логоматьеготак. Принципи обстеження
 Скачать 2.82 Mb.
|
|
9) Які класифікації існують в сучасній логопедії. На сучасному етапі в логопедії найбільш поширеними є 2 класифікації мовленнєвих порушень: - клініко-педагогічна - психолого-педагогічна. Вони розглядають порушення мовлення в різних аспектах, однак доповнюють одну думку для ефективного здійснення системного диференційованого логопедичного впливу з урахуванням симптоматики і механізмів порушення мовлення. Важливо зазначити, що в клініко-педагогічній класифікації провідна роль належить психолого-лінвістичним критеріям. Використовуючи їх, процес мовленнєвого порушення характеризується термінами і поняттями, зрозумілими для логопеда, і спрямований на ті явища, що мають стати об'єктом логопедичного впливу. Усі види порушень, які розглядаються у клініко-педагогічній класифікації, на основі психолого-лінгвістичних критеріїв (порушення форми мовлення — усного чи писемного; порушення виду мовленнєвої діяльності для кожної з форм: для усного — говоріння або слухання, для писемного — письма або читання; порушення ланки породження або сприймання мовлення; порушення операцій, за допомогою яких здійснюється оформлення висловлювання на етапі формування або сприймання мовлення; порушення засобів оформлення висловлювання) поділяються на дві великі групи залежно від порушеного виду мовлення — усного чи писемного. Порушення усного мовлення, як правило, поділяють на два типи: а) порушення вимовного аспекту мовлення або порушення фонаційного (зовнішнього) оформлення висловлювання (порушення голосоутворення, темпо-ритмічної, інтонаційно-мелодичної, звуковимовної організації мовлення); б) порушення структурно-семантичного (внутрішнього) оформлення висловлювання, що в логопедії називається системними або поліморфними порушеннями мовлення. Психолого-педагогічна класифікація на відміну від клінічної, насамперед, спрямована на виявлення мовленнєвої симптоматики (симптомологічний рівень) на основі психолого-лінгвістичних критеріїв. Симптомологічний рівень аналізу мовленнєвих порушень дає змогу охарактеризувати зовнішні симптоми недорозвинення мовлення у дітей, виявити ушкоджені компоненти мовленнєвої системи. Саме дані про стан сформованості структурних компонентів мовлення (фонетичного, граматичного, лексичного) є основою для направлення дітей у відповідні групи дитячого дошкільного закладу або школи. Отже, за допомогою визначення стану сформованості мовленнєвих структур передусім вирішуються практичні завдання комплектування груп і створюються передумови для визначення характеру мовленнєвої патології. У психолого-педагогічній (симптомологічній) класифікації порушень мовлення зазначається, які структурні компоненти мовлення є порушеними і якою мірою. Згідно з цією класифікацією виокремлюють такі групи порушень мовлення: — фонетичні порушення мовлення (ФПМ), або порушення вимови окремих звуків (ПВОЗ): порушенним є фонетичний аспект мовлення (звуковимова, звуко-складова структура слова, просодика) у комплексі або окремі компоненти фонетичного мовлення (наприклад, тільки звуковимова або звуковимова і звуко-складова структура слова); — фонетико-фонематичні порушення мовлення (ФФПМ) характеризуються тим, що разом із порушеннями фонетичного аспекту мовлення спостерігається недорозвинення фонематичних процесів: фонематичного сприймання (слухової диференціації звуків), фонематичного аналізу й синтезу, фонематичних уявлень; — лексико-граматичне недорозвинення мовлення (ЛГНМ). При цьому у дитини нормальна звуковимова, відносно збережені або сформовані фонематичні процеси (зазвичай, як результат логопедичного впливу), однак можливий обмежений словниковий запас, порушення граматичної будови мовлення; — загальне недорозвинення мовлення (ЗИМ І, II, III рівня), а також не різко виражене загальне недорозвинення мовлення (НЗНМ): порушеним є формування усіх компонентів мовленнєвої системи (фонетико-фонематичного аспекту мовлення, лексики та граматичного мовлення). 