Шпора. 1. Предмет і завдання дисципліни
 Скачать 226.1 Kb.
|
|
84. Гігієнічні вимоги до організації прогулянок. Прогулянки — надійний засіб оздоровлення, зміцнення організму, профілактики стомлення. У режим дня дітей в садку-яслах включено дві обов'язкові прогулянки, а третю рекомендується проводити в сім'ї. Загальна тривалість прогулянок 3 год. 50 хв. — 4 год. 30 хв. Для збільшення часу перебування дітей на свіжому повітрі доцільно вранці приймати їх на ділянці. Прогулянки дозволяють істотно різноманітити діяльність дітей. Чергування спокійних і рухомих ігор, фізичних вправ, трудових процесів, спостережень в природі визначає оздоровчий і виховний ефект даного компоненту режиму. При правильній організації і достатній тривалості прогулянок задовольняється приблизно 45% добової потреби дітей в активній руховій діяльності. Скорочення ж прогулянок або погана їх організація підсилює гіпокінезію, не забезпечує повноцінного відпочинку дітей. Вивчення режиму в дитячих садах показало, що ранкова прогулянка в дні з фізкультурними і музичними заняттями скорочується з 2 до 1 год. Друга прогулянка нерідко відміняється через мокрий одяг і взуття. Складність проведення третьої (вечірньою) прогулянки пов'язана з тим, що чергова нічна няня — одна на дві групи. Йдучи з дитячої установи додому, діти далеко не завжди увечері гуляють. Тривалість прогулянок може скорочуватися, якщо затягується час підготовки до них (одягання). Прогулянка, як будь-який інший елемент організації життя дітей, повинні бути продумані, сплановані і організовані вихователем з урахуванням того, що передує їй і що слідуватиме за нею. Якщо перед прогулянкою заняття статичні, її потрібно почати руховою розрядкою — рухомою грою або фізичними вправами, а потім надати дітям можливість самостійної діяльності, чергуючи ігри, спостереження, працю. Після динамічних занять рухому гру слід запропонувати дітям в середині прогулянки, а не в кінці її, щоб виключити негативний вплив фізичних навантажень на наступний за прогулянкою прийом їжі. Закінчуватися прогулянки повинні спокійними іграми. 85. Гігієна сну Сон в режимі дошкільників представлений у вигляді нічного (10-11 год.) і денного (1,5-2 год.). Необхідність денного сну визначається тим, що діти цього віку можуть знаходитися в стані безперервного неспання тільки 5,5-6 год. Триваліше неспання — надмірне навантаження для їх нервової системи. Достатньо тривалий сон — надійний засіб профілактики глибоких змін реактивності кори великого мозку, астенізації нервової системи і виникнення невротичних станів у дітей. Це особливо важливо для дітей, що знаходяться в умовах інтернату. Тим часом саме у них тривалість нічного сну нерідко скорочується за рахунок періоду засипання (у деяких збудливих дітей він затягується до 2 год.). Нормалізації сну сприяють вечірня прогулянка і пізніше (на 1 год) укладання. Іррадіації сонного гальмування перешкоджають вогнища підвищеної збудливості в корі великого мозку. Тому шкідливі безпосередньо перед сном і прийом їжі збудливі ігри. Необхідно, щоб в спальні було тихо, спокійно; за наявності охайного зручного ліжка, одяг і оптимальній температурі повітря (19°С для середньої смуги) діти засипають швидше і добре сплять. Важливо, щоб в приміщення поступало достатньо-свіжого повітря, оскільки під час сну споживання кисню збільшується. Крім того, рух повітря є ефективним подразником, який прискорює настання сну і підтримує його фізіологічну повноцінність. У цьому плані оптимальний варіант — денний сон на веранді. Обов'язкова умова — суворе дотримання режиму, тобто певного годинника відходу до сну, це формує у дітей рефлекс на якийсь час, вони швидко засинають. 