менеджмент шпора. 1. Охарактеризуйте сутність і зміст поняття менеджмент. Менеджмент

• Название: 1. Охарактеризуйте сутність і зміст поняття менеджмент. Менеджмент
• Анкор: менеджмент шпора.docx
• Дата: 08.06.2018
• Размер: 154.74 Kb.
• Имя файла: менеджмент шпора.docx
• Тип: Документы; #20108
• страница: 3 из 9

12. Дайте характеристику загальних функцій менеджера.

Зміст роботи, яка складається з обов'язків, ролі та функцій, що виконує менеджер, і є сутністю управлінської діяльності менеджера та менеджменту. Менеджер виконує дві специфічні функції, яких у процесі управління немає ні в кого з інших працівників підприємства. Перша полягає у створенні з існуючих ресурсів виробничої єдності. Створення «виробничої єдності» вимагає від менеджера зусиль щодо усунення слабких місць, забезпечення ефективного розвитку та використання резервів розвитку підприємств, передусім людських ресурсів. Друга функція менеджера передбачає, що, приймаючи рішення і реалізуючи його, він має виходити з перспектив функціонування підприємства — зміцнювати ринок, завойовувати нові його сегменти, створювати нові ринки. Кожний менеджер виконує різні функції, які не є власне управлінням. Але для менеджерів існують загальні обов'язкові функції. По-перше, менеджер визначає цілі підприємства, вирішує, що треба зробити для досягнення їх, забезпечує реалізацію, ставлячи перед людьми конкретні завдання. По-друге, менеджер забезпечує спонукальні мотивації та зв'язки. Він створює колектив з осіб, які відповідають за досягнуті результати, забезпечує узгодженість у роботі колективу підприємства. По-третє, менеджер організує (виробничий) процес. Він класифікує роботу, розподіляє її між виконавцями, формує організаційну структуру підприємства, комплектує трудовий колектив, оцінює діяльність усіх працюючих на підприємстві. По-четверте, менеджер піклується про постійне професійне і ділове зростання працівників. По-п'яте, менеджер аналізує результати роботи підприємства і прогнозує його розвиток. По-шосте, менеджер виконує маркетингові функції, розробляє маркетингову концепцію розвитку підприємства. Функції інновації полягають у розробці нових товарів та послуг. Отже, діяльність менеджера — це складний комплекс робіт з планування, організації, управління і контролю. Виконання їх вимагає високої кваліфікації, спеціальних навичок та вмінь. Функції визначають роль менеджера в управлінні підприємством. У теорії менеджменту прийнято класифікувати функції менеджера за трьома групами — між особова, інформаційна та прийняття рішень. Між особова функція. Виходячи з того, що головним завданням менеджерів є організація спільної діяльності людей з виробництва (чи обміну), більшу частину свого робочого часу вони приділяють між особовим контактам. Менеджерам надано повноваження і відповідальність, необхідні для організації роботи і забезпечення високої трудової, виробничої та технологічної дисципліни. Розрізняють три основні ролі менеджера в роботі з людьми — представницьку, спрямовуючу і неформального спілкування. Інформаційна функція. Менеджер має бути своєрідним інформаційним центром з питань діяльності свого підприємства. Ця функція реалізується через такі три види робіт. 1.Пошук інформації. 2.Поширення інформації. 3.Виступи: доповіді, інтерв'ю, бесіди з колективам підприємства. Функції та ролі менеджера тісно взаємопов'язані, спрямовані на досягнення високих кінцевих результатів роботи підприємства.

13. Визначте та порівняйте поняття бізнесмен, підприємець, менеджер, спеціаліст.

