менеджмент шпора. 1. Охарактеризуйте сутність і зміст поняття менеджмент. Менеджмент

• Название: 1. Охарактеризуйте сутність і зміст поняття менеджмент. Менеджмент
• Анкор: менеджмент шпора.docx
• Дата: 08.06.2018
• Размер: 154.74 Kb.
• Имя файла: менеджмент шпора.docx
• Тип: Документы; #20108
• страница: 5 из 9

27.Охарактеризуйте сутність делегування повноважень

Під делегуванням розуміють передавання підлеглому виконання завдань або діяльності із сфери дій керівника. В результаті делегування здійснюється розподіл праці у системі управління. За кожним працівником закріплюється конкретна робота і визначається її зміст. Делегування повноважень означає передачу підлеглим тих прав, які їм необхідні для прийняття рішень у процесі виконання конкретної роботи. Менеджер фактично не втручається в окремі дії підлеглих, а несе відповідальність за кінцевий результат завдань, що виконуються.   Делегування повноважень може бути функціональним і федеративним. При функціональному делегуванні підлеглим передаються повноваження, які відносяться до якоїсь окремої функції, а при федеративному делегуванні в усіх галузях його діяльності. Делегування забезпечує кожному керівнику самостійно вирішувати найбільш важливі проблеми своєї сфери діяльності й передавати повноваження на прийняття рішень іншим особам. Раціональне делегування обов’язків і повноважень забезпечує:А) швидке і своєчасне прийняття рішень;Б)скорочення витрат часу і засобів на інформаційне забезпечення рішень;В)розширення можливостей більш повного прояву працівниками своїх здібностей, залучення в управління безпосередніх виконавців;Г)звільнення керівника від необхідності витрачати час на рішення дрібних питань з ціллю збільшення можливостей для кваліфікованої розробки загальних проблем, що мають особливо важливе значення для поточного і стратегічного розвитку організації;Д)передачу тимчасових доручень підлеглим для виконання задачі, яка не передбачена його прямими обов’язками.  Отже делегування підвищує результативність роботи підрозділу, мотивацію виконавця і керівника. Завдання необхідно делегувати, передбачаючи конкретні строки виконання. В обов’язки менеджера входять як визначення цілі завдання, так і контроль за його виконанням. Делегувати необхідно операції, що повторюються й плануються, а виконання їх може забезпечити високу якість прийняття рішень. Делегування є необхідним, оскільки керівникові не вистачає часу для ефективного виконання покладених на нього завдань. Тому невипадково вміння делегувати розглядають як одну з найважливіших якостей менеджера.

28. Доведіть необхідність функції менеджменту- планування

Планування - процес визначення цілей організації та прийняття рішень щодо шляхів їх досягнення. Планування є первісною з-поміж решти функцій управління, оскільки прийняті в процесі її реалізації рішення визначають характер здійснення всіх інших функцій управління. На основі розробленої системи планів здійснюється організація робіт, мотивація задіяного для їх виконання персоналу, контроль результатів та їх оцінка з точки зору досягнення планових показників. Планування має на меті довгострокове забезпечення результативності підприємства і освоєння його нових можливостей. Для цього необхідно, перш за все, найбільш повно враховувати зміни в навколишньому середовищі, які являють собою потенційні загрози і майбутні можливості для підприємства. План - це система показників або послідовність дій характерної життєдіяльності підприємства на певний період, яка забезпечує виконання цілей діяльності підприємства. Поширено при плануванні враховуються наступні планові періоди:· Довгострокові( 2 до 10 років) Середньострокові (1-2 р)· Короткострокові від 1 години до півроку. Метапланування-- це створення максимально наближених до умов діяльності підприємства планів в мінімальні терміни і з мінімальними допустимими втратами матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Задачапланування -- це рішення поточних проблем планування, що виникають на етапах планових розрахунків і забезпечення виконання основної мети планування. Видипланування: · Стратегічне планування.· Тактичне (поточне) планування.· Оперативне планування. Принципипланування:* Достовірність -- принцип, за яким припускається використовування в планових розрахунках тільки багаторазово перевірених і абсолютно достовірних початкових даних.· Раціональність -- припускає планування показників на основі оптимізації витрати матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.· Науковість -- припускає використовування в планових розрахунках сучасних методів, методик і технологій, що забезпечують підвищення якості і скорочення термінів планування.· Компактність -- припускає створення мінімальної і достатньої кількості показників в плані відповідно до цілей планування.· Наочність -- припускає логічну побудову планів, що забезпечує простоту читання і коректування.· Гнучкість - припускає формування показників планів в коридорі значущості від мінімуму до максимуму запланованої величини. Процесплануванняскладаєтьсяізнаступнихетапів: 1. Визначення цілей планування. Вони стають вирішальними факторами при виборі форми і методів планування.2. Аналіз проблеми. На цьому етапі визначається вихідна ситуація на момент складання плану і формується кінцева ситуація.3. Пошук альтернатив. На цьому етапі серед можливих шляхів вирішення проблемної ситуації вибирається найкращий, та розробляються необхідні дії.4. Прогнозування. На цьому етапі формується уява про розвиток ситуації, яка планується.5. Оцінка. На цьому етапі проводяться оптимальні розрахунки для вибору найкращої альтернативи.6. Прийняття планового рішення. Вибирається і оформляється єдине планове рішення За допомогою функції планування у визначеній мірі зважується проблема невизначеності в організації. Планування допомагає краще справитися з невизначеністю і більш ефективно на неї реагувати.

