все вопросы. 2. Топографічна анатомія і оперативна хірургія ділянок мозкового і лицевого відділів голови
 Скачать 276.2 Kb.
|
|
20. Визначте положення щитоподібної залози. Яким чином можна встановити, що пальпуємий вузол відноситься до щитоподібної залози, а не до підшкірної клітковини? Поверхнева (орієнтовна) пальпація проводиться на початку обстеження. Ліва рука лікаря укладається ззаду на шию пацієнта з метою фіксації тіла і голови - великий палець на передній поверхні шиї, інші пальці на задній поверхні шиї. Це необхідно, оскільки під час дослідження багато з них відчувають неприємні відчуття від маніпуляцій на шиї і підсвідомо відсторонюються від лікаря назад. Права рука лікаря укладається на область щитовидної залози - від середини щитовидного хряща вниз, і ковзаючим рухом обмацує передню поверхню шиї до яремної вирізки. Якщо шия пацієнта довга, то пальці встановлюються вертикально, кінцевими фалангами вгору. При короткій шиї, високому стоянні грудної клітки пальці можна розташувати горизонтально. Визначте точки Kehr`a, McBurney і Lanz`а. Точка Кера (H.Kehr) - на 5 см вище за пупок по краю лівого прямого м'яза живота, семіологічне значення аналогічне. Ланца точка (О. Lanz) - проекція червоподібного відростка на передню стінку живота, відповідає точці на межі середньої та правої третини лінії, що сполучає праву та ліву верхні клубові остюки. Мак-Бурнея точка (Ch. McBurney) - точка на передній стінці живота, розташована між зовнішньою та середньою третиною лінії, проведеною від пупка до верхньої передньої правої здухвинної остю, є проекцією червоподібного відростка. Визначте межі областей живота. На передньобоковій стінці живота виділяють дев'ять областей: 3 парні та 3 непарні. Для цього спочатку проводять дві горизонтальні лінії. Верхня горизонтальна лінія живота, linea bicostarum, сполучає нижні точки X ребер і відповідає верхньому краю III поперекового хребця. Нижня горизонтальна лінія живота, linea bispinaram, з'єднує обидві передні верхні здухвинні остюки і відповідає верхньому краю II крижового хребця. Вище верхньої лінії живота розташовується надчерев'я, epigastrium, між ними черев'я, mesogastrium, нижче нижньої лінії - підчерев'я, hypogastrium. Дев'ять згаданих областей утворюються після проведення двох вертикальних ліній уздовж зовнішніх країв прямих м'язів живота від лобкових горбків до реберних дуг. Ділянки стінки живота між вертикальними та горизонтальними лініями та обмежують області живота. Непарні області живота: надчеревна область живота, regio epigastrica, пупкова область живота, regio umbilicalis, лобкова область живота, regio pubica. Парні області живота: права та ліва підреберні, regiones hypochondricae dextra et sinistra; права та ліва бічні, regiones abdominalis laterales dextra et sinistra; пахові області, регіони inguinales dextra et sinistra. 23. Техніка пункції паранефрита. 24. Техніка лапароцентеза. Техніка: 1. Перед проведенням пункції звільняють сечовий міхур, щоб уникнути його поранення. Вранці цього ж дня рекомендують звільнити кишечник (самостійно або за допомогою клізми). 2. За 20-30 хв до проведення маніпуляції хворому підшкірно вводять 1 мл 2% розчину промедолу та 0,5 мл 0,1% розчину атропіну. 3. Положення пацієнта – сидячи, з опорою спини на стілець. Між розставленими ногами хворого підлогу поміщають ємність для рідини. 4. Місце пункції – середина відстані від пупка до лобка по серединній лінії. 5. При неможливості пункції в попередній точці (багаторазові пункції в минулому, рубцева тканина, мацерація шкіри і т.д.) показана точка на 5 см досередини від лінії, що з'єднує пупок з верхньою передньою кісткою. 6. У сумнівних випадках пункцію проводять під контролем УЗД. 7. У місці пункції шкіру обробляють йодом та спиртом та проводять місцеву анестезію розчином новокаїну. 8. Взяти троакар так, щоб рукоятка стилету упиралася в долоню, а вказівний палець лежав на канюлі троакара. Напрямок проколу строго перпендикулярний поверхні шкіри. 9. Потім, розтягнувши шкіру двома пальцями лівої руки, проколюють її троакаром зі стилетом. При цьому роблять обертально-свердлувальні рухи. Іноді попередньо у точці проколу шкіру надрізають скальпелем. Момент попадання в черевну порожнину – відчуття раптового припинення опору. 