Фінанси. Що є предметом фінансової науки Субєкти і обєкти фінансових відносин на різних рівнях економічної системи. Наведіть приклади фінансових відносин і дайте відповідні пояснення
 Скачать 1.56 Mb.
|
Фінанси — сукупність грошових відносин, пов’язаних з формуванням, мобілізацією і розміщенням фінансових ресурсів та з обміном, розподілом і перерозподілом вартості створеного на основі їх використання валового внутрішнього продукту, а за певних умов і національного багатства. Предметом науки про фінанси є сукупність фінансових відносин на різних рівнях економічної системи: загальнодержавному (макрорівень), фрегіональному (рівень адміністративно-територіальних одиниць) і на рівні окремих суб’єктів господарювання (мікрорівень). Окремо виділяються міжнародні фінанси. Фінансові відносини, відображаючи рух вартості від одного суб’єкта до іншого, характеризують обмінні, розподільні і перерозподільні процеси і проявляються у грошових потоках. Об'єктами даних відносин є національне багатство і вироблений ВВП. ВВП, як об'єкт фінансових відносин, характеризує нормальну фінансову ситуацію: суспільство розподіляє і відповідно споживає чи нагромаджує те, що воно створює. За умов, коли об'єктом фінансових відносин виступає національне багатство, для формування доходів використовується те, що створене попередніми поколіннями або дане природою. Суб'єктами фінансових відносин виступають підприємства, громадські організації, державні органи управління, держава в цілому й населення країни. Вони виконують важливу роль у забезпеченні руху відповідної грошової маси від низових ланок виробництва до центру й навпаки. Макрорівень – сфера економічних відносин, що пов’язана з формуванням, розподілом, використанням централізованих фондів грошових коштів в державі. Мікрорівень – грошові відносини, що пов’язані з формуванням, розподілом та використанням децентралізованих фондів грошових коштів суб’єктів господарювання та домогосподарств.
Фінанси — сукупність економічних відносин, пов'язаних з формуванням, розподілом і використанням центр. і децентр. фондів гр. коштів з метою виконання функцій й завдань держави та забезпечення умов розширеного відтворення. Предметом науки про фінанси є фінансові відносини, які виникають на всіх рівнях господарювання: Загально-державному (мікрорівні) Регіональному(рівень адміністративно - територіальних одиниць)- місцеві органи Макрорівні (рівень суб‘єктів господарювання) Міжнародному рівні- міжнародні суб’єкти господаювання: інститути і уряди. Макрорівень – сфера економічних відносин, що пов’язана з формуванням, розподілом, використанням централізованих фондів грошових коштів в державі. Мікрорівень – грошові відносини, що пов’язані з формуванням, розподілом та використанням децентралізованих фондів грошових коштів суб’єктів господарювання та домогосподарств. Об'єктами даних відносин на мікро рівні є національне багатство(вартість нагромаджених у країні матеріальних цінностей та залучених у виробництво природних ресурсів) і вироблений ВВП(додана вартість вироблена у країні товаровиробниками товарів, робіт, послугу поточному році) на макро рівні. Розподіл ВВП є необхідною передумовою забезпечення безперервності виробництва. Фінанси виконують роль сполучної ланки між кількома виробничими циклами, без них неможливе відтворення виробництва — ні просте, ні розширене. Тому, з одного боку, розподіл ВВП є закономірною необхідністю. З іншого боку, саме ВВП як об’єкт фінансових відносин характеризує нормальну фінансову ситуацію: суспільство розподіляє і відповідно споживає чи нагромаджує те, що воно створює. За умов, коли об’єктом фінансових відносин є національне багатство, для формування доходів використовується те, що створене попередніми поколіннями або дане природою. Закономірним таке явище можна назвати тільки в тому разі, коли існують зайві основні засоби чи матеріальні ресурси, які не використовуються, а також коли є значні запаси природних ресурсів, що перевищують потреби даної країни. В інших випадках розпродаж національного багатства означатиме звичайне «проїдання» ресурсів. У свою чергу, це може бути викликане економічною чи фінансовою кризою, коли іншого виходу практично не існує, чи безвідповідальною фінансовою політикою. Суб'єктами фінансових відносин на мікро рівні виступають підприємці, робітники і службовці,а на макрорівні - держава. Права підприємців та робітників і службовців відображають їх незаперечні права власності на вироблений ВВП. У рамках державного сектора економжи такі самі права власності належать державі, яка виступає в даному випадку звичайним підприємцем.