29. Стилі керівництва в організації.

Стиль керівництва - це звична манера поведінки керівника по відношенню до підлеглих, щоб чинити на них вплив і спонукати їх до досягнення цілей організації. Виділяють три стилі керівництва: 1.Авторитарний стиль.Централізація влади, одноосібне прийняття більшості питань, керівник не терпить заперечень, часто втручається в роботу підлеглих, жорстко їх контролює, наради проводить формально, не визнає критики і своїх помилок. Породжує нещирість, недовіру, напруженість у стосунках. Підлеглі змушені маскуватися і пристосовуватися, поводитись так, як бажає керівник. Поширені методи керівництва: накази, розпорядження, зауваження, виговори, погрози, зняття пільг. Зацікавлення співробітників не враховується. В спілкуванні з людьми характерна чітка мова, недоброзичливий настрій, різкість, нетактичність і навіть грубощі. За таким стилем керівництва інтереси справи для нього стоять вище за інтересів людей. 2.Демократичний стиль. Характеризується поділом влади й участю трудящих в управлінні; відповідальність не концентрується, а розподіляється. Керівник прислухається до думки підлеглих, надає їм повноваження відповідно до кваліфікації, залучає до планування роботи, одноосібно приймає рішення тільки в найбільш складних питаннях. Керівник-демократ орієнтується на можливості підлеглого, на його природне прагнення до самовираження свого інтелектуального і професійного потенціалу. Тим самим стимулюються сприйняття ним цілей системи як своїх власних, його ініціативні дії в умовах самоуправління і самоконтролю. При такому підході функціональна діяльність керівника вдало поєднується з його роботою з виховання працівників, між ними зміцнюються почуття довіри і поваги. 3) Ліберальний стиль. Характеризується мінімальною участю керівника; група має повну свободу приймати власні рішення. Керівник дає майже повну свободу у визначенні своїх цілей і контролі за своєю власною роботою; проявляє безініціативність, небажання брати на себе відповідальність, доброзичливість і ввічливість. Керівник-ліберал не виявляє організаторських здібностей, слабко контролює та регулює діяльність підлеглих. Такий керівник несподіваний у діях, легко зазнає впливу оточуючих, схильний пасувати перед обставинами і миритися з ними, може без серйозних підстав скасувати раніш прийняте рішення.
30.Доведіть необхідність функції менеджмента- контролювання

Контроль - це процес забезпечення досягнення організацією своїх цілей. Він являє собою систему спостереження і перевірки відповідності процесу функціонування керованої підсистеми прийнятим рішенням, а також вироблення певних дій.
Існує три аспекти управлінського контролю:1.встановлення стандартів - точне визначення цілей, які повинні бути досягнуті в певний відрізок часу. Воно ґрунтується на планах, розроблених у процесі планування;2.вимір того, що було досягнуто за період, і порівняння досягнутого з очікуваними результатами;3.підготовка необхідних коригувальних дій. Менеджер повинен вибрати одну з трьох ліній поведінки: нічого не робити, усунути відхилення або переглянути стандарт. Виділяють такі види контролю:1.попередній контроль. Здійснюється до фактичного початку робіт. Засоби здійснення - реалізація певних правил, процедур і ліній поведінки. Використовується по відношенню до людських (аналіз професійних знань і навичок, необхідних для виконання посадових обов'язків, відбір кваліфікованих людей), фінансовим (складання бюджету) та матеріальних ресурсів (вироблення стандартів мінімально допустимих рівнів якості, проведення перевірок);поточний контроль. Здійснюється безпосередньо в ході проведення робіт. Базується на вимірюванні фактичних результатів, отриманих після проведення роботи. Для здійснення контролю апарату управління необхідна зворотній зв'язок;
заключний контроль. -Одна з функцій полягає в тому, що контроль дає керівництву інформацію, необхідну для планування, якщо аналогічні роботи передбачається проводити в майбутньому. Також сприяє мотивації, так як вимірює досягнуту результативність. Технологія контролю здійснюється за наступною схемою:1.вибір концепції контролю (система, процес, приватна перевірка);2.визначення цілей контролю (доцільність, правильність, регулярність та ефективність контролю);3.встановлення норм контролю (етичні, виробничі, правові);4.вибір методів контролю (діагностичний, терапевтичний, попередній, поточний, заключний);5.визначення обсягу і області контролю (суцільний, епізодичний, фінансовий, якості продукції). Контроль – це особливий вид діяльності на підприємстві, який зосереджений на спостереженні за процесом управління та на його оцінці. Контроль є кінцевою функцією менеджменту. У самому загальному виді контроль означає процес порівняння (зіставлення) фактично досягнутих результатів із запланованими. Контроль є таким типом діяльності щодо управління, який дає змогу вчасно виявити проблеми, розробити і здійснити заходи, спрямовані на коригування ходу та змісту робіт в організації до того часу, коли проблеми набудуть ознак кризи тому це особливо важлива функція в діяльності підприємства.
31.Охарактеризуйте сутність стратегічного планування

