Шпора. 1. Предмет і завдання дисципліни

• Название: 1. Предмет і завдання дисципліни
• Анкор: Шпора.docx
• Дата: 03.06.2018
• Размер: 226.1 Kb.
• Имя файла: Шпора.docx
• Тип: Документы; #19940
• страница: 7 из 12

42. Грип, гострі респіраторно-вірусні інфекції. Ознаки, профілактика. Принципи лікування.

Грип - найяскравіша інфекція з групи повітряно-краплинних інфекцій. В структурі інфекційної захворюваності грип займає перше місце по своїй інтенсивності. Періодично грип протікає у вигляді великих епідемій, під час яких в великих містах хворіє від 30 до 70% населення.

Збудником грипу є вірус, який відрізняється від інших збудників вираженою мінливістю. По антигенній структурі розрізняють чотири типи вірусу грипу: А, В, С і Д. Останніми роками виявлені різновиди вірусу А, які одержали назву А₁ і А₂. У тих людей, що перехворіли виробляється імунітет тільки до вірусу, що викликав дане захворювання. Проте і одержаний імунітет відносно вірусу, що викликав захворювання, нетривалий.

Вірус грипу відноситься до числа малостійких збудників. Він швидко гине при кімнатній температурі. Джерелом інфекції є хвора людина.

Інкубаційний період при грипі короткий - від декількох годин до 2-3 днів. Грип є типовою інфекцією дихальних шляхів з повітряно-краплинним механізмом передачі збудника. Зараження відбувається при близькому контакті хворих із здоровим в квартирі, на виробництві, транспорті, в театрі, школі і т.д. Основні симптоми хвороби - раптова поява ознобу, підвищення температури тіла, втрата апетиту, головний біль, нездужання, біль в м'язах. В середньому лихоманка триває 2-3 дні, але спостерігаються випадки і важчого токсичного перебігу грипу.

Розпізнавання грипу по клінічних проявах хвороби не просте, оскільки аналогічні ознаки захворювання спостерігаються при гострих катарах дихальних шляхів і багатьох інших інфекціях.

Лікування. Специфічного лікування при грипі немає. Застосовують ряд засобів з метою попередження ускладнень, у тому числі антибіотики – левоміцетин, тетрациклін; противірусні препарати – амізон, а з сульфаніламідних препаратів - норсульфазол, бісептол. Гарний лікувальний ефект останніми роками одержаний при введенні специфічного гамма-глобуліну. Разом з цим проводять посимптомне лікування. Якщо грип протікає без ускладнень, то хвороба закінчується через 5-7 днів. Однак у дітей це буває рідко. Грип викликає в них зміну реактивності, зниження імунітету, що часто призводить до загострення хронічних захворювань, а також появі нових хвороб і ускладнень. Найбільш частим ускладненням після грипу є запалення легень. Можуть також виникнути отит, бронхіт, ларингіт та ін.

43.Профілатика туберкульозу у дітей.

Туберкульоз - важке інфекційне захворювання, збудником якого є туберкульозна паличка,

профілактичні, до яких відносяться: вакцинація і ревакцинація.

Для запобігання та контролю туберкульозу у дітей необхідно робити щеплення, вчасно виявляти випадки захворювання та надавати необхідне лікування.Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) досягла певних успіхів у поліпшенні методів лікування. Було зафіксоване невелике зменшення випадків на захворювання туберкульозом.

Станом на 2011 рік єдиною наявною вакциною була бацила Кальметта-Герена (БЦЖ). БЦЖ є ефективною для запобігання дисемінованого ураження у дітей, але вона не є надійним захисником від туберкульозу легень.Тим не менш БЦЖ використовують в усьому світі частіше, ніж інші вакцини; більш ніж 90% дітей проходять щеплення саме цією вакциною.Однак імунітет до захворювання, який створює вакцина, через 10 років починає слабшати. Туберкульоз не є поширеним на більшості територій Канади, Великої Британії та Сполучених Штатів, тому щеплення роблять тільки людям з високим ризиком захворювання.Через цю вакцину результати туберкулінової проби можуть бути позитивними у здорової людини, що робить цю пробу непридатною для виявлення хвороби, і це є головною причиною, з якої щеплення нею не роблять.Нові вакцини знаходяться у стадії розробки.
44Сальмонельоз, харчові токсикоінфекції у дітей. Прояви, перебіг, лікування, профілактика.

