логоматьеготак. Принципи обстеження
Скачать 2.82 Mb.
|
41. Визначте центральні мовленнєві симптоми аферентної афазії. Афазія – повна або часткова втрата мовлення внаслідок органічного ураження кори ГМ. Аферентна (кін естетична) моторна афазія виникає внаслідок ураження вторинних зон пост центральних та нижньо-тімяних відділів кори ГМ, які розташовані позаду від центральної Роландової борозди. Центральний механізм розладів – порушення кін естетичних відчуттів (кін естетична апраксія). Проявляється у повній відсутності усного (експресивного) мовлення або у великій кількості літеральних парафазій (порушення мовленнєвого висловлювання, що виявляється в неправильному вживанні звуків) у всіх випадках експресивного мовлення (спонтанне, повторення, номінативне). Заміни звуків за глухістю-дзвінкістю, способом творення (б-п-д-т), місцем (т-д-л-н). О. Лурія виділяє 2 варіанти: 1 – порушення просторового симультанного (одночасного) синтезу рухів різних органів артикуляційного апарату і поною відсутністю ситуативного мовлення. 2 – збереженість ситуативного клішеподібного мовлення та грубим розпадом повторення, називання та ін. довільних видів мовлення. Порушується програмування висловлювання, страждає процес створення моторної програми мовлення. Характерна риса – відносна збереженість мимовільного рівня організації мовлення. Труднощі в необхідності цілеспрямовано вимовити, повторити слово, фразу. 42. Писемне мовлення дітей ЗНМ Порушення усного мовлення учнів 2-4 класів створюють серйозні перешкоди в навчанні дітей письма і читання. Слід пам'ятати, що порушення письма і читання є вторинним по відношенню до порушень усного мовлення. В письмі учнів із ЗНМ зустрічаються помилки, пов'язані із недорозвитком лексико-граматичних засобів мовлення. Це помилки на пропуски чи заміну прийменників, на злиття прийменників із іменниками та займенниками. ("Кіска грає в клубок" - кішка грається із клубком) Часто зустрічаються помилки на вживання відмінкових закінчень ("Курка" замість куркою, "дівчинка" замість - дівчинку) До прояву аграматизму можна віднести помилки, пов'язані із невмінням виділити самостійно закінчену думку в реченні. Діти із ЗНМ можуть написати разом кілька речень, не пов'язаних між собою або ж, навпаки, розділити речення на частини, які не є завершеними ні в смисловому, ні в граматичному відношеннях. Р. Левіна, вивчаючи недоліки письма у дітей із ЗНМ, вказувала, що граматичне написання, напевно, визначається не тільки знанням правила. Воно готується ще задовго до його проходження досвідом усного сприймання і узагальненнями, що виникають у цьому досвіді. У дітей із нерозвиненим мовленням досвід мовного спілкування надто бідний, а нечітке розрізнення окремих фонем ще більше затрудняє утворення тих узагальнень, які готують дитину до грамотного письма. 43. Розкрийте особливості проведення обстеження дітей з ринолалією. Обстеження дітей із ринолалією проводиться комплексно логопедом і лікарями різних спеціальностей і дотримується ряд загальних цілей і задач. Зупинимося на задачах логопедичного обстеження. Перш за все, необхідно уявити загальну картину порушення мовлення, виділити первинний дефект і вторинне порушення. У карті фіксуються наступні дані: 1) вік батьків; 2) від якої вагітності дитина, 3) не приймалися міри для ліквідації цієї вагітності; 4) протікання вагітності. 5) пологи, їх характер(стрімкі, недоношеність, причини їх); 6) стан дитини при народженні(за шкалою Апгар); 7) ранній розвиток дитини: - яке годування,коли почав тримати головку,які були захворювання на першому році життя? 8) розвиток мовлення.(Коли з’явився лепет, гуління, перші слова? Коли з’явилося фразове мовлення? Чи знає дитина віршики і казки? Які є труднощі розвитку мовлення дитини і як вона до цього ставиться?); 9) психічні особливості дитини 10)обстежуються навички самообслуговування (чи може самостійно вдягтися, їсти, як саме їсть дитина); 11)лікування дитини Всі відомості фіксуються в картці обстеження: 1.