Розділ 1 Педагогіка
 Скачать 0.52 Mb.
|
|
Тематичне оцінювання — це визначення рівня навчальних досягнень учнів з певної теми (частини теми, групи тем) або з певного виду навчальної діяльності вимог навчальних програми та критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів з того чи іншого предмету. Тематичне оцінювання має враховувати всі види навчальної діяльності учнів, передбачені навчальними програмами (практичні, контрольні, самостійні, лабораторні роботи, твори тощо), про які обов'язково інформує вчитель перед вивченням теми. Тематична оцінка виставляється з їх урахуванням. Тематична оцінка не підлягає коригуванню. Результати перевірки робочих зошитів враховуються при виставленні тематичної або семестрової оцінки (в залежності від специфіки предмета). Якщо учень з будь-яких причин не виконав необхідний обсяг роботи з предмету, він вважається неатестованим з даної теми. Семестрове оцінювання — форма контролю рівня навчальних досягнень учнів за результатами семестру.Семестрова оцінка виставляється на основі тематичних оцінок. Учні мають право коригувати семестрову оцінку. У таких випадках учні, батьки (особи які їх замінюють) звертаються до директора із заявою на проведення повторного оцінювання. Коригування семестрової оцінки відбувається, як правило, не пізніше 10-ти днів після виставлення семестрової оцінки, лише один раз. Річне оцінювання — форма контролю рівня навчальних досягнень учнів за результатами навчального року. Річна оцінка виставляється на основі семестрових (скоригованих семестрових) оцінок. Річна оцінка корегуванню не підлягає. 36. Компетентність — це здатність, яка базується на знаннях, досвіді, цінностях, отриманих завдяки навчанню. Компетентність є кінцевим результатом навчання, мета якого полягає у формуванні й розвитку особистості учня, розкритті його здібностей і талантів. Формування компетентностей учнів зумовлене реалізацією не тільки відповідного оновлення змісту освіти, але й адекватних методів та технологій навчання. основні задачі, які підлягають реалізації:
Ці задачі, як видно, певною мірою співзвучні до переліку завдань основних груп компетентностей. Державний стандарт базової й повної середньої освіти, Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у .системі загальної середньої освіти на підставі міжнародних і національних досліджень в Україні визначають такі ключові компетентності: • соціальні (характеризують уміння людини повноцінно жити в суспільстві): брати на себе відповідальність, приймати рішення, робити вибір, безконфліктно виходити з життєвих ситуацій; • загальнокультурні (комунікативні): уміння спілкуватися усно й письмово рідною й іноземною мовами, оволодівати досягненнями культури, з розумінням і повагою ставитися до людей інших національностей, релігій, мов, рас, культур, політичних поглядів і соціального стану; • інформаційні: уміння одержувати, осмислювати, обробляти й використовувати інформацію з різних джерел; • саморозвитку й самоосвіти: потреба й готовність постійно вчитися протягом усього життя; опановувати вміннями й навичка ми самоаналізу, самоконтролю й самооцінки; • здоров'язберігаючі: готовність дотримуватися здорового образу життя у фізичній, соціальній, психічній і духовній сферах. Можливості продуктивного навчання доцільно співвіднести зі специфікою кожної окремої групи компетентностей Розділ 3 37. Процес виховання - створення базису формування особистісної культури, с-ми ціннісних ставлень до світу та самого себе, забезпечення співробітництва вихователя та вихованця , спрямованих на засвоєння вироблених людством культурних цінностей. Структурні компоненти процесу виховання: (Засоби, Результати, Закономірності) Метою виховання є становлення громадянина України, патріота своєї країни, готового розбудовувати її як суверенну, незалежну , соціальну державу, здатного виявляти національну гідність, знати свої обов’язки і права, сприяти громадському миру та злагоді в суспільстві, успішно само реалізуватися в соціумі як громадянин, сім’янин, професіонал, носій культури. Завдання: 1.Забезпечення сприятливих умов для самореалізації ос-ті відповідно до її інтересів. 2. Реалізація ідивід. підходу до ос-ті 3.Сприяння набуттю дітьми соціального досвіду,успадкування ними духовних надбань укр. народу 4.Фомування мовної к-ри, оволодіння і вживання укр. мови 5.Забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, піклування про менших 6.В-ння правової к-ри, поваги до Конституції України, законів. 7.Культивування кращих рис укр. ментальності. 8.Формування почуття господаря 9.Охорона і зміцнення фізичного, психічного та духовного здоров’я 10.Розвиток естетичних потреб і почуттів 11.Формування екологічної к-ри 12.