10. Після проникнення в черевну порожнину з троакара витягають стилет. Рідина, що виливається через троакар, збирають у таз або відро, спостерігаючи за станом хворого (при швидкій евакуації рідини різко падає внутрішньочеревний тиск). Частину рідини у кількості 5-10 мл направляють до лабораторії для дослідження. Коли струмінь рідини слабшає і поступово вичерпується, живіт починають стягувати рушником або простирадлом, зводячи кінці за спиною хворого. Крім покращення відтоку рідини, цей прийом сприяє підвищенню внутрішньочеревного тиску. 11. Вільний відтік рідини з черевної порожнини періодично може блокуватися сальником або петлею кишечника (закривають внутрішній отвір троакара). У таких випадках тупим мандреном або гудзиковим зондом обережно зсувають орган, що закрив просвіт троакара, після чого рідина починає вільно витікати. 12. Закінчивши процедуру, троакар дістають. Місце проколу обробляють йодом, спиртом та заклеюють асептичним лейкопластирем. Іноді, при широкій рані, на шкіру накладають 1-2 шовкові шви. Навколо живота обв'язують рушник або простирадло. До палати хворого доставляють на каталці. 25. Техніка плевральної пункції. Допоможіть хворому прийняти потрібне положення (сидячи, голова та тулуб повинні бути нахилені вперед, а рука на стороні пункції піднята та заведена за голову). Вимийте руки та надягніть рукавички. Обробіть шкіру (спирт, йод). У точці проколу в місці передбачуваної пункції (як правило, при скупченні рідини: у 7-8 міжребер'я по середній пахвовій лінії, при пневмотораксі: у 2-3 міжребер'я по середній ключичній лінії) виконайте інфільтраційну анестезію 0,25 - 0,5% розчином новокаїну або 0,5 – 1 % розчином лідокаїну до очеревини. Потім голку в строго перпендикулярному до грудної стінки напрямку по верхньому краю ребра нижчележачого! просуваються у глибші тканини. Принаймні просування голки необхідно передбачати розчин анестетика. Гострокінцевим скальпелем у місці передбачуваної пункції зробіть розріз (5 мм) шкіри та підшкірної клітковини. Візьміть пункційну голку в провідну руку, попередньо підключіть голку через спеціальний перехідник до шприца з анастетиком або трубкою, затиснутою затискачем. *За наявності троакара, торакоцентез виконується ним, потім видаляється стилет і через гільзу вводиться дренажна трубка. Натягніть шкіру голкою в перпендикулярному напрямку до грудної стінки. Повільно, але рішуче, обертальними рухами проколюйте грудну стінку (момент влучення – почуття «провалу в порожнечу» внаслідок зниження опору тканин). Після видалення вмісту місце пункції повторно обробляється розчином антисептика та герметично заклеюється серветкою. Або дренажна трубка підшивається до шкіри обома кінцями, попередньо зав'язаною на трубці лігатури і приєднується до заздалегідь приготованої подовжувальної трубки. 26 Визначте місця проекцій меж серця та місця проекцій клапанів серця. Мітральний клапан- зліва над грудиною в ділянці прикріплення ІІІ ребра; Тристулковий клапан– на грудині, посередині між місцями прикріплення до грудини хрящо ІІІ ребра зліва та хрящо V ребра справа. Клапан легеневого стовбура -в ІІ міжребір’ї зліва від грудини; Клапан аорти – посередині грудини на рівні ІІІ реберних хрящів. При перкусії серця: права межа – IV міжребер'ї на 2 см назовні від правого краю грудини, верхня – III міжребер'ї, ліва – VI міжребер'ї по лівій передній пахвовій лінії. 27. Визначте проекцію купола плеври, реберно-діафрагмального синуса плеври. Купол плеври разом з верхівкою відповідної легені, що входить до нього, виходить через верхню апертуру в області шиї на 3—4 см вище переднього кінця I ребра або на 2—3 см вище ключиці. Ззаду проекція купола плеври відповідає рівню остистого відростка VII шийного хребця, а сам купол прилягає до голівки та шийки I ребра, довгих м'язів шиї, нижнього шийного вузла симпатичного ствола. З латерального боку купол плеври обмежують mm. scaleni anterior et medius, із проміжку між якими виходять стовбури плечового сплетення. Безпосередньо на куполі плеври розташовуються підключичні артерії. Реберно-діафрагмальний синус – розташовується лише на рівні прикріплення діафрагми як півкола від хряща 6 ребра до хребта. Глибина лише на рівні 6 ребра - 2 см, але в рівні 7-10 ребер по СПЛ при макс видиху – 8 см. |