менеджмент шпора. 1. Охарактеризуйте сутність і зміст поняття менеджмент. Менеджмент
 Скачать 154.74 Kb.
|
|
34.Опишіть організаційні зміни та управління ними Організаційні зміни- будь-яка зміна в одному або кількох елементах організації. Зміни можуть стосуватися будь-якого елементу процесу організації (рівня спеціалізації; способів групування; діапазону контролю; розподілу повноважень; механізмів координації). Причини, які викликають необхідність змін, поділяють на дві групи: зовнішні і внутрішні. Зовнішні – пов’язані з загальним і специфічним середовищем функціонування організації, а точніше – зі змінами в компонентах цього середовища:- в економічній ситуації,- в державному регулюванні,- в технологічній складовій,- в міжнародних аспектах,- в соціально-культурних компонентах тощо. Більш сильний вплив на необхідність проведення організаційних змін чинять фактори специфічного середовища:- конкуренти,- споживачі,- постачальники. Внутрішніми факторами є мета, цілі, завдання, ресурси, технології, структура організації. Говорячи про зміни в організації, ми маємо на увазі рішення керівника змінити одну або більше внутрішніх перемінних в організації, структурі, завданнях, технології та людському факторі. Приймаючи такі рішення, керівництво повинно бути проективним або реактивним, тобто само проявляти активність або реагувати на вимоги ситуації. Зміни призводять до нововведень, які найчастіше спричиняють:- оцінку та зміну мети організації;- зміну структури, тобто розподілу повноважень;- зміну техніки, технологічних процесів, конструкцій виробів;- модифікацію (зміну можливостей або поведінки працівників);- зміну організації виробничо-господарської діяльності. Проведенню організаційних змін Сприяють:1.Усвідомлення необхідності змін 2. Організаційна криза 3. Застарілість продукту (технології) 4. Зміни законів і інших регуляторів 5. Зміни системи цінностей і норм поведінки у робітників6. Зниження продуктивності організації Заважають 1. Бюрократична жорсткість організації 2. Невдачі у проведенні попередніх перетворень 3. Опір і побоювання змін 4. суперечливість цілей. Ефективне управління організаційними змінами -- одне з найскладніших завдань керівників. Організаційні зміни є наслідком процесів прийняття рішень і вирішення проблем. Управління організаційними змінами шість етапів:1.Тиск і спонукання- керівництво має відчувати і усвідомлювати необхідність змін і готуватися до проведення їх. Тиск може бути зумовлений зовнішніми (висока конкуренції, зміни в економіці) або внутрішніми (занадто високі витрати, велика плинність кадрів) факторна.2.Посередництво і переорієнтація уваги. Хоча і керівництво відчуває необхідність змін, але може зробити неточний аналіз проблем, а отже, не здійснити відповідні зміни. Тому виникає необхідність посередницьких послуг консультантів. Вони можуть виступити як посередники.3.Діагностика і усвідомлення. На цьому етапі керівництво збирає відповідну інформацію, визначає істині причини проблем, що вимагають зміни існуючого становища.4.Знаходження нового рішення і зобов’язання щодо його виконання. Після того як визнано існування проблеми, керівництво шукає спосіб виправлення ситуації. Воно також повинно заручитися підтримкою на проведення нового курсу серед тих, хто відповідає за його виконання.5.Експеримент і виявлення. Керівництво рідко бере на себе ризик проводити великі зміни одним махом. Спочатку зміни, що плануються, опробують, виявляють труднощі та негативні наслідки. Керівництво зможе скоригувати дії, здійснити нововведення найбільш ефективно. Підкріплення і згода. На останньому етапі слід мотивувати людей, щоб вони прийняли ці зміни. Можливі способи підкріпити згоду на нововведення - це похвала, визнання, просування по роботі, підвищення оплати праці тощо. 35.Охактеризуйте функції менеджменту,їх роль та значення в управлінні Управління розглядається як процес, тому що робота по досягненню цілей за допомогою інших - це не якась одноразова дія, а серія безперервних взаємопов'язаних дій. Ці дії, кожне з яких саме по собі є процесом, дуже важливі для успіху організації. Їх називають управлінськими функціями. Процес управління (менеджмент) має чотири взаємопов'язані функції: планування, організація, мотивація і контроль. Планування-Складання плану завжди розглядається як початковий етап процесу управління. Воно означає, що хтось повинен вирішити: що, як, коли та ким має бути виконано. Керівництво організації повинно Оцінити слабкі та сильні сторони організації у сфері фінансів, маркетингу, виробництва, трудових ресурсів,Оцінити можливості та загрози в навколишньому середовищі: конкуренція, екологічні умови, постачання, якими повинні бути цілі та як їх