Менеджери — це професійний прошарок управлінців, головне завдання яких — координація й організація діяльності колективів на основі врахування об'єктивних законів і закономірностей, тобто управління на науковій основі. І з розвитком ринкової економіки, крім терміна "менеджер", почали широко використовуватись терміни "бізнесмен", "підприємець", “спеціаліст” між якими є суттєві відмінності. Бізнесмен і менеджер — це не те саме. Менеджер обіймає якусь постійну посаду, і в його підлеглості знаходиться та чи інша кількість виконавців. На відміну від менеджера, бізнесмен, як правило, не займає ніякої постійної посади, у нього немає підлеглих. Бізнесмен — це насамперед ділова людина, що займається підприємницькою діяльністю, спрямованою на одержання прибутку, бере на себе ризик і несе при цьому відповідальність власним капіталом. Бізнесмен — це той, хто володіє капіталом, що знаходиться в обороті, приносить прибуток. Ним може бути ділова людина, в підлеглості якої немає підлеглих, вона не займає ніякої постійної посади в організації, але є володарем її акцій і може бути членом її правління. Підприємець — це людина, яка бере на себе ризик, пов'язаний з організацією нового підприємства з розробкою нової ідеї, нової продукції або нового виду послуг, які пропонуються суспільству. Важливо розуміти, що слова "підприємець" і "менеджер" не є синоніми. Менеджер — це людина, яка йде слідом за підприємцем, щоб усувати створене першим безладдя. Без підприємця не було б нічого, що можна було б упорядкувати. Без менеджера не було б ні бізнесу, ні суспільства, але без підприємця не було б нововведень. Спеціаліст — це той, хто щось робить. Кредо: якщо хочеш щось зробити добре, зроби це сам. На його думку, речі створені для того, щоб їх робити: розбирати, а потім збирати знову, і зовсім не для того, щоб про них мріяти. Якщо підприємець живе майбутнім, а менеджер минулим, то спеціаліст живе теперішнім. Його стихія — створення конкретних речей. З позиції спеціаліста міркування непродуктивні, якщо вони не спрямовані на роботу, яку необхідно виконати. Його не стосуються високі ідеї або абстракції. Поки підприємець мріє, а менеджер метушиться, спеціаліст обмірковує, як реально перейти від слів до справи. Спеціаліст — це відвертий індивідуаліст, який твердо стоїть на ногах і займається добуванням хліба сьогодні, щоб з'їсти його на обід завтра. Сутність же полягає в тому, що в усіх нас усередині сидить і підприємець, і менеджер, і спеціаліст. Якби всі ці грані нашої натури були збалансовані належним чином, то вийшов би найкомпетентніший бізнесмен. Підприємець мав би повну свободу для прориву в нові галузі і розширення своїх інтересів, менеджер міг би зміцнювати фундамент виконуваних операцій, а спеціаліст виконував би роботу, що відповідає його кваліфікації.
14. охарактеризуйте сутність, функції, значення цілей.

Одним з головних завдань менеджменту є встановлення цілей, для досягнення яких формується, функціонує і розвивається організація як цілісна система. Цілі – це конкретний кінцевий стан або очікуваний результат, якого намагається досягнути група працюючих разом організаціях, що мають багатоступінчасту форму управління, формується ієрархія цілей. Цілі управління є відправним пунктом при розробці і прийнятті управлінських рішень і одночасно засобом мотивації працівників. У першому своєму значенні цілі управління визначають коло проблем і задач, зміст рішення: шляхи і способи вирішення задач і проблем. У другому значенні – дають можливість підвищи ти результативність праці, оскільки нерозумне і безцільне управління не здатне викликати творче захоплення і енергію працівників. Таким чином, за допомогою цілей конкретизують те, чого організація прагне досягти. Цілі дозволяють ефективніше використовувати ресурси організації: гроші, здібності співробітників і час. Цілі також відіграють роль контрольного стандарту, з яким порівнюють фактично досягнуті результати окремих працівників, підрозділів і всього підприємства в цілому. У системі управління організацією цілі виконують ряд важливих функцій:– відображають філософію організації, концепцію її діяльності і розвитку; – знижують невизначеність поточної діяльності як організації, так і окремого працівника; – служать персоналу орієнтиром, допомагають сконцентруватися на досягненні результатів, регулювати власні вчинки і поведінку; – складають основу критеріїв для виділення проблем, прийняття рішень, контролю й оцінки результатів дій, морального і матеріального заохочення персоналу; – згуртовують ентузіастів, спонукають їх добровільно брати на себе зобов’язання і докладати зусилля для їхнього виконання; – проголошені офіційно, цілі служать виправданням в очах громадськості необхідності і законності існування конкретної організації. Правильно сформульовані цілі мають відповідати таким вимогам: 1) реальність, конкретність, досяжність; 2) вимогливість, орієнтація на високиий результат, успіх; 3) наукова обґрунтованість, погодженість; 4) вимірюваність; 5) однозначність для сприйняття, ясність; 6) гнучкість; 7) прийнятність; 8) відображення змісту діяльності.