86. Проблема адаптації до умов дошкільного навчального закладу виникає у дитини будь – якого віку, коли вона вперше поступає до ясел або дитячого садка. Для такої дитини незвичне все: відсутність близьких, незнайомі дорослі, велика кількість дітей, новий розпорядок дня, нове приміщення, тощо. Змінені звичні умови життя вимагають від дитини перебудови раніше сформованого стереотипу поведінки. Як відомо, він формується з перших днів життя дитини в сім’ї і до 2 -3 років стає досить усталеним. Така різка зміна звичних форм життя викликає, насамперед, нервово-психічне напруження та не завжди проходить без ускладнень, а в деяких дітей супроводжується важкими емоційними переживаннями. У дітей в період адаптації можуть порушуватися сон, апетит, настрій, інколи підвищується температура тіла. У деяких може простежуватися тимчасова втрата мовлення, порушуватися раніше набуті позитивні навички. Як показують психолого-педагогічні та медичні дослідження, характер та тривалість адаптаційного періоду залежить від таких факторів, як: вік дитини( найважче адаптуються до нових умов діти у віці 10 – 11 місяців до 2 років; після 2 років діти значно легше пристосовуються до нових умов життя); стан здоров’я та рівень розвитку дитини( здорова, добре розвинена дитина значно легше переносить труднощі соціальної адаптації); індивідуальна особливість дитини ( значною мірою поведінка дитини залежить від типу нервової системи); рівень натренованості адаптаційних механізмів( діти, які до дитячого садка неодноразово перебували в різних умовах життя, легше звикають до дошкільного закладу); досвід спілкування з дорослими та ровесниками ( уміння позитивно ставитися до вимог дорослих та адекватно спілкуватися з іншими дітьми). Залежно від зазначених факторів адаптації дитини до умов дошкільного закладу може проходити по різному. Виділяють групи дітей з « легкою адаптацією», « адаптацією середньої важкості», ««важкою адаптацією» За « легкої адаптації» негативний емоційний стан триває недовго. У перші дні в неї погіршується апетит та сон, вона мляво граються з іншими дітьми. Але під час подальшого звикання до нових умов усе це проходить протягом першого місяця перебування дитини в дошкільному закладі. За «адаптації середньої важкості» емоційний стан дитини нормалізується повільніше. Протягом першого місяця вона хворіє, як правило, на гострі респіраторні інфекції. Хвороба триває 7 -10 днів і завершується без будь – яких ускладнень. За «важкої адаптації» емоційний стан дитини нормалізується досить повільно. Інколи цей процес триває кілька місяців. За цей період дитина або хворіє ще раз, часто зі значними ускладненнями, або виявляє стійкі порушення у поведінки( намагається сховатися, кудись вийти, сидить та кличе маму, тощо). У таких дітей простежується бурхлива негативна емоційна реакція і негативне ставлення до оточення дошкільного закладу в перші дні, згодом ця поведінка досить часто змінюється в’ялим байдужим станом. 2-4 % дітей не пристосовані до життя у дошкільному закладі. Легку адаптацію і певною мірою адаптацію середньої важкості можна вважати закономірною реакцією дитячого організму на змінені умови життя. Важка ж адаптація свідчить про надмірність психоемоційних навантажень на організм дитини і потребує відповідної уваги як збоку вихователя й батьків, так і з боку практичного психолога. Поради щодо легкої адаптації дітей до умов дошкільного закладу
88. Аномалії конституції та алергічні реакції у дітей Конституція організму - це комплекс індивідуальних анатомічних і функціональних особливостей, що визначають його реакцію на різні впливи зовнішнього середовища. Аномалією конституції називають стан нестійкої рівноваги між організмом дитини і зовнішнім середовищем, який характеризується неадекватними відповідями на звичайні впливи, розвитком патологічних реакцій і визначає тяжкий перебіг інших захворювань. Найчастіше виділяють 3 форми діатезів: ексудативно-катаральну, лімфатико-гіпопластичну і нервово-артритичну. В розвитку аномалій конституції відіграють роль спадкові фактори, несприятливі умови внутрішньоутробного розвитку і особливо зовнішнього середовища. Аномалії конституції (діатези) — це різноманітні відхилення від нормального фенотипу, які можуть бути об'єктивно розпізнаними. У сучасному розумінні діатези — це відхилення функціонального стану більшості систем організму, що змінює його адаптивні можливості, це схильність організму до захворювань. Своєчасне розпізнавання діатезів, які не супроводжуються явною нозологічною симптоматикою, не потребують активної терапії, а вимагають лише проведення відповідних реабілітаційних заходів з усуненням пошкоджуючих чинників, може попереджувати перехід діатезу в захворювання. Найпоширенішими у дітей є алергічний, лімфатичний і сечокислий діатези. Алергічний діатез — це стан схильності до розвитку алергічних захворювань, можливості їхнього виникнення. Аномалія конституції (діатез): Генетично детермінована особливість організму, яка визначає адаптивні реакції і схильність до певних груп захворювань,Спадкова схильність,Це не захворювання. Алергічний діатез - аномалія конституції, що характеризується нахилом до алергічним хворобам.Ю.Е.Вельтищев (1984) і І.М. Воронцов (1985) залежно від особливостей імунологічних реакцій пропонують виділяти такі варіанти алергічного діатезу: атонічний, автоімунний, інфекційно-алергійний. Алергічний діатез маєполигенное успадкування. У різних родинах підвищена схильність до алергічних реакцій обумовлена різними чинниками: високим синтезом імуноглобулінів Є, імунним дефіцитом, подібністюгликопротеинов епітелію дихальних колій та кишечника згликопротеинами бактерій, грибів та інших. Алергічні хвороби розвиваються під впливом чинників довкілля, визначальних можливість і масивність надходження алергену внерасщепленном вигляді через природні бар'єри; провокуючу роль можуть грати інфекції, гіповітамінози, анемія внаслідок порушення бар'єрних властивостей слизових оболонок. 89.Виховання навичок осообистої гігієни у дітей в дошкільних закладах Культурпо-гігієнічні навики- це важлива складова части на культури поведінки. Охайність, утримання чистими обличчя, рук, тіла зумовлені не тільки вимогами гігієни, але й нормами людських взаємин. Педагоги і батьки повинні постійно пам'ятати, що прищеплені в дитинстві навички, зокрема культурно-гігієнічні, дають людині величезну користь упродовж усього її подальшого життя... Виховання у дітей навичок особистої гігієни відіграє найваж ливішу роль в охороні їх здоров'я, сприяє правильній поведінці в побуті, у громадських місцях. Зрештою, від знання і дотриман ня дітьми необхідних гігієнічних правил і норм поведінки зале жить не тільки їх здоров'я, але й здоров'я інших дітей і дорослих. Під час повсякденної роботи з дітьми необхідно прагнути до того, щоб дотримання правил особистої гігієни стало для них природ ним, а гігієнічні навички з часом постійно удосконалювалися. Спочатку дітей привчають до дотримання елементарних правил: мити руки перед їжею, після користування туалетом, після про ведення гри, повернення з прогулянки тощо. Дитині, якій випо внилося більше ніж два роки, прищеплюють звичку полоскати рот питною водою після їжі, заздалегідь навчивши її цього. Діти старшого дошкільного віку усвідомленіше повинні ставитися до дотримання правил особистої гігієни: самостійно мити руки з ми лом, намилюючи їх до утворення піни і досуха витирати, корис туватися індивідуальними рушником, гребінцем, склянкою для полоскання рота, стежити, щоб усі речі утримувалися в чистоті. Формування навичок особистої гігієни припускає й уміння дітей залишатися завжди охайними, усувати неохайність у своєму одязі самостійно або за допомогою дорослих. Гігієнічне виховання і на вчання нерозривно пов'язані з вихованням культурної поведінки. Змалечку дітей привчають правильно сидіти за столом під час їжі, ретельно, безшумно пережовувати їжу, уміти користуватисястоловими приборами, серветкою. Дітям, які чергують у їдальні, потрібно уміти не тільки правильно накрити стіл і поставити по суд, але й засвоїти, що, перед