10. Сучасні класифікації порушень мовлення (клінічний та психолого-педагогічний аспекти). 1)Клініко-педагогічна класифікація 2)психолого-педагогічна класифікація 3)МКБ-10 Клініко - педагогічна класифікація. Її прибічники А.Куссмауль, В.Олтушевський, Г.Гуцман, С.М.Доброгаєв, М.Ю.Хватцев, Ф.А.Рау, О.В.Правдіна, С.С.Ляпідевський. Базується на принципі від загального до часткового. Важливе місце відводиться психолого-лінгвістичним критеріям. За цією класифікацією всі мовленнєві порушення поділяються на 2 великі групи залежно від того, який вид (форма) мовлення є порушеним (писемне чи усне). До порушення усного мовлення відносять: дистонію(афонію), брадилалію, тахілалію,заїкування, дислалія, ринолалія, дизартрія, алалія, афазія. Порушення писемного мовлення: дислексія, алексія, дисграфія, аграфія Психолого-педагогічна класифікація. Була запропонована у 50-60 роках 20-го століття Р.Є.Левіною. Базується на принципі від часткового до загального. В ній виділяють 2 групи порушень мовлення: перша – порушення засобів спілкування, куди входять фонетико-фонематичне до розвинення (ФФН) і загальне недорозвинення мовлення (ЗНМ); друга група – порушення в застосуванні засобів спілкування, куди належить заїкування, яке розглядається як порушення комунікативної функції мовлення. 11. Етапи становлення мовлення дитини А. Н. Леонтьєв встановлює чотири етапи у становленні мови дітей. 1-й - підготовчий (з моменту народження - до року)- На даному етапі відбувається підготовка до оволодіння промовою. Дитина з'являється на світло, і свою появу він знаменує криком. Крик - перша голосова реакція дитини. І крик, і плач дитини активізують діяльність артикуляційного, голосового, дихального відділів мовного апарату. У 1,5-2 місяці з'являються специфічні голосові реакції - гуління. В3- 4 місяці Дитина повертаэться на голос дорослого ускладнюються звукові поєднання: з'являються нові, типу гн-АГН, ля-ля, рн і т.д.За нормального розвитку дитини «гуління» поступово переходить у лепет. У 7-8,5 місяців діти вимовляють склади на зразок ба-ба, дя-дя, співвідносячи їх з людьми, що оточують їх. У 9-10 місяців розширюється обсяг лепет них слів, які дитина намагається повторювати за дорослим. У 8,5-9 місяців лепет має різноманітний інтонаційний характер. 2-й – преддошкомовлення л'ний (від року до 3 років) – Розширюється обсяг лепет них слів. Що використовує у своїй мовленнєвій діяльності дитина. Цей період характеризується підвищеною увагою дитини до дорослих, посилюється мовленнєва активність. Спостерігається збільшення активного словника, з’являються перші речення. Характерним є також поступове формування граматичних категорій. До кінця перед дошкільного періоду діти спілкуються між собою і дорослими, використовуючи структуру простого поширеного речення з найпростішими граматичними категоріями мовлення. У 3роки дитина оволодіває основними граматичними формами, у накопичує лексичний запас слів (близько 100 слів.) 3-й - дошкільний (від 3 до 7 років)- характеризується найінтенсивнішим мовленнєвим розвитком дітей. Дитина починає активно використовувати всі частини мовлення, поступово формуються навички словотворення. Спостерігається достатньо активне становлення фонетичної сторони мовлення. Вміння вимовляти слова різної складової структури і звуконаповненості. До кінця даного періоду діти мають володіти розгорнутим мовленням, фонетично. Лексично і граматично правильно оформленим. Рівень розвитку фонематичного слуху дає змогу їм оволодіти навичками звукового аналізу і синтезу, що є необхідною умовою засвоєння грамоти в шкільний період .4рік – знає багато назв предметів,вміє їх класифікувати. Вкикористовує прості поширені речення. 