Будова і рухомість артикуляційного апарату. Відмічається наявність асиметрій обличчя і носо-губних складок при закритому роті, уточнюється її характер при відведенні кутиків рота в сторони і при закриванні рота. Відмічається форма губ і їх активність, наявність швів на губі. Цю частину обстеження краще проводити разом із лікарем. Перевіряється стан зубно-щелепної системи. Одночасно оглядається м’яке піднебіння, положення і форма язика, щелепи і рухомість нижньої щелепи. Рухомість м’якого піднебіння або його фрагментів(до операції) спостерігається при вимові голосного звука [а]. В цей момент можна побачити під слизисту(субмукозну) розщілину. При субмукозній розщілині м’яке піднебіння западає і утворює характерний трикутник. Підслизисту розщілину можна виявити також при пальпації м'якого піднебіння Рухомість язика перевіряється при виконанні дитиною певних рухів, наприклад, часте висовування язика, відведення його в бік, піднімання вгору, переміщення кінчика за нижні різці; перевіряється вміння дитиною цокати язиком. Фіксується доступність і характер виконання рухів. 2. Тип і характер фізіологічного і мовленнєвого дихання(верхньоключичне або діафрагмальне; частота дихання, його ритмічність і сила). В картці обстеження пишеться причина порушення дихання. 3. Особливості голосу дитини. Його характер під час мовлення(крикливий, хриплий і т.д.). 4. Загальний характер дії мовленнєвого апарату в процесі мовлення (особливості читання віршів). Тут важливо відмітити чи добре дитина відкриває рот, виразна його артикуляція під час мовлення; відмічається активність губ в мовленнєвому процесі, активність язика, щік, м'язів лоба, наявність синкинезій. 5. Досліджується звуковимови. Обстеження починається із голосних і проходить в наступному порядку: а, е, о, и, у, я, є, ю, й. Фіксуємо в картці обстеження положення язика при відтворенні кожного звука, наявність синкинезій лицевих і мімічних м’язів і крил носа під час артикуляції. 6. Обстежуємо артикуляцію приголосних звуків, при цьому спочатку відмічається вимова звука по типу: афа, ава і т.д. (положення приголосного між двома голосними допомагає спостерігати, які рухи виконує язик, а потім фіксується вимова ізольованих звуків, щоб краще прослідкувати, які мімічні м’язи приймають участь в реалізації заданої артикуляції і наскільки активні в цей час крила носу). 7. Дослідження розгорнутого мовлення: наявність у дитини розгорнутого мовлення і використання її, здійснення процесу комунікації(з допомогою окремих слів або фраз); вміння дитини користуватися діалогічним мовленням і відповідати на запитання. При характеристиці розгорнутого мовлення необхідно зупинитися на особливостях розвитку лексико-граматичної сторони мовлення і володіння контекстним мовленням. Ця частина дослідження важлива для характеристики ступеня загального мовленнєвого недорозвитку, яке може ускладнити ринолалію. 8. Дослідження слуху. У випадках скарг на стан слуху і при утрудненні виявленні його стану власними засобами логопед повинен направити дитину на спеціальне дослідження(аудіограму). 9. Дослідження стану психічних функцій(із участю психотерапевта або психолога): увага, пам'ять, мислення, емоційно-вольова сфера. 44. Визначте центральні мовленнєві симптоми еферентної афазії. Афазія – це повна або часткова втрата мовлення внаслідок органічного ураження кори головного мозку. На сьогодні загальноприйнятою у логопедії вважається нейропсихологічна класифікація афазій О. Лурія. Він виділив 6 форм афазій, серед яких моторна еферентна (кінетична). Вона виникає внаслідок ураження передніх гілок лівої середньої мозкової артерії, пре моторних зон кори головного мозку. Центральним механізмом розладів при еферентній моторній афазії є порушення засвоєння та відтворення рухової програми, тобто кінетична апраксія, що проявляється у нездатності своєчасного переключення з одного артикуляційного акту на інший. Кінетична апраксія проявляється не у труднощах повторення окремих звуків, а у втраті здатності повторити серію звуків або складів. Порушується номінативна функція мовлення, а при підказці першого складу відбувається або автоматичне закінчення, або називання іншого слова, яке починається на цей же склад: мо (море, морква, морозиво). Для мовлення хворого на еферентну моторну афазію характерні