Микроба. микроба. Поняття інфекційний процес та інфекційне захворювання
Скачать 230.39 Kb.
|
Реакція преципітації. Застосування РПЗа своєю сутністю реакція преципітації аналогічна реакції аглютинації. В основі її механізму лежить утворення і випадання в осад комплексів "антиген антитіло". Проте вона відрізняється за характером антигенів: в реакції аглютинації вони корпускулярні (цілі клітини), а в реакції преципітації молекулярні, в розчинному стані. Антигенами можуть бути екстракти мікроорганізмів, тканин, органів, хімічні речовини. Феномен преципітації полягає в тому, що антитіла (преципітини), зєднуючись із розчинними ан- тигенами (преципітиногенами), зумовлюють утво- рення осаду (преципітату) або помутніння розчину. За титр реакції приймають найбільше розведення антигену, яке дає позитивний результат. Реакція преципітації значно чутливіша від реакції аглютинації й дозволяє виявити антиген у дуже малих кількостях. Її можна проводити в рідкому і щільному середовищах. Обов'язковою умовою постановки реакції в рідкому середовищі є прозорість i Компонентів. Реакція відбувається при змішуванні розчинів антигену й антитіла або нашаруванні одного компонента на інший. В останньому випадку на межі двох pearентів утворюється преципітат у вигляді кільця. Тому така реакція одержала назву реакції кільцепреципітації. Реакцію преципітації ставлять в пробірках (реакція кільцепреципітації), в гелях, поживних середовищах і ін. Широке поширення отримали різновиди реакції преципітації в напіврідкому гелі агару або агарози подвійна іммунодіффузія по Оухтерлони, радіапьная іммунодіффузія, іммуноепектрофорез і ін. Реакція кільцепреципітації. Облік результатівМетодика постановки реакції кільцепреципітації. У вузенькі преципітаційні пробірки наливають 0,5 мл преципітуючої сироватки, а потім обережно пастерівською піпеткою нашаровують по стінці пробірки відповідний антиген. У випадку позитивної реакції через 5-30 хв на межі двох рідин з'являється видиме на темному фоні кільце молочно-білого ко- льору. Для аналізу складу антигенів застосовують реакцію преципітації в гелі. Розрізняють просту і подвійну дифузію в гелі. Реакція преципітації в гелі (агарі). Визначення токсигенності штаму дифтеріїПодвійна радіальна імунодифузія за Ухтерлоні. В агарі, який розлитий тонким шаром в чашках Петрі або на предметних скельцях, за допомогою спеціальних штампів роблять круглі лунки на однаковій відстані одна від одної (4-10 мм). У лунки вносять досліджувану сироватку і розчин антигену в різних розведеннях або різні антигени. Із лунок антигени й антитіла дифундують назустріч один одному, і в точці їх оптимального співвідношення утворюється преципітат у вигляді тоненьких білих ліній. Якщо в сироватці є різні антитіла або антигени декількох видів, з’являються декілька ліній преципітації (рис. 50). Ухтерлоні розрізняв 4 основні варіанти реакції між антигеном і антитілом (рис. 51): 1) при взаємодії ідентичних антигенів із специфічними антитілами лінії преципітації зливаються, утворюючи дугу; 2) коли обидва антигени неідентичні – лінії преципітації перехрещуються при умові, що сироватка містить антитіла проти двох антигенів; 3) при частковій ідентичності лінії преципітації нагадують дугу із шпорою. Чим більшою є спорідненість антигенів, тим менше виражена шпора і розміщується ближче до дуги; 4) обидві лінії перехрещуються і одночасно зливаються. Це означає, що обидва антигени містять як однакові, так і різні детермінанти, які вступають у реакцію з антитілами поліспецифічної сироватки. Реакція Ухтерлоні за інформативністю переважає всі інші методи, в основі яких лежить феномен преципітації. Її використовують для визначення антигенного складу органів і тканин, як нормальних, так і пухлинних, кількості антигенів у складних системах. Вона має важливе значення в діагностиці дифтерії, віспи та інших захворювань. Реакція простої радіальної імунодифузії по Манчіні для визначення концентрації імуноглобулінів в сироватці крові.Проста радіальна імунодифузія за Манчіні є різновидом реакції преципітації в гелі. За її допомогою визначають концентрацію імуноглобулінів у сироватці крові. Методика постановки реакції наступна: Розтоплений агар при температурі 56°С змішують з відповідною антисироваткою(Ig G, IgM, IgA) у співвідношенні 3:1 і швидко виливають у чашку Петрі або на скляні пластинки. Після його застигання з допомогою трафарету роблять лунки. У кожну дослідну лунку вносять по 0,5 мкл досліджуваної сироватки. У чотири контрольні лунки додають у чотирикратних розведеннях стандартну сироватку з відомим вмістом імуноглобулінів. Після чого чашки або пластинки поміщають у вологу камеру (ексикатор) на 24-48 год при 4 °С і оцінюють результати реакції. Вимірюють діаметри кілець преципітації навколо лунок. За величиною цих діаметрів кілець преципітації навколо лунок із стандартною сироваткою будують калібрувальну криву. При цьому враховують, що у певному інтервалі концентрації імуноглобулінів діаметр кільця прямо пропорційний логарифму концентрації імуноглобулінів. |