5рік – словниковий запас досягає 1,5- 2 тисячі слів. Використ всі частини мови. дитина починає висловлювати особисту думку. Правильно вимовляє свистячі,шиплячі. 6 рік.- словниковий запас 2,5-3 тис слів. Зявляються складні речення,слова,які називають якість предмета,матеріал ,з якого зроблений предмет. Зявляються присвійні прикметники,складні прийменники. 4-й - шкільний (від 7 до 17 років)- триває удосконалення зв’язного мовлення. Діти усвідомлено засвоюють граматичні правила оформлення вільних висловлювань, повністю оволодівають звуковим аналізом і синтезом, формується писемне мовлення. 12. Алалія – системне недорозвинення мовлення, що виникає у до мовленнєвий період, обумовлене органічним ураженням ЦНС, а саме певних зон г.м. Характеризується повною або частковою відсутністю мовлення не зважаючи на стан переферичного слуху та інтелекту. При алалії відбувається запізнене дозрівання нервових клітин в певних зонах кори г.м., що призводить до зміни рухливості основних нервових процесів і як наслідок – зниження працездатності клітин кори г.м. Тобто характерне порушення процесів збудливості та гальмування, інертність основних нервових процесів. Поділяється на моторну,сенсорну і сенсомоторну. Моьорна в свою чергу на аферентну і еферентну. АФЕРЕНТНА МОТОРНА АЛАЛІЯ Центральне порушення – кін естетична апраксія.( порушення довільних рухів та дій з предметами, що не супроводжуються чіткими елементарними руховими розладами (паралічами та парезами). Виникає при ураженні переважно лівої півкулі. ). Наслідком є втрата контролю за рухами органів АА. Проявляється рано. З запізненням формується лепет. Особливості –порушена взаємодія мовнорухового та мовно – слухового анал. ( страждає розпізнавання фонем). Значні недоліки фонемат. Сприймання,уяви,уваги,памяті. Труднощі формування рухового образу звуку. Дитина не може правильно,швидко задати положення органів артикуляції. Специфічними є вербальні парафазії( заміна одних слів іншими). Використовують жести замість слів. Запас слів переважнно іменниковий( предмети,що оточують).слова вжив у прямому значенні. Мовлення збідніле,стилістично не забарвлене..Загальна особливість – знижена мотивація до мовленнєвої комунікації. ЕФЕРЕНТНА МОТОРНА Центральне порушення – кінетична апраксія( поруш.зони Брока) неправильне відтворення серійно організованих артикуляційних рухів. Найбільші порушення на рівні складової структури слова.: елізії ( пропуск голосних),персеверації ( повтори,част.попер.складу),контамінації ( злиття двох слів в одне),специфічні вербальні парафазії ( часте використання слово з аналогічною початковою частиною). Поруш.планування вислову. Складно утримувати лінію задуму М.б. скандування,фрагментарних характер мовл. Загальна моторна незручність,незграбність,диско ординація рухів.. зниження моторної активності.,недост..ритмічність,поруш рівноваги.. Звуження обсягу памяті,особливо страждає вербальна ( слова,тексти,речення) Невротичні риси характеру ( замкненість,негативізм,невпевненість,дратівливість) 13. Специфічні завдання корекційної роботи з подолання моторної алалії: 1) активізація наслідування ( рухового,мовленнєвого) 2) подолання наслідків апраксії(При кінестетичній моторній алалії у роботі варто використовувати завдання на розвиток кінестетичної чутливості органів артикуляції, статичні та динамічні артикуляційні вправи (методика Є.Соботович). Завдання варто починати виконувати перед дзеркалом, поступово формуючи уміння виконувати артикуляційні вправи без опори на зоровий аналізатор. У роботі широко використовують механічні прийоми із застосування шпателів та логопедичних зондів, зорові тактильні, кінестетичні опори для формування диференційованих характеристик звуків мовлення (дзвінкий-глухий, свистячий-шиплячий, місце та спосіб артикуляції тощо). Для розвитку кінестетичної чутливості доцільно використовувати логопедичний масаж. При кінетичній апраксії особливу увагу звертають на виконання динамічних артикуляційних вправ, формування відчуття ритму, корекцію складової структури слова з урахуванням послідовності її формування в онтогенезі. Для формування темпо-ритмічної сторони мовлення доцільно використовувати логоритмічні завдання та вправи. 