Стратегічне планування – це процес моделювання ефективної діяльності підприємства на певний період функціонування з визначенням його цілей і їх змін в умовах нестабільності ринкового середовища, а також знаходження способу реалізації цих цілей і задач відповідно до його можливостей. Цілі стратегічного планування: 1. затвердити організаційну структуру зі стратегічного розвитку, у якій можуть акумулюватися думки, нові ідеї, концепції;2. визначити сприятливі зовнішні фактори та ті, що загрожують бізнесу;3. підготувати план для оцінювання сильних і слабких сторін корпорації;4. затвердити основну лінію розвитку, орієнтуючись на яку можна перевіряти різні стратегії; 5. уважно відстежувати тенденції, що виникають і можуть виявитися життєво важливими для бізнесу;6. привчати людей мислити більш точно; 7. розробити короткострокові рішення в рамках стратегічного плану. Процес стратегічного планування зазвичай складається з таких етапів:1) визначення місії;2) визначення цілей підприємства;3) створення стратегічних господарських підрозділів;4) проведення ситуаційного аналізу; 5) розробка загальної стратегії та стратегії маркетингу;6) реалізація тактики;7) спостереження за результатами.  Можна виділити такі завдання стратегічного планування: формулювання цілей організації й напрямів діяльності; виявлення об’єктивно складних тенденцій господарювання; аналіз потенціалу підприємства й визначення рівня ресурсів, виявлення альтернатив розвитку; визначення проблем, що потребують прийняття стратегічних рішень; передбачення можливих змін зовнішнього середовища й пристосування до них шляхом вироблення оптимальної стратегії підприємства. Основне призначення стратегічного планування полягає у виявленні оптимального з усіх можливих альтернативних варіантів розвитку підприємства в майбутньому. Стратегічне планування являє собою організаційно-економічну систему, що забезпечує безперервний процес прийняття рішень, у ході яких установлюються і уточнюються за часом цілі й завдання розвитку підприємства; визначаються стратегії їх досягнення; розробляються детальні плани, що відображають різні сторони господарської діяльності. Один з найважливіших принципів планування – створення єдиної планової системи, що забезпечує взаємозв’язок стратегічного і тактичного планування, безперервність планового процесу. 

32.Знайдіть відмінності між статусом лідера та формальним керівником.

