Анатомия экзамен. Анатомия. 1. Предмет та зміст анатомії, сучасні напрямки та методи дослідження українська школа анатомії
 Скачать 381.46 Kb.
|
83 Сім'яні міхурці( vesicula seminalis), ПЕРЕДМІХУРОВА ТА БУЛЬБО-СЕЧІВНИКОВІ ЗАЛОЗИ.Сім'яні міхурці( vesicula seminalis) це парний орган, розташований позаду і з обох боків дна сечового міхура, спереду від прямої кишки. Сім'яний міхурець являє собою мішкоподібну трубку із сліпим закінченням довжиною до 12 см, товщиною 6-7 мм, яка утворює ряд вигинів, складених між собою і пов'язаних сполучною тканиною; сім'яний міхурець має вигляд довгастого, дещо сплющеного в передньо-задньому напрямку тіла довжиною до 5 см, шириною до 2 см і товщиною 1 см. Порожнина міхурця вистелена слизовою оболонкою (tunica mucosa) Ззовні кожен сім'яний міхурець оповитий адвентиціальною оболонкою (tunica adventitia) Кровопостачання: аа. rectales superior et media, vesicalis inferior, ductus deferentis. Іннервація: plexus hypogastrici superior et inferior. Передміхурова залоза (prostata) розташовується в малому тазі. Спереду від неї розміщується задня поверхня лобкового та венозне сплетення, ззаду -пряма кишка, зверху - сечовий міхур, знизу – поперечний глибокий м’яз промежини. У передміхуровій залозі розрізняють основу (basis prostatae), верхівку (apex prostatae), праву частку (lobus prostatae dexter), ліву частку (lobus prostatae sinister). Своєю основою передміхурова залоза зростається з сечовим міхуром. Вище від основи передміхурової залози розташовані пухирчасті залози, а ближче до них - ампули сім’явиносних проток Залоза має передню поверхню (facies anterior), обернену до лобкового симфізу, та задню поверхню (facies posterior), обернену до прямої кишки. Виділяють також нижньобічну поверхню (facies inferiorcteralis), обернену до венозного сплетення та до м’яза-підіймача відхідника. Особливістю передміхурової залози є те, що вона складається з трьох видів тканин: сполучної, залозистого епітелію і непосмугованих м’язових волокон. Цибулинно-сечівникова залоза (glandula bulbourethralis) – також відомі як куперові залози Під час статевого збудження кожна залоза виділяє прозорий, в'язкий слизовий секрет (прееякулят). Ця рідина допомагає змастити сечовипускний канал для проходження по ньому сперматозоїдів, вона захищає від роздратування сечею слизову оболонку сечівника, Це парний орган (права та ліва) розміром з горошину, округлої форми, поверхня горбиста Розміщена залоза в товщі глибокого поперечного м’яза промежини, позаду від проміжної частини чоловічого сечівника. Відстань між залозами - 5-6 мм. Це складна комірково-трубчата залоза. Протока цибулинно-сечівникової залози (ductus gl. bulbourethralis), завдовжки 3-4 см, відкривається в губчасту частину сечівника (bulbus urethrae). 84. ЗОВНІШНІ СТАТЕВІ ОРГАНИ ЧОЛВІКА:ЇХ РОЗВИТОК ТА БУДОВА. АНОМАЛІЇ РОЗВИТКУ.Калитка (scrotum), являє собою мішкоподібне випинання передньої стінки черевної порожнини, в якій розміщуються яєчка. Шари калитки та оболонки яєчка відповідають шарам м’яких тканин передньої стінки живота 1. Шкіра калитки 2. М’ясиста оболонка (tunica dartos)По середній лінії калитки м’ясиста оболонка утворює перегородку калитки (septum scroti). Наступні шари тканин є оболонками яєчка. 3. Зовнішня сім’яна фасція (fascia spermatica externa 4. Фасція м’яза - підіймача яєчка (fascia cremasterica) 5. М’яз – підіймач яєчка (m. cremaster) 6. Внутрішня сім’яна фасція (fascia spermatica interna) 7. Піхвова оболонка яєчка (tunica vaginalis testis)утворена очеревиною. Вона поділяється на дві пластинки: пристінкову (lamina parietalis) та нутрощеву (lamina visceralis). Статевий член (penis) має корінь (radix penis), якій фіксується на лобкових кістках. Спереду від кореня є тіло (corpus penis), яке закінчується спереду головкою статевого члена (glans penis). На головці статевого члена є щілина - зовнішнє вічко сечівника (ostium urethrae externum Статевий член складається з двох (правого та лівого) печеристих тіл (corpora cavernosa penis), Їх верхньопередня поверхня називається спинкою статевого члена (dorsum penis). До нижньозадньої поверхні цих парних печеристих тіл статевого члена прилягає третє тіло, яке називають губчастим тілом статевого члена (corpus spongiosum penis). У ньому проходить сечівник. Поверхня парних печеристих тіл, до якої знизу прилягає непарне губчасте тіло, називається сечівниковою поверхнею (facies urethralis). Чоловічий сечівник (urethra masculina) починається внутрішнім вічком сечівника (ostium urethrae internum) на дні сечового міхура і закінчується зовнішнім вічком сечівника (ostium urethrae externum) на головці статевого члена. Чоловічий сечівник поділяється на чотири частини: внутрішньостінкову (pars intramuralis), передміхурову (pars prostatica), перетинчасту (pars membranacea) і губчасту (pars spongiosa). Сечівник має розширення та звуження. Розширення є в передміхуровій частині і в ділянці цибулини статевого члена (bulbus penis). Окрім того, в ділянці головки статевого члена є човноподібна ямка (fossa navicularis urethrae). Діаметр сечівника 5-7мм АНОМАЛІЇ РОЗВИТКУ До них відносяться уроджена відсутність яєчка (анорхізм), збільшення числа яєчок (поліорхізм), однобічна відсутність яєчка (моноорхізм), недорозвинення яєчок (гіпоплазія), аномалії положення яєчка, перекручування сім'яного канатика і яєчка, вроджена водянка оболонок яєчка (гідроцеле) і сім'яного канатика (фунікулоцеле), кісти яєчок, придатків яєчок та сім'яного канатика. |