Спонукання зростаючої ос-ті до протидії проявам аморальності та правопорушень. Структура процесу виховання(змістова): оволодіння знаннями, нормами, правилами поведінки; становлення почуттів, переконань(стрижень поведінки особистості); становлення умінь і звичок поведінки 38.Процес в-ння який досягає найвищого рівня, викликає самовиховання – активізація особистістю власних зусиль, спрямованих на зміну та удосконалення моральної свідомості. Самовиховання потребує стимулу – поваги до себе. За Сухомлинським можливе лише коли душа чутлива до людських засобів впливу доброго слова. Педагогічне керівництво самовиховання – відносини між педагогом та учнем.Виховний процес супроводжується і перевихованням – переборення, ліквідація тих рис і властивостей особистостей, які породжуються унаслідок негативних контактів з тими або іншими явищами в соціальному середовищі.Процес в-ння - створення базису формування особистісної культури, с-ми ціннісних ставлень до світу та самого себе, забезпечення співробітництва вихователя та вихованця , спрямованих на засвоєння вироблених людством культурних цінностей. Процес виховання, який досягає найвищого рівня, викликає процес самовиховання – активізація особистістю власних зусиль спрямованих на зміну та удосконалення моральної свідомості. Самовиховання потребує стимулу – поваги до себе. За Сухомлинським – можливе лише тоді коли душа чутлива до людських засобів впливу доброго слова. Пед керівництво самовиховання- відносини між учителем та учнем. Виховний процес супроводжується і перевихованням – переборення, ліквідація тих рис і властивостей особистості, які породжуються внаслідок негативних контактів з тими або іншими явищами в соц.середовищі. 39. Рушійні сили.Суперечності між зовнішніми вимогами і поведінкою самого учня;Суперечності між позицією вихованця і його прагненням до самостійності;Суперечності між домаганнями школяра і можливостями їх задоволення .Джерелом розвитку людини як особистості є суперечність між потребами і способами їх задоволення. Розрізняють зовнішні та внутрішні суперечності. Закономірності процесу виховання: 1.Зумовленість в-ння часом або історією, суспільними потребами та умовами 2.Зв'язок виховного процесу із властивостями народу 3.Взаємозв’язок процесів в-ння, навчання і освіти 4.Визначальна роль діяльності і спілкування 5.Залежність в-ння від вікових,індивідуальних особливостей в-ння 6.Взаємозв’язок особистості і колективу у виховному процесі. 40. Основними принципами виховання є: 1.принцип національної спрямованості виховання, який передбачає формування у дітей та учнівської молоді національної самосвідомості, любові до рідної землі, свого народу; 2.принцип культуровідповідності. Виховання здійснюється як культуротворчий процес, спрямований на формування базової культури особистості; 3.принцип гуманізації виховного процесу - вихователь зосереджує увагу на дитині як вищій цінності, враховує її вікові та індивідуальні особливості і можливості; 4.принцип суб'єкт-суб'єктної взаємодії передбачає, що учасники виховного процесу виступають рівноправними партнерами у процесі спілкування, беруть до уваги точку зору один одного, визнають право на її відмінність від власної, узгоджують свої позиції. 5.принцип цілісності означає, що виховання організовується як системний педагогічний процес, спрямований на гармонійний та різнобічний розвиток особистості, на формування в неї цілісної картини світу 6. акмеологічний принцип потребує від вихователя орієнтації виховного процесу на найвищі морально-духовні досягнення й потенційні можливості вихованця. 7.принцип особистісної орієнтації . Педагог культивує у зростаючої особистості почуттясамоцінності, впевненості у собі, визнає її право на вільний розвиток та реалізацію своїх здібностей 8. принцип життєвої смислотворчої самодіяльності передбачає становлення особистості як творця і проектувальника свого життя, який уміє приймати самостійні. 9. принцип полікультурності - формування у дітей відкритості, толерантного ставлення до відмінних від національних ідей, цінностей, до культури, мистецтва, вірування інших народів; 10.принцип технологізації передбачає послідовні науково-обґрунтовані дії педагога у виховному процесі та відповідно організовані ним дії вихованців, підпорядковані досягненню системи виховних цілей. 11.принцип соціальної відповідності обумовлює необхідність узгодженості змісту і методів виховання реальній соціальній ситуації, в якій організовується виховний процес. 12.принцип превентивності вимагає, щоб виховні впливи держави, враховуючи інтереси особистості та суспільства, спрямовувалися на профілактику негативних проявів поведінки дітей та учнівської молоді, на допомогу та їх захист, вироблення імунітету до негативних впливів соціального середовища. Указані принципи складають певну систему, вони є важливою складовою і взаємопов'язані з іншими. Їх органічне поєднання виступає запорукою ефективності виховного процесу. 