|
|
Розділ 1 Педагогіка
61.Методи стимулювання діяльності і поведінки учнів: метод перспективних ліній, змагання, заохочення, покарання.
Метод має органічно пов’язуватись з метою виховання,не універсалізація якогось з методів, а їхня систематизація, вибір методу диктується конкретними завданнями і змістом виховання, його принципами.
Вибір методів залежить від конкретних умов, в яких здійснюється виховна взаємодія, від урахування індивідуальних і вікових особливостей учнів, динаміки, рівня зрілості, організованості учнівського колективу, властивостей особливості вчителя, рівня його педаг кваліфікації. Існує три рівні мотивації вчинків: когнітивний(людина діє згідно зі своїми переконаннями, усвідомлює необхідність даного вчинку. Вчинок може бути неприємним, але розум змушує його зробити це), емоційний(л діє за бажанням,хоч іноді і всупереч усвідомленій необхідності), поведінковий(л діє так як змушують обставини). Найкраще коли всі три рівні об’єднані. За вчинками стоять переконання, найчастіше вони імпульсивні.
У процесі виховання не може бути стандартних ситуацій і стандартних підходів до використання способів виховного впливу. Адже педагогіка є насамперед мистецтвом. Тому слушною залишається думка А. Макаренка: «... ніякого засобу не можна розглядати відокремлено від системи. Ніякого засобу взагалі, хоч би який ви взяли, не можна визнати ні добрим, ні поганим, якщо ми розглядатимемо його окремо від інших засобів, від цілої системи, від цілого комплексу впливів».У використанні методів виховання не може бути конкретних рецептів. Треба вивчати закони психічних явищ, зіставляти власні дії з соціально-психологічними законами та обставинами.
Дбаючи про оптимальний вибір методу, слід мати на увазі, що жоден з них не слід універсалізувати, а використовувати систему методів. Вибір конкретних методів має узгоджуватися із завданнями і змістом виховного заходу, конкретними умовами, в яких здійснюється виховний вплив, відповідати індивідуальним та віковим особливостям учнів, враховувати особливості учнівського колективу.
62. Позакласна робота – форма організації виховного процесу. Позакласною називається спрямована на задоволення інтересів і запитів дітей різноманітна освітня і виховна робота, яка проводиться в позаурочний час педагогами.
Система позакласної роботи включає:
В залежності від кількості учнів:
-масові,
-групові,
-індивідуальні форми в.
В залежності від методики форми виховання:
-словесні – лекції, бесіди, читацькі конференції, диспути, дискусії, з цікавими людьми, усні газети, журнали, радіо-журнали.
-практичні – гуртки українознавства, поглиблення вивч укр. Мови., студії народної творчості, свята рідної мови, подорожі по рідному краю, екскурсії, спартакіади, акції милосердя, ігри.
-наочні – шкільний музей, зали і галереї миру, героїв праці, тематичні стенди.
Мета учасників, як і інших видів позакласної роботи – вдосконалення практичних вмінь і навичок учнів з іноземної мови, підвищення інтересу до вивчення іноземної мови.
В залежності від основного їх значення розрізняють таки види гуртків:
-гуртки по вдосконаленню практичних володінь мовою,
-гуртки краєзнавчі,
-та інші гуртки.
Незалежно від основного призначення гуртка загальні вимоги до організації їх роботи:
1) Актуальність тематики;
2) Зв'язок з навчальною тематикою;
3) Доступність мовного матеріалу, покладеного в основу занять;
4) Відповідність тематики віку учнів, їх інтересам і вподобанням.
У індивідуальній позакласній виховній роботі загальна мета – забезпечення педагогічних умов для повноцінного розвитку особистості – досягається через формування у дитини позитивної Я-концепції і розвиток різноманітних якостей особистості, індивідуального потенціалу.
До індивідуальних форм виховної роботи належать:
Читання художньої літератури, колекціонуванн, філателія, нумізматика, гра на музичних інструментах, вишивання, малювання тощо.
До масоких форм виховної роботи належать:
Тематичні вечори, вечори питань і відповідей, конференції, тижні з різних предметів, зустрічі з видатними людьми, огляд, конкурси, олімпіади, туризм, фестивалі, виставки стінної преси тощо.
Ефективною формою організації масової позакласної роботи є колективна творча справа (КТС), технологія якої була розроблена ленінградським вченим доктором педагогічних наук К.Т. Івановим.
