логоматьеготак. Принципи обстеження
 Скачать 2.82 Mb.
|
Головна мета обстеження: зясувати структуру дефекту, психофізіологічні і соціальні умови розвитку особистості. ПРИНЦИПИ ОБСТЕЖЕННЯ:
ЛОГОПЕДИЧНЕ ОБСТЕЖЕННЯ (Л.О) може проводитись:
ЕТАПИ ЛОГОПЕДИЧНОГО ОБСТЕЖЕННЯ:
3. Зміст технологій формування відчуття мовленнєвого ритму при заїканні Белякова Л.І. , Дьякова Е.А. Заїкання. Навчальний посібник для студентів педагогічних інститутів за спеціальністю "Логопедія" - М.: В. Сікач, 1998 Згідно сучасним педагогічним теоріям, уявлення про педагогічні технології зв'язується з певним набором базисних технік, використання яких дозволяє прогнозувати і досягати бажаного результату навчально-виховного процесу. Логопедичні технології формування плавної мови у заїкається: 1) Гальмування патологічних речедвігательних стереотипів - До таких заходів належать "режим мовчання", "режим обмеження мовлення", "щадний мовної режим", "спеціальний охоронний режим" і т.д. 2) Регуляція емоційного стану - Регуляцію емоційного стану у заїкається пов'язують головним чином з нормалізацією м'язового напруги. Основним методичним прийомом є аутогенне тренування - розширена формула спокою, яка включає в себе м'язову релаксацію і регуляцію вегетативних функцій. 3) Розвиток координації та ритмування рухів - Розвиток загальної, тонкої і артикуляційної моторики. Розвиток почуття темпо-ритму мовних і немовних рухів. Важливим компонентом корекційної роботи з заїкатися є темпо-ритмічне об'єднання артикуляційної і загальної моторики, що досягається спеціальними вправами під музику. Такі заняття проводяться в процесі логопедичної ритміки. (Це - ритмічна розминка, вправи, що регулюють м'язовий тонус, вправи для розвитку почуття темпу і ритму - Метою цих вправ є ритмування рухів від найпростіших до найскладніших - артикуляційних. Використовується ходьба, отхлопиваніе і отстукивание під різні музичні темпи і ритми, а потім пропевание складів і слів на задані ритми. А також використовується спів, гра, вправи на розвиток координації мови з рухом). 4) Формування мовного дихання - включає в себе наступні етапи: 1) Розширення фізіологічних можливостей дихального апарату (постановка діафрагмальної-реберного дихання і формування тривалого видиху через рот). 2) Формування тривалого фонаціонного видиху. 3) Формування мовного видиху. 5) Формування навичок раціональної голосоподачи і голосоведения 6) Розвиток просодичною сторони мови 7) Розвиток планувальної функції промови 4. Особливості формування мовленнєвих умінь та навичок у дітей дошкільного віку мовленнєвий розвиток дошкільника має особливе значення у формуванні особистості, адже мовлення дитини визначає великою мірою її інтелектуальний, комунікативний та загальнокультурний рівень. Отже, завдання педагога- активізувати мовленнєвий розвиток малюка , спрямувати цей процес у потрібне русло, сприяти закріпленню у дітей мовленнєвої культури та грамотності. Сформованість зв`язного мовлення дитини дошкільного віку – кінцевий результат роботи педагогів як у звичайному дошкільному навчальному закладі, так і в спеціалізованому. Дослідження показують : для того, щоб дитина раннього віку успішно оволоділа словом, вона має почути його багато разів, а щоб почала активно використовувати у власному мовленні, - ще більше (близько 70-90 разів). Дітям з мовленнєвими порушеннями треба повторювати нові слова набагато частіше. Опанування речення - процес ще складніший. Якщо за нормальних умов діти починають складати речення приблизно у 2 роки, то в разі наявності мовленнєвих вад – після 3-4 років,а інколи і після п`яти. Батьки та педагоги повинні бути особливо уважними до малят, бо саме в цьому етапі у дітей найчастіше виникає заікування .До того ж варто пам`ятати, що кожний етап розвитку мовлення є підгрунтям до наступного. На п`ятому – шостому роках життя діти опановують ситуативне мволення (конструювання речень в умовах конкретної ситуації).Формуванню такого мовлення сприяють завдання на описування предметів. У спеціальній літературі з формування усвідомлених умінь і навичок побудови зв`язного й цілісного висловлювання цілісної уваги не приділяється. То ж виникає нагальна потреба у практичному матеріалі, апробованому в роботі з дітьми, які мають вади мовлення. Розроблені та апробовані на практиці вправи на розвиток мовлення дітей, зокрема, на формування навичок складання зв`язних розповідей.