Микроба. микроба. Поняття інфекційний процес та інфекційне захворювання
 Скачать 230.39 Kb.
|
Вакцини 4-го покоління (синтетичні, антиідіотипічні, ДНК-вакцини, ліпосомальні і мікрокапсульні).Вакцини 4-го покоління в основному перебувають в стадії розробки., але є перспективними у майбутньому. Синтетичні вакцини - це свого роду «антигенні намиста» , штучно «знизані» в єдиний ланцюг епітопів різних бактерій та вірусів. Епітопи – антигенні детермінанти, які визначають специфічність антигенів. В результаті використання таких вакцин теоретично можливо отримати імунну відповідь проти багатьох збудників. Розробка та впровадження синтетичних вакцин пов’язана з певними труднощами, оскільки епітопи можуть бути конкурентними один до одного. Антиідіотопові вакцини – в основі їх розробки лежитьтеорія ідіотип- антиідіотипової сітки Йерне. Оскільки ідіотоп є структурою, яка характеризує індивідуальні антигенні властивості варіабельної ділянки молекули антитіл, індукованих на певний антиген, то антиідіотопові антитіла є дзеркальним відображенням цього антигену, тобто на антиідіотипові антитіла синтезуються такі ж самі антитіла, як і на сам антиген. Виробництво антиідіотипових вакцин є виправданим у тих випадках, коли важко отримати достатню кількість антигену. Використання таких вакцин не дає можливості досягти необхідного рівня нейтралізуючих антитіл і напруженого імунітету; можливі появи алергічних реакцій. ДНК-вакцини – являють собою гени , які кодують протективні антигени, вбудовані у плазміди бактерій або інші вектори разом з промотором, без якого транскрипція в еукаріотичих системах не відбудеться. При внутрішньом’язовому введенні таких вакцин транскрипція ДНК і трансляція протективного гена відбувається і міоцитах, далі антиген на поверхні міоцитів розпізнається Т8-лімфоцитами і антигенпрезентуючими клітинами; це призводить до стимуляції не лише клітинного , але й гуморального імунітету. Ліпосомальні вакцини – їх основу складають ліпосоми – пухирці з ліпопротеїдною стінкою, яка за будовою нагадує цитоплазматичну мембрану бактерій. Такі ліпосоми наповнюють антигеном. Самі ліпосоми відіграють роль потужного ад’юванта. Сьогодні створена іі використовується ліпосомальна вакцина проти грипу. Мікрокапсульовані вакцини – їх основою є комплекс не токсичних полімерів лактиду або її сополімерів. Вони здатні розчинятися у потрібний час з вивільненням антигену. Такі вакцини є основою багатьох мукозальних вакцин. У мукозальних та нашкірних вакцин антиген адсорбується на полімері, який при введенні в організм поступово розчиняється на слизовій оболонці, звільнюючи антиген, це ініціює створення потужного місцевого імунітету. Календар профілактичних щеплень.Всі щеплення відбуваються відповідно до наказу МОЗ «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів». У календарі щеплень вказується якими вакцинами, за якою схемою, і в якому віці має бути вакцинований кожен громадянин. В календарі є чотири розділи : щеплення за віком, щеплення за станом здоров’я, щеплення які проводяться на ендемічних та ензоотичних територіях та за епідемічними показаннями, рекомендовані щеплення. Щеплення здійснюються лише зареєстрованими в країні вакцинами відповідно до показань, протипоказань, згідно з календарем профілактичних щеплень. До 18 років кожна людина має бути вакцинована від туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кору, паротиту, краснухи, гепатиту В. Рекомендовані щеплення : проти вітряної віспи, гепатиту А і В, грипу. Щеплення які проводяться на ендемічних територіях : проти туляремії, кліщового енцефаліту, лептоспірозу, сибірки, бруцельозу. Вимоги до вакцин. Можливі реакції і ускладнення.Вимоги : Повинна бути повністю нешкідлива для щеплених Здатна викликати імунітет після мінімальної кількості введень Нелорогі Стабільність при транспортуванні Ускладнення : Анафілактичний шок Висипання, почервоніння Підвищення температури Набряк Лікувально-діагностичні гетерогенні сироватки : методи отримання, використання. Приклади.Лікувально-профілактичні сироватки – препарати, які містять уже готові антитіла. При введенні людині імунних сироваток створюється пасивний штучний набутий імунітет. Його тривалість незначна, антитіла в організмі зберігаються близько одного місяця. Використовують лише у випадку необхідності термінового створення імунітету у людей, які контактували з хворим в інфекційних вогнищах, при підозрі на інфікування. Також використовують для імунотерапії. Діагностичні імунні сироватки в лабораторній практиці використовують для діагностики інфекційних та неінфекційних захворювань, ідентифікації бактерій, вірусів, грибів, найпростіших, для встановлення алергічних та імунологічних порушень. За одержанням л.-п. сироватки поділяють на : Гетерологічні – отримані шляхом імунізації тварин.( проти ботулізму, гангрени, правцю, дифтерії) Гомологічні – від вакцинованих людей або від перехворілих певним інфекційним захворюванням. ( для профілактики і лікування кору, кліщового енцефаліту, протейної та стафілококової інфекції) |