Сфери фінансових відносин: 1) макрорівень – сфера економічних відносин, що пов’язана з формуванням, розподілом та використанням централізованих фондів грошових коштів (ЦФГК). ЦФГК- це фонди грошових коштів, які утворюються і використовуються органами державної влади з метою забезпечення виконання завдань та функцій держави (до ЦФГК відносять державний бюджет, Державний пенсійний фонд України, Фонд державного страхування, Фонд соціального страхування на випадок безробіття). Обєкти макрорівня:державні доходи являють собою ту частину грошових відносин з приводу розподілу і перерозподілу ВВП, котра пов’язана з формуванням доходів одного з головних суб’єктів розподільних відносин держави. За матеріальним змістом державні доходи — це сума коштів, що мобілізується державою на забезпечення своєї діяльності. Залежно від рівня розміщення виділяють централізовані і децентралізовані державні доходи. До централізованих доходів належать кошти, призначені на формування централізованих грошових фондів — державного та місцевих бюджетів, державних цільових фондів. Децентралізовані доходи — це, доходи державних підприємств, установ, організацій, що формуються переважно за рахунок їхнього прибутку і використовуються за місцем їх створення. 2) мікрорівень – економічні грошові відносини, що пов’язані з формуванням, розподілом, використанням децентралізованих фондів грошових коштів суб’єктів господарювання (ДФГК) – це фонди грошових коштів, що утворюються та використовуються суб’єктами господарювання та населенням в процесі здійснення ними фінансово-економічної діяльності. Cуб’єктами фінансових відносин на мікрорівні виступають: підприємства, установи, організації виробничої та невиробничої сфери, банківські установи і страхові компанії, інвестиційні фонди, аудиторські організації і т.д. У фінансовій літературі усіх учасників зазначають поняттям- суб’єкти господарювання (СГ). Коли ми говорим про підприємства, то говорим про СГ, які функціонують у виробничій сфері. Фінанси СГ- це система економічних відносин, які виникають в процесі формування, розподілу, використання фінансових ресурсів в процесі здійснення фінансової діяльності СГ. Специфіка фінансів СГ полягає в тому, що вони реалізуються, як правило, на макрорівні і призначені для забезпечення процесів виробництва та реалізації продукції, робіт, послуг. Об’єктом розподільних відносин, які виникають в процесі виробничо-господарської діяльності підприємства виступає виручка від реалізації товарів і послуг.
Фінанси –це історично-економічна категорія вони виникли у період зародження рабовласницьких відносин і пов’язані з виникненням держави її інститутів з розвитком товарно-грошових відносин і забезпечують потреби держави у фінансових ресурсах. Особливість фінансів, як історичної категорії визначається тим, що кожному конкретному суспільному ладу відповідає певна сукупність економічних відносин між людьми в процесі виробництва розподілу, обміну та споживання, що формують єдину систему суспільних відносин. Фінанси виникли в 14-15 ст. історичний характер фінансових відносин полягає в тому, що виникнення фінансів пов’язане з 2-ома суспільно-економічними передумовами: 1. Виникнення держави і розвиток державності 2. Розвиток ТГВ. Передумовою виникнення фінансів є наявність товарного виробництва, товарно-грошових відносин, суспільного розподілу праці, дії економічних категорій та законів, а також наявність держави. Джерела фінансів: Контрибуції(здобич), натуральні повинності, податкові надходженя. Рим і Греція.В основі багатства – заовювання і захоплення інших територій. Простий римлян податки не сплачував, лише за проханням держави. Види податків: полюдний, поземельний, податок на худобу, торгове мито. Греція:кожне місто республіка, державне встановлення цін. Обов᾽язок громадян-сплачувати податки. Фінанси феодальних держав. Доходи феод держав: полюдний податок, поземельний податок, фіскальна монополія, мито. Всі фінансові нововведення йшли від Англії. 