тим, як братися до виконання своїх обов'язків, необхідно ретельно помити руки з милом, упорядку вати себе, причесатися. Виховання культурно-гігієпічних навичок містить широке коло завдань, і для їх успішного розв'язання рекомендується ви користовувати цілу низку педагогічних прийомів з урахуванням віку дітей: • безпосереднє навчання; • демонстрація вправи з виконанням дій під час дидактичних ігор; • систематичне нагадування дітям про необхідність дотримува тися правил гігієни і поступове підвищення вимог до них. Потрібно уважно стежити, щоб дошкільники точно і чітко ви конували дії, дотримувалися правильної послідовності. У молодшому віці діти найлегше засвоюють необхідні навички в спеціальних іграх. Важливо, щоб ці ігри були цікавими, могли захопити дітей, активізувати їх ініціативу і творчість. У стар ших групах великого значення набувають навчальні мотиви. Про те, для успішнішого формування і закріплення навичок гігієни впродовж періоду дошкільного дитинства доцільно поєднувати словесний і наочний способи, використовуючи спеціальний набір матеріалів із гігієнічного виховання в дитячому садку, різнома нітні сюжетні картинки, символи. Під час гігієнічного виховання і навчання дітей педагог повідомляє їм різноманітні відомості: про значення гігієнічних навичок для здоров'я, про послідовність гігієнічних процедур у режимі дня; формує у дітей уявлення про користь фізкультурних вправ. Для ефективного гігієнічного виховання дошкільників велике значення має і зовнішній вигляд оточуючих. Потрібно постійно пам'ятати про те, що діти в цьому віці дуже спостережливі та схильні до наслідування, тому вихователь повинен бути зразком для них. Для закріплення знань і навичок особистої гігієни бажано давати дітям різні доручення. Навички у дітей швидко зміцню ються, якщо вони постійно закріплюються в різних ситуаціях. Найважливіше, щоб дітям було цікаво, і щоб вони могли бачити результати своїх дій. Обов'язковою умовою формування гігієнічних навичок у ді тей, виховання звички до здорового способу життя є висока сані тарна культура персоналу дошкільного закладу. Ще одна важлива умова - єдність вимог зі сторони дорослих. Дитина набуває гігієнічних навичок під час спілкування з вихова телем, медичним працівником, помічником вихователя, і, звісно, у сім'ї. Обов'язок батьків - постійно закріплювати гігієнічні на вички, що виховуються у дитини в дитячому садку. Важливо, щоб дорослі подавали дитині приклад для наслідування, самі завжди дотримувалися цих правил. 90.Значення контролю за розвитком і станом здоров`я дитини для планування виховної та оздоровчої роботи в дошкільному закладі Медичний контроль здійснюється відповідно до діючих вимог з медико-педагогічного контролю за фізичним вихованням дітей та учнівської молоді. Медичний персонал навчального закладу: - організовує та проводить щорічні медичні огляди; - готує на підставі результатів медичних оглядів проект наказу про розподіл учнів на медичні групи; - комплектує спеціальні медичні групи та надає консультаційну допомогу вчителю щодо здійснення навчально-виховного процесу з цією категорією дітей; - визначає допуск дитини до занять після перенесених хвороб; - спільно з фахівцями (інструкторами, вчителями, викладачами) контролює навантаження на учнів на уроках (заняттях) з фізичного виховання та спорту; - проводить бесіди з дітьми про правила особистої та суспільної гігієни, надання першої допомоги; - контролює відповідність навчальних приміщень санітарно-гігієнічним нормам та вимогам техніки безпеки;- здійснює медичне обслуговування фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів навчального закладу; - завіряє заявки команд навчального закладу для участі у позашкільних фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходах; - проводить просвітницьку роботу серед педагогічного колективу, батьків щодо засад здорового способу життя, виховання здорової дитини. |