КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ. Релігієзнавство. Укр.. Учебное пособие для студентов всех специальностей. Одесса, 2007. Шеенко Л. В. Три ветви христианства. Учебное пособие для студентов всех специальностей. Одесса, 2008
 Скачать 0.56 Mb.
|
|
Лейлят аль-Мірадж або Мірадж (араб.|зібрань| сходи догори)|угору| або Ніч Вознесіння|підносило| — на згадку про вознесіння Мухаммеда до небесного престолу Аллаха. Святкову ніч мусульмани пильнують без сну, читають Коран, моляться і|та| переказують легенду про вознесіння|підносило| пророка. Маулід ан-Набі — день народження Мухаммеда. Святкується|відзначає| 12 числа третього місяця місячного календарю. Оскільки точна дата народження пророка невідома, Маулід приурочений до дня його смерті, тому що|бо| для мусульман дата смерті є більш значущою|значима|, бо це — народження для нового, вічного життя. Релігійні інститути ісламу
Іслам — одна з небагатьох релігій, в якій немає ні священників, ні чернецтва, оскільки між вірянином|віруючим| та|та| Аллахом не потрібні жодні посередники. У першоджерелах говориться|мовиться| лише про Пророка, його сподвижників та|та| улемів — вчених-богословів, що досконально знали священні тексти і|та| закони шаріату та були взірцем для інших|останніх| правовірних. Проте|однак| з часом|згодом| в ісламі з'явилася|появлялися| низка духовних звань, які характеризують вченість їх носія та|та| його статус у громаді. Халіф — найвищий титул в ісламі — особа|лице,обличчя|, що наділена вищою духовною та|та| світською владою, голова|розділ| ісламської держави. З|із| X століття, коли|ст| халіфи практично втратили політичну владу, це звання перетворилися на щось на зразок мусульманського первосвященика. Імам — а) духовна особа|лице,обличчя|, яка завідує мечеттю, читає проповіді, керує спільною молитвою, здійснює деякі обряди; б) виборна особа, що керує загальною молитвою; в) голова мусульманської громади — умми в шиїзмі. Мулла — духовне звання улема — вченого-богосл|та|ова і правознавця. Як правило, виконує роль наставника при мечеті, вчителя в медресе — середній або вищій духовній школі. Муфтій — головний|чільний| авторитет в питаннях шаріату, наділений правом робити|чинити| висновки з релігійних, моральних і|та| правових питань, давати роз'яснення по застосуванню|вживанню| норм шаріату. Муедзин — служитель мечеті, помічник імаму, що з мінарету закликає|призиває| мусульман на молитву.
В середині VIII ст.|віку| стався|відбувся| розкол у ланках|низках| послідовників ісламу. Ці протиріччя|суперечності| не носили догматичного, богословського характеру. Одним з ключових|джерельних| спірних питань стало питання про спадкоємство влади і|та| законність наступників|спадкоємців| Пророка. Приблизно 85% усіх мусульман світу|миру| є суннітами. Суннізм наполягає на виборності халіфа, однак головувати в уммі має право виключно представник племені курейшитів, до якого належав Мухаммед. За законних наступників пророка сунніти вважають перших чотирьох праведних халіфів. Суннізму притаманні вірність традиціям та|та| ідеалізація образу|зображення| пророка. Разом із|поряд з,поряд із| Кораном, суннізм особливе місце відводить Сунні|розпоряджень||висловах|. Звідси — назва "сунніти", тобто "люди Сунни" — ті, хто прямують шляхом пророка. Суннітські богослови не мають права виносити судження на власний розсуд з питань віровчення, а лише тлумачити священні тексти. У складних і|та| спірних питаннях остаточне рішення|вирішення,розв'язання,розв'язування| досягається загальною згодою богословів та інших авторитетних в ісламській ієрархії осіб — іджма. Друга за значимістю конфесія ісламу — шиїзм. Ідеологія шиїзму ґрунтується на авторитеті сім'ї Мухаммеда. Після вбивства четвертого халіфа Алі (двоюрідного брата і|та| зятя Мухаммеда) мусульмани розкололися на дві фракції — послідовників та|та| супротивників|противники| Алі. Послідовники Алі об'єдналися в політичну партію, яка стверджувала, що влада має належати виключно|винятково| прямим нащадкам пророка, оскільки|тому що| так встановлено Богом. На основі цієї партії і сформувалася самостійна релігійна течія — шиїзм. Нині|в даний час| до шиїтів належать близько|біля| 10 % усіх мусульман. Головою|розділом| шиїтській громади є імам, який отримує|одержує| владу від самого Аллаха (тобто виборність виключається). Шиїти визнають духовними спадкоємцями пророка12 імамів, які були його прямими нащадками. Імам в шиїзмі виступає|вирушає| посередником між Богом і|та| людьми, вважається непогрішимим взірцем благочестя, справжнім хранителем і|та| тлумачем коранічного знання, а отже, беззаперечним авторитетом і|та| прикладом|зразком| для вірян|віруючих|. Думка імаму з будь-якого релігійного чи політичного питання — це для шиїтів істина в останній інстанції. На відміну від суннізму, шиїзм допускає алегоричне тлумачення Корану і має власний Священний переказ — ахбар, що дещо відрізняється від хадисів сунни. Важливе|поважне| місце в ахбарі відводиться першому імаму Алі. У шиїзмі розвинений культ святих мучеників, оскільки всі імами, окрім|крім| останнього, померли|вмер| мученицькою смертю. Від 2 до 5% мусульман належать до ісламських сект, більшості з яких властиві вільне тлумачення Корану, зведення до мінімуму обрядів і|та| ритуалів, заперечення культу святих, прагнення до аскетизму. Найбільш відомі секти: мутазиліти, харіджити, ісмаїліти, ваххабіти та ін.