. Сальмонельоз — гостра інфекційна хвороба, що спричиняється численними бактеріями роду сальмонел і характеризується, переважним ураженням травного каналу.

Основним резервуаром та джерелом інфекції є тварини (велика рогата худоба, свині, водоплавна птиця, а також гризуни). Джерелом зараження, особливо у дітей раннього віку, є люди, які мають клінічно виражену або безсимптомну форму сальмонельозу.

Шлях передачі. Аліментарне зараження здійснюється у разі використання заражених продуктів харчування та за умови недостатньої термічної обробки цих продуктів. Контактне зараження від хворих на сальмонельоз відбувається в основному у дітей раннього віку. Новонароджені та немовлята, особливо недоношені, можуть заразитися сальмонельозом аерогенно-пиловим шляхом. Контактне інфікування та аерогенно-пиловий шлях передачі сальмонельозу домінують під час спалахів інфекції в дитячих закладах і в лікарнях.

Інфікуюча доза неоднакова у людей різних вікових груп. Вона є мінімальною у дітей раннього віку, особливо у новонароджених, а також у дітей, ослаблених після перенесених або на тлі супровідних захворювань. У дітей до 1-го року життя захворюваність сальмонельозом у 20-30 разів вища, ніж у дітей шкільного віку та дорослих.

Сальмонельозу властива різноманітність проявів хвороби. Якщо зараження харчове, розвивається, як правило, сальмонельоз типу харчової токсикоінфекції. Інкубаційний період — від кількох годин до 1-2 днів. Гостро та швидко розвиваються явища гастроентериту та гастроентероколіту (біль у животі, блювання, пронос). Підвищується температура тіла, випорожнення прискорюються, вони рідкі, пінисті, дуже неприємного запаху. Можливі домішки слизу, прожилки крові. Сальмонельозна харчова токсикоінфекція розвивається переважно у дітей старшого віку, але можлива й у дітей раннього віку. Профілактика. Основою профілактики харчового сальмонельозу є ветеринарно-санітарний нагляд за забоєм худоби та птиці, контроль за збереженням і обробкою м'яса та інших харчових продуктів, санітарним станом харчоблоків, винищування гризунів, виявлення бактеріоносіїв серед працівників харчової промисловості та дитячих закладів.

Профілактика контактного сальмонельозу серед дітей раннього віку включає суворе дотримання харчового режиму та бактеріологічне дослідження випорожнень у людей, які їх оточують. Бактеріологічні обстеження проводять у матерів новонароджених дітей у пологовому будинку та у матерів, які доглядають за хворими дітьми в дитячих відділеннях лікарні; у всіх дітей, які поступають до лікарні для стаціонарного лікування; у дітей під час оформлення їх у дитячі заклади та перед поверненням до них після тривалої перерви. Якщо серед дітей виявлені бактеріоносії, їх ізолюють та лікують.
45.Вірусні гепатити, їх згубний вплив на здоров”я дітей, принципи, профілактика

Гепатити вірусні - інфекційні хвороби з переважним ураженням печінки, інтоксикацією і нерідко жовтяницею.

Розрізняють вірусні гепатити А, В, С, D і Е, кожний з яких викликається іншим збудником. Вірус гепатиту А дуже малих розмірів, містить РНК, знешкоджується при температурі 100 °С за 5 хв. Збудник гепатиту В належить до великих вірусів, має ДНК, до складу його білкової оболонки входить так званий поверхневий антиген (HBsAg). Цей вірус дуже стійкий до дії тепла: при температурі 120 °С гине через 30 хв. Вірус гепатиту D вважається дефектним, бо не має власної білкової оболонки; останню він утворює з поверхневого антигену вірусу гепатиту В, тому може розмножуватися лише в організмі хворих на цей гепатит.