Технологія організації позакласної виховної роботи включає: моделювання, практичне виховання і аналіз діяльності. Вчитель повинен привчати себе працювати за таким алгоритмом.Результати моделювання відображають в конспекті загальнокласного виховного заняття, який має таку структуру:
1.Назва.
2.Мета, завдання.
3.Обладнання.
4.Форма проведення.
5.Хід.
У позакласній та позашкільній виховній роботі використовується розмаїття методів: розповіді, бесіди, лекції, диспути, дискусїї і ін.
Назва
Гурток готує учнів до участі в шкільних заходах з іноземної мови, сприяє їх самопізнанню, самоствердження і самовираженні.
Заняття гуртка не регламентовані навчальною програмою. У зв'язку з цим відкриваються безмежні можливості для дослідницької діяльності вчителя, вдосконалення його методичної майстерності. Вдосконалення вмінь та навичок усного мовлення або читання.Найбільш популярним в шкільний практиці є гурток комбінованого типу, на заняттях якого учні займаються різними видами діяльності : грають, вивчають вірші і пісні, обговорюють прочитані тексти, випускають стінгазети, драматизують діалоги, здійснюють постановку спектаклів.
Незалежно від типу гуртка в підготовці і проведенні його занять необхідно враховувати наступні загальні вимоги:
1) виховуючий і розвиваючий характер матеріалів і завдань, їх практична направленість; 2) зверненість тематики роботи гуртка, його форм і методів до різних сторін пізнавальної діяльності учнів: інтелектуальної, емоційної, вольової;
3) творчий підхід до планування і реалізації задач, відсутність одноманітності і шаблону в роботі;
4) наявність логічного зв'язку між окремими заняттями гуртка; опора на заняття, вміння і навички, отриманні учнями на уроці.
Участь у роботі гуртка добровільна. Проте, потрібно вимагати утворення сталого складу гуртка, дотримання окремих правил, які регулюють його діяльність.
Заняття проводяться 1 раз в тиждень за сталим розкладом. Кількість членів гуртка залежить від напрямку його діяльності. Вірний вибір місця для проведення занять гуртка або інтер'єру кабінету іноземної мови сприяє створенню природного фону для мовленнєвого спілкування учнів, стимулює їх мовленнєву активність.
Запрошення бажаючих. При створенні гуртків враховуються інтереси учнів, і звичайно, можливості і смаки вчителя, оскільки без цього практично неможливо керувати гуртком.
63. Позашкільна освіта – сукупність знань, умінь і навичок, що отримують вихованці, учні і слухачі в позашкільних навчальних закладах у вільний від навчання час. Є відкритою, гнучкою структурою, спрямованою на розвиток здібностей та обдаровань дітей. Грунтується на принципі добровільності вибору типів закладів і видів діяльності. Структура:
-позашкільні навч заклади і музичні школи,
-інші навч заклади як центри позашкільної освіти у позаурочний час,
-гуртки секції клуби(науково-пошукові, спортивні клуби),
-міжшкільні навч заклади,
-клуби та обєднання за місцем проживання,
-спортивні та інші заклади,
-фонди,асоціації.
Основним завданням є: вільний розвиток особистості та формування її соціально-громадського досвіду; виховання прав і свобод людини; почуття власної гідності, відповідальності перед законом, патріотизмом, поваги до народних звичаїв та традицій; виховання шанобливого ставлення до родини та людей похилого віку; створення умов для творчого інтелектуального, духовного і фізичного розвитку дітей; формування свідомого і відповідального ставлення до здоров’я, навичок безпечної поведінки; задоволення освітньо-культурних потреб.
Основні напрями: художньо-естетичний, туристсько-краєзнавчий, еколого-натуралістичний, науково-технічний, дослідницько-експерементальний, спортивний, військово-патріотичний, бібліотечно-бібліографічний, соціально-реабілітаційний, гуманітарний.
Основні форми: заняття або уроки, лекції, індивідуальні заняття, екскурсія або експедиція, семінари, конференції, вікторина, концерт, змагання, тренування, репетиція, похід, практ. робота в теплицях, підприємствах, гурткова клубна робота.
64. Професійно – педагогічні вимоги до класного керівника становлять професіограму, яка включає:
- професійно-педагогічну спрямованість,
- педагогічні уміння(конструктивні, дослідницькі),
- знання: психологічні, методики, історії.
– загальна ерудиція.
Завдання класного керівника:
- сприяння забезпечення умов для засвоєння учнями рівня та обсягу освіти.
– створення умов для організації класного дозвілля,
- сприяти підготовці учнів до самостійного життя,
- координація роботи вчителів, психолога, мед.робітнмиків, учнівського самоврядування, батьків.
