менеджмент шпора. 1. Охарактеризуйте сутність і зміст поняття менеджмент. Менеджмент
 Скачать 154.74 Kb.
|
|
1.Охарактеризуйте сутність і зміст поняття менеджмент. Менеджмент – це мистецтво управління людьми. Менеджмент – це одночасно і галузь людських знань і сфера прийняття управлінських рішень, і категорія людей, об’єднаних в економічній, конкурентоспроможній системі управління в сучасному суспільстві. Метою менеджменту є ті результати діяльності, яких прагне досягти організація в майбутньому. Предметом менеджменту є управлінські та міжособистісні відносини ,які складаються у процесі виконання певних функцій. Завданням менеджменту є ті види робіт ,які необхідно виконати для досягнення поставлених перед організацією цілей. Складові частини менеджменту: 1. Цілі менеджменту, 2. Функції менеджменту, 3. Принципи менеджменту, 4. Методи менеджменту, 5. Кадри менеджерів, 6. Організаційна структура, 7. Техніка та технологія, 8. Організаційна культура, 9. Інформація. Менеджмент забезпечує: 1. Підвищення продуктивності праці. 2. Конкурентоспроможність організації. 3. Орієнтацію на споживача. 4. Свободу діяльності в межах законодавства. Менеджмент - це також галузь людських знань, які допомагають здійснити цю функцію. Менеджмент слід розглядати як сукупність раціональних методів і організаційних підойм управління капіталістичною фірмою або корпорацією. Менеджмент - це не тільки академічна дисципліна або ділянка професійної спеціалізації працівників, але й сфера діяльності, а також джерело існування привілейованих соціальних груп. У функціональному плані менеджмент найбільш часто визначають як процес, за допомогою якого група людей, що співпрацюють, направляє свої дії до загальних цілей. Як самостійний вид професійної діяльності менеджмент можливий лише на базі ринку, який склався і розвинувся: він є управлінським механізмом, який вбудований у ринкову економіку. Послуги менеджерів пропонуються діловим організаціям, зацікавленим у професійному і кваліфікованому адмініструванні на контрактній основі. Ринок надає менеджерам відому незалежність як перед власниками капіталу, так і перед авторитетом урядових чиновників, бо ризик і невизначеність, як супутні будь-якої ринкової операції, формують у менеджерів самостійність та відповідальність за те, що вони роблять, сприяють удосконаленню їх професіоналізму. За своєю організаційною природою менеджмент - орган корпорації, де місце індивідуальної приватної власності займає більш усуспільнена - акціонерна власність. управління - це вплив на колектив, який направлений на досягнення мети, і необхідні для цього взаємопов’язані заходи; організація, важелі та регулювання цього процесу за допомогою зворотного зв’язку; керівництво людьми, розробка, прийняття та реалізація рішень; найкращий розподіл ресурсів та цілеспрямована переробка інформації тощо. Все це в сукупності, в нерозривному зв’язку та взаємодії складає управління. Зміст поняття "менеджмент" можна розглядати як науку і практику управління, як організацію управління фірмою і як процес прийняття управлінських рішень. 2.Охарактеризуйте принципи менеджменту. Принципи управління - керовані правила, що визначають основні вимоги до систем, структур й організації управління. Значний внесок у розвиток теорії менеджменту вніс французький підприємець А. Файоль. Він визначив наступні принципи менеджменту: - розподіл праці, - поєднання влади з відповідальністю; - дисципліна; - єдиноначальність; - єдність керівного центру; - підлеглість індивідуальних інтересів загальним цілям і завданням; - стимулювання працівників; - централізація влади; - підлеглість нижчих ешелонів верхнім, взаємна відповідальність;- порядок; - підтримання справедливості в розподілі роботи і її результатів; - стабільність перебування менеджерів на своїх посадах; - ініціатива; - колективний дух організації. Принципи менеджменту. 1. Цілеспрямованість – Відповідно до цього принципу будь-яка діяльність в організації повинна спрямовувати на досягнення конкретних виробничо-господарських цілей та виконання поставлених задач. 