досягти, Стратегічне планування являє собою набір дій і рішень, зроблених керівництвом, які ведуть до розробки специфічних стратегій, призначених для того, щоб допомогти організації досягнути своїх цілей. Організація Як тільки план складений, необхідно підготувати та забезпечити його виконання. Щоб плани були реалізовані керівництво повинно знайти ефективний спосіб поєднання планів, з оптимальним результатом. Організація як процес являє собою функцію по координації багатьох задач: існує два основних аспекти організаційного процесу:1. Розподіл організації на підрозділи відповідно цілям і стратегіям.2. Делегування повноважень. Мотивація. Мотивація — це таке регулювання спонукаючих стимулів людини, при яких виникає бажання працювати так, щоб сприяти досягненню цілей організації. Для цього необхідні: талант, знання та вміння. Контроль останнім етапом процесу управління є здійснення контролю, тобто порівняння фактичних результатів із запланованими. Контроль є найбільш фундаментальний елемент процесу управління. Ні планування, ні створення організаційних структур, ні мотивацію не можна розглядати повністю у відриві від контролю. Дійсно, фактично всі є невід'ємними частинами загальної системи контролю в даній організації. Ця обставина стані більш зрозумілою після того, як мі познайомимося з трьома основними видами контролю: попереднім, поточним і заключним. За формою здійснення всі ці види контролю схожі, оскільки мають одну і ту ж мету: сприяти тому, щоб результати, що фактично отримуються були як можна ближче до необхідних. Названі функції управління потребують прийняття рішень; для їх здійснення необхідна комунікація, тобто обмін інформацією, яка необхідна для прийняття правильного рішення. 37.Розкрийте поняття та загальну характеристику керівництва. Керівництво - це цілеспрямована діяльність менеджера, який очолює якусь організацію (підприємство). Керівництво здійснюєть ся за допомогою функцій і методів менеджменту, комунікацій тощо шляхом прийняття управлінських рішень. Керівництво - це право особи давати офіційні доручення підлеглим і вимагати виконання їх.Це право випливає з повноважень керівника, які визначають його компетенцію у межах формальної організації. Діапазон керівника залежить від статусу керівника, тобто чи він є єдиноначальником, чи особою, яка очолює колективний орган управління. Зміст процесу керівництва розкривається через його функції: планування > організацію > контроль > мотивацію > виховання. Перші чотири розкривають зміст процесу керівництва в системі « керівник – виробництво», а остання – одну з важливих сторін керівництва – формування особистості у сфері трудової діяльності Керівник – єдиноначальник, який здійснює управління на основі єдиноначального прийняття рішень і контролю за процесом праці, несучи повну відповідальність за діяльність організації. Сильне та ефективне керівництво організацією сприяє створен ню атмосфери участі та колективної підтримки цілей діяльності організації, в якій її члени отримують стимул в усуненні бар'єрів і досягненні запланованих результатів. Щоб керівництво було ефек тивним, необхідно вміло будувати взаємини з підлеглими. Для цього керівник повинен застосовувати владу. Влада – це можливість менеджера розпоряджатися ресурсами, впливати на дії і поведінку інших людей, за допомогою певних засобів - волі, авторитету, права, насильства. Менеджер повинен розуміти, що кількість влади вимірюється не рівнем його формальних повноважень, а ступенем залежності підлеглих від нього. Керівник має владу над підлеглими тому, що останні залежать від нього в питаннях зарплати, видачі завдань, просування по службі, задоволення соціальних потреб, видачі матеріальної допомоги та ін. Разом а тим і підлеглі мають владу над керівником, оскільки останній залежить від них в питаннях інформації, неформальних контактів з людьми, конкретних знань,професійних можливостей. Забезпеченню ефективного керівництва сприяють такі основні елементи:-ініціативність;- інформованість; -захист своєї думки;-прийняття рішень;-розв’язання конфліктних ситуацій;-критичний аналіз своїх дій. 36. Влада та вплив керування. Для того щоб керувати, необхідно впливати, а щоб впливати – необхідно мати основу влади. Для того щоб тримати владу, необхідно мати можливість тримати під своїм контролем що-небудь значуще для виконавця, що зробить його залежним ід керівника і примусить діяти так, як бажає керівник. Влада – це можливість або офіційне право одних осіб впливати на поведінку інших або давати накази підлеглим, а також стимулювати чи карати їх при виконанні різних завдань. Всі форми впливу спонукають людей виконувати бажання іншої людини, задовольняючи потреби або ні. Вони спонукають виконавця очікувати, що потреба буде або не буде задоволена, а в залежності від поведінки виконавця. Влада може приймати самі різні форми, які може застосувати будь-який керівник (менеджер): -влада, яка на засадах примусу,-влада, яка на засадах винагороди,-експерементальна влада,-еталонна влада,-законна (традиційна) влада. 