Сертифікаційні вимоги до цивільних аеродромів україни загальні положення
Скачать 4.27 Mb.
|
Мал. 6.1. Приклад надання поздовжнього профілю ЗПС Примітка: Пунктиром наведено поздовжній профіль ЛС на подовженні вісі ЗПС На поздовжньому профілі повинні бути зазначені ухили ділянок, розташованих між точками зламу й абсолютні висоти кінців (порогів) ЗПС і точок зламу (Мал. 6.1). Рекомендується наносити (пунктирною лінією) нахили за межами ЗПС по продовженню її осі, однак на цих ділянках можуть не вказуватися розмір нахилу й висотні оцінки. Ухили визначаються за формулою:
Де : Нн, Нк – відмітки по вісі початку та кінця ділянки ЗПС, м Lф – фактична довжина ділянки ЗПС. Горизонтальний масштаб рекомендується приймати від 1:20000 до 1:50000. Співвідношення горизонтального і вертикального масштабів приймається рівним 10:1 або близьким до цього значення. 6.2.7. На діючих аеродромах в ІВП бути внесений поздовжній профіль ЗПС з зазначеним фактичним ухилом ЗПС. 6.3. ВІЛЬНІ ЗОНИ 6.3.1. Вільна зона повинна починатись в кінці наявної дистанції розбігу. 6.3.2. Довжина вільної зони не повинна перевищувати половину наявної дистанції розбігу. 6.3.3. Вільна зона повинна простиратися на відстань не менше 75 м у кожну сторону від продовження осьової лінії ЗПС. 6.3.4. Поверхня ВЗ не повинна виступати над площиною, що має висхідний ухил 1,25 %, при цьому, нижньою межею цієї площини є горизонтальна лінія: а) перпендикулярна вертикальній площині, що містить осьову лінію ЗПС; б) яка проходить через точку, розташовану на осьовій лінії ЗПС, в кінці наявної дистанції розбігу. Примітка.1. Включення вимог до ВЗ не означає обов'язкової наявності ВЗ на аеродромі. Необхідність організації ВЗ на аеродромі визначається місцевими умовами й економічною доцільністю їх облаштованості. 2. У деяких випадках, коли за певних поперечних і повздовжніх ухилів ЗПС, узбіч або ЛС нижня межа площини вільної зони може виявлятись нижче поверхні ЗПС, узбіччя або ЛС планування цих поверхонь не вимагається. 6.3.5. Характеристики поздовжніх ухилів тієї частини вільної зони, ширина якої принаймні не менше ширини ЗПС, до якої вона примикає, повинні бути порівняні з ухилами ЗПС, якщо середній ухил ВЗ є висхідним. При висхідному середньому ухилі ВЗ не допускаються різкі зміни висхідних ухилів вільної зони. Окремі зниження місцевості, наприклад, канави, що перетинають ВЗ, не виключаються. 6.3.6. Об'єкти, розташовані у вільній зоні, які можуть являти загрозу для безпеки повітряних суден у повітрі, повинні бути усунуті. 6.4. КІНЦЕВІ СМУГИ ГАЛЬМУВАННЯ 6.4.1. КСГ повинна мати ту ж ширину, що й ЗПС, до якої вона примикає. 6.4.2. КСГ повинна бути підготовлена, таким чином, щоб вона могла у випадку перерваного зльоту, витримати навантаження від літака і забезпечити не ушкодження його конструкції. Примітка. Включення вимог до кінцевих смуг гальмування (КСГ) не означає обов'язкової наявності останніх на аеродромі. Необхідність влаштування КСГ і її довжина визначаються власником аеродрому з урахуванням місцевих умов та економічної доцільності. 6.5. НАЯВНІ ДИСТАНЦІЇ ДЛЯ ЗЛЬОТУ І ПОСАДКИ 6.5.1. На аеродромі для кожного напрямку зльоту й посадки повинні бути встановлені наступні злітні і посадкові дистанції: - наявна дистанція розбігу; - наявна дистанція зльоту; - наявна дистанція перерваного зльоту; - наявна посадкова дистанція. Примітка. Порядок визначення наявних дистанцій наведений у додатку 2. 6.6. РУЛІЖНІ ДОРІЖКИ 6.6.1. Для оцінки параметрів РД при визначенні можливості прийому літака заданого типу на даному аеродромі необхідно встановити мінімальні значення: - ширини РД; - загальної ширини РД і двох укріплених узбіч; - відстані від осі РД до нерухомої перешкоди; - радіуса заокруглення РД; - відстані між осями паралельних РД 6.6.2. Параметри РД при визначенні можливості прийому повітряного судна (ПС) заданого типу на даному аеродромі визначаються за наступним порядком: а) по табл.6.4 визначити індекс заданого типу ПС, виходячи з розмаху крила і колії шасі по зовнішнім авіашинам. Таблиця 6.4
* Відстань між зовнішніми крайками коліс основного шасі Примітка. Якщо індекси літака по розмаху крила і колія шасі різні, то приймається більший з індексів. б) відповідно до отриманого індексу ПС по таблицях 6.5 – 6.9 визначити мінімально припустимі значення ширини РД, загальної ширини РД і двох укріплених узбіч, радіуса заокруглення РД, відстані від осі РД до нерухомої перешкоди та відстані між осями паралельних РД. Примітка. Вказані для літаків індексу 6 значення ширини РД, загальної ширини РД і двох укріплених узбіч, радіуса заокруглення РД приймаються також для літаків розмахом крила від 65 до 80 м і колією шасі по зовнішнім авіашинам до 10,5 м. Таблиця 6.5
Примітка. Для літаків індексу 4 при колії шасі по зовнішнім авіашинам до 7,5 м допускається ширина РД рівна 14 м. Для літаків індексу 6 при колії шасі по зовнішнім авіашинам до 9,5 м допускається ширина РД рівна 18 м, а при колії шасі по зовнішнім авіашинам до 12,5 м допускається ширина РД рівна 21 м. Таблиця 6.6
Примітки: 1. Для літаків з індексом 6 при відстані між осями зовнішніх двигунів до 27 м допускається загальна ширина РД і двох укріплених узбіч, рівна 31 м.