41. Сучасний зміст виховання в Україні складає система загальнокультурних і національних цінностей та відповідна сукупність соціально значущих якостей особистості,що характеризують її ставлення до суспільства і держави, інших людей, самої себе, праці, природи, мистецтва, самої себе, людей. Цей процес передбачає поєднання інтересів суспільства, держави, нації. Можна визначити такі пріоритетні напрямки в-ння: - Патріотичне(виховання патріотичних почуттів, вироблення ідеалів служіння народу, готовності трудитися в ім’я держави: 1. Виховання громадянини-патріота , розуміння громадянських обов’язків, любов до землі, народу. 2. формування мовної культури 3.формування соціальної к-ри. ) - Правове(виховання правової к-ри, держ. Символів, знання і дотримання законів.) - Моральне(виховна д-ть, що має на меті в-ння стійких моральних якостей, потреб, відчуттів, на основі засвоєння норм і принципів моралі Завдання: 1. Прищеплення і розвиток моральних почуттів 2. Опанування духовної к-ри людства, нації 3. Наслідування кращих зразків свого народу 4 . утвердження предметів вселюдської моралі 5 культивування найкращих рис національної ментальності.) - Художньо-естетичне(це виховна д-ть, спрямована на виховання естетичних почуттів, смаків, художніх здібностей особистості та розвиток здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах д-ті л-ни.) - Трудове (процес залучення школярів до різноманітних видів суспільно корисної праці, підготовки до життя, бережливе ставлення.) - Екологічне(систематична педагогічна д-ть, спрямована на розвиток в учнів екологічної к-ри)- Фізичне(с-ма соц.-педагог. Засобів, спрямованих на зміцнення здоров’я та загартування організму, фізичних можливостей л-ни) Диспут:Тема:Щоб я змінив у житті свого народу. План. 1. розкриття змісту проблеми 2.висловлення думок. 3. підведення підсумків.(вільне висловлювання думок, учні не нав’язують один одному думки, вчитель не протиставляє свою думку) 42. Моральне виховання - виховна д-ть, що має на меті в-ння стійких моральних якостей, потреб, відчуттів, на основі засвоєння норм і принципів моралі. Завдання: 1. Прищеплення і розвиток моральних почуттів 2. Опанування духовної к-ри людства, нації 3. Наслідування кращих зразків свого народу 4 . утвердження предметів вселюдської моралі 5 культивування найкращих рис національної ментальності Бесіда.Тема:ввічлива людина Мета: виховна – виховувати почуття відповідальності за свої вчинки, підвищити рівень виховуваності навчальна – впроваджувати елементи естетичного виховання культури спілкування розвиваюча-розширити знання учнів з ввічливості, культура мовлення,культура поведінки. Етапи: 1.вибір мети 2.планування виховного заходу 3.організація діяльності учнів 4.проведення заходу 5.підведення підсумків 43.Фізичне виховання - с-ма соц.-педагог. засобів, спрямованих на зміцнення здоров’я та загартування організму, фізичних можливостей л-ни. Ціннісне ставлення до свого фізичного "Я" характеризує вміння особистості позитивно оцінювати свою зовнішність, тілобудову,поставу, розвиток рухових здібностей, фізичну витривалість, високу працездатність,здоровий спосіб життя, активний відпочинок, вольові риси особистості. Основним завданням виховання учнів є формування у них уявлень про здоров'я,здоровий спосіб життя, руховий режим, корисні звички, особисту гігієну, правильну поставу, загартування, регулярні заняття фізичними вправами, фізичні навантаження, розвиток фізичних якостей.Основними завданнями виховання учнів середнього шкільного віку є формування свідомого ставлення до власного здоров'я та здорового способу життя, розвиток зібраності, фізичної готовності до навчання, володіння рухами, задоволення особистою фізичною підготовленістю, вміння цікаво проводити вільний час; формування високої рухової активності, позитивних звичок,розвивати свої фізичні якості, запобігати шкідливим звичкам, дотримуватися оптимального рухового режиму, повноцінно відпочивати, самостійно займатися фізичними вправами. 44.Правове виховання - виховання правової к-ри, держ. символів, знання і дотримання законів.