Фінанси. Що є предметом фінансової науки Субєкти і обєкти фінансових відносин на різних рівнях економічної системи. Наведіть приклади фінансових відносин і дайте відповідні пояснення
 Скачать 1.56 Mb.
|
|
Фінанси і заробітна плата. Взаємозв'язок фінансів і заробітної плати проявляється у тому, що держава регулює величину заробітної плати через податки, створюючи загальнодержавні фонди фінансових ресурсів. Одночасно держава за допомогою дотацій, субсидій, субвенцій може стимулювати розвиток окремих видів діяльності. Разом з тим, заробітна плата є лише частиною вартісного розподілу валового внутрішнього продукту, яка стосується саме фонду оплати праці. Заробітна плата пов’язана з таким фактором виробництва як робоча сила, а фінанси впливають на використання всіх факторів виробництва (предмети праці, знаряддя праці тощо).
Фінанси – історична економічна категорія. Вони виникли у період зародження рабовласницьких відносин і пов’язані з виникненням держави, її інститутів, з розвитком товарно-грошових відносин і забезпеченні потреб держави у фінансових ресурсах. Особливість фінансів як історичної категорії визначається тим, що кожному конкретному суспільному ладу відповідає певна сукупність економічних відносин між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання, що формують єдину систему суспільних відносин. Фінанси являють собою сукупність грошових відносин, пов’язаних з формуванням, мобілізацією і розміщенням фінансових ресурсів та з обміном, розподілом і перерозподілом вартості створеного на основі їх використання валового внутрішнього продукту, а за певних умов і національного багатства. Фінанси- це сукупність економічних відносин, що пов’язані з формуванням, розподілом і використанням фондів фінансових ресурсів в процесі розподілу і перерозподілу ВВП. Фінанси- система грошових відносин з приводу формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів, які необхідні державі для реалізації властивих ій функцій в процесі розподілу і перерозподілу ВВП. Ознаки: 1)Грошовий характер фінансових відносин 2)наявність держави, як органу управління 3)Розподільчий характер фінансових відносин 4)Фінансові відносини пов’язані з формуванням грошових доходів та накопичень, що приймають форму фінансових ресурсів. Фінанси це не гроші, вони використовують гроші, як один із інструментів З одного боку, фінанси неможливі без грошей, адже інструментом фінансових відносин є саме гроші, а зовнішнім, видимим проявом цих відносин є грошові потоки. З іншого боку, функціонування грошей без фінансів багато в чому втрачає сенс і зводиться до суто технічних питань обміну.
Гроші є обов’язковою умовою існування фінансів, проте фінанси це не гроші. Доведемо це за допомогою визначення відмінностей фінансів і грошей:1) за змістом:.1. Гроші-це загальна економічна категорія, виміряюча затрати праці. Фінанси-це конкретна економічна категорія, характеризуюча процес створення й використання фондів грошових коштів. 2. Гроші в ринковій економіці-це загально визнаний абсолютно ліквідний засіб обміну, цінність якого визначаеться довірою до держави. Фінанси в ринковій економіці-це державно-грошові відносини між різними учасниками суспільного виробництва. 2) за функціями: Гроші виконують такі функції: платіжну(рахункову); обміну(обернення); збереження (накопичення); вартісну(маштабу цін); світових грошей. Фінанси виконують такі функції: формування грошових фондів (створення доходів); перерозподілу цих фондів (використання видатків); контрольну за створенням доходів та використання видатків(витрат); стимулювання фінансових потоків. За своїм місцем у товарному виробництві й обігу гроші — це специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом. Гроші — це поняття більш загальне. Можна мати гроші і водночас не мати жодного стосунку до фінансів, і навпаки, при відсутності грошей, лише володіючи майном, майновими правами, правами інтелектуальної власності, оцінивши їхню вартість, можна здійснювати інвестування, бути співзасновником фірми, тобто мати стосунок до фінансово-господарської діяльності фірми. Функціонування фінансів базується на таких функціях грошей як засіб платежу, засіб нагромадження, світові гроші.