контамінації, персеверації, повтори. О. Лурія виділяє другий варіант еферентної моторної афазії, який характеризується вираженим експресивним аграматизмом: хворі опускають дієслова, з труднощами використовують прийменники, флексії іменників. Відмічається «телеграфний стиль», який виникає внаслідок порушення предикативної функції мовлення. Можливий і третій варіант еферентної моторної афазії, для якого характерна крайня інертність у виборі слів, у висловлюванні відмічаються довгі паузи, персеверації, вербальні парафазії, «розтягується» вимова слів. Зовні ці симптоми нагадують амнестичні труднощі. При легших формах кінетичної моторної афазії відмічаються порушення мелодійної сторони мовлення. Мовлення є граматично правильним, але порушується інтонаційне виділення наголошених звуків і складів, логічного наголосу. Розлади розуміння зверненого мовлення також пов'язані із інертністю протікання всіх видів мовленнєвої діяльності. Відмічається порушення «відчуття мови» та предикативної функції внутрішнього мовлення. Виконання простих інструкцій доступне, якщо між словами зроблено достатні паузи. Прискорення темпу мовлення призводить до персеверацій, неможливості виконання завдань, інструкцій. Хворі на еферентну моторну афазію із труднощами розуміють метафори, прислів'я, багатозначні слова, не розрізняють граматично правильно і неправильно побудовані висловлювання. Еферентна моторна афазія характеризується вираженою аграфією: запис слів можливий тільки за умов промовляння по складах. У тяжчих випадках порушується складання слів із необхідних букв розрізної азбуки. На письмі відмічаються персеверації букв із попередніх складів (машина-машишина, молоко-момолоко), пропуски голосних та приголосних ( комната-кмата, вікно-кно). На пізніх етапах відновлення відмічається аграматизм, який проявляється у труднощах поєднання слів у реченнях, змішуванні флексій. Таким чином, симптоматика моторної афазії, і аферентної і еферентної форм, засвідчує наявність первинних порушень у створенні моторної програми, що призводить до порушень усіх видів експресивного мовлення, а також вторинних порушень імпресивного мовлення - розуміння. 45. Визначте зміст роботи профілактики дисграфій у дітей із ЗНМ.(у переліку запитань неправильне питання) Стійкі труднощі, які виникають у дітей із ЗНМ під час опанування навичками читання та письма, привертають серйозну увагу логопедів та психологів.
Отже, профілактика порушень писемного мовлення в дітей із ЗНМ повинна здійснюватися у дошкільний період їхнього розвитку із застосуванням комплексного та системного підходів та з урахуванням етіопатогенезу й структури їхньої мовленнєвої вади. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ З ПРОФІЛАКТИКИ дисграфій у дітей із знм 1. Формування звуковимови, уточнення артикуляції звуків. 2. Розвиток фонематичного слуху, фонематичного аналізу і синтезу слів, фонематичних уявлень. 3. Розширення словникового запасу, збагачення активного словника. 4. Розвиток мислення, пам'яті, слухової і зорової уваги. 5. Формування зв'язного мовлення: необхідно навчити дітей різним видам переказу (докладного, вибіркового, короткому), складанню розповіді по серії картинок, по одній сюжетній картинці, за запропонованим планом, за заданим початком або кінцем і т.д. 6. Удосконалення просторово-часових орієнтувань у собі, на аркуші паперу, розвиток здібностей до запам'ятовування, автоматизації та відтворення серій, що включають кілька різних рухів (тест Озерецкого "Кулак - ребро - долоня"), проби Хеда. 7. Розвиток дрібної моторики рук з використанням масажу і самомасажу пальців, ігор з пальчиками, обведення, штрихування, роботи з ножицями, пластиліном і ін. 8. Розвиток тактильних відчуттів. 9. Розширення "поля зору" дитини. 10. Підготовка до навчання грамоті: знайомство з основними поняттями (речення, слово, склад, буква, звук), складання схем і т.д. Вирішення всіх цих завдань допомагає сформувати базу для оволодіння шкільними знаннями. 