Важливе місце у процесі правого виховання займає визначення його конкретних завдань, а саме: - поширення правової інформації серед населення;- набуття і перетворення правових знань мас на переконання, виховання поваги до закону; виховання правової активності населення; - створення змістовного складу правових переконань, установок і поглядів; - формування у кожного системи знань з питань основ держави і права; розвиток інтересів до цієї галузі знань і зв'язок права з життям; формування поваги до держави, до її конкретних органів; - прищеплення навичок правомірної поведінки. Школярі мають право на:- навчання для здобуття певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів; - вибір закладу освіти, форми навчання, освітньо-професійних та індивідуальних програм, позакласних занять; - додаткову відпустку за місцем роботи, скорочений робочий час та інші пільги, передбачені законодавством для осіб, які поєднують роботу з навчанням; - продовження освіти за професією, спеціальністю на основі одержаного освітньо-кваліфікаційного рівня, здобуття додаткової освіти відповідно до угоди з закладом освіти; - одержання направлення на навчання, стажування до інших закладів освіти, у тому числі за кордон; - користування навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою базою закладу освіти; - доступ до інформації в усіх галузях знань; - участь у олімпіадах, виставках, конкурсах; участь в об'єднаннях громадян; безпечні і нешкідливі умови навчання та праці; - забезпечення стипендіями, гуртожитками, - трудову діяльність у встановленому порядку в позаурочний час; - перерву у навчанні у вищих та професійно-технічних закладах освіти; - користування послугами закладів охорони здоров'я, засобами лікування, профілактики захворювань та зміцнення здоров'я; - захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства, від дій педагогічних, інших працівників, які порушують права або принижують їх честь і гідність. Обов'язки : - додержання законодавства, моральних, етичних норм; - систематичне й глибоке оволодіння знаннями, практичними навичками,професійною майстерністю, підвищення загального культурного рівня; - додержання статуту, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти. 45. Розумове в-ння – це цілеспрямована діяльність педагогів з розвитку розумових сил і мислення учнів, прищеплення їм культури розумової праці. Засвоєння учнями с-ми наукових знань про природу, суспільство, мислення. Розвиток розумових сил і здібностей діалогічного, абстрактного, логічного м-ння. Оволодіння інтелектуальними та мислительними операціями(аналіз, синтез, доказовість)Виховання в учнів культури розумової праці. Науковий світогляд — цілісна система наукових, філософських, політичних, моральних, правових, естетичних понять, поглядів, переконань і почуттів, які визначають ставлення людини до навколишньої дійсності й до самої себе. Його основу становлять погляди і переконання, що сформувалися на базі знань про природу та суспільство, й стали внутрішньою позицією особистості. Важливий елемент світогляду — теоретичне мислення, здатність аналізувати, синтезувати, порівнювати, робити висновки. Воно дає змогу творчо осмислювати знання, розширювати світогляд. Складником світогляду є й воля людини, свідома саморегуляція людиною своєї поведінки і діяльності, регулювальна функція мозку, що полягає у здатності активно досягати свідомо поставленої мети, долаючи зовнішні та внутрішні перешкоди. Реалізуючи світоглядні ідеї в практичній діяльності, людина виявляє вольові якості (цілеспрямованість, рішучість, принциповість, самовладання). Тема:здорове харчування, чергування праці і відпочинку, фізичне навантаження, запросити лікаря.(на свіжому повітрі, їсти фрукти-проблеми харчування) 46.Художньо-естетичне в-ння - це виховна д-ть, спрямована на виховання естетичних почуттів, смаків, художніх здібностей особистості та розвиток здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах д-ті л-ни. Ціннісне ставлення до мистецтва формується у процесі естетичного виховання і виявляється у відповідній ерудиції, широкому спектрі естетичних почуттів, діях і вчинках, пов'язаних із мистецтвом. Естетичне виховання спрямовується на розвиток у зростаючої особистості здатності збагнути та виразити власне ставлення до мистецтва. Важливим є сприймання довкілля як естетичної цінності; ерудиція у галузі мистецтва (володіння системою елементарних мистецьких знань, понять, термінів, адекватне сприйняття художніх творів, творча діяльність у мистецькій сфері), власний погляд на світ, здатність радіти - як ознаки духовної зрілості. Використовуючи мистецтво як основний чинник естетичного виховання, педагог враховує вікові особливості дітей: -інтерес дошкільників до різних видів мистецтва, вміння передавати свої життєві враження художніми образами, диференціювати твори за їхнім характером; -відкритість учнів початкової школи до сприймання художніх творів, їхню емоційну мобільність та готовність з насолодою виконувати творчі завдання; -концентрацію підлітків на пізнанні свого внутрішнього світу, а отже, використанні мистецтва як засобу духовного становлення, що проходить шлях від почуттєвого -сприймання до осмислених естетичних дій; -усвідомлення старшокласниками того факту, що мистецтво безпосередньо пов'язано з життям народу, з його культурою. Моральне(виховна д-ть, що має на меті в-ння стійких моральних якостей, потреб, відчуттів, на основі засвоєння норм і принципів моралі. Завдання: 1. Прищеплення і розвиток моральних почуттів 2. Опанування духовної к-ри людства, нації 3. Наслідування кращих зразків свого народу 4. утвердження предметів вселюдської моралі. 