Вогнищеві захворювання печінки. Вогнищеві захворювання печінки. Ехінококоз, гемангіома, кісти, абсцес. Діагностика хірургічних захворювань печінки.

• Название: Вогнищеві захворювання печінки. Ехінококоз, гемангіома, кісти, абсцес. Діагностика хірургічних захворювань печінки.
• Дата: 23.05.2022
• Размер: 0.55 Mb.
• Имя файла: Вогнищеві захворювання печінки.docx
• Тип: Документы; #544511
• страница: 5 из 7

Диференційний діагноз

Гемангиому печени следует отличаться от других новообразований:

• 
  доброкачественных — липомы, очаговой узловой гиперплазии, аденомы печени;
  
• 
  злокачественных — гепатоцеллюлярной карциномы, холангиоцеллюлярного рака, метастазов в печень, редких первичных злокачественных опухолей (например, от фиброламеллярной карциномы, гепатобластомы или ангиосаркомы).
  

Лікування

В большинстве случаев небольшая гемангиома для здоровья не опасна. Лечение не требуется, но необходимо 1–2 раза в год наблюдаться у онколога. 

Показания к хирургическому лечению — активный рост гемангиомы и появление симптомов сдавления тканей печени и сосудов. В России в основном рекомендуется удалять гемангиомы размером от 5 см. Однако должны быть учтены все критерии: локализация опухоли, возраст и физическая активность больного, наличие сопутствующих заболеваний, опыт врачей хирургического отделения. Нередки случаи, когда лучше оставить гемангиому, даже размером более 10 см, так как риск от операции превышает пользу от удаления.

Основные способы хирургического лечения гемангиомы печени:

• 
  Энуклеация опухоли — при удалении опухоли не вырезают окружающие её ткани.
  
• 
  Резекция печени — вместе с опухолью удаляют часть печени. Операция проводится техникой открытого доступа или лапароскопически (через небольшие отверстия, обычно 0,5–1,5 см).
  

Энуклеация опухоли и резекция печени — это самые эффективные методы лечения. Если гемангиома округлая с чёткими границами, отличающимися от окружающей ткани печени, показана энуклеация. Когда таких границ нет, новообразование имеет «звёздчатый вид», предпочтительнее резекция печени. Эта же операция рекомендована при множественных гемангиомах, расположенных в пределах одной части печени, и при гигантских опухолях, выявленных вблизи крупных сосудов

• 
  Склерозирование гемангиомы — малоинвазивная процедура, при которой уменьшается кровоснабжение опухоли за счёт «склеивания» её сосудов. Позволяет не допустить её роста и развития осложнений. Под контролем УЗИ в центр гемангиомы вводят иглу, далее по ней вливают склерозант (чаще всего 96%-й этиловый спирт). По данным УЗИ, в период от полугода до шести лет у некоторых пациентов гемангиоматозные узлы уменьшались. При биопсии наблюдалось их замещение фиброзной тканью, т. е. рубцом _[10].
  
• 
  Эмболизация гемангиомы — малоинвазивная процедура, которая тоже направлена на уменьшение кровоснабжения опухоли. Так можно не допустить её роста и развития осложнений. Операцию выполняют под контролем рентгенотелевидения. Через бедренную артерию до чревного ствола вводят катетер, далее его пропускают в печёночную артерию, снабжающую гемангиому кровью. В качестве эмболизирующего («закупоривающего») материала применяют специальные металлические спирали. Эмболизация предпочтительна при краевом расположении гемангиомы, когда нельзя провести склеротерапию.
  
• 
  Микроволновая и радиочастотная абляция (МВА и РЧА) — малоинвазивное оперативное вмешательство, при котором через кожу на опухоль направляют высокоэнергетические микроволны или высокочастотные токи. В результате клетки опухоли нагреваются до высоких температур и гибнут.
  

Кіста

Етіологія, Патогенез

Кіста печінки може виникнути внаслідок:

• 
  гормонального дисбалансу Прийом гормональних контрацептивів, гормонозамінна терапія позитивно впливають на розвиток печінки. Це відбувається через підвищення рівня естрогену - жіночого статевого гормону, що впливає на ріст та розвиток пухлин печінки;
  
• 
  збою закладки внутрішніх органів під час ембріонального розвитку Цю причину можна віднести до генетичної схильності, оскільки дуже часто кіста печінки є захворюванням, що передається з генами батьків. Кіста у такому разі називається істинною;
  
• 
  зараження паразитами. Паразитарні кісти виникають на тлі зараження ехінококами або альвеококами. У разі кіста служить місцем проживання стрічкового хробака до того часу, доки він переміститься в тонку кишку і продовжить життєдіяльність у людини за рахунок його ресурсів;
  
• 
  запальних захворювань печінки або жовчовивідних шляхів;
  
• 
  травматичних ушкоджень печінки;
  
• 
  некрозу пухлин печінки;
  
• 
  амебного абсцесу.
  

справжні кісти в печінці виникають із аберантних жовчних ходів, тобто під час ембріонального розвитку не відбувається підключення до системи жовчних шляхів окремих внутршньодолькових і міждолькових жовчних ходів, відсутність інволюції цих ходів є причиною розвитку кіст печінки

Хибні кісти розвиваються після травматичного центрального або підкапсульного розриву печінки, їх стінка складається з фіброзно зміненої тканини печінки. Хибні кісти можуть також утворюватися після лікування абсцесу печінки, ехінококектомії. Вміст кіст печінки становить собою світлу прозору або буру прозору рідину з домішками крові або жовчі. Вони частіше трапляються в лівій долі печінки