15. Охарактеризуйте природу стресів, методи управління ними.

На всіх підприємствах виникають ситуації, які негативно впливають на людей і викликають у них стрес. Він має негативні наслідки як для індивіда, так і для підприємства. Для того щоб забезпечити ефективну діяльність підприємства, керівник повинен її контролювати. Незначні стреси неминучі й нешкідливі. Власне, це звичайне явище, яке часто повторюється. Надмірний стрес створює проблеми для індивіда і підприємства. Той мін стресу, який стосується керівника, характеризується надмірною психологічною і фізіологічною напругою. Стрес зумовлюють фактори, пов'язані з роботою і діяльністю підприємств або подіями особистого життя індивіда. Організаційні фактори: перевантаженість або неповна завантаженість працівника під час робочого дня; конфлікт ролей, невизначеність ролей; нецікава робота. Особисті фактори. Досить часто душевні травми, які супроводжують навіть незначну зміну, до уваги не беруться, що має негативні наслідки. Люди, які страждають від надмірного стресу на роботі, можуть спробувати застосувати для його зниження такі методи. 1.Розробити систему пріоритетів у своїй роботі. Оцінити свою роботу так: «повинен зробити сьогодні», «зробити пізніше на цьому тижні», «зробити, коли буде час». Навчитися говорити «ні», коли досягнуто межі, за якою ви вже не можете взяти на себе більший обсяг роботи. Поясніть своєму керівництву, що розумієте важливість завдання. Після цього опишіть конкретні пріоритетні роботи, над якими він зараз працюєте. Якщо керівник буде наполягати на виконанні нового завдання узгодьте з ним, яку роботу ви повинні відкласти до закінчення нового завдання. 3. Не погоджуйтесь з вашим корінником або ким-не-будь, хто починає ставити суперечливі вимоги. Не займайте агресивну позицію, просто поясніть, які конкретні проблеми створюють для вас суперечливі вимоги. 4. Повідомте керівникові або співробітникові, коли ви відчуєте, що очікувана оцінка незрозуміла (невизначеність ролей). Висловіть свою невпевненість щодо деяких конкретних, пов'язаних із завданням питань, і прагнення обговорити ці питання з ним. 5. Обговоріть відсутність зацікавленості до роботи зі своїм керівником. Але не скаржтеся. Поясніть, що ви прихильник виконання роботи і хотіли б мати можливість взяти участь і в інших видах діяльності. До інших факторів, які пов'язані зі зниженням імовірності стресу, належать додержання режиму харчування, графіка роботи і відпочинку, управління своєю поведінкою і емоціями, підтримка себе у формі за допомогою фізичних вправ.

16. Охарактеризуйте принципи менеджменту.

Принципи управління - керовані правила, що визначають основні вимоги до систем, структур й організації управління. Значний внесок у розвиток теорії менеджменту вніс французький підприємець А. Файоль. Він визначив наступні принципи менеджменту: - розподіл праці, оснований на спеціалізації і виробничому кооперуванні; - поєднання влади з відповідальністю; - дисципліна, яка передбачає безумовну підлеглість загальним цілям і завданням виробництва; - єдиноначальність; - єдність керівного центру; - підлеглість індивідуальних інтересів загальним цілям і завданням; - стимулювання працівників; - централізація влади; - підлеглість нижчих ешелонів верхнім, взаємна відповідальність;- порядок; - підтримання справедливості в розподілі роботи і її результатів; - стабільність перебування менеджерів на своїх посадах; - ініціатива; - колективний дух організації.  Принципи менеджменту. 1. Цілеспрямованість – Відповідно до цього принципу будь-яка діяльність в організації повинна спрямовувати на досягнення конкретних виробничо-господарських цілей та виконання поставлених задач. 2. Урахування потреб та інтересів – Покликаний задовольняти потреби та інтереси працівників з метою досягнення цілей та виконання поставлених завдань, організації на засадах застосування мотивування. 3. Ієрархічність – Передбачає розташування управлінських посад в організаційній структурі від найнижчого рівня управління до найвищого. 4. Взаємозалежність – Згідно з ним кожна операція складається із взаємозалежних внутрішніх змінних. При цьому фактори зовнішнього середовища постійно впливають на організацію та викликають відповідну реакцію з її боку. 5. Динамічна рівновага – Передбачає безперервний розвиток організації та утримання загальної рівноваги на кожному етапі цього розвитку. 6. Економічність – Формує засади функціонування організації щодо збалансованості витрат, надходжень, забезпечує розвиток бюджетних відносин. 7. Активізація – Спонукає організацію до діяльності постійного розвитку впровадження інновацій. 8. Системність – Відповідно до цього принципу організація розглядається як відкрита система, що складається із взаємозалежних елементів. 9. Єдиновладдя – Передбачає наявність єдиного відповідального центру, який здійснює керівництво та координацію діяльності організації з метою досягнення мети.