5 культивування найкращих рис національної ментальності.) Патріотичне(виховання патріотичних почуттів, вироблення ідеалів служіння народу, готовності трудитися в імя держави: 1. Виховання громадянини-патріота , розуміння громадянських обов’язків, любов до землі, народу. 2. формування мовної культури 3.формування соціальної к-ри. ) Правове(виховання правової к-ри, держ. Символів, знання і дотримання законів.) 47. Ціннісне ставлення являє собою одне з найважливіших утворень у свідомості й самосвідомості індивіда, воно зумовлює низку його сутнісних характеристик, які насамперед залежать від змісту наявної системи цінностей, а також представленої у ній спрямованості й аксіологічної вагомості. 48.Розумове в-ння – це цілеспрямована діяльність педагогів з розвитку розумових сил і мислення учнів, прищеплення їм культури розумової праці. Засвоєння учнями с-ми наукових знань про природу, суспільство, мислення. Розвиток розумових сил і здібностей діалогічного, абстрактного, логічного м-ння. Оволодіння інтелектуальними та мислительними операціями(аналіз, синтез, доказовість) Виховання в учнів культури розумової праці.Мета розумового виховання на думку видатного педагога і методиста Сухомлинського — забезпечення засвоєння учнями основ наук, розвиток їх пізнавальних здібностей і формування на цій основі наукового світогляду. Його зміст — система фактів, понять, положень з усіх галузей науки, культури і техніки. Освічена людина повинна володіти основами наук, техніки, мистецтва і культури. Ці знання мають бути систематизовані, постійно поповнюватися. У процесі розумового виховання школяр повинен навчитися мислити. Власне на уроці повинно відбуватися активне забезпечення культури розумової праці. Щоб краще зрозуміти, яким чином забезпечувати культуру розумової праці, слід розуміти, що мислення представляє собою процес опосередкованого й узагальненого пізнання предметів і явищ об'єктивної дійсності в їх істотних властивостях, зв'язках і відносинах. Існують такі види мислення: логічне; абстрактне; узагальнююче , категоріальне , теоретичне і т. д. Особлива роль у розумовому вихованні належить формуванню інтелектуальних умінь. Цьому сприяє робота з різними типами завдань: -дослідницькими (спостереження, дослідництво, підготовка експерименту, пошуки відповіді в науковій літературі, екскурсії та експедиції з метою збирання матеріалу та ін.); -порівняльними (від простіших до порівнянь, що виявляють подібність або відмінність понять, складних явищ); -на впорядкування мислительних дій, використання алгоритмів або самостійне їх складання; пов'язані з аналізом і узагальненням ознак для виокремлення явища в певний клас чи вид. Методи (за Щукіною) 1.Методи формування свідомості о-сті: -Роз’яснення(як себе поводити, розповідь - емоційна); -Розповідь; -Бесіда(наукова, політична, етична;за способом застосування – колективна, групова, індивідуальна); -Лекція; -Диспут(вільний обмін думками, істина з’ясовується шляхом зіставлення різних думок); -Дискусія ; -Приклад(подібне викликає подібне, психологічна основа); 2.Методи організації діяльності і формування досвіду поведінки; -Педагогічна вимога(прохання, порада, схвалення, погроза); -Громадська думка (відображення колективної думки); -Вправлення; -Привчання; -Створення виховних ситуацій; -Рольові ігри; 3.Методи стимулювання діяльності і поведінки учнів; Змагання; Заохочення; Покарання 49. Екологічне виховання-систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури. Ціннісне ставлення до природи формується у процесі екологічного виховання і виявляється у таких ознаках: усвідомлення цінності природи в житті людини, самоцінності природи; почуття особистої причетності до збереження природних багатств, відповідальності за них; здатність особистості гармонійно співіснувати з природою, поводитися компетентно, екологічно безпечно; активна участь у практичних природоохоронних заходах; здійснення природоохоронної діяльності з власної ініціативи. Ціннісне ставлення до природи і сформована на його основі екологічна культура є обов'язковою умовою сталого розвитку суспільства, узгодження економічних, екологічних і соціальних чинників розвитку. Моральне(виховна д-ть, що має на меті в-ння стійких моральних якостей, потреб, відчуттів, на основі засвоєння норм і принципів моралі. Завдання: 1. Прищеплення і розвиток моральних почуттів 2. Опанування духовної к-ри людства, нації 3. Наслідування кращих зразків свого народу 4 . утвердження предметів вселюдської моралі. 