Вогнищеві захворювання печінки. Вогнищеві захворювання печінки. Ехінококоз, гемангіома, кісти, абсцес. Діагностика хірургічних захворювань печінки.
 Скачать 0.55 Mb.
|
КласифікаціяСправжні кісти є вродженими за походженням і мають внутрішню епітеліальну вистилку. Серед істинних солітарних утворень зустрічаються прості, ретенційні, дермоїдні кісти печінки, багатокамерні цистаденоми. Справжні кісти печінки не піддаються інволюції і повільно збільшуються в розмірах. При патологоанатомічному дослідженні кісти постають порожнинами, заповненими лимонного кольору рідиною, мають різні розміри і кількість. Вони простелені епітелієм біліарного типу і не з’єднуються з екскреторними протоками Хибні кісти мають вторинний, набутий характер; . Хибна кіста поділяється на два види через виникнення: травматична та запальна. Запальна формується на тлі запального процесу (абсцесу, некрозу, цирозу печінки тощо), травматична утворюється внаслідок розриву або механічного пошкодження печінки, частіше утворюються після операцій, травм, запалень, у зв'язку з чим стінками їхньої порожнини служать фіброзно-змінені тканини печінки. За кількістю порожнин розрізняють поодинокі та множинні кісти печінки. Клініка, особливості клінічних проявів різних стадій розвиткуНевеликі одиночні кісти печінки, зазвичай, немає клінічних проявів. Симптоматика частіше розвивається при досягненні кістою розміру 7-8 см, а також при ураженні множинними кістами не менше 20% обсягу печінкової паренхіми. У цьому випадку відзначається почуття розпирання та тяжкості у правому підребер'ї та епігастрії, що посилюються після їжі або навантаження. На тлі збільшення кісти печінки розвиваються диспепсичні явища: відрижка, нудота, блювання, метеоризм, пронос. Серед інших неспецифічних симптомів, що супроводжують розвиток печінки, відзначають слабкість, втрату апетиту, підвищену пітливість, задишку, субфебрилітет. Гігантські кісти печінки викликають асиметричне збільшення живота, гепатомегалію, схуднення, жовтяницю. У ряді випадків кіста пальпаторно визначається через передню черевну стінку у вигляді тугоеластичного флюктуюючого безболісного утворення у правому підребер'ї. Ускладнення Ускладнений перебіг кісти печінки розвивається при крововиливі в її стінку або порожнину, нагноєнні, перфорації, перекруті ніжки кісти, злоякісному переродженні. При геморагії, розриві кісти або прорив її вмісту в прилеглі органи розвивається гострий напад абдомінального болю. У цих випадках висока ймовірність кровотечі у черевну порожнину, перитоніти. При здавленні розташованих поруч жовчних проток з'являється жовтяниця, а при інфікуванні утворюється абсцес печінки. При поширеному полікістозі печінки з часом можливий розвиток печінкової недостатності. Методи дослідженняБільшість кіст печінки виявляється випадково під час проведення УЗД черевної порожнини. За даними ехографії кіста печінки визначається як обмежена тонкою стінкою порожнину овальної або округлої форми з анахогенним вмістом. За наявності в порожнині кісти крові або гною стають помітними внутрішньопросвітні ехосигнали. У ряді випадків УЗД печінки використовується для проведення черезшкірної пункції кісти з наступним цитологічним та бактеріологічним дослідженням секрету. Диференційний діагнозЗа допомогою КТ, МРТ, сцинтиграфії печінки, ангіографії черевного стовбура та брижових артерій проводиться диференціальна діагностика кісти печінки з гемангіомою, пухлинами ретроперитонеального простору, пухлинами тонкого кишечника, підшлункової залози, брижів, брижів. За сумнівів у діагнозі виконується діагностична лапароскопія. Для виключення паразитарної етіології кіст печінки проводяться специфічні серологічні дослідження крові (ІФА, РНГА). ЛікуванняПациенты с бессимптомными кистами печени, не превышающими 3-х см в диаметре, нуждаются в динамическом наблюдении гастроэнтеролога (гепатолога). Лечение паразитарных кист печени проводится под наблюдением инфекциониста или паразитолога. Показаниями к хирургическому лечению кист печени оперативным путем служат: осложнения (кровотечение, разрыв, нагноение и др.) большие и гигантские размеры кисты (до 10 см и более) сдавление желчных путей с нарушением желчеоттока компрессия системы воротной вены с развитием портальной гипертензии выраженная клиническая симптоматика, ухудшающая качество жизни рецидивы кисты печени после попытки ее пункционной аспирации. Все оперативные вмешательства, производимые по поводу кист печени, могут быть радикальными, условно-радикальными и паллиативными. К радикальным способам при солитарной кисте относят резекцию печени; при поликистозе – трансплантацию печени. Условно-радикальные методы могут включать вылущивание (энуклеацию) кисты или иссечение стенок кисты. При выполнении данных вмешательств широко используется малоинвазивный лапароскопический доступ. Паллиативные вмешательства при кистах печени не подразумевают удаления полостного образования и могут заключаться в следующем: прицельной пункционной аспирации содержимого кисты с последующей склерооблитерацией полости. Стойкий эффект после чрескожной пункционной аспирации кисты и ее склерозирования достигается при относительно небольших размерах (до 5-6 см) полости. вскрытии, опорожнении и дренировании остаточной полости кисты. Проведение вскрытия и наружного дренирования показано при солитарных посттравматических кистах печени, осложненных разрывом стенки или нагноением. марсупиализации кисты. Марсупиализацию (опорожнение кисты с подшиванием ее стенок к краям операционной раны) проводят при центральной локализации кисты в воротах печени, сдавлении желчных путей, наличии портальной гипертензии. фенестрации кисты. К фенестрации - вскрытию и иссечению свободных стенок кист, как правило, прибегают при множественных кистах или поликистозе печени в отсутствие признаков печеночно-почечной недостаточности. цистоэнтеростомии или цистогастростомии. При гигантских кистах производится наложение цистогастроанастомоза или цистоэнтероанастомоза, т. е. создается сообщение полости кисты печени с полостью желудка или кишечника. |