Крайню нетерпимість ісламісти проявляють|виявляють| до тих, кого вважають|рахують,лічать| відступниками від основ віри в середовищі|середі| єдиновірців. Цим пояснюються|тлумачать| міжконфесійні та військові|воєнні| конфлікти між мусульманськими країнами. Безумовна привабливість ісламу полягає в тому, що без іносказань та|та| зайвих|надмірних| теологічних ускладнень він дав реалістичне, зрозуміле і|та| доступне пояснення сенсу|змісту,рації| людського життя, запропонував прямий і|та| короткий шлях|дорогу,колію| до "вічного блаженства", не вимагаючи від людини тяжкого|болісного| вибору й|та| узявши на себе його сумніви, кожному правовірному дав надію, що при належній старанності й|та| слухняності той може розраховувати на милість Божу. Іслам — не просто релігія. У свідомості мусульман злилися релігія та політика, духовна та світська влада, віросповідання й морально-правові норми. Отже іслам — це спосіб життя, що пронизує усі грані мусульманського суспільства, визначає характер економічних та політичних стосунків, соціальну структуру, спосіб мислення, культуру і побут. Завдяки глибокій відданості мусульман основам своєї релігії, притаманному їй консерватизму та високій народжуваності в регіонах, які традиційно її сповідують, іслам є не тільки світовою релігією, що найбільш інтенсивно чисельно зростає, а й однією з найстійкіших до модернізації. Широкомасштабне вкорінення мусульманських громад у країнах Старого і Нового Світу та посилення ісламського впливу на політичній і економічній аренах роблять іслам найважливішим чинником світового розвитку, не рахуватися з яким не можна, та й небезпечно. Лекція 6. Сучасна ситуація в світі та Україні в сфері релігії План лекції:
Важливіші особливості релігійного стану в сучасному світі Характеризуючи сучасний етап розвитку релігії у світі, слід відзначити такі найважливіші, на наш погляд, особливості:
Одним із можливих шляхів розглядається об'єднання релігій. З'явився навіть новий термін — плюротеїзм. Теорія плюротеїзму по-новому ставить проблему міжконфесійного діалогу, обґрунтовує можливість об'єднання релігій при збереженні їх унікальності, наприклад, об'єднання, в першу чергу, світових релігій у|в,біля| глобальну світову мегарелігію з єдиним пантеоном. Плюротеїзм — це не політеїзм древніх|стародавніх| і не монотеїзм сучасних релігій, це — органічний синтез останніх як рівних. Одним із стародавніх аналогів плюротеїзму можна вважати|рахувати,лічити| визнання|зізнання| римлянами богів захоплених ними країн. Ці божества вони долучали до свого пантеону з метою недопущення міжнаціональних конфліктів та|та| збереження єдності Римської імперії. Принципи плюротеїзму:
Особливості релігійного стану в сучасній Україні Усі вищезазначені особливості світової ситуації в сфері релігії притаманні й Україні. Але в нашій країні є і власні процеси, багато в чому обумовлені кризовою ситуацією в культурі й в цілому в житті суспільства:
Нетрадиційні релігії та культи Особливе місце в сучасному релігійному світі посідають нетрадиційні релігії, що, спираються на новітні досягнення науки, техніки, психології, розриваючи існуючі релігійні традиції, і найчастіше мають еклектичний характер. Появу перших нетрадиційних релігій у США та Західній Європі відносять до 60-х років ХХ століття, хоча деякі з них мають більш довгу історію. Нетрадиційними такі релігії названі|накликати| тому, що історично вони не передавалися з|із| покоління у покоління, на відміну від релігій традиційних, що мають тривалу, нерідко|незрідка| багатотисячолітню історію, не є укоріненими|дорікали| на цій території. Їх також називають молодіжними або модернізованими культами, новими релігіями, сучасними сектами. У науковій літературі все частіше зустрічається поняття нові релігійні течії (НРТ). За останніми статистичними даними, нетрадиційні релігії сповідують|сповідають| близько|біля| 200-250 млн. людей по всьому світові. Багато хто з|із| тих, хто обрав цей духовний шлях|дорогу|, не має чітких духовних орієнтирів або пережили глибоке розчарування у традиційних релігіях; молодь притягає|залучає| нетрадиційні, нерідко|незрідка| екзотичні форми богослужінь, загальних|спільних| зборів|зібрань|; людей самотніх і|та| невпевнених в собі — ілюзія своєї потрібності, значущості, опіка та взаємнопідтримка. Новорелігійні течії неоднорідні за своїм походженням, формам релігійної організації, характеру діяльності. Але|та| є й|та| те, що їх об'єднує — для більшості з цих релігійних організацій характерними є беззаперечний авторитет лідера, якого сприймають як духовного пастиря; усвідомлення власної винятковості,|та| обраності; тверді життєві установки та обмеження; жорстка організація і тотальний контроль своїх членів, аж до ізоляції їх від звичного середовища; використання психологічного впливу на своїх послідовників, нерідко есхатологічні (пов'язані із смертю, очікування|незрідка|м кінця Світу) настрої. |