в целом имеет жизненно важное значение для организма и обозначается понятием "иммунный статус".

Иммунный статус — это количественная и качественная харак­теристика состояния функциональной активности органов им­мунной системы и некоторых неспецифических механизмов противомикробной защиты.

Нарушения иммунного статуса и способности к нормальному иммунному ответу на разные антигены называют иммунодефицитными состояниями (иммунодефицитами).

Важливими показниками, які характеризують стан імунної системи є субпопуляційний склад лімфоцитів, кількість імуноглобулінів основних класів та фагоцитарна активність нейтрофілів.

39. Показання для призначення імунологічного обстеження.

1. Рецидивуючі інфекції, інфекційні захворювання з хронічним і затяжним перебігом.2. Підозра на генетично обумовлений або набутий імунодефіцит.

3. Аутоімунні захворювання.4. Алергічні захворювання.5. Підозра на синдром набутого імунодефіциту (СНІД).6. Онкологічні захворювання.7. Обстеження реципієнтів до і після трансплантації органів, перед серйозними оперативними втручаннями, ускладнений перебіг післяопераційного періоду.8. Контроль терапії цитостатиками, імунодепресантами та імуномодуляторами. Проводять обстеженн для комплексної оцінки стану різних ланок імунітету в діагностиці первинних і вторинних імунодефіцитів, аутоімунних, лімфопроліферативних, інфекційних, гематологічних захворювань.

40. 
    Первинні імунодефіцити, їх механізми.
    

Первинні імунодефіцити – це порушення пов’язані із генетичними дефектами в розвитку імунної системи, що зумовлюють певні клінічні прояви.

Важливе значення мають аномалії хромосом, насамперед 14, 18 і 20. При імунодефіцитах, завдяки генетичному аналізу, виявлений широкий спектр хромосомних аномалій: від делеції хромосом до порушень процесів транскрипції і трансляції. Розвиток первинних імунодефіцитів може бути зумовлений також внутрішньоутробними інфекціями, зокрема вірусом краснухи і цитомегаловірусом.

Серед первинних імунодефіцитів виділяють:

1. 
   Імунодефіцити, зумовлені порушенням гуморальної ланки імунної системи (В-клітинні).
   
2. 
   Імунодефіцити з переважним порушенням клітинної ланки імунної системи (Т-клітинні).
   
3. 
   Комбіновані Т- і В-клітинні імунодефіцити.
   
4. 
   Дефіцит системи фагоцитів.
   
5. 
   Дефіцит компонентів системи комплементу.
   

Первинний імунодефіцит - це спадкове або набуте в період внутрішньоутробного розвитку стан, при якому спостерігаються проблеми в роботі імунної системи. Іншими словами, дитина народжується без здатності захищатися від будь-яких інфекцій та вірусів. Первинний імунодефіцит у дітей діагностується в ранньому віці. Хворі з важкою формою, як правило, помирають. При деяких формах захворювання перші симптоми можуть бути виявлені вже в дорослому віці. Таке зустрічається при наявності у пацієнта хорошою компенсування певної форми хвороби. Клінічна картина виражена повторними і хронічними інфекційними процесами. Часто вражає бронхолегеневу систему, ЛОР-органів, шкіру і слизові оболонки. Первинний імунодефіцит може призвести до розвитку гнійного лімфаденіту, абсцесу, остеомієліту, менінгіту та сепсису.

Деякі форми проявляються алергіями, аутоімунними захворюваннями, можуть спровокувати розвиток злоякісних пухлин. Допоможе розпізнати первинні імунодефіцити імунологія - наука, що займається вивченням механізмів самозахисту організму від будь-яких шкідливих речовин.Діагностуються вроджені імунодефіцити досить важко.

Первинні імунодефіцити: класифікація

Імунодефіцитом позначають стійка зміна в імунній системі, причиною якого стає дефект в одному або декількох механізмах імунної відповіді. Розрізняють чотири його види:Вікові, що виникають в ранньому дитинстві або в старості. Придбані.Інфекційні, спровоковані вірусом.Вроджені (первинні імунодефіцити).

Класифікація первинної імунної недостатності наступна:Імунна недостатність, пов'язана з ураженням декількох видів клітин

Імунна недостатність, зумовлена ураженням переважно Т-клітин: синдром Ді Джорджа, для якого характерна відсутність або недорозвинення тимуса (Вилочкової залози) і паращитовидних залоз,вроджені вади серця, деформації в будові особи. Захворювання може супроводжуватися аномаліями у розвитку скелета, нирок, нервової системи.

Імунна недостатність, з переважним ураженням В-клітин.

Поразка мієлоїдних клітин провокує первинний імунодефіцит. Хронічна гранулематозная хвороба має виражений дефект у виробленні активних форм кисню. Внаслідок цього виникають хронічні інфекції, спровоковані бактеріями або грибками.

Імунодефіцити, пов'язані з дефектами в системі комплементу. Ці дефекти призводять до нестачі або повної відсутності різних складових комплементу.

Відрізняються також клітинні, клітинно-гуморальні і первинні гуморальні імунодефіцити. До клітинної формі імунної недостатності можна віднести дефекти, пов'язані з дефіцитом лімфоцитів, макрофагів, плазмоцитів. Гуморальна форма обумовлена дефіцитом антитіл.