1. Влада, яка базується на засадах примусу, - це вплив через страх, працює нетривалий час. Багато людей турбуються, що вони можуть втратити захищенність, любов або повагу. Виконавець вірить, що впливає має можливість карати таким чином, який зашкодить задоволенню якоїсь нагальної потреби, або взагалі може зробити якісь інші неприємності. 2.Влада, в основі якої лежать винагороди, використовує бажання підлеглих отримати винагороду в обмін на виконану дію (роботу), певну поведінку тощо. Винагорода має бути досить цінною. При цьому менеджер повинен розуміти, що в кожної людини – своє сприйняття і розуміння цінностей. Посилення влади дуже часто досягається шляхом особистих послуг. До недоліків відносять:- обмеження розмірів винагород,- обмеження законодавчими актами, положеннями, політикою фірми, - те, що не завжди можна встановити ставлення працівника до винагороди. 3.Законна владабазується на традиціях, які здатні задовольнити потребу виконавця в захищеності і приналежності. Виконавець вірить, що впливає має право віддавати накази, і що його обов'язок - підкорятися їм. Він виконує накази впливає, оскільки традиція вчить, що підпорядкування призведе до задоволення потреб виконавця. Недоліки: - традиції можуть бути спрямовані проти перемін,- немає тісного зв*язку між традиціями і винагородами,-деяку самовпевненість керівника,- може погано використовуватися потенціал працівника. 4.Еталонна влада(влада прикладу) одна з найефективніших форм влади. Полягає у використанні впливу лідерів завдяки наявності у нього захоплюючих характеристик і властивостей, які охоче наслідуються підлеглими, які прагнуть такими ж, як лідер. Характеристики: обмін енергією; значна зовнішність; хороші риторичні здібності; незалежність характеру; адекватне сприйняття захоплення своєї особистості. Характеристики або властивості впливає настільки привабливі для виконавця, що він хоче бути таким же, як впливає 5.Експертна влада передбачає унікальний досвід, високу кваліфікацію, спеціальні знання і практичні навики.В своїй основі має вплив через «розумну» віру. Виконавець свідомо й логічно приймає на віру цінність знань експерта (керівника). Чим більше досягнення у експерта (керівника), тим більше в нього влади. Недоліки:-розумна віра менш стійка, ніж вплив харизматичної особистості,-у підлеглого може виявитися білюше влади, ніж у керівника,а це може призвести до конфліктної ситуації. 38.Стратегічні плани та етапи їх складання Стратегічне планування здійснюється у кілька стадій:— процес розробки плану;— корегування планових завдань;— внесення змін і доповнень. Стратегічний план - уявлення керівника про майбутній стан об’єкта управління та шляхи досягнення цього майбутнього стану, закріплене в документах певної форми; підприємницький план, який спрямовує підприємство на правильний шлях у потрібний час;Розробляючи систему стратегічного планування, кожне підприємство обирає для себе найприйнятнішу схему, яка, з одного боку, являє собою перелік необхідних формальних процедур, для виконання яких потрібні знання фахівців, а з іншого — передбачає поєднання елементів творчості зі здоровим глуздом керівників, які не дуже схильні витрачати час на витончені процедури планування. Від стратегічного плану організації залежать її специфіка, індивідуальність, притаманні їй ознаки, організаційна структура, персонал тощо. Вимоги:1.Стратегічній план повинен влаштовуватися обширними дослідженнями і фактичними даними. Щоб ефективно конкурувати в сьогоднішньому світі бізнесу, фірма повинна постійно займатися збором і аналізом величезної кількості інформації про галузь, ринок, конкуренцію і інші чинники.2.Стратегічній план додає фірмі визначеність, індивідуальність, що дозволяє їй залучати певні типи працівників, і, в тій же година, не залучати працівників інших типів. Цей план відкриває перспективу для організації, яка направляє її співробітників, залучає нових працівників і допомагає продавати вироби або послуги.3.