Ці вправи проводяться із використанням схем-піктограм та опорних картинок.Такі прийоми роботи з дітьми значно полегшують процес опанування зв`язного мовлення, а також викликають у дошкільнят інтерес до словотворення, самостійного складання розповідей та речень. Усі ці вправи можна проводити на основі різних лексичних тем (наприклад : "Овочі", "Фрукти", "Іграшки", "Одяг" тощо) Під час занять корисно вправляти дошкільнят у відгадування загадок. Роботу бажано проводити з використанням натуральних предметів та іграшок, а також ігрових посібників – лото зі спеціальним набором таблиць малюнків тощо. Вихованцям молодшого дошкільного віку можна запропонувати вправи на порівняння предметів, які сприяють усвідомленню дітьми форми, кольору, розміру та інших характерних ознак об`єктів навколишнього світу.Спочатку навчаємо малюків порівнювати однотипні предмети, що розрізняються якоюсь однією ознакою (наприклад, м`ячі або башточки однакового кольору , але різні за розміром) Потім діти порівнюють предмети однієї тематичної групи (овочі, фрукти).Після цього можна перейти до порівняння предметів різних тематичних груп, яким властиві одна-дві спільні ознаки (наприклад: помідор-м`яч, кавун-м`яч)Такі вправи сприяють розвиткові зорового та слухового сприйняття, уваги та поняттєвого аспекту мовлення і готують дітей до самостійного описування предметів. У старшій групі дітям пропонують складання більш самостійних і поширених висловлювань: описів за запитаннями, описів за планом-схемою, з опорою на зразок. Мовленнєвий розвиток дошкільника – складний психологічний процес, що не зводиться до простого відтворення дитиною почутої мови. Він визначається мірою сформованості знань, умінь та навичок дитини і виявляється в соціальній та інтелектуальній активності у колі дорослих та однолітків. Щоб створити оптимальні умови для мовленнєвого розвитку дошкільника, педагогам слід використовувати різні форми роботи: ігри, проблемні ситуації і, звичайно, заняття 5. Зміст та завдання логопедичної роботи з форм не мовленнєвих та мовленнєвих процесів у дитини з моторною алалією. Алалія – тяжке порушення мовлення, відсутність або недорозвиток мовлення, яке виникає внаслідок органічного ураження центральної нервової системи. Алалія – системний недорозвиток мовлення, при якому порушені усі його сторони (фонетико-фонематична, лексико-граматична, синтаксична). При алалії мовлення зовсім не розвивається або розвивається з грубими відхиленнями. В залежності від того, які мовленнєві центри були уражені, розрізняють сенсорну і моторну алалії. Сенсорна алалія обумовлена ураженням центрального відділу мовнослухового аналізатору. Сенсорну алалію характеризує важке недорозвинення сприйняття мовлення, і як наслідок недорозвинення власного мовлення дитини. Тобто при збереженному слуху дитина не оволодіває розумінням мовлення. При сенсорній алалії дитина погано розуміє, або ж не розуміє зовсім звернену мову. Тобто, дитина чує мовлення, але не може зрозуміти, що саме їй говорять. Таких дітей часто направляють на аудіограму (перевірку слуху), але вона підтверджує, що слух у дитини в нормі. Для того, щоб привернути увагу сенсорного алаліка, необхідно попасти в його поле зору, доторкнутися до нього, тобто використання лише звукового впливу на нього є недостатнім. Для таких дітей важливу роль відіграє конкретна ситуація. Так, у звичній домашній обстановці сенсорний алалік може бути спокійний, спостережливий, багато лепече. Тоді як в незнайомому місці він або стає сильно збудженим (стукає, кричить), або ж навпаки стає загальмованим. В деяких випадках сенсорний алалік розуміє деякі прості побутові слова, але достатньо вжити ці слова у розгорнутому реченні – і він вже не сприймає його. Чаcто у сенсорних алаліків відмічається єхолалія (автоматичне повторення слів, що вимовляються ким-небудь з його оточення), але такі автоматичні повторення не усвідомлюються і не закріплюються. Спроби викликати повторне вимовляння таких слів виявляються безрезультатними. Частіше за все