1215р.- (Жодного податку без походження з парламенту) основа доходів феод держав – земля. Період первісного накопичення капіталу 16-17ст. розвиток товарного виробництва, промисловості. Всі податки стали грошовими, змінився склад платників податків, остаточне відокремлення казни податків від казни держави. Фінанси індустріальних економік ріст виробництва, зростає роль держави, змінюється структура податків. 1822р. англія вводить прибутковий податок на доходи фіз.осіб. Встановюються універсальні непрямі податки(на споживання) Загострюються соц..проблеми (бідність) 1883р. Бісмарк вводить страхування на випадок хвороби. В податки почали включати податок на соц. страх. Бюджет став законним але дефіцитним., З᾽являється термін державний борг. Сформувалася фінансова система держав. Фінанси в постіндустріальній економіці Розширення світових господарств; Поглиблення міграції; Глобалізація; Інформаційна революція і розвиток інновацій. Зростання ролі фінансового ринку, і ТНК; ріст фін ризиків; Поява нових видатків держави. Фінанси як історична категорія розвивається як кількісно так і якісно. На початковому етапі розвитку державні фінанси включали лише один бюджет, а потім стали формувати соціальні фонди. Якісний розвиток фінансів це виникнення нових форм фінансових відносин. З’являються нові податки, платежі.
Сутність фінансів, закономірності їхнього розвитку, сфера охоплюваних ними товарно-грошових відносин і роль у процесі суспільного відтворення визначаються економічним ладом суспільства, природою і функціями держави. Як історична категорія фінанси з'явилися одночасно з виникненням держави при розподілі суспільства на класи. В часи первіснообщинного ладу не було класів, не було й держави. Перший великий розподіл суспільства на класи це розподіл на рабовласників і рабів, а перша держава рабовласницька. Перехід від рабовласницької суспільно-економічної формації до феодальної призвів до утворення феодальних держав. З розкладанням феодалізму й поступовим розвитком у його надрах капіталістичного способу виробництва все більшого значення стали набувати грошові доходи і витрати держави; частка натуральних зборів і повинностей різко скоротилася. В умовах капіталізму, коли товарно-грошові відносини набувають всеохоплюючого характеру, фінанси виражають економічні відносини в зв'язку з утворенням, розподілом і використанням фондів коштів у процесі розподілу і перерозподілу національного доходу. Основні засоби капіталістичних держав стали концентруватися в державному бюджеті. Фінанси виражають грошові відносини, що виникають між підприємствами в процесі придбання товарно-матеріальних цінностей, реалізації продукції і послуг; підприємствами й вищими організаціями при створенні централізованих фондів коштів і їхньому розподілі; державою й підприємствами при сплаті ними податків у бюджетну систему і фінансуванні витрат; державою й громадянами при внесенні ними податків і добровільних платежів; підприємствами, громадянами й позабюджетними фондами при внесенні платежів і одержанні ресурсів; окремими ланками бюджетної системи; органами майнового та особистого страхування, підприємствами й населенням при сплаті страхових внесків і відшкодуванні збитку, при настанні страхового випадку; а також грошові відносини, що опосередковують кругообіг фондів підприємств. Але не всі грошові відносини, котрі функціонують у суспільстві, належать до фінансових. Грошові ресурси, що обслуговують роздрібний товарообіг, оплату побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, а також купівлю-продаж між окремими членами суспільства, так само, як і гроші, що виступають об'єктом дарування або спадщини, не вважаються фінансами. Іншими словами, фінансові відносини не містять у собі обслуговування особистого споживання. Фінанси - невід'ємна частина грошових відносин, тому їхня роль і значення залежать від того, яке місце грошові відносини займають в економічних відносинах.