5 культивування найкращих рис національної ментальності.) Художнь-естетичне(це виховна д-ть, спрямована на виховання естетичних почуттів, смаків, художніх здібностей особистості та розвиток здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах д-ті л-ни.) Трудове(процес залучення школярів до різноманітних видів суспільно корисної праці, підготовки до життя, бережливе ставлення.) Екологічне(систематична педагогічна д-ть, спрямована на розвиток в учнів екологічної к-ри) Бесіда:«Збережемо нашу землю блакитною і зеленою» План: 1.вибір мети. 2.планування виховного заходу; 3.організація діяльності учнів; 4.проведення заходу; 5.підведення підсумків. Форма:в лісі 50.Система в-ння – сукупність закономірно побудованих, динамічно взаємоповязаних компонентів(мети, завдань, змісту, методів, засобів, форм, факторів), яка породжує цілісну особистість( очікуваний результат). Технологія – система засобів, які гарантують отримання очікуваного результату. Технологія базується на науці. Технологія виховання – обґрунтована система педагогічних методів, прийомів, засобів, форм, спрямованих на досягнення конкретних цілей. Методи виховання – способі взаємопов’язаної діяльності вихователя і вихованця, спрямовані на вирішення цілей виховання. Прийоми – складова методу виховання( роз’яснення того, що треба зробити) Засоби виховання – доцільно організовані методичні шляхи вирішення тих чи інших проблем. Різні види д-ті:Навчальна,Трудова,Громадсько-корисна,Спортивно-оздоровча,Художньо-естетична,Екологічна,Ігрова 2)предмети матеріальної і духовної культури, які використовуються у педагогічній роботі:наочні посібники- художня і наукова л-ра, радіо, телебачення, інтернет,кінофільми, вистави, твори образотворчого і музичного мистецтва3) Засоби виховання в народній педагогіці:народні свята, традиції, звичаї, обряди, символіка, родинно-побутова к-ра, рідна мова, історія, релігійні традиції Методи (за Щукіною) 1.Методи формування свідомості о-сті: -Роз’яснення(як себе поводити, розповідь - емоційна); -Розповідь; -Бесіда(наукова, політична, етична;за способом застосування – колективна, групова, індивідуальна); -Лекція; -Диспут(вільний обмін думками, істина з’ясовується шляхом зіставлення різних думок); -Дискусія ; -Приклад(подібне викликає подібне, психологічна основа); 2.Методи організації діяльності і формування досвіду поведінки; -Педагогічна вимога(прохання, порада, схвалення, погроза); -Громадська думка (відображення колективної думки); -Вправлення; -Привчання; -Створення виховних ситуацій; -Рольові ігри; 3.Методи стимулювання діяльності і поведінки учнів; 4.Метод перспективних ліній; Змагання; Заохочення; Покарання (за Фіцулою) 5.методи контролю та аналізу виховання: Опитування; Бесіда; Спостереження. Форми виховання – спосіб організації виховного процесу, який відображає внутрішній зв'язок його елементів і х-ризує взаємодію вчителів і учнів. К-ть учнів: масові, групові, індивідуальні.Методика форми в-ння: словесні(лекції, бесіди, диспути), практичні(гуртки, студії народної творчості, екскурсії, свята), наочні(шкільні музеї, виставки книг, тематичні стенди) 51.Умови:метод має органічно пов’язуватись з метою в-ння;не універсалізація якогось з методів, а їхня систематизація;Вибір методу диктується конкретними завданнями і змістом в-ння, його принципами. Вибір методів залежить від: -конкретних умов, в яких здійснюється виховна взаємодія; -від урахування індивідуальних і вікових особливостей учнів; -динаміки, рівня зрілості, організованості учнівського колективу; -властивостей особистості вчителя, рівня його педагогічної кваліфікації. Методи виховання завжди діють у певній системі, кожен є структурним елементом цієї системи і у взаємозв'язку з іншими забезпечує ефективність виховного процесу, їх використовують у тісному взаємозв'язку і взаємозалежності. А. Макаренко зауважував, що кожний виховний засіб слід розглядати як частину виховної системи. Методи виховання змінюються, вдосконалюються із зміною мети виховання, умов, у яких воно здійснюється, віку дитини та ступеня її вихованості 52.Моральне в-ння - виховна д-ть, що має на меті в-ння стійких моральних якостей, потреб, відчуттів, на основі засвоєння норм і принципів моралі. Завдання: 1.прищеплення і розвиток моральних почуттів 2.опанування духовної к-ри людства, нації 3.наслідування кращих зразків свого народу 4.утвердження предметів вселюдської моралі. 5.