Фінанси завжди мають грошову форму вираження. Гроші є обов’язковою умовою існування фінансів. Але не можна ототожнювати гроші з фінансами. Адже, гроші - це особливий товар, в якому виражається вартість усіх інших товарів, а фінанси — це певні економічні відносини, що здійснюються за допомогою грошей. Фінанси виступають як економічний інструмент розподілу та перерозподілу ВВП та нац доходу, як знаряддя контролю за утвор та використ фондів грош коштів. Головне їх призначення в тому, щоб шляхом утворення грошових фондів забезпечити не тільки потреби держави та під-в у грошових коштах, але й контроль за використанням фінансових ресурсів. А гроші – поняття більш загальне і в деяких випадках може не мати відношення до фінансів. Об’єктивною основою фінансів є такі функції грошей: 1. Гр як засіб платежу (ЗП, пенсії, стипенд), 2. Гр як засіб нагромадження (створення фондів), 3. світові гроші.
Традиційно в економічній науці виділяють п”ять основних функцій грошей: 1) Функція грошей як міри вартості проявляється через вимір грошової вартості (ціни) товарів. Без кількісної визначеності вартості в ціні товару неможливе ринкове господарство й еквівалентний товарний зв”язок між товаровиробниками. Для забезпечення виконання грошима функції міри вартості держава у законодавчому порядку впроваджує масштаб цін, встановлюючи певну грошову одиницю розрахунків – національну валюту. Масштаб цін відіграє важливу технічну роль при виконанні грішми функції міри вартості. 2)Гроші як засіб обігу. У цій функції гроші відіграють роль тимчасового посередника при обміні товарів. У сфері товарного обігу при купівлі-продажу товарів гроші (готівкою або на банківському рахунку) обов”язково повинні бути в наявності. Функцію засобу обігу виконують реальні гроші. Акт реалізації товару на ринку або акт перетворення товару в гроші – центральний, найважливіший у ринковому господарстві. Ці дві основні функції найбільше зумовлюють сутність грошей. Функція грошей як засобу обігу доповнює функцію грошей як міри вартості, а ідельна міра вартості перетворюється у господарському обороті в реальний засіб обігу. 3)Функція грошей як засобу платежу відображає особливості кредитного господарства, тобто реалії купівлі-продажу товарів у кредит з відстрочкою оплати (платежу). Тобто, покупці сплачують гроші за придбані товари лише тоді, коли настає строк платежу. 4)Функція грошей як засобу нагромадження. У цій функції гроші вилучаються з товарного обігу і нагромаджуються на банківських рахунках. Такі заощадження є об”єктивною потребою розвитку ринкового господарства. Банки акумулюють гроші як засіб нагромадження і через позику знаходять їм прибуткове застосування в інших структурних ланках народного господарства. 5)Світові гроші у функціональному плані відображають вихід товарно-грошового обміну за межі національних кордонів. Порівняння купівельної спроможності грошових одиниць різних країн відбувається на міжнародних валютних ринках. При цьому виникає специфічний інструмент міжнародного порівняння національних грошей – валютний курс.
Фінансові ресурси – це грошові фонди, які створюються в процесі розподілу, перерозподілу і використання валового внутрішнього продукту за певний період Склад фінансових ресурсів держави: - прибуток (обсяг реалізованої продукції, робіт, послуг; рівень цін і затрат); - амортизаційні відрахування (вартість основних фондів, їх структура, норми амортизаційних відрахувань); - відрахування на соціальні цілі (розмір фонду оплати праці, тарифи відрахувань на соціальні цілі); - податок на додану вартість, акцизний збір (обсяги реалізованої продукціі, робіт, послуг, ставки податків, пільги); - податок на прибуток (розмір прибутку, ставки оподаткування, пільги); - ресурсні платежі в бюджет (обсяг земельних, лісових, водних та інших ресурсів, що залучаються в господарський оборот, ставки податків, пільги); - доходи від зовнішньоекономічної діяльності (обсяг зовнішньоторгового обороту, рівень цін і мита); - резервні фонди (утворюються згідно законодавства); - доходи від зовнішніх та внутрішніх позик (умови проведення позик, наявність тимчасово вільних коштів); Необхідні державі кошти вона може акумулювати таким чином: - заробляти як власник засобів виробництва; - отримувати від природних ресурсів, що перебувають в її власності; - мобілізувати шляхом перерозподілу доходів юридичних і фізичних осіб.
