логоматьеготак. Принципи обстеження
 Скачать 2.82 Mb.
|
|
14. Визначте специфічні завдання корекційної роботи з подолання сенсорної алалії Одним зі специфічних завдань колекційної роботи з подолання СА є необхідність створення спеціальних умов до акустичного оточення дитини. Ураховуючи, що стан слухового сприймання дитини залежить від попереднього акустичного навантаження, а також, що цей вид сприймання швидко виснажує дитини вдома та в навчальному закладі, слід обмежити використання звукових пристроїв (радіо, телевізор і тд). Ці заходи мають забезпечити жорсткий слухо0мовленнєвий режим, що регулює періоди слухового навантаження та відпочинку. У роботі з подолання сенсорів алалии, використовуються зоровий і руховий аналізатори, тактильно-вібраційне сприйняття, кінестетичні відчуття, смак, нюх і, звичайно, слух, який у якості пошкодженого ланки залучається дозовано. У корекційні заняття з дітьми, що страждають сенсорної алалією, включаються елементи різних корекційних програм, зокрема, багато чого запозичено і адаптовано з системи роботи з дітьми, що мають порушення слуху, а також з нейропсихологічних методик. Виділяється 3 етапи роботи: I. Підготовчий етап включає в себе створення мотивації до занять, а потім потреби в комунікації (включенням дитини в групу дітей). Так мовлення розглядається як ритмічна просторово-часова структура, то відразу в заняття включаються ці три компоненти. Тут же розвивається загальна сенсорика, зорове, слухове, тактильно-вібраційне та кінестетичне сприйняття, нюх і дотик. Таким чином, розвиваються всі базові функції та навички, які в онтогенезі нормально розвиваються дітей випереджають і супроводжують мовному розвитку. Робота над рядом, послідовністю, елементами кількості, кольором та іншими елементарними уявленнями, які згодом ляжуть в основу читання, письма і рахунку, передує роботі над елементами звукового аналізу та елементами глобального читання з опорою на артикуляцію. II Основний етап - робота над фразової промовою і її граматичним оформленням. На двох перших етапах робота над слуховим сприйняттям ведеться тільки на музичних заняттях і в групі. III Заключний етап - робота над слуховим сприйняттям, автоматизація та диференціація звуків, робота над складними граматичними конструкціями. На всіх етапах роботи (зрозуміло по-різному) активно використовуються зорові і рухові опори і ведеться словникова робота. 16. Яка структура дефекту при дислалії Дислалия - це порушення звуковимови при нормальному слуху і збереженій іннервації мовного апарату. Порушення проявляється в дефектах відтворення звуків мови: їх спотвореному проголошенні, заміни, змішаннях, пропусках. Виділяють дві основні форми дислалии в залежності від локалізації порушень та причин, що зумовлюють дефект: функціональну і механічну (органічну). 1. Акустико-фонематична дислалія. До акустико-фонематичної дислалии ставляться дефекти звукового оформлення мовлення, обумовлені виборчої несформованістю операцій переробки фонем по їх акустичним параметрам в сенсорному ланці механізму сприйняття мови - несформованим операцій впізнання, впізнавання, звірення акустичних ознак звуків, прийняття рішення про фонемі. При акустико-фонематичної дислалии у дитини немає порушень фізичного слуху, дефект зводиться до виборчого порушення фонематичного слуху. 2. Аритукуляторно-фонематична дислалія. До артікуляторно-фонематичної дислалии ставляться дефекти обумовлені несформованістю операцій відбору фонем по їх артікуляторние параметрам а моторному ланці виробництва мови. Виділяють два основних варіанти: 1) Артикуляторная база виявляється не повністю сформованою, редуцированной (заміна на більш простий звук); 2) Артикуляторная база повністю несформована (заміни нестійкі). Фонематичний слух при даній формі дислалии сформований повністю. Дитина усвідомлює свій дефект і намагається його подолати. 