17. Охарактеризуйте сутність організації.

Організація - це соціальне утворення, в якому загальними прагненнями об’єднано двоє і більше людей для досягнення спільної мети. Щоб бути справді організацією, ця група повинна відповідати таким вимогам: - наявність принаймні двох людей, які вважають себе частиною цієї групи; - наявність хоча б однієї спільної мети; - наявність членів групи, які свідомо працюють разом, щоб досягти значимої для всіх мети. Будь-яка організація складається з елементів (відділів, служб, груп, окремих виконавців), їхніх ролей і відносин, визначених ієрархією, поліархією, писаними і неписаними правилами (кодексами) поведінки. Ознаки організації: 1. Наявність мети, 2. Наявність певної кількості осіб, 3. Наявність внутрішнього координуючого центру, 4. Відокремленість організації, 5. Організаційна культура. Основні види організацій, їх класифікація: 1. За походженням: *первинні(спочатку створюють організацію як юр.особу, а потім формують штат працівників. *вторинні(організації створюються їх членами, які самі визначають норми своєї поведінки і правила взаємовідносин з організацією, забезпечують її необхідними ресурсами. Вони бувають корпоративні(їхню діяльність визначають збори членів товариства), асоціативні. 2. За механізмом функціонування і взаємодії між окремим елементами: *механістичні(мають однозначні внутрішні взаємозв’язки і жорстку регламентацію всіх сторін діяльності); *органічні(мають більшу гнучкість у побудові й управлінні, створюють у людини додаткові стимули до праці. 3. За характером внутрішніх взаємовідносин між людьми: *формальні(зареєстровані певним чином) *неформальні(розглядається як будь-яка спільна діяльність осіб). 4. За галузевою приналежністю: *з видобутку копалин, *промислові, *підприємства з аграрного сектору, *підприємства торгівлі та сфери обслуговування, * банки. 5. За формою власності: *державні, * комунальні ,* колективні, * приватні, *іноземні. 6.За розміром: *малі, *середні, *великі. 7. За організаційно-правовою формою: *державні, *колективні, приватні, *корпорація, *холдинг, *асоціація, *концерн.

19. Визначте та охарактеризуйте складові успіху організації.

Усі складні організації мають загальні характеристики. Ці загальні риси допомагають зрозуміти, чому, щоб добитися успіху, організацією необхідно керувати.1. Ресурси. 2. Залежність від зовнішнього середовища. 3. Горизонтальний розподіл праці. 4. Підрозділи. 5. Вертикальний розподіл праці. 6. Необхідність управління. Які ж складові успіху організації? 1. Виживання. Деякі організації планують свій розпуск після досягнення ними ряду заздалегідь запланованих завдань. Прикладом може служити будь-яка урядова комісія, яка створювалася для досягнення конкретної мети. Але виживання, можливість існувати якомога довше є первинним завданням більшості організацій. 2. Результативність і ефективність. Щоб успішно господарювати протягом тривалого часу, вижити й досягти мети, організація повинна бути як ефективною, так і результативною.3. Продуктивність. Ефективність можна виміряти і виразити кількісно, тому що є можливість визначити грошову оцінку ресурсів, які споживаються, і продуктів, що випускаються. Відносна ефективність організації називається продуктивністю. Продуктивність – це відношення кількості одиниць на виході до кількості одиниць на вході. Ключовою складовою продуктивності є якість. 4. Практична реалізація. Управлінські рішення, як би добре вони не були обґрунтовані з точки зору теорії і підкріплені дослідженнями, це лише ідеї, думки. А мета управління – це виконання реальної роботи реальними людьми. Рішення є успішними тоді, коли вони реалізуються практично, результативно і ефективно, перетворюються в дію. Сучасні менеджери повинні знати, що в рамках нового управлінського мислення будь-яка виробнича система розглядається як соціотехнічна. Вона складається з двох підсистем: а) технічної, до якої входять не тільки машини, верстати, обладнання, всі види технологій, а й управлінські знання, організаційні структури, методи планування, організація робочих місць та рівень кваліфікації та підготовки робочої сили, технологічні прийоми та навички роботи; б) соціальної, яка містить усі форми морального та матеріального стимулювання праці, стиль управління, участь робочих і службовців у процесі прийняття рішень, створення кар’єри та просування по службі, організаційну культуру та ін.