замість відповіді на питання дитина повторює саме питання. Сенсорна алалія зустрічається не часто. В більшості випадків зустрічається змішана форма алалії – сенсомоторна. Моторна алалія обумовлена ураженням центрального відділу мовнорухового аналізатора. Дитина з моторною алалією відносно розуміє звернене мовлення, але її власне мовлення не розвивається. У дитини яка розуміє оточуючих та правильно сприймає їх, формується та розвивається самостійне мовлення. Тоді як дитина з моторною алалією не здатна відтворити те, що почула, вона не здатна відтворити артикуляційні устрої. Моторний алалік не може відтворити певну послідовність звуків у слові. У нього не формується образ звуку, та відповідно звуковий образ слова. Він не може знайти правильну послідовність звуків у слові та слів у реченні. Діти з моторною алалією можуть вимовляти одне й те саме слово по-різному. У таких дітей відмічаються великі труднощі в накопиченні словникового запасу, в оволодінні граматичною стороною мовлення, правильною звуковимовою та складовою структурою слова. Основну увагу звертають на подолання наслідків апраксії: кін естетичної та кінетичної. При кінестетичній моторній алалії варто викор завдання на розвиток кін естетичної чутливості органів артикуляції, статичні та динамічні арт вправи. Завдання варто починати виконувати перед дзеркалом, поступово навчаючи дитину виконувати вправи без опори на зоровий аналізатор. При кінетичній апраксії звертають увагу на виконання динамічних арт вправ, формування відчуття ритму, корекцію складової структури слова. Доцільно викор логоритмічні завдання та вправи. Розвиток лексичної сторони мовлення – необхідно зосередитись на корекції семантичної структури слова: формуванні різних типів лексичних значень, узагальнень, формуванні предметної та понятійної співвіднесеності слова, роботі над засвоєнням різних лексико-семантичних явищ(омонімії, синонімії, метафоричності, багатозначності). Особливу увагу слід звернути на формування навичок словотвору. У формуванні граматичної сторони мовлення роботу доцільно розпочинати з диференціації в імпресивному та експресивному мовленні значень найпростіших граматичних категорій: число ім. та дієслів, виду дієслів. Поступово охоплюючи інші категорії роду, часу, способу порівняння тощо. Особливий акцент – на відмінок іменників. Важливим у корекції граматичної сторони мовлення є розвиток контролю(самоконтролю) за морфологічним та синтаксичним оформленням речення. У роботі над зв’язним мовленням – формування навичок структурування смислової ситуації, планування мовлення, побудова зв’язного вислову з опорами та самостійно.
Загальне недорозвинення мовлення (ЗНМ) – складне мовленнєве порушення, при якому у дитини з нормальним слухом та інтелектом порушуються усі компоненти мови: лексика, фонетика, граматика. Мовленнєвий недорозвиток може бути виражений в різному ступені: від повної відсутності мовленнєвих засобів спілкування до розгорнутого мовлення з окремими елементами лексико-граматичного та фонетичного недорозвитку. Є три рівні знм Перший рівень мовленнєвого розвитку. Мовленнєві компоненти спілкування вкрай обмежені. Цей рівень характеризується або повною відсутністю мовлення або активний словник дітей складається з невеликої кількості звуконаслідувань та звукових комплексів. Широко використовуються жести та міміка. Діти користуються одним й тим самим комплексом для позначення предметів, дій, якостей, інтонацій та жестів, пояснюючи різницю значень. Лепетні утворення, в залежності від ситуації, можна розцінювати як однослівні речення. Відсутнє розуміння значень граматичних категорій. При сприйманні зверненої мови домінуючим виявляється лексичне значення. Звукова сторона мовлення характеризується фонетичною невизначеністю. Відмічається нестійке фонетичне оформлення. Кількість дефектних звуків може значно перевищувати кількість звуків, що вимовляються правильно. Основною відмінністю мовного розвитку цього рівня є обмеження сприймання та відтворення складової структури слова.  7 .