Як економічна категорія фінансові ресурси виражають відносини між державою та іншими учасниками суспільного відтворення з приводу податкового вилучення частки доходів економічних суб’єктів, їх трансформації у державні доходи і видатки та користування останніх державою при виконанні регулюючих функцій. Фінансові ресурси – це грошові фонди, які створюються в процесі розподілу, перерозподілу і використання валового внутрішнього продукту за певний період. Державні фінансові ресурси Фінансові ресурси, які існують у державі, накопичуються на трьох рівнях економічної системи. на мікрорівні, тобто у межах домашніх господарств - фінансові ресурси на мікрорівні накопичуються як в результаті створення ВВП, так і в результаті їх перерозподілу. На цьому рівні фінансові ресурси мають вигляд накопичень, депозитів та вкладів у банківську систему. На мезорівні фінансові ресурси накопичуються у суб΄єктів підприємницької діяльності і є безпосереднім результатом розподілу нового створеного ВВП. На макрорівні фінансові ресурси держави є наслідком розподілу, перерозподілу та централізації ВВП і мають форму бюджетних та позабюджетних фондів фінансових ресурсів . Державні фінанси складаються, 1, із власне державних фінансів, 2, регіональних фінансів, 3, місцевих (муніципальних) фінансів. Основними джерелами формування грошових доходів держави є: податки; різного роду збори; так звані неподаткові джерела (субидї, позички шляхом випуску і реалізації облігацій, доходів від лотереї і доходів від державної підприємницької діяльності тощо) За формами походження фінансові ресурси держави поділяють на ресурси накопичення та ресурси вторинного розподілу та перерозподілу. Основним джерелом ресурсів розподілу є податки і прибуток. Фінансові ресурси суб’єктів господарювання Фінансові ресурси господарюючого суб’єкту являють собою грошові кошти, що маються в його розпорядженні. Для здійснення господарської діяльності, виготовлення продукції, отримання доходів і накопичень підприємства використовують різні види ресурсів: матеріальні, трудові, фінансові, а також кошти. При цьому матеріальні ресурси є основою виробничого процесу. Вони формуються, як правило, за рахунок різних джерел: власних(фінансування підприємства формуються за рахунок власного капіталу), позичених(формуються в основному за рахунок довго- та короткострокових кредитів банку) та залучених(формуються за рахунок усіх видів кредиторської заборгованості.) фінансові ресурси підприємств — це не грошові кошти підприємств, як це стверджують деякі економісти, а джерела підприємств, спрямовані на формування активів. Фінансові ресурси формуються у процесі створення підприємств і реалізації їх фінансових відносин при здійсненні господарсько-фінансової діяльності. Це виявляється насамперед у формуванні статутного капіталу при створенні підприємств, а у процесі їх діяльності — у формуванні відповідних джерел грошових коштів. Джерела формування фінансових ресурсів різноманітні. Вони залежать від форми власності, на основі якої створюється підприємство. при створенні державних підприємств фінансові ресурси формуються за рахунок бюджетних коштів. При створенні колективних підприємств вони формуються за рахунок пайових (часткових) внесків засновників.