3. Артикуляторно-фонетична дислалія До артікуляторно-фонетичної дислалии ставляться дефекти звукового оформлення мовлення, обумовлені неправильно сформованими артікуляторние позиціями. Відзначається спотворене вимова, близьке до нормативного звуку, рідше відзначається відсутність звуку. Для позначення спотвореного вимови звуків використовуються міжнародні терміни: ротацизм / параротацізм (р, р '), ламбдацизм / параламбдацізм (л, л'), сигматизм / парасігматізм (свистячі і шиплячі звуки), йотацізм (j), каппацізм (до, до '), гаммацізм (г, г '), хітізм (х, х'). О. В. Правдіна виділяє три рівні порушення вимови звуку: • Повне невміння правильно вимовляти звук або групу звуків; • Неправильне вимова в мові при правильному вимові ізольовано і в легенях словах; • Недостатнє диференціювання двох близьких за звучанням або по артикуляції звуків при умінні правильно вимовляти обидва звуку. Залежно від того, яка кількість звуків дефектно вимовляється, дислалии підрозділяють на 2 групи: 1) прості / мономорфні порушення відносять порушення, при яких дефектно вимовляється один звук або однорідні за артикуляцією звуки; 2) складні / поліморфні порушення - порушено вимова різних груп звуків. 17. Охарактеризуйте особливості пізнавальної діяльності дітей з алалією, поясніть причину цієї специфіки. При алалії можуть бути порушення загальноїї та дрібної моторики сприймання та пізнавальної діяльності. Сприймання – зорові та зорово-просторові агнозії( труднощі впізнавання предметів, зокрема зображених на малюнках. (Найбільші складнощі викликають контурні зображення предметів, особливо коли контур задано пунктиром чи крапками) Дітям важко без опори на зір визначити текстуру поверхні, впізнати за рельєфними зображеннями предмети. Специфічні порушення впізнавальних процесів Увага – нестійка, можливе паталогічне підвищення мимовільної уваги при зниженні стійкості уваги довільної. Пам’ять – дещо знижена, найбільше страждає слухова. Соботович виділила такі диспропорції у р-ку мовл. Та пізнав. Д-сті цієї категорії дітей: 1 Диспропорція між рівнем розвитку імпресивного та експресивного мовл. Імпресивне на рівні вікової норми, експресивне відсутнє чи недорозв. 2 Диспропорції між невербальним і вербальним інтелектом. Вербальний недорозвинений.
Сенсорна алалія. Стан слухового сприймання значно залежить від попереднього слухового навантаження, новизни оточення та ситуації. Стан слухової функції може погіршитись під вечір або в незнайомому місці Специфічні недоліки мислення притаманні більшості дітей із моторною алалією. Природу цих порушень пояснюють складною системною взаємодією мовлення та мислення в процесі онтогенезу. Так, ураження, локалізовані в лобній долі,здебільшого проявляються в порушеннях сукцесивного аналізу та синтезу та в тих видах діяльності, що обслуговуються ними: лічба в прямому порядку, розвязування арифметичних задач та прикладів на кілька дій,навички читання та письма, планування діяльності, та виконання дій за певним планом чи складною інструкцією. 18. Визначте організаційно-методичні вимоги до навчання і виховання дітей з ФФНМ у дошкільному навчальному закладі. Згідно з Типовим положенням визначені основні напрямки організації роботи дошкільних закладів для дітей з ФФНМ у двох вікових групах: старшій-для дітей шостого року життя і підготовчій – для дітей сьомого року життя. Корекційний вплив у цих групах має здійснюватися відповідно до спеціальної програми навчання і виховання дітей із ФФНМ, розробленою окремо для кожної групи(наприклад,РЯбцун). В процесі навчання дітей з ФФНМ в умовах спеціального дитячого садка вирішують такі завдання:
Незважаючи на цілком зрозумілі відмінності, що існують у змісті колекційного навчання і виховання для дітей старшої і підготовчої групи ці завдання є основоположними. Програма навчання дітей з ФФНМ має включати:
19. Прийоми логопедичної роботи при подоланні порушень звуковимови. Логопедична робота з формування правильної звуковимови — складний динамічний процес, який здійснюється поетапно (кількість етапів різна за визначеннями авторів: два — у роботах Т. Філічової, три — у Ф. Рау, чотири — у М. Хватцева, п'ять — у Н. Чевельової і Г. Чиркіної), проте зміст і послідовність дій має багато спільного. Найбільш загальноприйнятим і доцільним вважається проведення роботи в три етапи, кожен із яких має конкретну мету, зміст, відповідні методи і прийоми: підготовчий етап — розвиток фонетичних процесів і підготовка дихального, голосового й артикуляційного апаратів до постановки звуків, тобто формування мовнорухових і мовнослухових умінь і навичок; другий етап — постановка звука, його автоматизація та диференціація від подібних під час занять зі спеціально підібраним матеріалом; третій етап — самостійне користування комунікативними вміннями і навичками правильного вживання звуків у різних ситуаціях мовлення. Постановка звуків у більшості випадків є складним ненатуральним процесом ніж самостійне виникнення звуку у дитини. З фізіологічної точки зору постановка звуку — це утворення умовного рефлексу. З педагогічної — під постановкою звука розуміємо послідовний процес навчання дитини правильній вимові змішуваного, відсутнього чи викривленого звуку, який здійснюється індивідуально на індивідуальних заняттях і правильно вимовлені звуки мовлення є результатом взаємодії складових мовного апарату.У більшості випадків до постановки звука не можна приступати відразу. Дитину попередньо вчать надавати своїм артикуляційним органам такого положення, яке властиве нормальній артикуляції звука і забезпечує правильність його вимови. У зв'язку з цим логопед як фахівець повинен чітко уявляти будову мовного апарату та його складових: енергетичного (дихального) відділу — легень, бронхів, трахеї зі системою м'язів і дихальних шляхів; генераторного (голосоутворюючого) — гортані з голосовими зв'язками; резонаторного (звукоутворюючого) — системи повітряних порожнин — глотки, носоглотки, рота, носа та їхніх функцій. Перша частина мовного апарату забезпечує струмінь повітря для утворення голосу й звуків, друга — утворює голос, третя — має подвійну функцію: є резонатором для посилення голосу та артикулює голосні чи приголосні звуки мови в залежності від положення активних органів вимови (язика, губ, щелеп), що надають ротовій порожнині певної форми, завдяки якій утворюються різноманітні звуки. Найбільш активними органами артикуляційного апарату є язик і губи, які виконують складну роботу з формування кожного звука. Чітка, точна, скоординована робота артикуляційних органів, їх здатність швидко і плавно переключатись із одного положення на інше, а також здатність утримувати задану артикуляційну позицію дають можливість перейти до наступних дій — постановки звука. Постановка звука здійснюється на другому етапі логопедичної роботи і досягається застосуванням основних способів постановки. Кожний звук характеризується тільки йому властивою комбінацією артикуляційних та акустичних ознак правильної вимови. З фізіологічної точки зору постановка звука — це створення умовного рефлексу. Прийоми логопедичної роботи за Лалаєвою:
20. Охарактеризуйте психологічні механізми мовлення, порушення яких призводить до алалії. У КРГ локалізовані всі вищі психічні функції людини. Центр Брока-розташований у задніх нижніх відділах лобної долі кори домінантної півкулі ГМ. Забезпечує кінетичний праксис органів артикуляційного апарату. Порушення цього центру призводить до кінетичної алалії і афазії. Центр Верніке – розташований у гностичних зонах задніх відділів скроневої долі кори домінантної півкулі ГМ. Забезпечує, гнозис, розпізнавання фонемного складу мови, що є основою для її засвоєння, розуміння, використання в імпресивному і експресивному мовленні. Мовленнєвий центр, розташований у нижній та пост центральній відділах тімяної зони КГМ. Забезпечує оральний праксис, її порушення призводить до кінестетичної моторної алалії і афазії. Мовленнєвий центр у негностичних полях центральної та задньої частинах середньої скронневої звивини – запам’ятовування та відтворення лексичної та фонематичної інформації. Мовленнєвий цент у передніх відділах лобної долі кори домінантної півкулі ГМ – забезпечення складні види аналізу і синтезу, пов’язані з оперуванням рядами послідовно організованих даних. При