Мікроба екз. 1. Медична мікробіологія та предмет її вивчення
 Скачать 0.66 Mb.
|
Вчення про гуморальний імунітет ( Пауль Ерліх, Ж.Борде ).П.Ерліх протимікробні речовини крові назвав "АТ", тому що бактерій у той час називали мікроскопічні тільця. Ерліх якимсь чином усвідомив, що і до контакту з конкретним мікробом в організмі вже є АТ у вигляді, що він назвав "бічними ланцюгами" - в наш час рецептори лімфоцитів для АГ. Пізніше цей же напрям думок він застосував у фармакології: у своїй теорії хіміотерапії він припускав передіснування в організмі рецепторів для лікарських речовин. У 1908 р. П.Ерліху вручили Нобелівську премію за гуморальну теорію імунітету. Наукова суперечка клітинної (Мечников) і гуморальної (П.Ерліх) теоріями імунітету тривав більш 30 років і сприяв розвитку імунології як науки. у 1919Ж.Борде отримав ноб.премію за відкриття системи комплементу,дослідження в обл. імунології,бактеріології. Дослідження Д.І.Івановського - важливий етап в розвитку вірусології.Завдяки Д.Івановському вірусологія має точну дату народження — 12 лютого 1892 р. Саме в той день ще нікому не відомий 28-літній випускник Петебурзького університету фізіолог рослин Д.І.Івановський доклав на засіданні Академії наук про свої спостереження над тютюновою мозаїкою.Він експериментально довів, що відома хвороба тютюну - тютюнова мозаїка - викликається деяким агентом, що легко проходить через так звані бактеріальні фільтри (дрібні сита, що затримують усі відомі бактерії).Такий звільнений від бактерій прозорий сік Д.І.Івановський вводив здоровим рослинам.Листи їх жовтіли,скручувалися,зрештою рослина гинула.Цей досвід з фільтруванням і зараженням можна було повторювати без кінця з тим же результатом. Особливі організми викликаючи хворобу – віруси мозаїчної хвороби вдалось побачити тільки після смерті Івановського в 1939 році в електричному мікроскопі ПраціукраїнськихмікробіологівД.К.Заболотного,В.Д.Дроботько,С.С.Дяченко,К.Д.ПяткінаРазом з І. Савченком Заболотний у 1893 р., на багато років раніше від О. Безредки, в дослідах на собі довів, що холерна вакцина, прийнята через рот, забезпечує від захворювання на холеру. Все своє життя Д. Заболотний особливу увагу приділяє вивченню шляхів поширення чуми та її лікування.Під час експедиції в Монголію Заболотний заражається чумою. В 1911 році він доводить зв’язок поширення чуми з гризунами.Вивчаючи сифіліс, він за два роки до Шаудіна і Гофмана відкриває спірохету,але не опубліковує цього.В 1898 р. Заболотний засновує першу в Росії кафедру бактеріології в Петербурзькому жіночому медичному інституті,яку очолює протягом багатьох років.В 1920 р.він засновує в Одесі першу в світі самостійну кафедру епідеміології.Дроботько Віктор мікробіолог та епідеміолог, дійсний член АН УРСР, з 1931 р. науковий співробітник Інституту Мікробіології ім. Д. Заболотного АН УРСР у Києві, згодом його керівник.Мав понад 100 наукових праць з питань мікробіології риносклероми, кишкових інфекцій, харчових отруєнь, туберкульози тощо. В. Дроботько працював також у напрямку вивчення антибіотиків із вищих рослин.Автор антимікробного препарату іманін. Належить низка наукових відкриттів. Започаткував мікотоксикологію. Дяченко вивчав патогенімікроорганізми.Пяткін вивчав вірусологію, фізіологію мікроорганізмів,написав книжку «мікробіологія» для студентів-медиків. Систематика та номенклатура мікроорганізмів.Принципи к-ціїї. Вид, різновидність, біотип, штам, клон.Систематика мікроорганізмів – наука, завданням якої є опис і упорядкування різноманітних мікроорганізмів, їх розподіл (класифікація) на певні систематичні групи (таксони). Принципи класифікації і систематики: філогенетичний (природний) - належність мікроорганізмів до певної групи визначають, виходячи із будови геному; фенотиповий - полягає у об’єднанні мікроорганізмів за подібними властивостями (патогенність, морфологія, фізіологія,ферментативні ознаки,антигенна будова), більш поширений, дозволяє розробити так звані робочі класифікації, які широко використовуються для встановлення збудника. Таксономія – досліджує принципи, методи та правила класифікації і номенклатури організмів. Категорії таксономічної ієрархії (таксони): Вид(Species), Рід(Genus), Триба(Tribus), Родина(Familia), Порядок(Ordo), Клас(Classis), Відділ(Divisio), Царство(Regnum). Вид – еволюційно встановлена сукупність особин, які мають єдиний тип організації і які в стандартних умовах виявляють подібні фенотипові ознаки (морфологічні, фізіологічні, біохімічні, антигенну будову і інше), мають свій генофонд і можуть схрещуватись, основна таксономічна одиниця в мікробіології. Види об’єднуються в роди, до яких відносять близько споріднені, пов’язані спільним походженням мікроорганізми. Для назви мікроорганізмів використовують бінарну (біномінальну) номенклатуру К.Ліннея, згідно якої перше слово вказує на рід і пишеться з великої літери, а друге слово – видова назва (з маленької літери), наприклад, Staphylococcus aureus. В межах виду мікроорганізми можуть незначно відрізнятись за певними фенотиповими ознаками або екологічними нішами. Для їх визначення використовують термін “варіант” або різновид. Відрізняють морфологічні, біохімічні, серологічні, біологічні варіанти, які називають відповідно морфовари, хемовари, серовари, біовари. В мікробіології використовують також такі нетаксономічні поняття, як штам (мікроорганізми певного виду, варіанту, виділені із певного джерела (організму людини, тварини чи об'єкту оточуючого середовища) в певний час), клон (сукупність особин, яка утворилась із однієї материнської клітини) та культура (сукупність особин одного виду або варіанту, що знаходяться в фазі поділу чи спокою, в певному об΄ємі поживного середовища). |