18. Порівняйте теорії лідерства.

Природу лідерства намагалося пізнати багато вчених різних країн і з різних методологічних засад. У цьому процесі викристалізувалися теорії підходу з позиції особистих якостей, поведінкового підходу, ситуаційного підходу. Теорія підходу з позиції особистих якостей. Між 1930— 1950 pp. почалися дослідження природи лідерства з метою виявити особистісні характеристики ефективних керівників. Підхід з позицій особистих якостей. Згідно з цією теорією (теорія великих людей) кращі серед керівників володіють певним набором загальних для всіх особистих якостей. Деякі з них — це рівень інтелекту і знань, приваблива зовнішність, чесність, здоровий глузд, ініціативність, освіта, впевненість у собі. Разом з тим не існує єдиної думки щодо набору якостей, які мають бути притаманні справжньому лідеру. Оскільки не існує такого набору якостей, ефективність керівництва має ситуаційний характер, хоч особисті якості керівника мають важливе значення в управлінні. Основний недолік цього підходу до лідерства полягає в тенденції виходити з припущення, що існує якийсь один оптимальний стиль керівництва. Хоча дуже імовірно, що ефективність стилю залежить від конкретної ситуації, і коли ситуація змінюється, змінюється і стиль. Теорія поведінкового підходу. Представники її сформулювали основу для класифікації стилів керівництва як стилів поведінки. Згідно з її положеннями ефективність визначають не стільки особисті якості керівника, скільки його манера поведінки у взаємодії з підлеглими. За прийнятою класифікацією стиль може бути автократичним, демократичним, ліберальним, зосередженим на роботі, зосередженим па людині. Автократичний лідер використовує надану йому владу, щоб нав'язати свою волю виконавцям. Демократичний керівник передбачає такі механізми впливу, які зумовлюються потребами більш високого рівня, ніж автократ. Демократичний керівник намагається не нав'язувати свою волю підлеглим. Ліберальний стиль керівництва полягає в тому, що керівник прагне виконати свої функції в умовах значної свободи дій своїх підлеглих. Засобами впливу є прохання і задоволення потреб підлеглих. Теорія ситуаційного підходу. Згідно з нею на ефективність керівництва впливають такі ситуаційні чинники, як потреби й особисті якості підлеглих, характер завдань, вимоги й вплив середовища, наявна у керівника інформація. Дослідники, які сповідували її, намагалися з'ясувати стилі поведінки й особисті якості керівника, що найповніше відповідають певним ситуаціям. Був зроблений висновок, що не існує єдиного оптимального стилю керівництва. Вибір його залежить від використовуваної технології, системи цінностей організації, вимог керівників вищого рівня ієрархії, колег і підлеглих керівника. Прихильники іншої ситуаційної теорії стилю керівництва, яка допускає множинність оптимальних стилів, стверджують, що продуктивність груп людей залежить від взаємодії керівника з найменш значущим працівником, а також від: — ступеня довіри; — структурованості завдання; — сприйняття позиції керівника як вияву його влади. Якщо підлеглі поважають керівника і довіряють йому, виробничі обов'язки чітко окреслені, а становище керівника сприймається як відносно повновладне, найкращим стилем керівництва є орієнтація на завдання. Дослідження феномену лідерства свідчать, що основною характеристикою лідера є стиль його керівництва, який визначає спрямованість його дій на роботу (завдання) і вектор спрямованості його впливу на персонал організації.