2. Урахування потреб та інтересів – Покликаний задовольняти потреби та інтереси працівників з метою досягнення цілей та виконання поставлених завдань, організації на засадах застосування мотивування. 3. Ієрархічність – Передбачає розташування управлінських посад в організаційній структурі від найнижчого рівня управління до найвищого. 4. Взаємозалежність.Згідно з ним кожна операція складається із взаємозалежних внутрішніх змінних. При цьому фактори зовнішнього середовища постійно впливають на організацію та викликають відповідну реакцію з її боку. 5. Динамічна рівновага – Передбачає безперервний розвиток організації та утримання загальної рівноваги на кожному етапі цього розвитку. 6. Економічність – Формує засади функціонування організації щодо збалансованості витрат, надходжень, забезпечує розвиток бюджетних відносин. 7. Активізація. Спонукає організацію до діяльності постійного розвитку впровадження інновацій. 8. Системність – Відповідно до цього принципу організація розглядається як відкрита система, що складається із взаємозалежних елементів. 9. Єдиновладдя – Передбачає наявність єдиного відповідального центру, який здійснює керівництво та координацію діяльності організації з метою досягнення мети. 3. Охарактеризуйте сутність управлінських відносин, структуру, об’єкт, суб’єкт. В управлінській діяльності виділяють суб’єкт і об’єкт управління. Суб’єктом управління може бути окрема людина або група людей. До суб’єктів управління відносяться також відповідні суспільні інститути (організації, установи), працівники апарату управління. Суб’єкт управління повинен: - володіти здатністю свідомо визначати цілі; - розробляти і вибирати способи впливу та засоби досягнення прийнятих цілей; - володіти здатністю реєстрації самого факту досягнення цілі; - здійснювати процес управління. Суб’єктами управління не можуть бути предмети неживої природи. Об’єктом управління знову-таки виступає людина в процесі її виробничої діяльності. Об’єкт управління завжди має конкретні значення, свої властивості та характеристики. Об´єкт управління - це керована ланка, елемент системи правління, який сприймає дію управління з боку інших елементів. У виробничих системах об´єкти управління є організаційно відокремленими підрозділами, дільницями, цехами, філіалами підприємств. За допомогою управлінської праці здійснюється взаємодія між суб´єктом та об´єктом управління, яка реалізує управлінські відносини. Виділення особливої суспільної функції – управлін ня і відповідно професії керівника, організатора, адмі ністратора (менеджера) зумовило і певні управлінські відносини. У сфері управлінських відносин застосовується особ ливий вид праці людей, основною професійною діяльніс тю яких є управління. Управлінські відносини регулюються трьома видами соціальних норм: – юридичними (правовими), встановлюваними державою; – суспільними, встановлюваними громадськими організаціями; – нормами моралі, що формуються в свідомості людей у процесі виховання і життєдіяльності. Управлінські зв'язки і відносини можуть мати вертикальний або горизонтальний характер. Основою вертикальних управлінських відносин є відносини субординації між вищими і нижчими ланками системи управління (вертикальні зв'язки вниз), нижчими ланками і вищими (вертикальні зв'язки вгору) або функціональні відносини між спеціалістами вищого та нижчого рівнів управління, а також між функціональними ланками управління і керівниками середньої ланки. Як горизонтальні зв'язки можуть розглядатися службові (професійні) відносини між ланками (працівниками) одного рівня господарської ієрархії. У цьому разі кожний структурний підрозділ (працівник) має зв'язки з іншими підрозділами, але дістає розпорядження тільки зверху. 