Вірусний гепатит А - типова кишкова інфекція, джерелом якої є хвора людина, переважно в початковий період хвороби. Захворювання передається харчовим, водним і контактно-побутовим шляхами. Сприйнятливість до нього висока, тому максимальна захворюваність припадає на вік від 4 до 14 років. Характерна осінньо-зимова сезонність.

Джерелом інфекції при вірусному гепатиті В є хворі люди (заразні з кінця інкубаційного періоду до ЗО-35-го дня захворювання) і вірусоносії. ередача вірусу відбувається рановим шляхом, найчастіше під час переливань донорської крові, оперативних втручань, ін'єкцій ліків, а також у побуті в разі спільного користування бритвою, манікюрним набором, ножицями, якщо вони забруднені інфікованою кров'ю; з менструальною кров'ю, статевим шляхом. Сприйнятливість висока. Найчастіше хворіють діти на першому році життя і дорослі віком понад 30 років. Вірусний гепатит С передається парентерально, за епідеміологією він подібний до гепатиту В, найчастіше розповсюджується з донорською кров'ю та її препаратами. Збудник гепатиту D також передається через кров, ним досить часто заражені хворі на наркоманію. Вірусний гепатит Е, подібно до гепатиту А, розноситься з водою і харчовими продуктами.

 Протиепідемічні заходи спрямовані на раннє виявлення та ізоляцію хворих. При вірусному гепатиті А за контактними особами спостерігають протягом 35 днів, при гепатиті В - б міс з моменту роз'єднання. Щотижня здійснюють опитування, термометрію, клінічний огляд з визначенням розмірів печінки і селезінки, а також 1 раз на 2-3 тиж беруть кров (визначення активності аланінамінотрансферази) і сечу (дослідження на білірубін). Крім того, відправляють кров на дослідження з метою виявлення вірусних антигенів і антитіл до них.
В епідемічному осередку вірусного гепатиту А дітям і вагітним вводять донорський імуноглобулін у перші 7-10 днів контакту (у віці 1-6 років - 0,75 мл, 7-10 років - 1,5 мл, дітям старшого віку і дорослим - до 3 мл) або мефенамову кислоту (дітям 5-10 років - по 0,25 г 2 рази на день 3 дні підряд, дорослим - по 0,5 г 2 рази на день трьома одноденними курсами з інтервалом 10 днів). В епідеміологічно неблагополучних населених пунктах проводять передсезонну профілактику гепатиту А у дітей за допомогою донорського імуноглобуліну. В епідемічних осередках гепатитів А та Е роблять поточну і заключну дезінфекцію, як при кишкових інфекціях.
Для запобігання парентеральному зараженню вірусами гепатиту необхідно ширше користуватися одноразовими медичними і лабораторними інструментами, суворо стежити за достерилізаційною обробкою і стерилізацією колючих і ріжучих засобів. Ретельно обстежують донорів крові та органів на носійство вірусів В і С.
Для специфічної профілактики вірусних гепатитів А та В із крові донорів виготовлені імуноглобулінові препарати із захисним титром антитіл. Створені високоефективні вакцини, які вже успішно використовуються в ряді країн.
Важливе значення має санітарно-освітня робота.

46. Епідемічна ситуація щодо розповсюдження вірусного гепатиту і туберкульозу серед дітей.