Стратегічні плани повинні бути розроблені так, щоб не тільки залишатися цілісними протягом тривалих періодів годині, але і бути досить гнучкими, щоб при необхідності можна було здійснити їх модифікацію і переорієнтацію. Стратегія — це модель узагальнення дій, необхідних для досягнення поставлених цілей шляхом координування і розподілу ресурсів фірми, тобто розробка стратегії фірми полягає в розробленні планів досягнення цілей, в якому передбачені можливості фірми. Стратегія має передбачати можливість її перегляду, модифікації та трансформування, тобто вона має бути гнучкою, а не сталою. Види стратегій:1. Портфельна стратегія пов'язана з придбанням цінних паперів у нових галузях або поступовим виходом з певних галузей.2. Фундаментальна стратегія використовується з метою визначення діяльності певного підрозділу організації в рамках місії фірми. Тобто функціональна стратегія зводиться до орієнтації підрозділів у певному напрямі.3. Конкурентна стратегія полягає в тому, що організація намагається отримати певні переваги на ринку стосовно своїх конкурентів. На прибутковість фірми впливають п'ять складових конкуренції:— поява нових конкурентів;— загроза появи па ринку товарів-аналогів (тобто замінників);— можливості покупців;— можливості постачальників;— конкуренція між компаніями, що вже завоювали ринок. Мета конкурентної стратегії полягає в зміні правил на користь своєї компанії.4. Загально корпоративна (універсальна) стратегія. У межах цієї стратегії вирізняють базові стратегії:— лідерство у зменшенні витрат виробництва;— диференціація продукту;— фокусування, тобто процес намагання фірми в певному сегменті ринку скоротити витрати виробництва або розширити диверсифікацію виробництва (розширення різноманітної продукції). Важливим механізмом стратегії є розробка планів та орієнтирів розвитку: тактики, політики, процедур і правил. 39.Прийняття управлінських рішень. Управлінське рішення- творчий акт суб'єкту управління (менеджера), який розробляється на основі знання об'єктивних законів розвитку організації і аналізу інформації про її стан, визначає програму і характер діяльності колективу чи окремих працівників для подолання проблеми, що виникла, задля досягнення цілей. Управлінське рішення можна також представити як загальний етап процесу управління, що перетворює його в імпульс трудової діяльності, цілеспрямованості і погодженості сумісних дій людей. Слід мати на увазі, що управлінське рішення поділяє процес менеджменту ніби на дві стадії -- діагностику проблеми і вибір варіанту її вирішення й організаційно-практичну діяльність по реалізації цього варіанту в дійсності. Тому в рішенні поєднуються операції аналітичної, ефективної діяльності з операціями організаційно-практичної діяльності. Рішення управлінське існує лише тоді, коли є реальне розв'язання проблеми, усунення протиріччя, яке заважає нормальному функціонуванню або розвитку соціально-економічної системи. Вироблення і прийняття управлінського рішення - ключова процедура в діяльності менеджера, яка визначає весь подальший хід процесу управління, впливає на кінцевий результат діяльності організації. Рішення відносяться до числа творчих операцій в технології управлінських робіт і являють собою розгорнутий в часі логіко-розумовий, емоційно-психологічний, організаційно-правовий акт, що виконується менеджером в межах своїх повноважень одноособово або із залученням інших осіб. Функції управлінських рішень: Скеровуюча (спрямовуюча) - орієнтація розвитку організації на досягнення цілей; За допомогою управлінських рішень здійснюється оперативний вплив керуючої системи на керовану підсистему для досягнення стратегічних та тактичних цілей організації. Забезпечуюча- виконання рішень є умовою досягнення цілей;Від оцінки рішень та процесу їх ухвалення, форм впровадження, виконання залежать продуктивність праці, використання всіх видів ресурсів, мотивація персоналу, імідж організації та її конкурентоспроможність. Координуюча - обґрунтування і виконання рішень сприяє об'єднанню зусиль підрозділів і окремих працівників;Мобілізуюча (стимулююча) - рішення задають імпульс в покращенні роботи. Завдання менеджера для забезпечення ефективності рішень полягає в недопущенні змішування умов в проблеми. Умови дуже важко і повільно змінюються, тому потрібно спрямовувати зусилля на вияснення тих проблем і завдань, які зумовлені обставинами, і працювати над їх вирішенням. Тому здатність приймати хороші рішення з наступною практичною їх реалізацією є однією із найважливіших якостей керівника. Слід мати на увазі й те, що основними характеристиками управлінського рішення є адресність, своєчасність, мотиваційний потенціал, відповідність меті управління, визначеність та контрольованість. Структура рішення: а) Аналітична частина - формулювання проблеми,причини виникнення проблеми,умови прийняття рішення, б) Конструктивна частина-цілі і задачі рішення, засоби і ресурси вирішення задач,відповідальні виконавці,форми контролю,звітність (строки, форми, процедури),стимулювання і санкції,порядок введення рішення в дію, внесення в нього коректив |