4. Обґрунтуйте показники рівня соціально-психологічного клімату в колективі. Одним із показників успішної діяльності керівника організації (фірми, колективу) є рівень сформованості соціально-психологічного клімату. Соціально-психологічний клімат — якісний бік стосунків, що виявляється у вигляді сукупності психологічних умов, які сприяють або перешкоджають продуктивній спільній діяльності та всебічному розвитку особистості в групі. Такий клімат може бути сприятливим, несприятливим, нейтральним, позитивно чи негативно впливати на самопочуття людини. Найважливіші ознаки сприятливого соціально-психологічного клімату групи (колективу): Суб'єктивні ознаки: • довіра та взємовимогливість членів групи один до одного; • доброзичливість і ділові претензії; • вільне висловлювання думок щодо справ колективу чи поведінки окремих осіб; • відсутність тиску; • достатня поінформованість членів колективу про завдання та стан справ у колективі; • усвідомлення і взяття відповідальності на себе за стан справ у групі кожним із її членів. Об'єктивні ознаки: • високі показники результатів діяльності; • низька плинність кадрів; • високий рівень трудової дисципліни; • відсутність напруженості й конфліктності в колективі тощо. І хоча кожен колектив має своє, неповторне обличчя, стиль, інтереси, згадані ознаки майже універсальні для будь-якого колективу. Загальні фактори формування соціально-психологічного клімату: • характер виробничих відносин того суспільства, складовою частиною якого є група; • організація й умови трудової діяльності; • специфіка й особливості роботи органів управління та самоврядування; • стиль і характерологічні форми керівництва; • соціально-психологічні, тендерні та демографічні особливості групи; • чисельність групи тощо. Вирізняють такі основні фактори формування соціально-психологічного клімату: • фактори макросередовища; мікросередовища. Аби керівник сприяв згуртованості колективу, він має володіти такими особистісними характеристиками: визначеність, усвідомленість, цілеспрямованість, вибірковість, тактовність, дієвість, вимогливість, критичність, відповідальність. Доброзичливими, комфортними будуть стосунки людей в колективі, коли члени колективу ставитимуться з повагою, симпатією один до одного. З метою формування та поліпшення соціально-психологічного клімату в колективі (фірмі) бажано проводити тренінги, з допомогою яких психологи навчали б членів колективу і керівників високій культурі взаємодії та спілкування. Найбільш ефективними є такі форми тренінгів, як тренінг поведінковий, тренінг чутливості, тренінг рольовий, відео тренінг та ін. 5.Наведіть та охарактеризуйте схеми делегування повноважень. Делегування повноважень – процес передачі керівником частини своєї роботи та необхідних для її виконання повноважень підлеглому, який приймає на себе відповідальність за її виконання. Існують три типи повноваження, що передаються підлеглим: лінійні; штабні; функціональні. Лінійні – це повноваження, які передаються від начальника безпосередньо його підлеглому і далі іншим підлеглим. Делегування лінійних повноважень утворює ієрархію рівнів управління в організації. Така ієрархічна побудова називається "скалярним принципом організації". Отже, повноваження лінійного керівника знаходяться у прямому ланцюгу команд від вищого керівника до виконавця. Штабні (апаратні, адміністративні) – це повноваження, що передаються особам, які здійснюють консультативні, обслуговуючі функції щодо лінійних керівників. Повноваження штабного керівника пов’язані з експертизою, підготовкою рекомендацій, підтримкою лінійних керівників. Сутність штабних посадових зв’язків полягає у їх дорадчому характері. Функціональні - це повноваження, що дозволяють особі, якій вони передаються, в межах її компетенції пропонувати або забороняти певні дії підлеглим лінійних керівників. Іншими словами, функціональні повноваження дають право контролю за окремими видами діяльності інших підрозділів. . При цьому слід зауважити, що функціональні повноваження є обмеженою формою повноважень. Вони охоплюють лише окремі специфічні види діяльності (наприклад, робота з кадрами, організація обліку тощо). Разом з тим, така обмеженість порушує принцип єдиноначальності. Підлеглий, на якого розповсюджуються дії функціонального керівника має одразу двох начальників - лінійного та функціонального. Це часто спричинює конфлікти між центральним апаратом управління компанією та керівниками лінійних підрозділів. |