Фінанси – історична економічна категорія. Вони виникли у період зародження рабовласницьких відносин і пов’язані з виникненням держави, її інститутів, з розвитком товарно-грошових відносин і забезпеченні потреб держави у фінансових ресурсах. Особливість фінансів як історичної категорії визначається тим, що кожному конкретному суспільному ладу відповідає певна сукупність економічних відносин між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання, що формують єдину систему суспільних відносин. Фінанси являють собою сукупність грошових відносин, пов’язаних з формуванням, мобілізацією і розміщенням фінансових ресурсів та з обміном, розподілом і перерозподілом вартості створеного на основі їх використання валового внутрішнього продукту, а за певних умов і національного багатства. Фінанси і ціна. Фінанси мають більш широкий діапазон розподілу, ніж ціна. Вони забезпечують не лише первинний розподіл вартості валового внутрішнього продукту на рівні виробничої структури, а й подальший перерозподіл через бюджетну систему. Ціни можуть регулюватися за допомогою дотацій і виплат із бюджету різниці в цінах. Держава, використовуючи різноманітні фінансові важелі впливає на рівень цін. Зокрема, введення нових податків або зміна існуючих ставок може призвести до зменшення чи збільшення абсолютної величини ціни. А через такі фінансові важелі як норми амортизації, відрахування в державні цільові фонди держава може змінювати структуру ціни. Фінанси і заробітна плата. Взаємозв'язок фінансів і заробітної плати проявляється у тому, що держава регулює величину заробітної плати через податки, створюючи загальнодержавні фонди фінансових ресурсів. Одночасно держава за допомогою дотацій, субсидій, субвенцій може стимулювати розвиток окремих видів діяльності. Разом з тим, заробітна плата є лише частиною вартісного розподілу валового внутрішнього продукту, яка стосується саме фонду оплати праці. Заробітна плата пов’язана з таким фактором виробництва як робоча сила, а фінанси впливають на використання всіх факторів виробництва (предмети праці, знаряддя праці тощо). Фінанси та кредит. Спільним для фінансів і кредиту є те, що вони використовуються в кругообігу коштів і сприяють підвищенню ефективності виробництва. При нестачі фінансових ресурсів підприємство залучає кредитні ресурси, а при надлишку фінансових ресурсів підприємство може тимчасово вільні кошти надавати в кредит іншій установі (банку, підприємству). Відмінності між фінансами і кредитом полягають у тому, що фінансам притаманний односторонній рух вартості, так як при фінансуванні кошти надаються на безповоротній основі. Кредитні відносини характеризуються двостороннім рухом вартості, оскільки кредитування здійснюється за принципами платності, строковості, поверненості і забезпеченості.
Фінанси – історична економічна категорія. Вони виникли у період зародження рабовласницьких відносин і пов’язані з виникненням держави, її інститутів, з розвитком товарно-грошових відносин і забезпеченні потреб держави у фінансових ресурсах. Особливість фінансів як історичної категорії визначається тим, що кожному конкретному суспільному ладу відповідає певна сукупність економічних відносин між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання, що формують єдину систему суспільних відносин. Фінанси являють собою сукупність грошових відносин, пов’язаних з формуванням, мобілізацією і розміщенням фінансових ресурсів та з обміном, розподілом і перерозподілом вартості створеного на основі їх використання валового внутрішнього продукту, а за певних умов і національного багатства. Фінанси і ціна. Фінанси мають більш широкий діапазон розподілу, ніж ціна. Вони забезпечують не лише первинний розподіл вартості валового внутрішнього продукту на рівні виробничої структури, а й подальший перерозподіл через бюджетну систему. Ціни можуть регулюватися за допомогою дотацій і виплат із бюджету різниці в цінах. Держава, використовуючи різноманітні фінансові важелі впливає на рівень цін. Зокрема, введення нових податків або зміна існуючих ставок може призвести до зменшення чи збільшення абсолютної величини ціни. А через такі фінансові важелі як норми амортизації, відрахування в державні цільові фонди держава може змінювати структуру ціни. Фінанси та кредит. Спільним для фінансів і кредиту є те, що вони використовуються в кругообігу коштів і сприяють підвищенню ефективності виробництва. При нестачі фінансових ресурсів підприємство залучає кредитні ресурси, а при надлишку фінансових ресурсів підприємство може тимчасово вільні кошти надавати в кредит іншій установі (банку, підприємству). Відмінності між фінансами і кредитом полягають у тому, що фінансам притаманний односторонній рух вартості, так як при фінансуванні кошти надаються на безповоротній основі. Кредитні відносини характеризуються двостороннім рухом вартості, оскільки кредитування здійснюється за принципами платності, строковості, поверненості і забезпеченості.
|