культивування найкращих рис національної ментальності. Засоби виховання – доцільно організовані методичні шляхи вирішення тих чи інших проблем. Різні види д-ті: -Навчальна -Трудова -Громадсько-корисна -Спортивно-оздоровча -Художньо-естетична -Екологічна -Ігрова Предмети матеріальної і духовної культури, які використовуються у педагогічній роботі: - наочні посібники - художня і наукова л-ра - радіо, телебачення, інтернет - кінофільми, вистави - твори образотворчого і музичного мистецтва) Засоби виховання в народній педагогіці: - народні свята, традиції, звичаї, обряди, символіка - родинно-побутова к-ра - рідна мова, історія, релігійні традиціїФорми виховання – спосіб організації виховного процесу, який відображає внутрішній зв'язок його елементів і х-ризує взаємодію вчителів і учнів. К-ть учнів: -масові -групові -індивідуальні Методика форми в-ння: -словесні(лекції, бесіди, диспути) -практичні(гуртки, студії народної творчості, екскурсії, свята) -наочні(шкільні музеї, виставки книг, тематичні стенди) Диспут.Тема:ввічлива людина. Мета: -виховна – виховувати почуття відповідальності за свої вчинки, підвищити рівень виховуваності; -навчальна – впроваджувати елементи естетичного виховання культури спілкування: -розвиваюча-розширити знання учнів з ввічливості, культура мовлення,культура поведінки. План: 1.вибір мети 2.планування виховного заходу 3.організація діяльності учнів 4.проведення заходу 5.підведення підсумків. 53.Трудове виховання — виховання свідомого ставлення до праці через формування звички та навиків активної трудової діяльності. Зміст трудового виховання визначається навчальною програмою для кожного класу. Його особливості відображають поняття «трудова свідомість», «досвід трудової діяльності», «активна трудова позиція». Вибір професії — один з головних у житті людини.Вибір професії — точка, в якій схрещуються інтереси особистості та суспільства.Зважаючи на це, профорієнтаційна робота в школі має враховувати, з одного боку, схильності людини, з іншого — тенденції розвитку суспільства, господарсько-економічної системи, які потребують професійно мобільних кадрів, здатних організувати і розвивати свою справу, до конкурентної боротьби за робоче місце, до розвитку своєї кваліфікації, а за потреби і до перекваліфікації.Свідомий вибір професії передбачає якомога ширшу обізнаність учня про професії, їх особливості, здатність співставити свої можливості з професійними вимогами, врахувати потреби суспільства в кадрах певних спеціальностей. Профорієнтаційна робота в школі є тривалим, з кожним роком все складнішим процесом, що передбачає такі головні аспекти (етапи): 1. Професійне інформування — психолого-педагогічна система формування обізнаності щодо особливостей професій, потреби суспільства в них, а також профорієнтаційної позиції, зорієнтованості особистості на вільне та свідоме своє професійне самовизначення. 2. Професійна діагностика — система психологічного вивчення особистості з метою виявлення її професійно значущих властивостей і якостей. 3. Професійна консультація — надання особистості на основі вивчення її професійно значущих властивостей і якостей, допомоги щодо найоптимальніших для неї напрямів професійного самовизначення. 4. Професійний відбір — допомога учневі у виборі конкретної професії на основі його загальних і спеціальних здібностей, інтересів, перспективних умов професійної підготовки і працевлаштування. 5. Професійна адаптація — допомога молодій людині всебічно пізнати майбутнє, його професійне середовище. Актуальна вона на стадії освоєння професії.Профорієнтаційна робота потребує творчого підходу, врахування індивідуальних особливостей, потреб учнів, які свій професійний вибір здійснюють самостійно, під впливом батьків, друзів, знайомих, завдяки цілеспрямованій роботі школи, спеціалізованих закладів, установ та організацій, зацікавлених у нових працівниках. Тема: Можливості професій та їх значимість. Мета: -організувати вільний час дітей, формувати знання про різні види професій, свідоме ставлення до їх вибору; -розвиток пізнавальної активності і логічного мислення, вміння донести свої погляди до інших; -приймати участь у дискусіях. План заходу 1.Організаційна частина 2.Вступне слово ведучого. 3.Обговорення ряду професій запропонованих ведучим. Ряд професій для обговорення: І трійка професій: а) лікар;б) програміст;в) кухар;ІІ трійка професій:а) архітектор;б) вчитель;в) інженер; 4.Професійний кросворд. 5.Підведення підсумків обговорення. 54.Методи організації діяльності та формування досвіду сусп.. поведінки, умови їх ефективного застосування. Методи: педагогічна вимога, громадська думка, вправляння, привчання, створення виховних ситуацій, рольові ігри. Метод має органічно пов’язуватись з метою виховання,не універсалізація якогось з методів, а їхня систематизація, вибір методу диктується конкретними завданнями і змістом виховання, його принципами. Етапи розвитку КТС: - попередня робота вихователів, - колективне планування, - підготовка КТС, - проведення КТС, - етап найближчого застосування. Колективні творчі справи — це прояв життєво-практичної громадської турботи про поліпшення спільного життя, це сукупність певних дій на загальну користь. Колективні творчі справи розрізняються за напрямками виховання: громадські, трудові, пізнавальні, спортивні, оздоровчі, художньо-естетичної творчості тощо. Бесіда:Шкідливі звички. План: 1.