46. Розкрийте особливості проведення логопедичної роботи при закритій ринолалії. Ринолалія – порушення тембру голосу та звуковимови, обумовлене анатомо-фізіологічними дефектами мовленнєвого аппарату. У логопедичній літературі традиційно виділяють три форми ринолалії: закриту, відкриту і змішану і за етіологічними показниками кожна з них може бути органічно і функціонально зумовленою. Закрита ринолалія- це порушення фонаційної сторони мовлення. Причини: органічні зміни в носовому просторі або функціональні розлади піднебінно-глоткового змикання, тобто ізолюється носова порожнина від ротової. Логопедична робота з дитиною ринолаліком залежить від форми ринолалії. Але є спільні задачі, які повинен ставити перед собою логопед працюючи з дитиною з такою вадою мовлення: • Нормалізація ротового видиху, тобто відпрацювання подовженого повітряного струменю при вимові усіх звуків мови крім носових • Відпрацювання правильної артикуляції всіх звуків мови • Усунення назального відтінку голосу • Виховання навичок диференціації звуків з метою попередження дефектів звукового аналізу • Нормалізація просодичної сторони мовлення • Автоматизація набутих навичок у вільному мовленнєвому спілкуванні М. Зееман розрізняє два види закритої ринолалии (ринофоніі): передню закриту - при непрохідності носових порожнин і задню закриту - при зменшенні носоглоткової порожнини. Передня закрита ринолалія спостерігається при хронічній гіпертрофії слизової носа, головним чином, задніх нижніх раковин; при поліпах у носовій порожнині; при викривленні перегородки носа і при пухлинах носової порожнини. Задня закрита ринолалия у дітей може бути наслідком аденоїдних розрощень, рідше носоглоткових поліпів, фібром або інших носоглоткових пухлин. Зазвичай за закритої ринолалії спостерігаються лише порушення фонологічні (темброві), а артикулювання залишається збереженим. Функціональна закрита ринолалия спостерігається через розлади піднебінно-глоткового змикання, тобто ізолюється носова порожнина від ротової. При органічній закритій ринолалії насамперед повинні бути усунені причини непрохідності носової порожнини. Як тільки дитина починає правильно дихати носом, зникає і дефект. Якщо ж після усунення непрохідності (наприклад, після аденотомії) ринолалия продовжує проявлятися, вдаються до таких же вправ, як при функціональних порушеннях. При функціональній закритій ринолалії дітей систематично вправляють в проголошенні носових звуків. Проводиться підготовча робота по диференціації ротового і носового вдиху і видиху. Потім статична дихальна гімнастика ускладнюється за рахунок голосових вправ. Корисно застосовувати також динамічну гімнастику, при якій дихальні рухи поєднуються з рухами рук і тулуба. Дітей навчають протяжному проголошенню звуків, так щоб відчувалася сильна вібрація в області крил носа і основи носа. Далі дітей спонукають вимовляти склади па, пе, пу, по, пі таким чином, щоб голосні звучали трохи в ніс. Таким же способом відпрацьовують вимова приголосних у позиції перед носовими звуками (склади типу ам, ом, розум, ан). Після того як дитина навчиться правильно вимовляти ці склади, вводять слова, в яких є носові звуки. Потрібно, щоб він вимовляв їх перебільшено голосно і протяжно з сильним носовим резонансом. Кінцевими є вправи на гучне коротке і тривале проголошення голосних звуків. Крім того, використовуються вокальні вправи. Ефективність логопедичної роботи з усунення ринолалии залежить від стану носоглотки і від віку дитини. Важливим чинником є і здатність дитини розрізняти назальний тембр голосу від нормального. На початковому етапі занять рекомендуються дихальні вправи, мета яких полягає в диференціації носового і ротового вдиху і видиху. Це досягається спочатку вправами з дуттям, а потім чергуванням короткого і тривалого носового видиху. Одночасно здійснюється активізація м'язів м'якого піднебіння і задньої стінки глотки. Наступним етапом є робота над диференціацією ротового і носового видихів. Це готує можливість постановки та автоматизації назальних звуків. Після цього назальні звуки закріплюються в словах. Їх необхідно вимовляти посилено і протяжно, з сильним носовим резонансом. Заключним етапом є робота над звучністю голосних звуків і над протиставленням звуків за ознакою назальний-неназальні (л, б - м; д - і). |