Причини мовних порушень Під причиною порушень мови в логопедії розуміють вплив на організм зовнішнього або внутрішнього шкідливого фактора або їх взаємодії, які визначають специфіку мовного розладу і без яких останнє не може виникнути. Таким чином, існує дві групи причин, що призводить до порушень мови: внутрішні (ендогенні) і зовнішні (екзогенні). Зупинюся детальніше на кожній групі причин. Внутрішні (ендогенні) причини мовних порушень Залежно від часу впливу цих факторів виділяють внутрішньоутробну патологію (дія в період внутрішньоутробного розвитку). Внутрішньоутробна патологія часто поєднується з пошкодженням нервової системи дитини при пологах. Такі ураження нервової системи дитини об'єднують різні патологічні стани, зумовлені впливом на плід шкідливих факторів у внутрішньоутробному періоді, під час пологів і в перші дні після народження. Сюди відносяться: 1. Захворювання матері під час вагітності (серцеві захворювання, захворювання печінки, нирок, легеневі захворювання діабет, гіпотонія, позитивна антиглобулінова проба, інфекційні захворювання сечового тракту) загальні захворювання, що вимагають лікування. 2. Алергії матері. 3. Перенесені переливання крові. 4 Токсикоз вагітності, не залежно від терміну вагітності. 5. Імунологічна несумісність крові матері та плоду (по резус-фактору, системі АВО і інших антигенів еритроцитів 7. Різноманітна акушерська патологія (вузький таз, затяжні або стрімкі пологи, передчасне відходження вод, обвиття пуповиною, неправильне передлежання плода багатоплідна вагітність, багатоводдя, недостатність плаценти). 8. Куріння під час вагітності, вживання алкоголю. 9. Стан після лікування безпліддя, передчасних пологів (до кінця 37 тижня вагітності), ускладнених пологів (кесаревого розтину), 2 і більше викиднів (абортів). 10. Короткий проміжок між двома вагітностями (менше 1 року). 11. Маленький зріст майбутньої матері. 12. Аномалії скелета (порушення постави матері 13. Вагітності до досягнення 18 років або після 40 років. 14. Особливі психічні навантаження (сімейного або професійного характеру), навантаження соціального характеру (економічні та матеріальні труднощі, проблеми інтеграції). Основні причини пошкодження нервової системи - гіпоксія і родова травма. Гіпоксія - це недостатнє постачання киснем тканин плаценти і плода. Причиною гіпоксії плода можуть бути: - Вади серця у матері; - Бронхіти, пов'язані з курінням під час вагітності; - Ранні токсикози (від 4 тижнів до 4 місяців); - Гістози; - Патологія пуповини, вузли на ній, занадто коротка пуповина. Родова травма - це місцеве пошкодження плоду, викликане механічним впливом безпосередньо на плід під час пологів. Зовнішні (екзогенні) причини мовних порушень Для нормального мовного розвитку дитини спілкування має бути значущим, проходити на емоційному позитивному тлі і спонукати до відповіді. Йому недостатньо просто чути звуки (радіо, телевізор, магнітофон), необхідно, насамперед, пряме спілкування з дорослими на основі характерної для даного вікового етапу провідною форми діяльності. Важливим стимулом розвитку мови є зміна форми спілкування дитини з дорослим. Так, якщо не відбувається заміна емоційного спілкування, характерного для 1 року життя, на предметно-дієве спілкування з 2-3-річною дитиною, то з'являється серйозна загроза виникнення затримки психічного розвитку. Мова дитини порушується і затримується в відсутність емоційного позитивно оточення. Мова розвивається по наслідуванню, тому деякі мовні порушення (заїкання, нечіткість вимови, порушення темпу мови) можуть мати в своїй основі наслідування. Мовні порушення часто можуть виникати при різних психічних травмах (переляк, переживання у зв'язку з розлукою з близькими людьми, тривала психотравматична ситуація в сім'ї). Це затримує розвиток мови, а в ряді випадків, особливо при гострих психічних травмах, викликає у дитини, психогенні мовні розлади: мутизм (повна відмова від мовного спілкування), невротичне заїкання. Також впливає загальна фізична слабкість організму, незрілість, обумовлена недоношеністю, рахіт. Різні порушення обміну речовин, захворювання внутрішніх органів. На закінчення хочу зробити висновок: будь-яке загальне або нервово-психічне захворювання дитини перших років життя зазвичай супроводжується порушенням мовного розвитку. 