Фінанси є однією з найбільш важливих і складних економічних категорій. Без них неможливе функціонування держави і діяльність юридичних та фізичних осіб, оскільки саме вони забезпечують вартісний рух створеного у суспільстві валового внутрішнього продукту (ВВП), відображаючи досить складні відносини, що виникають при цьому. Головним їхнім призначенням є забезпечення кожної фізичної особи, кожного суб’єкта підприємництва, кожної державної структури, а отже і суспільства загалом, достатніми для здійснення їх діяльності грошовими коштами. Специфічне суспільне призначення фінансів — забезпечити розподіл і перерозподіл вартості валового внутрішнього продукту, вираженої в грошовій формі, між різними суб’єктами господарювання і напрямами цільового використання, сутність фінансів проявляється насамперед через розподільну функцію. Фінанси за допомогою розподільної функції обслуговують різні етапи розподілу (первинний розподіл і перерозподіл вартості суспільного продукту), різні сфери суспільного життя — сферу матеріального виробництва, сферу обміну і споживання. Фінансовому розподілу притаманні різні види розподілу: внутрішньогосподарський, внутрішньогалузевий, міжгалузевий, міжтериторіальний. Як економічний інструмент господарювання фінанси здатні кількісно і якісно впливати на суспільне виробництво. Кількісний вплив характеризується обсягом і пропонуванням мобілізованих, розподілених і використаних фінансових ресурсів. Якісний вплив виявляється в інтересах учасників відтворювального процесу через форми організації фінансових відносин (у який спосіб формуються фінансові ресурси, в яких формах і на яких умовах відбувається їх рух і використання). Саме через якісний вплив відбувається перетворення фінансів в економічний стимул розвитку суспільного виробництва. Можна виділити три головні напрями фінансового впливу на процеси суспільного розвитку: 1) фінансове забезпечення потреб розширеного відтворення; 2) фінансове регулювання економічних і соціальних процесів; 3) фінансове стимулювання.
Фінанси — сукупність грошових відносин, пов’язаних з формуванням, мобілізацією і розміщенням фінансових ресурсів та з обміном, розподілом і перерозподілом вартості створеного на основі їх використання валового внутрішнього продукту, а за певних умов і національного багатства. Фінансові ресурси спрямовуються на формування основних фондів і оборотних коштів. За рахунок фінансових ресурсів здійснюються витрати на виробництво та реалізацію товарів, робіт і послуг, а також інші витрати. У процесі здійснення витрат виникають вихідні грошові потоки . Фінанси є об’єктом фінансової діяльності. Фінансова діяльність – це діяльність, яка проявляється у формуванні доходів та здійсненні витрат суб’єктами фінансових правовідносин. Фінансові відносини – це відносини, що відображають рух вартості від одного суб’єкта до іншого і характеризують розподільчі, перерозподільчі та обмінні процеси і матеріально проявляються у грошових потоках.
Фін. наука – вивчає явища і процеси, які відбуваються у державі при формуванні та використанні фондів фінансових ресурсів для забезпечення її соціально-економічного розвитку. Предметом фін.науки визначають: 1)діяльність держави, підпр.стрктур та окремих громадян, що пов’язана з формування та використанням ФФР. 2)сукупність фін.відносин на різних рівнях економ.системи, що пов’язана з формуванням, розподілом та використанням ФФР. Фін.відносини реалізуються на наступних рівнях економ.системи держави: 1-загальнодержавний (макрорівень); 2-регіональний (рівень адм.-терит. одиниць); 3-рівень окремих суб’єктів господ. (мікрорівень). Фін.категорії використовуються як інструмент наук.пізнання, що дозволяє глибоко розкрити сутність фінансів, їхню специфіку та особливості функціонування. Вони розвиваються та функціонують у тісній причинно-наслідковій обумовленості та взаємозалежності. Макрорівень – атмосфера фін.відносин, що пов’язана з формув., розподілом та викор. централізованих фондів грошових коштів (фонди, які утв. і викор. органами держ. влади з метою забезпечення виконання завдань та ф-ій держави). Мікрорівень – економ.грошові відносини, що пов’язані з формув., розподілом та викор. ДФГК суб’єктів господ. та домогосподарств (населення). ДФГК – фонди грош.коштів, що утв. та викор. суб’єктами господ. та населенням в процесі здійснення ними фін-економ. Діяльності
Понятійний апарат фінансової науки складають фінансові категорії. Фінансові категорії - характеризують різні сторони реальної фінансової дійсності. Через використання фінансових категорій як інструмента наукового пізнання досягається більш глибоке розкриття сутності фінансів, їх специфіки і особливостей функціонування. З появою держави з'явились такі фінансові категорії як податки і державний кредит. З розвитком держави і товарно-грошового господарства формувались групи більш складних категорій: державні доходи, державні видатки, бюджет, фінанси підприємств, страхування, фінансовий ринок. Виділяють 2 рівні ФК: макро- та мікрорівень. |