59.Приклад — виховний метод великої сили. Приклад дає конкретні зразки для наслідування і тим самим активно формує свідомість, почуття, переконання, активізує діяльність. У процесі виховання використовуються різні приклади: батьків, вихователів, друзів, видатних людей (вчених, письменників, громадських діячів та ін.), героїв книг, фільмів.Психологічною основою прикладу слугує наслідування. Завдяки йому люди оволодівають соціальним моральним досвідом.
У процесі наслідування психологи виділяють три етапи:
1) безпосереднє сприймання конкретного образу іншої людини,
2) формування бажання діяти за зразком,
3) синтез самостійних і наслідувальних дій, що виявляється у пристосуванні до поведінки кумира.
Процес на слідування є складним і неоднозначним, провідну роль у ньому відіграють досвід, інтелект, властивості особистості, життєві ситуації. Важливою умовою є організація середовища, в якому дитина живе і розвивається. Як особливо важливий виховний феномен, він впливає своєю наочністю і конкретністю. Чим доступніший та зрозуміліший учневі приклад, тим сильніше впливає він на свідомість учня.Це вимагає знання та врахування вікових й індивідуальних особливостей учнів. Досвідчені педагоги, розкриваючи приклад для наслідування, зосереджуються не лише на його позитивних якостях, не тільки стимулюють захоплення ним, бажання наслідувати його, але й підводять учнів до роздумів, що сталося б, якби людина виявила протилежні риси, або якби у тій ситуації опинився її моральний антипод.
Негативні приклади використовують при правовому, антиалкогольному вихованні, щоб показати недоцільність наслідування цих явищ.
Виділяють:
-громадський осуд,
-розвінчання негативного,
-протиставлення аморальним вчинкам високоморальної поведінки,
-розкриття на конкретних прикладах наслідків аморальної й асоціальної поведінки,
-організація на боротьбу з виявами морального зла.
Метод прикладу передбачає демонстрування взірця для наслідування. При застосуванні його необхідно враховувати: специфіку наслідування прикладу різними віковими групами; етапність наслідування (на першому етапі внаслідок сприймання конкретного прикладу виникає суб'єктивний образ його, бажання наслідувати, на другому — діє зв'язок між прикладом для наслідування і поведінкою вихованця, на третьому — здійснюється синтез наслідувальних та самостійних дій і вчинків); джерела для наслідування (товариші, батьки, вчителі, літературні герої тощо); використання негативного прикладу у вихованні.Гагарін,Хмельниціький, Мазепа-патріотичне виховання. 60. Методи стимулювання діяльності та поведінки учнів.А.С Макаренко про умови їх ефективного застосування.Методи: метод перспективних ліній, змагання, заохочення, покарання.
Гра — один із видів діяльності дитини, що полягає у відтворенні дій дорослих і стосунків між ними.
-Види ігор визначають на основі різнопланової діяльності дітей:
-ігри-дозвілля (ігри за власним бажанням),
-ігри педагогічні (організовані з метою вирішення навчально-виховних завдань).
Групи:
1. Ігри творчі: сюжетно-рольові, конструкторські, драматизації з вільним розвитком сюжету, ігри-жарти, ігри-розиграші.
2. Ігри за визначеними правилами: рухові, хороводні, спортивно-змагальні, настільні
Змагання — природна схильність дітей до здорового суперництва й самоутвердження в колективі. Змагання супроводжують позитивні та негативні емоційні реакції: захоплення, радість з приводу успіхів, скептицизм, байдужість, заздрість тощо. Тому слід враховувати позитивні (спосіб згуртування колективу, розвиток моральної мотивації діяльності) і негативні впливи (відсутність боротьби за досягнення спільного успіху, взаємодопомоги та співробітництва, що зумовлює розлад у колективі). Футбол, олімпіади(внутрішньошкільні)
Заохочення — схвалення позитивних дій і вчинків з метою спонукання вихованців до їх повторення.
Покарання — осуд нєдостойних дій та вчинків з метою їх припинення, запобігання у майбутньому. Покарання, як і заохочення, слід використовувати тільки як виховний засіб. Воно має викликати в учнів почуття сорому і провини, намір не повторювати подібного.
Види покарань:
-покарання-вправляння (наприклад, погане виконання обов'язків чергового у класі карається додатковим чергуванням);
-покарання-обмеження (обмеження щодо отримання певних благ: можливості поїхати на екскурсію, тимчасова заборона відвідування спортивної секції);
-покарання-осуд (попередження, догана з визначенням певних строків на виправлення);
-покарання-умовність (наприклад, учня залишають на певний час у кабінеті директора для обдумування свого вчинку);
-покарання-зміна ставлення (більш суворий тон вчителя під час аналізу вчинку, суворий погляд).
Покарання має бути гуманним, таким, що не ображає людську гідність, ґрунтуватися на добродушності педагога і повазі до особистості дитини. Воно повинне викликати в учня переживання, почуття провини, докори совісті, прагнення змінити поведінку, підвищувати його відповідальність за власну поведінку, зміцнювати дисциплінованість, розвивати несприйняття негативного, здатність протистояти негідним бажанням. |
Скачать 0.52 Mb.