8) Основні напрямки корекційної роботи з дошкільниками з 2 рівнем мовленнєвого розвитку . Мета даного етапу: підготувати дитину до засвоєння ритмічної структури слів рідної мови. Робота на невербальному матеріалі: л 1. Ігри та вправи на розвиток концентрації слухового уваги, слухового Гнозис («Дізнайся, що звучить?», «Скільки разів ударив барабан?», «Чия пісенька?» тощо) 2. Робота над ритмом (спочатку над простим, потім над складним). Це відхлопування в долоні, і відстукування ритму ногою, на металофоні, барабані і т.п. Види завдань можуть бути наступними: - Лясни в долоні стільки раз, скільки точок на кубику (на картці);, Скільки разів грюкнули і підняти картку з відповідною цифрою (показати кубик або картку з потрібною кількістю крапок) .Ритм спочатку пропонується простий; Відтворення Певного ритму за зразком логопеда; -вправи На розвиток динамічного праксису рук «кулак-долоня-ребро», «Пальчики вітаються»; -вправи На розвиток реципрокной координації рук (після засвоєння вправ на динамічній праксис). Виконання рухів одночасно двома руками (кулак лівої руки-долоню правої і т.п.). Робота на вербальному матеріалі: Діти вчаться розуміти мову дорослого і виконувати його інструкції. Використовуються ігри та вправи спрямовані на формування таких просторових уявлень як початок, середина, кінець; перед, за, після; перший, останній. Наприклад: можна використовувати казку «Ріпка». В ході бесіди з дитиною в його пасивному та активному словнику уточнюються і закріплюються поняття: перший-останній, початок-середина-кінець, між-за-перед-після. У дітей з низьким рівнем мовного розвитку (ОНР I-II рівня розвитку) робота на вербальному матеріалі поки не доступна. З такими дітьми підготовчу роботу починають з вправ на розвиток слухового сприймання, формування вміння слухати мову дорослого, виконувати прості інструкції, доручення за завданням. Діти знайомляться з такими простими музичними інструментами, як дудка, барабан, бубон, дзвіночок, металофон. У своїй роботі активно використовують комп'ютерні ігри, що імітують звучання цих та інших музичних інструментів. Діти вчаться впізнавати і розрізняти музичні інструменти на слух, без зорового підкріплення. На заняттях використовуються комп'ютерні ігри: «Голоси тварин», «Як співають комахи», «Що звучить?» І т.д. Спочатку в пасивний, а потім і в активний словник вводяться такі поняття, як тихо-голосно, діти вчаться диференціювати звуки за силою. На цьому етапі діти вчаться прислухатися до мови дорослого, розрізняти гучну і шепітна мова, чітко виконувати інструкції, пред'явлені шепотом .Йде робота з підготовки артикуляційного апарату дітей (артикуляційна гімнастика) до подальшого викликанню потрібних звуків. На цьому етапі, також, я працюю над формуванням фонематичного сприйняття дітей. Формування звуковимови на даному етапі не є самостійною завданням: воно тісно пов'язане із засвоєнням слів різної складової структури. Діти навчаються неусвідомленого діленню слів на склади, поскладовому промовлянню слів. Відтворення слова супроводжується відхлопуванням з дотриманням ритму. Проговорюються прямі однакові склади (так-так, ба-ба, па-па), склади з різними звуками (ма-па, па-ма), закриті і зворотні склади (пап-ап, мам-ам). У процесі роботи з дітьми першого або другого рівня мовного розвитку (ОНР I-II) послідовно формується активне ставлення дитини до мови. 2. Корекційний етап . Безпосередньо корекційна робота проводиться на вербальному матеріалі і складається з декількох рівнів. На цьому етапі в роботу включаються не тільки мовної аналізатор, а й слуховий, зоровий і тактильний. Робота з корекції важкого недорозвинення мови повинна вестися тривало, систематизовано, за принципом від простого до складного, з урахуванням провідного виду діяльності дітей (заняття в ігровій формі), із застосуванням наочності. Рівень голосних звуків Дітям пропонуються наступні завдання, які можна варіювати і змінювати: - Вимов звук А стільки разів, скільки точок на кубику; - Вимов звук Про стільки разів, скільки разів логопед грюкне в долоні; - Проспівування серій звуків з чіткою артикуляцією, повторення звуків за логопедом: А У І О, АУ ІА ОА; АУИ ІАУ, АУА УАУ; АУІА ІУАО; - Ті ж завдання з виділенням ударного звуку: Ауа, Ауа, Ауа; -Впізнавання серії звуків по беззвучної