Кл.керівник має право:
- відвідувати уроки та позакласні заходи,
- вносити пропозиції про матеріальне т а моральне заохочення,
- ініціює розгляд питань соц.захисту,
- відвідувати учнів вдома,
- виявляти соц-пед ініціативу,
- право на захист професійної честі,
- матеріальне заохочення.
Обовязки:
- вибирати адекватні засоби виховання,
- здійснювати контроль,
- інформувати адміністрацію про свій клас,
- дотримання пед.етики,
- підвищення проф. рівня,
- вести документацію.
65. Основні напрями діяльності класного керівника:
-робота з учнями класу,
-з учителями-предметниками,
-з батьками.
За Болдеревим:
- вивчення учнів,
- організація і виховання класного колективу,
- координація виховної діяльності вчителів, організація і проведення позакласної виховної роботи.
– робота спрямована на підвищення досягнень учнів,турбота про здоровя,
- зміцнення дисципліни,
- співдружність з учнівським самоврядуванням,
- робота з батьками учнів(єдність вимог школи і сімї, вивчення умов сімї) ,громадськістю, співпраці з вчителями-предметниками(єдність впливу)
Діяльність справжнього класного керівника сповнена педагогічною творчістю і не обмежується певними рамками.
Форми роботи можуть бути різними — індивідуальною, груповою і фронтальною. Вибір конкретної форми зумовлюється різними чинниками: завданням виховання, рівнем розвитку первинного колективу, індивідуальними особливостями школярів, об'єктивними обставинами, конкретними педагогічними ситуаціями та ін. За критерієм використання джерел і засобів виховного впливу на особистість школярів форми роботи поділяють на:
-словесні (збори, доповіді, бесіди, диспути, конференції, зустрічі та ін.);
-практичні (походи, екскурсії, спартакіади, олімпіади, конкурси тощо);
-наочні (діяльність шкільних музеїв, виставок, тематичні стенди та ін.).
Усі вони взаємопов'язані, доповнюють і збагачують одна одну. Є види роботи, в яких одночасно використовують словесні, практичні, наочні форми. Наприклад, колективні творчі справи (КТС).
66. Диспут — вільний, жвавий обмін думками, колективне обговорення питань, що хвилюють його учасників. Диспути потребують ретельної підготовки, що передбачає підготовчий, основний і завершальний етап.
Правила поведінки під час диспуту:
-вільний обмін думками,
-рівність усіх у суперечці,
-головне — факти,
-логіка,
-доказовість;
-непристойні жарти, образи забороняються, гостре влучне слово схвалюється.
Завершальний етап передбачає короткий аналіз диспуту, найхарактерніших позицій, підходів до вирішення проблем, заохочувальні оцінки найактивніших учасників диспуту, визначення нових дискусійних проблем.
Технологія проведення уроку-диспуту така:
-повідомлення теми, цілей та завдань диспуту;
-ознайомлення з наочністю, виставкою та іншими дидактичними матеріалами;
-спрямування учнів на відвертість, уважне й шанобливе ставлення до інших думок;
-обґрунтування своїх переконань, висновків.
Технологія організації та проведення диспуту.
1. Затвердження тексту, за яким плануються диспути.
2. Визначення групи організаторів (менеджер турніру, ведучі й експерти - до 5-ти осіб). У цю групу входять люди, які мали досвід проведення роботи у групах, а також досвідчені гравці.
-Затвердження правил проведення диспутів.
-Оновлення правил проведення учнівських диспутів.Вибір організаційної форми заходу - сітки змагань (чвертьфінали, півфінали, фінали).
-Затвердження критеріїв експертної оцінки.
-Складання регламенту турніру (підготовчий етап (семінари) - турнір).
-Визначення орієнтовного терміну проведення зустрічей.
-Затвердження принципу формування складу команд (одного віку, одного класу, самоорганізація тощо).
-Рішення стосовно проведення фінальної показової гри (публічний диспут).
3. Постановка всьому колективу учнів технічного завдання на диспути (ознайомлення з цілями, завданнями, текстом, регламентом, порядком проходження диспутів тощо).
4. Формування складу команд за обраним принципом.
5. Готовність до змагань. Обговорення питань на розуміння (навіщо такий текст, історія його написання, сучасність теми тощо). Складання командами тез за текстом, підготовка аргументації. Обговорення вірогідних заперечень і формування готовності до відповіді. На диспуті необхідно довести свої міркування та висловити докази й аргументи, що підтверджують перевагу команди, обґрунтованість тези.
