історіяУКРКУЛЬТMetodichka_Kravchenko. Протокол Голова вченої ради, ректор Академік Андрущенко В. П. Методичний посібник
Скачать 0.61 Mb.
|
ЗДОБУТКИ І ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ У СФЕРІ КУЛЬТУРИЗМІНИ УМОВ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ 19 лютого 1992 р. Верховна Рада України схвалила "Основи законодавства про культуру", в якому культура розглядається як один із головних чинників: а) національного відродження; б) подолання соціально-економічної та політичної кризи; в) збереження національної самобутності українців і національних меншин, що населяють Україну.
1. Плюралізм, що гарантує кожній людині або соціально-політичній групі вибір ідеології; забезпечує гарантію прав людини; забезпечує свободу людини в духовному розвитку, сприяє задоволенню власних культурних потреб. 2. Повернення народові історичної правди. 3. Активізація культурно-національних товариств. 4. Утвердження державного статусу української мови. Вересень 1991 р. У Києві відбувся форум інтелігенції України, який поставив завдання перед інтелігенцією брати участь у державотворчому процесі. Листопад 1991 р. В Одесі відбувся перший всеукраїнський міжнаціональний конгрес із проблем духовного відродження народів, які живуть в Україні. Лютий 1992 р. — на нараді глав держав СНД у Мінську підписано угоду про повернення в Україну її культурних та історичних цінностей. В Україні створено урядову Комісію з питань повернення культурних цінностей. На сьогодні є вже деякі успіхи: 1. З Чехії в Україну передано архів Олександра Олеся та Олега Ольжича. 2. До відділу рукописів Львівської національної бібліотеки ім. В. Стефаника надійшли рукописи Б. Антоновича. 3. У 1994 р. з ФРН передано колекцію з 82 предметів (мідного віку, трипільського і скіфського періодів), що були вивезені з України. 4. На жаль, не повертаються цінності, вивезені до Росії, які в основному знаходяться в музеях Москви і Санкт-Петербурга. Верховна Рада України схвалила важливі Закони України: "Про бібліотеки", "Про музеї". Нині діє Український центр культурних досліджень, Інститут пам'ятко-охоронних досліджень та Національний науково-реставраційний центр.
1 За умов економічної кризи зменшуються можливості державної допомоги культурі, бракує фінансування. 2 Культура потрапила в жорсткі лещата фінансової залежності. Зростає комерціалізація культури. 4 Діячі освіти, науки, культури залишаються однією з найменш соціально захищених суспільних верств. 5 Часто зі зміною назви навчального закладу його зміст не змінюється.
Освіта в Україні є світською, релігійні дисципліни в державних освітніх закладах не викладаються. Конституція У країни гарантує кожному громадянину право на освіту. Держава створює систему доступної та безоплатної дошкільної, повної загальної, професійно-технічної та вищої освіти, а також систему підвищення кваліфікації та перепідготовки. Діяльність установ освіти, здобуття освіти в нашій країні регулюються: 1 Законом України "Про освіту" (1991 р.). 2 Програмою "Освіта (Україна XXI століття)" (1993 р.). 3 Законом України "Про загальну середню освіту" (1999 р. ) Згідно із Законом України "Про освіту" освіта має бути: • доступною, • гуманною, • незалежною від політичних партій; • незалежною від громадянських і релігійних організацій, • забезпечувати рівні можливості для всіх людей; • забезпечувати зв'язок з національною культурою і традиціями, відповідати світовому рівневі. Система освіти в Україні криє в собі: • дошкільні заклади; • загальноосвітню школу, яку поділяють на: • першого ступеня (початкову, 1 — 4 класи); • другого ступеня (5 — 9 класи); • третього ступеня (10 — 11 класи); • професійну освіту; • вищу освіту (вирізняють чотири рівні залежно від кваліфікації випускників). Вищу освіту здобувають у технікумах, коледжах, інститутах, академіях, університетах. Здійснюється перехід на ступеневе підготування: • кваліфікований робітник; • молодий спеціаліст; • бакалавр; • спеціаліст; • магістр. Головною ланкою середньої освіти є школи різних типів: • загальноосвітні школи; • гімназії; • ліцеї; • школи з поглибленням вивченням окремих предметів; • школи-інтернати: • для дітей, які залишилися без піклування батьків; • спеціальні інтернати для хворих дітей та дітей-інвалідів. Поряд із державними формами освіти набули поширення вищі навчальні заклади з оплатою навчання приватними особами та підприємствами. На початку 90-х рр. було запроваджено систему державного, ліцензування (надання дозволу на освітню діяльність) та акредитації (визначення професійного рівня діяльності вишів).
У законі вказується, що загальна середня освіта спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості через навчання й виховання, які ґрунтуються на принципах: науковості; полікультурності; світського характеру освіти; системності; єдності навчання й виховання; на загальнолюдських цінностях. На засадах гуманізму; демократія громадянської свідомості; взаємоповаги між націями і народами; в інтересах людини, родини, суспільства, держави. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ 1. Виховання громадянина України. 2. Формування особистості учня, розвиток його здібностей та обдарувань, наукового світогляду. 3. Виховання в учнів поваги до Конституції України, державних символів України, прав і свобод людини і громадянина, почуття власної гідності, відповідальності перед законом за свої дії, свідомого ставлення до обов'язків людини і громадянина. 4. Реалізація права учнів на вільне формування політичних і світоглядних переконань. 5. Виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій, звичаїв, державної української мови, національних цінностей українського народу та інших народів і націй. 6. Виховання свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших громадян як найвищої соціальної цінності. Згідно з Законом загальноосвітні навчальні заклади можуть бути державної, комунальної та приватної форм власності. Установлено термін навчання для здобуття повної загальної середньої освіти у загальноосвітніх навчальних закладах І — III ступенів: 12 років. З 1 вересня 2001 р. наповнюваність класів не повинна перевищувати 30 учнів. У загальноосвітніх навчальних закладах забороняється утворення і діяльність організаційних структур політичних партій, а також релігійних організацій і воєнізованих формувань. |