Вірусні гепатити представляють одну з найважливіших проблем медицини всіх країн світу. За даними ВООЗ щорічно у світі вірусом гепатиту В інфікується близько 50 млн. осіб, а помирає від цього захворювання до 2 млн. осіб. На сьогоднішній день майже третя частина населення Землі інфікована вірусом гепатиту В, а за темпами та масштабами поширення ця інфекція перевищує захворюваність СНІДом та туберкульозом. Кількість носіїв вірусу гепатиту В у світі сягає 250-300 млн. осіб. Величезна кількість носіїв цього вірусу спричинює значне поширення інфекції. Таку ж гостру проблему для людства викликає і захворюваність вірусним гепатитом С. За даними Міністерства охорони здоров’я України  - хворих на вірусний гепатит С уп'ятеро більше ніж хворих на ВІЛ/СНІД та у 5-6 разів більше ніж носіїв ВІЛ. У 70% випадків гепатит С переходить у  хронічну форму. Саме тому це така велика проблема. Жертвами його нерідко стають молоді люди у віці 15-29 років, хоча «вік» інфекції поступово зростає. Часто людина навіть не здогадується про те, що хвора на гепатит С; за безсимптомне протікання його й прозвали - "лагідний убивця".  Носіїв  вірусу гепатиту С в Україні може бути від 650 тисяч осіб до 1 млн.  З кожним роком захворюваність гепатитом С в різних країнах світу зростає. Експерти  вважають, що цей ріст пов»язаний з ростом наркоманії: 38-40% молодих людей, які захворіли гепатитом С, інфікуються при внутрівенному введенні наркотичних засобів. 

З початку 90-х років ХХ сторіччя зафіксована несприятлива тенденція в епідеміологічній ситуації з туберкульозу в Україні та інших країнах. Останніми роками туберкульоз набуває все більшого розповсюдження серед дітей. У віковій структурі захворюваності дітей на туберкульоз помітне підвищення відсотка дітей раннього віку з ускладненим перебігом хвороби.. Особливо це стосується дітей грудного віку, в яких імунна система є недосконалою і не має ефективного захисту від туберкульозу. Значну кількість дітей, які захворіли на туберкульоз, становлять особи дошкільного віку. З року в рік зростає кількість померлих від туберкульозу дітей. Вмирають не лише діти раннього віку, які є найчутливішими до туберкульозної інфекції, а й є випадки смерті дітей старшого віку. Вивчаючи причини несвоєчасного виявлення туберкульозу, встановлено недостатню настороженість педіатрів щодо цієї недуги, їх необізнаність з питань ранньої діагностики хвороби.. Про це свідчить тривале (від одного місяця до 1.5 року) помилкове лікування дітей, хворих на туберкульоз, нерідко у кількох лікарнях. На основі багаторічних наукових досліджень розроблено заходи щодо організаційних форм виявлення та запобігання туберкульозу у дітей в умовах епідемії туберкульозу. Розроблені заходи щодо організації раннього та своєчасного виявлення туберкульозу відрізняються від існуючої тактики виявлення посиленням протитуберкульозних заходів у групах ризику, оскільки майже всі хворі на туберкульоз діти були з цих груп ризику, а туберкулінодіагностика серед цього контингенту дітей проводиться нерегулярно.

47. Санітарно-просвітницька робота серед дітей та їх батьків щодо запобігання розповсюдження інфекційних хвороб.