6. Проведення турніру диспутів у відповідності з розробленими правилами та сценарієм.
7. Рефлексивний аналіз після кожної гри у присутності всіх учасників, а також на семінарі організаторів (визначення способів дій, логічності та доказовості міркувань, комунікативних умінь учасників диспутів)
67. Основним документом класного керiвника є план виховної роботи. Вiн вiдображає змiст, форми та методи виховної роботи.
При плануваннi виховної роботи класному керiвниковi слiд врахувати:
1. Аналiз виховної роботи за минулий рiк.
2. Мету та завдання виховання.
3. Рiвень розвитку та вихованості учнiв.
4. Можливостi школи.
5. Досвiд i пiдготовленiсть класного керiвника.
План виховної роботи має враховувати:
1. Мету виховання. План — це не просто перелiк виховних заходiв. Кожен виховний захiд обов’язково має продовжувати наступний.
2. Реальнi потреби колективу.
3. Перспективнiсть.
4. Узгодженiсть iз загальношкiльним планом.
5. Об’єктивнi i суб’єктивнi можливостi.
6. Конкретнiсть.
7. Комплексний пiдхiд до планування (єднiсть морального, трудового, правового, фiзичного, естетичного виховання).
Планування має бути гнучким, щоб у разi потреби щось додати чи змiнити.
Структура плану виховної роботи:
1. Короткий аналiз виховної роботи за минулий рiк.
2. Мета та завдання на новий навчальний рiк.
3. Характеристика класу (з урахуванням даних про рiвень вихованостi учнiв).
4. Основнi виховнi справи з органiзацiї та розвитку класного колективу.
5. Мета цих справ.
6. Форми проведення.
7. Характеристика даних справ (слiд зазначити рiвень розвитку колективу).
8. Індивiдуальна робота з дiтьми (в роздiлi передбачаються методи та прийоми залучення конкретних учнiв до пiдготовки й проведення важливих справ).
9. Iндивiдуальна робота з батьками (в роздiлi передбачається участь батькiв у конкретних справах i допомога, яку вони надають).
План виховної роботи в 4-А класi на 2011 р.
Психолого-педагогiчна характеристика колективу .
У 4-А класi навчається 25 учнiв, з них:15 дiвчаток i 10 хлопчикiв.
Клас вiкової норми з групою iнтелектуальних дiтей.
Показники успiшностi у класi такi:
• учнiв з високим рiвнем навчальних досягнень 5;
• учнiв iз достатнiм рiвнем навчальних досягнень 10;
• учнiв iз середнiм рiвнем навчальних досягнень 7;
• учнiв iз початковим рiвнем навчальних досягнень 3.
Бiльшiсть дiтей має високий навчальний потенцiал i хорошi здiбностi до навчання.91% учнiв класу навчаються iз задоволенням i тiльки троє мають початковий рiвень навчальних досягнень.Труднощi пiд час вивчення окремих предметiв мають 2.
Дисциплiна на уроках задовiльна.
Такi учнi, як:_________ — не завжди виконують домашнi завдання.
Колектив класу дiяльний, живий, енергiйний. За результатами анкетування виявлено групу дiтей з високим рiвнем тривожностi, напруженостi в життi коллективу. До її складу входять такi учнi:______________. Вони вiдчувають себе незахищеними вiд негативного впливу дорослих i товаришiв.
Загалом стосунки у класi товариськi, толерантнi, приятельськi.
Протягом семестру не було випадкiв суперечок чи непорозумiнь мiж хлопцями й дiвчатами.
Дiти класу активнi, люблять i вмiють виконувати рiзнi доручення. Упродовж семестру ми всiляко пiдтримували рiвень громадської активностi, зацікавленостi життям класу, навчанням, що сприяло створенню позитивного мiкроклiмату в колективi. Це добре позначилося на успiхах дiтей у навчаннi.
За семестр ми досягли успiхiв у вихованнi таких якостей, як iнiцiативнiсть, чеснiсть, акуратнiсть, вiдповiдальнiсть за власнi вчинки.
68. Метою сімейного виховання є забезпечення високого рівня освіченості й виховання свідомого громадянина України, здатного на основі життя й досвіду власного народу та досягнень світової науки і культури, врахування національно – територіальних особливостей України здійснювати соціально-економічний розвиток і господарювання в республіці, утверджувати найвищі ідеали гуманістичної культури й демократичних взаємовідносин людей, відстоювати і захищати права, гідність і честь своєї Вітчизни. |
|
|
Скачать 0.52 Mb.