історіяУКРКУЛЬТMetodichka_Kravchenko. Протокол Голова вченої ради, ректор Академік Андрущенко В. П. Методичний посібник
Скачать 0.61 Mb.
|
НАУКАНаціональна академія України — провідний науковий центр. На початку 90-х рр. чисельність науковців становила 220 тис. В умовах незалежності України створено нові наукові та науково-дослідні організації: 1. Інститут української мови. 2. Інститут сходознавства. 3. Інститут української археографії імені М. Грушевського. 4. Інститут світової економіки і міжнародних відносин та ін. У лютому 1992 р. створено Вищу атестаційну комісію України (ВАК). За 5 років існування ВАК України присуджено наукові ступені більш як 13 тис. осіб, у тому числі більш як 2600 докторам наук. Хиби у розвитку науки: 1. Пріоритет прикладних досліджень на шкоду фундаментальним. 2. Понад 90% технологічних розробок не впроваджується у виробництво. 3. Недостатня матеріально-технічна база науки, низька технічна оснащеність наукових лабораторій. 4. Відставання від Заходу в рівні наукових розробок. 5. Багато наукових установ припинили свої дослідження за браком фінансування. 6. Українські вчені від'їжджають до інших держав, понад 20% науковців перейшли до комерційних структур. 7. Окремі інститути за останні роки втратили 50 — 60% свого кадрового потенціалу. 8. Втрата професіоналізму частиною наукових співробітників. через відсутність здорового суперництва, творчих дискусій, чесного і відкритого обміну думками. 9. Зменшилася кількість наукових шкіл і напрямів. 10. Зниження життєвого рівня і соціальна незахищеність науковців.
Утверджується плюралізм, що передбачає відмову від єдиного підходу в поцінуванні дійсності. Напередодні дня народження Т. Г. Шевченка щорічно указом Президента присуджується Державна премія ім. Т. Г. Шевченка письменникам України. Першими лауреатами Шевченківської премії незалежної України стали Іван Багряний, автор широкомасштабного твору про злочини тоталітаризму "Сад Гетсиманський", Павло Мовчан, М. Колесник, літературознавець М. Жулинський, поет Петро Скунць за збірку поезій "Спитай себе". В літературу влився гурт молодих майстрів. "Паростками нового" назвав Олесь Гончар появу на літературному просторі України часопису "Тернопіль", журналів "Борисфен" на Дніпропетровщині, "Степ" на Кіровоградщині, "Холодний Яр" у Черкасах, "Хортиця" в Запоріжжі. ЛІНА КОСТЕНКО (нар. 1930 р.) Впевненим поступом ввійшла Ліна Костенко в поезію "шістдесятників", її ім'я стало поруч таких поетів, як М. Вінграновський, В. Симоненко, І. Драч та ін. Видатна українська поетеса Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 р. в м.Ржищів на Київщині в учительській сім'ї. Родина Костенків зазнала суворих переслідувань в роки сталінщини. Батько був репресований, десять років поневірявся в жахливих концтаборах. У 1952 р. вступила до Московського літературного університету ім. Горького, якого закінчила у 1956 р. Ще з дитинства Ліна почала писати. Поезія стала її життям, її долею. Перша збірка "Промінь землі" була опублікована в 1957 р., друга, "Вітрила", — в 1958 р. і третя, "Мандрівки серця", — в 1961 р. Ліна Костенко — глибоко українська поетеса. Її творам притаманні простота, чіткість, виваженість написаного. Письменниця ставить гострі проблеми буття: про роль митця в суспільстві, про мистецтво і його значення в житті кожної людини, про історичну пам'ять народу, філософське осмислення життя. Використавши літописні та історичні матеріали, авторка створила героїчні образи українських патріотів, оборонців рідного краю. У романі "Маруся Чурай", який побачив світ 1979 р., Ліна Костенко зобразила життя міст і сіл періоду Національно-визвольної війни українського народу під проводом Б.Хмельницького, відтворила їхню боротьбу за визволення і повернення втраченої державності. Літературна критика назвала цей роман енциклопедією духовного життя України XVII ст. Образ талановитої дівчини, обдарованої чарівним голосом співачки Марусі Чурай хвилює всіх. Ліна Костенко показує драму окремої особистості, а висвітлює трагедію всього народу. Роман не залишає нас байдужими ні до долі героїв, ні до руїн, спричинених війнами, ні до багатостраждальної рідної землі. На історичних прикладах він учить нас мужності, мудрості, любові до Вітчизни, пробуджує почуття національної гідності, закликає нас любити свій край, не бути байдужими до історії Батьківщини. У романі звеличено події далекої історії, але актуальні вони зараз, бо дають зрозуміти нам, що наше особисте життя тісно пов'язане з долею всієї України. У 1987 р. Ліні Костенко за історичний роман у віршах "Маруся Чурай" і збірку поезій "Неповторність" було присуджено Державну премію УРСР імені Т. Г. Шевченка. У 1993 р. в "Літературній Україні" було надруковано сатиричні віршовані мініатюри, в якій автор засуджує і нашу бездуховність, і нищення природи, й вади нашого життя. Ліна Костенко — взірець громадянської мужності, правди, неповторності. Вона вірить у майбутнє свого народу.
