Микроба. микроба. Поняття інфекційний процес та інфекційне захворювання

• Название: Поняття інфекційний процес та інфекційне захворювання
• Анкор: Микроба
• Дата: 27.10.2020
• Размер: 230.39 Kb.
• Имя файла: микроба.docx
• Тип: Документы; #146196
• страница: 11 из 22

Алергени. Їх особливості

Алергени – це сенсибілізуючі агенти, що найчастіше мають досить слабкі антигенні властивості. Хоча поняття “антиген” і “алерген” дуже близькі за суттю, але одне не завжди дорівнює другому. Так, практично жоден алерген – антиген, але не кожний антиген – алерген. Алергени – це особлива група антигенів, які відрізняються деякими біологічними і фізико-хімічними властивостями, а саме мають невисоку молекулярну масу, здатні сорбуватися та агрегуватися у невиличкі частки, просочуватися у покривні тканини та слизові оболонки, легко елюються у рідкі середовища організму, хімічно стабільні, практично не метаболізуються в організмі. Небілкові алергени здатні сполучатися з власними білками організму, а білкові часто мають протеолітичну активність. Алерген проявляє свою дію при дуже малих дозах. Так, сумарної дози пилку амброзії в 1 мкг достатньо, щоби викликати важку атопію. Ще менші дози алергену можуть спричинити напад астми з летальним кінцем.

Алергенами можуть бути різні за хімічною природою речовини: чужерідні білки, ліпоїди, мукополісахариди тваринного, рослинного та мікробного походження, власні змінені білки, а також високомолекулярні сполуки небілкової природи і низькомолекулярні гаптени, якщо вони кон’юговані з сироватковими або тканинними білками. Найбільшою алергізуючою активністю відрізняються білки, ліпополісахариди і полісахариди бактерій, а також гаптени, причому можна отримати такі їх фракції, що не мають імуногенності, але викликають сенсибілізацію.

33. Гіперчутливість I першого типу (негайного типу).

Гіперчутливість I (негайного) типу розвивається в тому випадку, якщо антитіла (імуноглобуліни класу Е) направлені проти не шкідливих антигенів зовнішнього середовища, таких як квітковий пил, лупа тварин та іншого. Виділені організмом в результаті реакції біологічно активні речовини (медіатори) викликають гострі запальні процеси. Важливою ознакою для Гіперчутливості негайного типу є велика швидкість їх розвитку та високий ступінь ураження.

34. Гіперчутливість II типу (цитотоксичні реакції).

Існує й інший варіант цього терміну — «Гіперчутливість антитілозалежного цитотоксичного типу».
Більшість ліків є імунно-нейтральними, не антигенними речовинами, тому при проникненні їх в організм імунна відповідь не включається. Однак в окремих випадках ліки можуть зазнати адсорбції на поверхні нормальних, здорових клітин організму. На поверхні цих клітин вони хімічно взаємодіють з білками та модифікують їх. Такі білки, змінені під впливом адсорбованого лікарського середника, розглядаються імунною системою як генетично чужорідні. А оскільки вони зв'язані з мембраною клітини, то й така клітина теж буде вважатись генетично чужорідною. Імунна відповідь організму буде спрямована на її знищення. Клінічні прояви медикаментозної алергії в цих випадках будуть залежати від локалізації клітин, які адсорбували на своїй поверхні лікарську речовину.

35. Гіперчутливість III типу (імунокомплексні реакції).

Коли антиген зустрічається з антитілом, вони з'єднуються в імунний комплекс, який руйнується в системі мононуклеарних фагоцитів. Це відбувається при нормальному функціонуванні імунної системи. Проте інколи такі комплекси не руйнуються, а відкладаються у тканинах й органах. Розвинуті таким чином пошкодження називаються гіперчутливістю III-ого типу, або хворобою імунних комплексів. Таким чином, виникає імунна відповідь на ці, стійкі до фагоцитів, комплекси.

36. Гіперчутливість IV типу (уповільненої типу).

IV тип гіперчутливості лежить в основі розвитку інфекційної (мікробної) алергії та контактного дерматиту.

Інфекційна алергія пов'язана із розвитком клітино-опосередкованої реакції гіперчутливості при повторному проникненні в організм мікроорганізмів або їх токсинів. Інфекційна алергія спостерігається при багатьох інфекційних захворюваннях, які спричинюють бактерії (туберкульоз, сифіліс, бруцельоз, туляремія); найпростіші (токсоплазмоз); патогенні гриби (гістоплазмоз) та віруси (герпесвіруси) і відіграє важливу роль в їхньому патогенезі. Вивчення проявів гіперчутливості сповільненого типу у відповідь на введення екстракту того чи іншого збудника лежить в основі методу шкірно-алергічних проб.

Контактний дерматит виникає при безпосередньому контакті ряду алергенів (косметика, біжутерія, ліки, вироби з латексу, шкіри) з шкірними покривами сприйнятливого організму. Алерген проникає крізь поверхневі шари епідермісу та захоплюється клітинами Лангерганса (дендритні клітини шкіри), які здійснюють імунно-ферментну обробку алергену і його презентацію відповідному Т-хелперу. При повторному захопленні алергену клітинами Лангерганса, відбудеться надмірна активація Т-хелперів, які починають інтенсивно продукувати величезну кількість цитокінів, спрямованих на активацію та міграцію в вогнище проникнення алергену клітин моноцитарно-макрофагального походження. Макрофаги разом із цитокінами зумовлюють розвиток запального процесу у місці проникнення алергену.