Колективне планування справи: пошук діяльності,обговорення різноманітних пропозицій, варіантів плану, конкурс на кращу розробку плану, визначення оптимального для даних умов варіанту, підбір матеріалу, складання запитань-завдань, вибір ради справи. 2.Розробка планів, мети діяльності, колективне обговорення, створення груп. 3.Колективна підготовка справи: розподіл - доручень між учасниками, визначення завдань мікроколективам, вибори відповідальних, проведення анкети, організація контролю за виконанням завдань. 4.Проведення справи: зміст і методика проведення справи залежать від її форми, мети і завдань: збір, ділова гра, конференція, диспут, ярмарок тощо. 5.Підведення підсумків, обговорення.Колективний аналіз: чи була користь, радість від діяльності навколишнім людям? Чи був колектив дружнім, організованим, доброзичливим? Чи була колективна справа проведена з фантазією та витівкою? Хто показав себе з кращого боку і в чому? 6.Найближча післядія: виконання рішень, прийнятих після аналізу справи. Тут керівник спрямовує на використання вихованцями в навчальній роботі, в позанавчальному житті і діяльності колективу досвіду, набутого при плануванні, підготовці, проведенні КТС і обговоренні результатів. Відразу ж після підбиття підсумків слід докласти максимум зусиль до колективного втілення пропозицій, висловлених на підсумковому зборі, колективно накреслити програму наступних дій 55.Розкрийте можливості предмета «Іноземна мова» для виховання ціннісних ставлень учнів. Предмет «Іноземна мова» має величезний виховний потенціал, оскільки ця навчальна дисципліна включає формування соціокультурної та соціолінгвістичної компетенції. Виховуючим є мовний матеріал, зокрема тематика спілкування. Наприклад, у 8 класі теми охоплюють такі сфери як сім’я, друзі, шкільне життя, робота, професія, дозвілля, природа, людина, життя суспільства. Кожного уроку вчитель повинен досягти певну виховну мету, залежно від теми, лексичного, граматичного матеріалу до уроку. таким чином у школярів формується ціннісне ставлення до тих питань і проблем, які розглядаються. Наприклад, ціннісне ставлення до суспільства і держави формується під час вивчення культури, науки, видатних діячів України. Ціннісне ставлення до інших людей під час вивчення тем про сім’ю, друзів, людину взагалі. Тут школярі вивчають не лише опис зовнішності, а й внутр риси характеру, як негативні так і позитивні, оцінюють поведінку людей. Ціннісне ставлення до себе формується під час вивчення теми «мій світ», тут вивчаються проблеми молоді в Україні та країнах, мова якої вивчається. Досить повно програмою забезпечується екологічне виховання (тема «природа») – формування ціннісного ставлення до природи, збереження навколишнього середовища чистим та охайним. 56.Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави виявляється у таких якостях, як патріотизм, національна самосвідомість, правосвідомість, політична культура та культура міжетнічних стосунків. Патріотизм є проявом особистістю любові до свого народу, поваги до українських традицій, відчуття своєї належності до України, усвідомлення спільності власної долі з долею Батьківщини, досконале володіння українською мовою. Національна самосвідомість охоплює -особисту ідентифікацію із своєю нацією, віру в її духовні сили та майбутнє; -волю до праці на користь народу; -вміння осмислювати моральні та культурні цінності, історію, звичаї, обряди, символіку; -систему вчинків, які мотивуються любов'ю, вірою, волею, осмисленням відповідальності перед своєю нацією;толерантне ставлення,традицій, мови, вірувань; -вміння йти на компроміси з різними етнічними та релігійними групами. У підлітковому віці виховується духовно осмислений, патріотизм, який поєднує любов до свого народу, нації, Батьківщини з почуттям поваги до інших народів, своїх і чужих прав та свобод.У старшому шкільному віці пріоритетними рисами ціннісного ставлення до Батьківщини є відповідальність і дієвість. Старшокласники не лише ідентифікують себе з українським народом, а й -прагнуть жити в Україні, пов'язати з нею свою долю, служити Вітчизні на шляху її становлення як суверенної і незалежної, демократичної, правової і соціальної держави; -працювати на її благо, захищати її; -поважати Конституцію України і виконувати норми Законів; -дбайливо ставитися до етно-етичної культури народу України; -володіти рідною та державною мовою; -визнавати пріоритети прав людини, поважати свободу, демократію, справедливість. |