3)розвиток лексичної сторони мовлення слід зосередитися на корекції семантичної структури слова: формуванні різних типів лексичних значень (конкретних, збірних, абстрактних), та лексичних узагальнень (категоріального, контекстуально зумовленого, узагальненого лексичного значення слів), формуванні предметної та понятійної співвіднесеності слова, роботі над засвоєнням різних лексико-семантичних явищ (омонімії, синонімії, багатозначності, метафоричності). 4)формування навичок словотвору. Ця робота передбачає формування в дітей навичок порівняння похідних і твірних слів за звучанням та значенням, навички практичного морфологічного аналізу, уміння утворювати слова за аналогією та самостійно. 5)формування граматичної сторони ( 6)розвиток значення граматичних категорій та навичок використання в мовленні граматичних морфем.( рід,час,відмінок) 7)формування синтаксичної сторони мовлення 8)формування операцій граматичного трансформування речення 9) розвиток контролю(самоконтролю) за морфологічним та синтаксичним оформленням речення 10) формування навичок планування мовлення слід звернути увагу на формування навичок структурування смислової ситуації, планування мовлення, побудову зв'язного вислову з опорами (на наочність, серію запитань, план) та самостійно. У цій роботі можна використовувати методики Н.Жукової, О.Мастюкової, Т.Філічевої, Є.Соботович, С.Миронової, І.Марченко та ін. 11) корекція та попередження не мовленнєвих вад Діти з глибоким недорозвитком мовлення в середню школу попадають рідко. Частіше серед учнів масових шкіл можна спостерігати дітей, у яких ЗНМ менш виражений. Він характеризується тим, що повсякденна мова дітей більш -менш розвинена і не спостерігається грубих відхилень в словниковому запасі, граматичній будові фраз і фонетичному їх оформленні. Дитина на даному рівні мовного розвитку може відповісти на запитання, скласти елементарну розповідь по картинці, фрагментарно переказати прочитане, розповісти про хвилюючі її події. Однак у ситуації обумовленої мови - при виконанні спеціальних завдань, вимаганні розгорнутих відповідей по певній навчальній темі і з використанням певної форми висловлювань - у таких дітей проявляється недостатній розвиток мовних засобів. При цьому в учнів різних класів спостерігається різне співвідношення в ступені сформованості кожного із порушених компонентів мовної системи. В учнів перших класів (особливо на початку навчального року), хто не отримав раніше логопедичної допомоги, яскраво виражена несформованість усної форми мовлення, і перш за все її звукової сторони (включаючи фонематичні процеси). У цих дітей спостерігаються різко виражені недоліки вимови (до 10-12 звуків різних опозиційних груп), несформованість фонематичних процесів. Словниковий запас цих учнів обмежений повсякденною побутовою тематикою і якісно неповноцінний. Граматична будова також недостатньо сформована. Це проявляється наявністю аграматизмів в простих реченнях і помилок в побудові речень складних синтаксичних конструкцій. В учнів 2 - 4 класів на перший план виступають недоліки письма і читання. Порушення усного мовлення у більшості із них менш виражено. Це відбувається як внаслідок спеціальної роботи учителя - логопеда, так і внаслідок навчання рідної мови сучасними методами, які направлені на аналіз мовлення, що звучить і активне звернення уваги дітей до різних сторін мови: фонетичної, графічної, лексичної, граматико-орфографічної, орфоепічної, стилістичної. Разом з тим, старанне обстеження усного мовлення цих дітей виявляє певні прогалини в розвитку всіх її сторін.. Нерідко вони не доказують закінчення, прийменники, нечітко вимовляють деякі приголосні. Учні зазнають труднощів у розрізненні акустичних і артикуляційно близьких звуків, що свідчить про недостатню сформованість фонематичних процесів. Деякі з них мають труднощі у відтворенні складних слів (" фотофігурує" - фотографує). Характеризуючи словниковий запас учнів 2-4 класів, слід відмітити не тільки його обмеженість (переважають слова, що називають окремі предмети і дії при недостатній кількості узагальнюючих слів, а також слів, що називають абстрактні поняття), а і недостатню сформованість розуміння значення слів. Порушення усного мовлення учнів 2-4 класів створюють серйозні перешкоди в навчанні дітей письма і читання. Слід пам'ятати, що порушення письма і читання є вторинним по відношенню до порушень усного мовлення. В письмі учнів із ЗНМ зустрічаються помилки, пов'язані із недорозвитком лексико-граматичних засобів мовлення. Це помилки на пропуски чи заміну прийменників, на злиття прийменників із іменниками та займенниками. ("Кіска грає в клубок" - кішка грається із клубком) Часто зустрічаються помилки на вживання відмінкових закінчень ("Курка" замість куркою, "дівчинка" замість - дівчинку) До прояву аграматизму можна віднести помилки, пов'язані із невмінням виділити самостійно закінчену думку в реченні. Діти із ЗНМ можуть написати разом кілька речень, не пов'язаних між собою або ж, навпаки, розділити речення на частини, які не є завершеними ні в смисловому, ні в граматичному відношеннях. Р. Левіна, вивчаючи недоліки письма у дітей із ЗНМ, вказувала, що граматичне написання, напевно, визначається не тільки знанням правила. Воно готується ще задовго до його проходження досвідом усного сприймання і узагальненнями, що виникають у цьому досвіді. У дітей із нерозвиненим мовленням досвід мовного спілкування надто бідний, а нечітке розрізнення окремих фонем ще більше затрудняє утворення тих узагальнень, які готують дитину до грамотного письма. Читання у дітей даного рівня мовного недорозвитку в основному є неправильним, побуквенним, вгадуючим, з частою заміною одного слова іншим. У таких дітей відсутній чіткий морфологічний обрис слова. У дітей із ЗНМ спостерігається недостатньо повне розуміння прочитаного. Отже, діти із ЗНМ зазнають серйозних труднощів у засвоєнні програмового матеріалу і частіше інших потрапляють до невстигаючих з рідної мови. У таких дітей недостатньо сформована мовно-слухова пам'ять, увага, навички самоконтролю. Це заважає формуванню повноцінної навчальної діяльності і веде до стійкої неуспішності, тому необхідно своєчасно виявляти таких дітей і як можна раніше надавати їм відповідну допомогу. Вона повинна бути направлена на: 1. Подолання в учнів прогалин у розвитку усного і писемного мовлення і обумовлених ними труднощів в оволодінні програмовим матеріалом з рідної мови. Важливим тут є розвиток, удосконалення усного мовлення і, перш за все, формування правильної звуковимови, фонематичних, морфологічних і синтаксичних узагальнень, на базі яких здійснюється корекція письма і читання, удосконалення і розвиток зв'язного мовлення. 2 Здійснення корекційно-виховного впливу, тобто виховання мотивації навчальної діяльності: формування спостережливості, самоконтролю, ціленаправленості, організованості. При організації корекції ЗНМ прийнято дотримуватися певної послідовності. На початку роботи необхідно зосередити увагу на подоланні у дітей порушень звукової сторони мови (включаючи формування фонематичних уявлень). Потім доцільно заповнити прогалини в розвитку лексики і граматики.. І лише після цього здійснювати удосконалення зв'язного мовлення. |