Таблиця 6.7
Примітка. У випадку, якщо поворот літака з РД виконується тільки в одну сторону, то заокруглення з іншої сторони РД може не передбачатися. Мінімально припустимі значення відстані від осі РД до нерухомої перешкоди і відстані між осями паралельних РД для літаків таких розмірів наведені в таблицях 6.8 та 6.9 відповідно. Таблиця 6.8
*55 м для літаків із розмахом крила від 65 до 75 м і колією шасі по зовнішнім авіашинам до 10,5 м. Таблиця 6.9
*95 м для літаків із розмахом крила від 65 до 75 м і колією шасі по зовнішнім авіашинам до 10,5 м. в) порівняти отримані по таблицях 6.5 – 6.9 параметри РД із фактичними для даного аеродрому. Для позитивної оцінки необхідно, щоб фактичні значення були не менші значень, отриманих по таблицях 6.5 – 6.9. 6.6.3. Якщо фактичні параметри РД менші мінімально припустимих, аеропортом і авіакомпанією повинно бути прийняте спільне рішення про застосування спеціальних заходів для забезпечення безпеки повітряного судна даного типу (наприклад, обмеження числа РД для руління, буксирування повітряного судна на РД або її частини і т.п.). При неможливості вжиття подібних заходів прийняття ПС даного типу на аеродромі забороняється. 6.7. ПЕРОНИ ТА МС 6.7.1. Розмір перону та МС визначається кількістю та розмірами ПС, що на них розміщені та від способу установки ПС на МС або пероні. Габарити ПС та відстань від ПС, що маневрує на пероні, МС або площадках спеціального призначення до перешкод або нерухомого ПС наведені в табл.6.10. Таблиця 6.10
* Показники є довідковими, потребують уточнення згідно з керівництвом з льотної експлуатації літака. 6.8. НЕСУЧА СПРОМОЖНІСТЬ ШТУЧНИХ ПОКРИТТІВ 6.8.1. Штучні покриття аеродрому повинні витримувати навантаження від ПС , що рухається. 6.8.2. Для кожного елементу аеродрому повинна бути визначена та заявлені в ІВП та документах аеронавігаційної інформації несуча спроможність штучних покриттів. 6.8.3. Несуча спроможність штучних покриттів, які призначені для експлуатації повітряних суден масою більше 5700 кг, повинна бути визначена у вигляді класифікаційного показника покриття, що містить наступні данні: - класифікаційне число покриття (PCN); - тип покриття; - категорія міцності ґрунтової основи; - категорія максимально припустимого тиску в пневматику; - метод оцінки. Несуча спроможність штучних покриттів, призначених для експлуатації повітряних суден із масою 5700 кг і менше, повинна бути визначена й подана в наступному вигляді: - максимально припустима маса повітряного судна; - максимально припустимий тиск у пневматику. Якщо несуча спроможність покриття піддається значним сезонним коливанням, можуть бути надані різні значення PCN. Примітка: 1. Максимально припустимі маса і тиск у пневматику повітряного судна для покриттів, призначених для експлуатації ПС із масою 5700 кг і менш, та класифікаційне число покриття (РCN) для експлуатації ПС із масою більше 5700 кг, слід визначати відповідно до діючої в ЦА методики розрахунку міцності конструкцій елементів аеродромів із штучним покриттям або шляхом експериментальних досліджень, включаючи використання досвіду експлуатації повітряних суден на конкретному покритті і його натурні випробування навантаженнями. 2. Класифікаційне число повітряного судна визначається для такої його центрівки, при якій виникає критичне навантаження на критичне шасі. Для визначення ACN враховується гранична задня центрівка, яка відповідає максимальній повній масі на пероні (стоянці). Гранична передня центрівка у виключних випадках може створити більш критичне навантаження на переднє шасі. 3. Класифікаційне число повітряного судна АCN розраховується у відповідності з методикою визначення АCN, наведеної в DOC 9157-AN/901 Частика 3, ICAO та указується виробником ПС в Керівництві з льотної експлуатації (КЛЕ). При відсутності в КЛЕ ПС значення АCN використовуються значення, наведені в таблиці 6.11 |