артикуляції і проголошенні їх з голосом; - Логопед отстукивает ритм, а дитина повинна відповідно до цього ритмом вимовити голосні звуки наступним чином: А-АА, АА-А, голосно і тихо Ааа, ААА, ААА. Якщо робота на рівні голосних йде добре і дитина виконує завдання, то ми переходимо до наступного уровню рівню складів. Рівень складів Дані види робіт доцільніше проводити на етапі постановки та автоматизації звуків. Завдання можуть бути наступні: -Нанизування кілець на стрижень з одночасним промовлянням складів; (ланцюжок складів: ма-мо-му ...); - Вправи з пальчиками «Пальчики вітаються» (на кожне зіткнення пальців вимовляється один склад); - «Порахуй», дитина вважає, скільки складів виголосив логопед. Склади прямі, зворотні, зі збігом приголосних; - «Голосно-тихо» (назвати ударний склад в ланцюжків складів, виголошених логопедом); - «Скажи на один склад більше» (нарощування складів: са-со ....); - «Скажи на один склад менше» (зменшення кількості складів: са-со-си-су ...); - Повторення за логопедом серії складів з одночасним відстукуванням: А-са, а-со, а-су, а-си; І-са, і-со, і-су, і-си і т.п. - Повторення за логопедом серії складів зі збігом приголосних: ста-сто-сту-сти; А-ста, а-сто, а-сту, а-сти; І-ста, і-сто, і-сту, і-сти; і т.п. У деяких випадках артикуляційні вправи можна замінити вправами на промовляння збігів приголосних звуків, але в них включаються тільки ті звуки, які дитина може правильно вимовляти. - «Скажи навпаки» (гра з м'ячем): са-ас, со-ос, і т.д. Після засвоєння дитиною цього рівня, можна переходити на наступний. Рівень слова. У найбільш важких випадках робота починається з викликання або закріплення наявних у мові дитини слів-звуконаслідування . Особлива увага приділяється повторенню звуконаслідування , що створює певні можливості для засвоєння складового ряду, наприклад: ав-ав, няв-няв.); Перехід до двоскладових слів здійснюється за допомогою вже засвоєних простих складових конструкцій (СГ + СГ) .Діти пропонуються двоскладові слова з однаковими повторюваними складами: баба, мама, тато ... Важливо підібрати такий лексичний матеріал, який готував би дитину до мовного спілкування, розвитку його комунікативної функції. Використовувати краще побутову лексику. Для більш активного та успішного засвоєння матеріалу необхідно створити ігрову ситуацію. З дітьми, що мають більш високий рівень мовного розвитку, роботу над розвитком складової структурою і розвитком звуковимови можна проводити паралельно. Оволодіння складової структури йде на матеріалі, освоєних дитиною звуків, а в відпрацьовану структуру вводяться нові, ще не відпрацьовані звуки. Обов'язково, проводиться робота з розвитку слухового сприймання та підготовці апарату артикуляції . Відпрацьовуючи слова з різними типами складової структури, можна використовувати різні види ігор та вправ. На своїх заняттях я використовую вправи, запропоновані З.Е. Аграновіч.Ето гри на складовий і фонематичний аналіз і синтез слів («Телеграф», поділ слів на склади, Розрізні картинки »,« Рассели тварин по домівках », і т.д.). На 1 підготовчому етапі робота проводиться на невербальному і вербальному матеріалі. На заняттях з розвитку мовлення у дітей з ОНР I-II рівня мовного розвитку вирішуються такі завдання: 1.Формування і розвиток речеслухової уваги. 2.формування і розвиток ВПФ. 3.Формування і розвиток складової структури. 4.Подготовка апарату артикуляції до звукопостановки (розвиток артикуляційної моторики). 5. Формування і розвиток фонематичного сприйняття. 6. Розвиток розуміння зверненої мови, збагачення пасивного словника. 7.Развітіе дрібної моторики. 8. Розвиток елементарних форм усного мовлення на базі уточнення та розширення словникового запасу, практичного засвоєння і розширення словникового запасу, практичного засвоєння простих граматичних категорій. Алгоритм заняття: 1. Розвиток ВПФ. 2. Розвиток речеслухового уваги. Робота над розумінням мови. 3. Розвиток дрібної моторики. 4. Формування фонематичного слуху. 5. Артикуляційна гімнастика. 6. Викликання і постановка звуків. 7. Автоматизація поставлених звуків (на доступному мовному матеріалі). 8. Формування / розвиток складової структура слова. 9. Розвиток лексико-граматичних конструкцій мови. |