Керівництво концентрує увагу на тому, щоб люди робили речі правильно, а лідерство - на тому, щоб люди робили правильні речі.  Існує відмінність між формальним лідерством - коли вплив виходить з офіційного положення в організації і природним лідерством - коли вплив виходить з визнання іншими особистої переваги лідера. Лідерство - це психологічна характеристика поведінки окремих членів групи, а керівництво - це соціальна характеристика стосунків у групі, і в першу чергу з точки зору розподілу ролей управління та підпорядкування. На відміну від лідерства керівництво виступає як регламентований суспільством правовий процес. І лідер, і керівник мають справу з одним і тим же типом проблем, пов'язаних із стимулюванням персоналу організації, націлюванням його на вирішення певних завдань, турботою про засоби, за допомогою яких ці завдання можуть бути вирішені. Керівник - це людина, яка направляє роботу інших і несе персональну відповідальність за її результати. Хороший менеджер вносить порядок і послідовність у виконувану роботу. Свою взаємодію з підлеглими він будує більше на фактах і в рамках встановлених цілей. Лідер надихає людей і вселяє ентузіазм в працівників, передаючи їм своє бачення майбутнього і допомагаючи їм адаптуватися до нового, пройти етап змін. Керівники мають тенденцію займати пасивну позицію по відношенню до цілей. Найчастіше вони за потребою орієнтуються на кимось встановлені цілі і практично не використовують їх для проведення змін. Лідери, навпаки, самі встановлюють свої цілі і використовують їх для зміни ставлення людей до справи. Керівники воліють порядок у взаємодії з підлеглими. Вони будують свої відносини з ними відповідно тим ролям, які підлеглі грають у запрограмованої ланцюжку подій або у формальному процесі прийняття і реалізації рішень. Менеджери бачать себе певною частиною організації чи членами особливого соціального інституту. Лідери підбирають і тримають людей, які розуміють і поділяють їхні погляди та ідеї, що відображаються в лідерському баченні. Лідери враховують потреби працівників, які сприймаються ними цінності і рушійні ними емоції. Лідери схильні до використання емоцій та інтуїції і завжди готові викликати у своїх послідовників сильні почуття типу любові і ненависті. Лідери не пов'язують повагу до себе з приналежністю до певної організації.  Керівники забезпечують досягнення цілей підлеглими, контролюючи їхню поведінку і реагуючи на кожне відхилення від плану. Лідери будують свої стосунки з підлеглими на довірі, мотивуючи і надихаючи їх. Вони закладають довіру в основу групової, спільної роботи.  Використовуючи свій професіоналізм, різні здібності та вміння, керівники концентрують свої зусилля в сфері прийняття рішень. Вони намагаються звузити набір шляхів вирішення проблеми. Рішення часто приймаються на основі минулого досвіду. Лідери, навпаки, роблять постійні спроби розробки нових та неоднозначних вирішень проблеми. А найголовніше, після того, як проблема ними вирішена, лідери беруть на себе ризик і тягар виявлення нових проблем, особливо в тих випадках, коли існують значні можливості для отримання відповідної винагороди. 




33.Охарактеризуйте лідерство, як соціально-психологічне явище

Лідерство - це здатність впливати на індивідів чи групу людей, що спонукає їх працювати для досягнення цілей. Тому лідерство є найважливішим фактором у системі керівництва трудовими колективами підприємств, що сприяє підвищенню ефективності їхнього функціонування. Лідерство - основний процес організації групової поведінки. Без лідерства немає колективу. Лідер (від англ. leader – ведучий) – авторитетний член організації чи соціальної групи, особистий вплив якого дозволяє йому відігравати істотну роль у соціально-політичних ситуаціях і процесах, у регулюванні взаємовідносин у колективі, групі, суспільстві. Під лідерством зазвичай розуміють :- здатність завдяки особистим якостям впливати на поведінку окремих осіб і груп працівників з метою зосередження їхніх зусиль на досягненні цілей організації;- деякий невловимий феномен групової динаміки, що віддзеркалює бажання колективу під керівництвом лідера ефективно, реалізуючи творчі сили кожного, об'єднати зусилля для досягнення загальних для всієї групи цілей і завдань;- набір характеристик чи системи рис, які притаманні тим, на кого впливають без примусу;- вплив на поведінку підлеглих, як правило, через міжособистісне спілкування(комунікації);- одночасно процес і властивість: як процес лідерство є використанням не примусових важелів впливу для визначення цілей певної групи людей чи організації, мотивування поведінки в напрямі досягнення цих цілей і допомоги у формуванні культури цієї групи чи організації; як властивість лідерство є набором певних рис, притаманних тим особам, які усвідомлюють себе лідерами;- мистецтво мобілізувати інших до прагнення дотримуватися загальних для всієї групи цінностей. Для висунення лідера важливо, щоб його уявлення про норми і цінності збігалися з уявленнями більшості членів групи. Лідера члени групи неодмінно мають сприймати як «один серед нас», іноді як «кращий серед нас». Основними рисами при оцінці лідера і його висуненні групою є ентузіазм, здібності, впевненість у собі, глибоке знання справи, почуття справедливості тощо. Лідерство як відповідне соціальне відношення включає чотири головні змінні : 1) характеристики лідера; 2) позицію, потреби й інші характеристики його послідовників; 3) характеристику організації - її мету, структуру, природу завдань, котрі має бути виконано; 4) соціальне, економічне і політичне середовище. Лідерство - це складне поєднання зазначених змінних. Вплив лідерів у підприємницькій діяльності з погляду менеджменту виявляється в зміні настроїв, формуванні бажань і уявлень про розвиток бізнесу персоналом організації. Лідерство як складний соціально - психологічний процес групового розвитку диференціюється за різними ознаками.1. За змістом діяльності : лідер-натхненник, що пропонує програму поведінки; лідер-виконавець, що забезпечує виконання вже прийнятої програми; лідер, який є одночасно і натхненником, і організатором.2. За характером діяльності : універсальний, що постійно проявляє свої якості лідера; ситуаційний - якості лідера проявляються лише в певних, специфічних ситуаціях.3. За стилем лідерства : авторитарний, демократичний, ліберальний.