Виховання здорової дитини можливо лише при здійсненні єдиних вимог вихователя в сім’ї та в дошкільному закладі. Мета санітарної освіти батьків – створення в родині оптимального режиму життя дитини. Ще до вступу дитини в дошкільний заклад лікар, медична сестра і вихователь проводять інструктаж і знайомлять батьків з правилами та вимогами, які необхідно виконувати по догляду за дитиною, з основами раціонального харчування відповідно до його віку, засобами загартування, заходами профілактики інфекційних захворювань, з режимом життя в яслах і садках. У бесіді слід підкреслити обов’язковість дотримання також режиму і вдома, вказувати на необхідність закріплення будинку гігієнічних навичок і звичок, які дитина набуває в дошкільному закладі. Санітарна освіта має йти паралельно з гігієнічними вихованнями дитини в дошкільному закладі. Такі паралельні дії у сім’ї і дошкільному закладі допоможе дитині освоїти нові навики і полегшити закріплення гігієнічних знань. Широко використовується індивідуальні співбесіди з батьками, на яких з урахуванням особливостей розвитку конкретної дитини, стану його здоров’я даються рекомендації розроблені лікарем. Ефективність санітарно-освітньої роботи з батьками підвищиться, якщо у вестибюлі дошкільного закладу оформити «Куточок для батьків», де повішають тематичні бюлетні, плакати, стінні газети, дошки питань і відповідей. Тут будуть поради педагога, лікаря з фізичного розвитку, трудового, естетичного і гігієнічного виховання дітей. Корисно організовувати виставки методичної та науково-популярної літератури, пам’яток, брошур, надавши батькам можливість брати книги додому для більш глибокого вивчення питань розвитку, виховання і підготовки дітей до школи.
48. Захворюваність на ВІЛ/СНІД в Україні. Шляхи зараження, прояви хвороби, профілактика.

Станом на 1 березня 2005 року в Україні офіційно зареєстровано 76875 ВІЛ-інфікованих громадян України і 314 іноземців. Серед ВІЛ-інфікованих громадян України 8894 дітей, серед яких 8740 – народжені ВІЛ-інфікованими матерями. Якщо у 2003 році було зареєстровано 10009 випадків ВІЛ-інфекції, то у 2004 році на 2 тисячі більше – 12491. Має значення те, що кількість наркоманів, серед тих, у кого зареєстровано ВІЛ, поступово зменшується. Наприклад, якщо у 2002 році вони становили 62,18%, то у 2004 – 56,66%. За такої ситуації актуальними залишаються питання профілактично-просвітницьких заходів та лікування хворих на СНІД.

Шляхи інфікування віл. Інфікування ВІЛ можливе при потраплянні крові, сперми, виділень статевих органів зараженої людини в кров незараженої: безпосередньо, або через слизові оболонки. Можливе інфікування дитини від матері під час вагітності (внутрішньоутробне), при пологах або при грудному вигодовуванні. Інших шляхів передачі ВІЛ не зареєстровано.

Усі зареєстровані випадки ВІЛ-інфекції у світі розподіляються за шляхами зараження у такий спосіб:

–статевий шлях – 70-80%;

–ін'єкційні наркотики – 5-10%;

–від вагітної або матері, що годує, дитині – 5-10%;

–переливання зараженої крові – 3-5%;

–професійне зараження медперсоналу – біля 0,01%.

У різних країнах і регіонах переважають різні шляхи зараження (гомосексуальний, гетеросексуальний, ін'єкційні наркотики). В Україні переважає шлях зараження через ін'єкційне введення наркотиків (близько 70% від усіх відомих випадків).

СНІД триває протягом року, інколи довше. Звичайно хвороба починається з гарячки, підвищеної пітливості, загальної слабості. Гарячка триває 1-3 тижні, характерні різні форми ангіни, симетричне збільшення шийних, потиличних, пахвових і пахвинних лімфатичних вузлів (неболючі, рухомі, шкіра над ними не змінена). Збільшуються печінка і селезінка. Іноді початок хвороби може бути грипоподібним.

Профілактика. Хворі й вірусоносії перебувають під постійним медичним наглядом, їх попереджують про кримінальну відповідальність за свідоме поширення хвороби відповідно до діючих законодавчих актів. Основним ефективним засобом запобігання СНІД є санітарно-освітня робота, спрямована на інформацію населення про шляхи поширення і засоби профілактики СНІД. Статевому зараженню ВІЛ запобігає користування презервативами. Для запобігання гемотрансфузійному зараженню проводиться обстеження донорів на антитіла проти ВІЧ. Профілактика зараження парентеральним шляхом у медичних закладах передбачає забезпечення медичними інструментами одноразового користування, суворого дотримання режиму стерилізації.