У 90-х рр. започатковано кілька фестивалів і конкурсів: • оперного мистецтва; • органної та фортепіанної музики; • піаністів; • скрипалів. Заслуженою популярністю користуються такі фестивалі: 1. "Червона Рута". 2. "Пісенний вернісаж". 3. "Зірки світового балету". 4. "Чумацький шлях". 5. "Усі ми діти твої, Україно". 6. "Пісня року". У 1992 р. створено Всеукраїнську музичну спілку. Щорічно проводяться свята-конкурси: "Сорочинський ярмарок" та ін. Відбулися міжнародні фестивалі: українського фольклору "Берегиня"; авторської пісні "Золоті Ворота". У 1991 р. у Львові на базі Львівського державного театру опери і балету ім. І. Франка започатковано проведення раз на три роки міжнародного конкурсу співаків ім. Соломії Крушельницької. Нові пісні слухачам дарують Таїсія Повалій, Ірина Білик, Олександр Пономарьов, Віктор Павлік та ін. Лауреатами Шевченківської премії стали В. Івасюк та Н. Яремчук (посмертно), В. Зінкевич, Т. Петриненко, всесвітньо відомий оперний співак Анатолій Солов'яненко (ще за життя).
В Україні працюють режисери С. Данченко, І. Борис, С. Мойсеєв, В. Петров, Б. Шарварко та ін. Всесвітньо відомі імена заслужених артистів України Інни Дорофеєвої та Вадима Пискарьова. За умов демократизації суспільства поряд зі старими виникло багато молодих театрів. Ось деякі з них: 1. Київський театр на Подолі. 2. Київський театр на лівому березі. 3. Молодіжний театр у Запоріжжі. 4. Львівський театр "Не журись". Зняття цензурних обмежень сприяло появі нових вистав. Значно зросли обсяги культурного обміну з іншими державами, насамперед із тими, де є українська діаспора. Негативні тенденції. Значно скоротилося фінансування театральних колективів. Понад 30 культурно-освітніх приміщень вимагає ремонту та реставрації, а коштів на це немає. (Одеський театр опери та балету. Запорізький музично-драматичний театр, Київський театр ім. Франка та ін.). КІНО 21 серпня 1991 р. Постанова Кабінету Міністрів України про створення Державного фонду української кінематографії. Листопад 1991 р. У Києві й Чернівцях відбувся перший всеукраїнський кінофестиваль, присвячений пам'яті І. Миколайчука, де демонструвалося 20 ігрових і понад два десятки документальних, науково-популярних фільмів. Серед них: "Танго смерті" О. Муравйова; "Кому вгору — кому вниз" С. Клименка; Хиби: 1. Тяжке становище у становленні національної преси і книговидавничої справи у зв'язку з економічною кризою в Україні, та надмірними податками. 2. Відсутність власної паперової промисловості. 3. Зменшилися тиражі видань української періодики. 4. Зараз в Україні видається 3,1% книжок українською мовою, вся решта — російські. 5. У 1998 р. на кожного жителя України видавалося лише 2 книжки українською мовою, тобто в 3 рази менше, ніж 10 років тому. 6. Відсутня належна підтримка вітчизняних видавництв із боку держави, що призвело до перенасичення ринку російськомовними виданнями, зокрема художньої літератури. "Козаки йдуть" С. Омельчука; "Ізгой" В. Савельєва. Головним призом відзначено фільм "Голод — 33", що його створив на студії ім. О.Довженка режисер О. Янчук. Почали створюватися багатосерійні фільми за творами українських класиків: "Сад Гетсиманський" за мотивами творів І. Багряного; "Пастка" І.Франка; "Царівна" О. Кобилянськоі". На 36-му міжнародному кінофестивалі в Сан-Ремо українському фільмові "Ізгой" В. Савельєва присуджено Гран-прі. На кінофестивалі в Угорщині (1994 р.) з 10 призів чотирма відзначено українські кінострічки: "Кордон на замку" (режисер С. Лисенко); "Хроніка повстання у Варшавському гетто" Й. Дулевськоі; "Портрет, пейзаж, натюрморт" С. Бусовського; "Спілка одноногих" О.Столярова. На Берлінському міжнародному кінофестивалі восени 1996 р. було представлено 8 українських фільмів. Хиби:
Липень 1994 р. Указ Президента України про створення фонду сприяння мистецтву. Протягом кількох десятиліть замовчувалася творчість Г. Синиці, який є одним із засновників нового напряму в монументальному живописі, що дістав назву "Українська національна колористична школа". 1991 р. Твори Г. Синиці останнього періоду удостоєні Державної премії ім.Т.Г.Шевченка. 1997 р. Лауреатами Шевченківської премії стали відомий в Україні та світі художник Іван Марчук за цикл картин "Шевченкіана", "Голос моєї душі" та художниця Людмила Семакіна за цикл робіт "Високий замок". У 1993 році було створено Центр Сучасного Мистецтва при Національному Університеті "Києво-Могилянська Академія" як частину міжнародної мережі ЦСМС з метою стимулювати художнє середовище, надаючи можливість художникам, мистецьким організаціям та професіоналам у сфері мистецтва створювати проекти, брати участь у виставках сучасного мистецтва, отримувати інформацію та налагоджувати локальні й міжнародні контакти. Центр Сучасного Мистецтва розташовано в історичній будівлі XVII століття, яка належала монастирському братству, а зараз є частиною Університету "Києво-Могилянська Академія", що на Подолі, в старій частині Києва. У 2006 році у Києві відкривається найбільший центр сучасного мистецтва в СНД «PinchukArtCentre». Три поверхи старого будинку в Бесарабському кварталі були радикально перебудовані по унікальному проекту одного з найвідоміших європейських архітекторів Філіпа Чиамбарети (Франція). У 2007 році починає функціонувати культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал». «МА» працює не на повну потужність, у зв’язку з тим, що комплекс ще кілька років перебуватиме в стані реконструкції та будівництва. Дотепер «закрита зона» в історичному центрі Києва відкривається для мистецького експерименту, діалогу, пошуку та творчості.
З 639 олімпійських медалей, завойованих радянськими спортсменами в колишньому СРСР, на рахунку українських спортсменів — 444, в тому числі 196 золотих. 22 грудня 1990 р. створено Національний олімпійський комітет, що його очолив В.Борзов. 9 березня 1992 р. Міжнародний олімпійський комітет офіційно визнав Національний олімпійський комітет України. З 1992 р. спортсмени України беруть участь в усіх міжнародних змаганнях. На "Універсіаді-93" в американському м. Буффало команда України посіла 9-те місце, значно випередивши команду Росії. 29 березня 1993 р. Верховна Рада ухвалила Закон України "Про фізичну культуру і спорт". У 1994 р. прийнято "Програму розвитку фізичної культури і спорту". Вперше окремою командою Україна виступила 1994 р. на зимовій Олімпіаді в норвезькому місті Ліллегаммері. До складу команди входило майже 40 спортсменів. Вони завоювали 1 золоту, 1 бронзову медаль і 12-те місце в командному заліку. Починаючи з 1992 р., українські спортсмени взяли участь у майже 1000 офіційних змаганнях. У 1996 р. українські спортсмени брали участь у літній Олімпіаді в Атланті. Команда України посіла 8-ме місце. Героями Олімпіади стали гімнастки Лілія Подкопаєва, Катерина Серебрянська, борець Тимур Таймазов, легкоатлетка Інеса Кравець, боксер Володимир Кличко. Брати-боксери Кличко, футболісти Андрій Шевченко, Олег Лужний, Сергій Ребров яскраво виступають в інших країнах у професійному спорті. Чемпіон Олімпійських ігор в Сеулі (1988 р.), гравець київського “Будівельника” Олександр Волков брав участь у першості НБА, успішно грав там декілька сезонів. Він очолює баскетбольний клуб "Київ". Далеко за межами України відомі сьогодні імена наших славлених боксерів - братів Віталія і Володимира Кличків. Їх спортивні здобутки є прикладом для нашої молоді й найкращою візитною карткою українського спорту в світі. Цікаво знати, що брати Клички успішно підкоряють не лише спортивні, але й наукові вершини. Нещодавно вони обидва захистили кандидатські дисертації.
1. Створюються нові газети та журнали. 2. Побачили світ раніше недоступні українському читачеві видання української еміграції — твори І. Багряного, В. Барки, О Теліги, О. Олеся, О. Ольжича, С. Гординського та ін. 3. Знову почали виходити такі колись відомі журнали, як "Київська старовина", "Літературно-науковий вісник". 4. Практично в кожному обласному центрі з'явилися нові видавництва. 5. Свої книжки, збірники, альманахи, періодику розпочали видавати усі академічні інститути. 6. Спростилася процедура реєстрації періодичних видань — газет і журналів, було ліквідовано жорстку цензуру. 7. Зросла кількість видавництв, особливо приватних. 8. Значно зросла кількість наукових, фахових видань. Теми доповідей та рефератів:
Питання, що виносяться на самостійне опрацювання:
ІV. Рекомендована література: Основна:
|