порушенні вади мовлення розглядають як симптоми моторної алалії. Мовленнєвий центр тьмяно-потиличної ділянки КГМ, відповідає за парадигматично організовані мовні одиниці (оперування ними) 21. Розкрийте передумови формування писемного мовлення. Становлення функції письма відбувається за умов цілеспрямованого навчання у період опанування грамоти. Опанування письмом можливе за умов досягнення певного рівня зрілості – «шкільної зрілості» - рівень розвитку передумов, що забезпечать успішне опанування навички письма: високий рівень усного мовлення,сформованість бази когнітивних, сенсомоторних процесів та операціональних процесів. Мовленнєва готовність до школи. Відхилення в розвитку усного мовлення негативно впливають на засвоєння програми, формування особистості, затримують процес соціальної адаптації. Функціональні механізми письма, включає велику кількість психічних функцій, когнітивних і сенсомоторних компонентів. Важливий показник розвитку дитини є рівень зорового сприймання – для переведення фонем у графічні схеми, треба засвоїти графічний образ букви. Успішне оволодіння письма передбачає уміння дитини вільно орієнтуватись в просторі та володіти основними просторовими поняттями. За свідченням О.Корнєва, для засвоєння символічного позначення фонем має бути засвоєна навичка символізації. Графо-моторні навички є кінцевою ланкою операції письма. Найважливішою функцією зорово-моторна координація, руховий контроль, зоровий контроль. Необхідною умовою є розвиток дрібної моторики рук. Аналіз психологічної структури писемного мовлення виділяє основні когнітивні процеси: память і увагу; операціональні компоненти мислення: аналіз і синтез, порівняння, узагальнення, класифікація. 22. Назвіть приклади вправ на розвиток дихання і мовлення. Їх значення в структурі індивідуального навчання. Логопедична гра- Забий м'яч у ворота Запропонуйте дитині подути на ватний чи поролоновий м'ячик, так, щоб він покотився у ворота (їх можна зробити з дроту, або намалювати). Повітряний струмінь повинен бути плавним, повільним, безперервним. Літак Покладіть дитині на долонь маленький шматочок ватки чи паперу. Тримаючи долоню з ваткою на рівні рота, дитина повинна подути на «літак», щоб він полетів. Чим далі полетіла ватка, тим краще дитина зробила вдих і видих. Кораблик Налийте в миску води, покладіть на воду паперовий кораблик і запропонуйте дитині «допомогти» корабликові переплисти на іншу сторону миски. Дитина робить вдих носом, а на видиху вимовляє «пф» і дує при цьому на кораблик. Чим дужчий повітряний струмінь, тим далі попливе кораблик. На гойдалці». На горизонтальній нитці прикріплюють різнокольорові паперові фігурки ляльок, влаштовують «гойдалку» і малюк силою видихуваного повітря розгойдує їх. "Голосно-тихо". Візьміть парні іграшки різних розмірів, наприклад, маленька й велика собачка. Покажіть їх малюкові і скажіть: "Велика собачка гавкає голосно! Ав-ав!" Дитина голосно повторює: "Ав-ав!" "Маленька собачка гавкає тихо, ав-ав". Малюк тихо повторює: "Ав-ав". Потім приберіть іграшки і показуйте по черзі велику і маленьку собачку, питаючи дитини, як кожна з них гавкає. "Не розбуди ляльку". Приготуйте ляльку, краще з закриваються очима, її ліжечко, маленькі іграшки, коробку для іграшок. Покладіть спати ляльку і запропонуйте дитині прибрати іграшки в коробку, не розбудивши її при цьому. Кожну іграшку, яку малюк кладе в коробку, він повинен тихо називати. "Що б це значило?" Такі вправи спрямовані на вдосконалення навичок усного мовлення, розвиток логічного мислення, фантазії . Суть занять полягає в тому, щоб дитина пояснив значення тієї чи іншої фрази. Це можуть бути нескладні прислів'я, приказки, фразеологізми. "Великої-маленький". Така вправа сприяє збільшенню словникового запасу малюка, знайомству з синонімами. Краще використовувати для занять книжку з яскравими картинками. Можна, наприклад, показувати дитині кошеня і запитувати: "Кошеня на зображенні великий або маленький?" Дитина повинна вчитися відповідати повним реченням: "Кошеня на зображенні маленький". |