44. Предмет та завдання вікової та педагогічної психології. Основи розвитку вікової та педагогічної психології. Історія розвитку вікової та педагогічної психології
 Скачать 166.72 Kb.
|
|
54. Загальна характеристика підліткового віку. Провідна діяльність дітей підліткового віку ті її вплив на психічний розвиток. Розвиток пізнавальних психічних процесів підлітків. Головна особливість підліткового віку-перехід від дитинства до дорослості.Відкриває для себе внутрішній світ,обирає життєвий шлях,потреби ососбисості у самоствердженні,самовираженні,самореалізації.Охоплює період від11-12до14-15років,суперечливі перехідні зміни,ствердіння скелета,ламання попередніх позицій,бурхливий характер,нерівномірний ріст і розвиток організму.Криза характеризується зниженням продуктивності і здатності до учбової діяльності навіть в тій області,в якій дитина обдарована.Цікавлять філософські питання(проблеми походження миру,людини).Підліток холоне до малювання і починає любити музику.Ведуть щоденники.Негативізм-дитина ворожа,схильна до сварок.Увага стає необхідним компонентом вмінь підлітка вчитись,розвиток уваги пов'язаний з формуванням наполегливості.Відчуття-вчитель навчає учнів осмислювати матеріал вже у ході його сприймання,пояснює незрозуміле.Сприймання-спостереження,яке включає розумові операції зіставлення,порівняння.Память-робота над запам’ятовуванням матеріалу носить інтелектуальний х-р.Уява,важливу роль відіграє мрія,яка творить образи майбутнього.Мовлення,посилюється інтерес до вдосконалення мовл.як засобу спілкування,зростає лексичний запас,наукові терміни,чутливість до художнього слова.Провідна діяльність інтимно-особистісне спілкування, спілкування з ровесниками. крім навчання,гурткові аняття спортивні секції,інтерес до моди Підлітковий вік, як період біологічних, соціальних і психологічних кардинальних змін пов'язаний з утворенням особливої підліткової субкультури, зі специфічними стереотипами поведінки, своїм сленгом, своїми нормами, установками і мораллю. в цьому віці помітно посилюється схильність до самоспостереження, знижується самооцінка і самоповага підлітка. Він набуває додаткові можливості інтелектуального контролю своєї поведінки. Схильність до теореотізірованості стає вікової особливістю. Однією з основних психологічних завдань, що стоять перед підлітком є становлення індивідуальної ідентифікації (тотожності), усвідомлення «хто Я». Розвиток пізнавальних психічних процесів підлітків. Важливий вплив на пізнавальну сферу підлітка справляє мислення, внаслідок чого відбувається інтелектуалізація пізнавальних процесів.Сприймання супроводжується пошуком, міркуванням. Память побудована на розумінні матеріалу і спирається на використання прийомів запямятовуваня.Увага підлітка стає необхідним компонентом його вмінь вчитисяю виробляє свідоме зосередження на певних об’єктах, що відзначається тривалістю та стійкістю щодо відволікань.розвиток уваги в цьому віці безпосередньо пов'язаний з формуванням наполегливості, а її зростаюча довільністьє прямим проявом вольової активності підлітка. Відчуття і сприймання виступають початковим етапом у засвоєнні знань. Це сприяє їх тіснішим зв’язкам з мисленням підлітка, яке супроводжує процес первинного ознайомлення з предметом. Поступове накопичення знань учнями спирається на зростання обсягу памяті. Таке зростання відзначається не лише кількісними, а й якісним перетворенням матеріалу, що зберігається в памяті. Робота над запам’ятовуванням носить інтелектуальний х-тер, що водночас забезпечує розуміння матеріалу. Найсуттєвішою зміною мислення підлітка є набуття останнім якостей теоретичності, формальності, рефлективності. Мислення підлітка адекватне, самостійне, творче, що дозволяє використати його як засіб пошукової діяльності, спрямованої на пізнання нового. Уява підлітка відіграє важливі функції, як у навчанні так і в особистому житті. У навчальній діяльності функціонує репродуктивна та продуктивна уява. Вміння користуватися образами репродуктивної уваги дозволяє підлітку краще відтворювати засвоєний матеріал. Продуктивна уява підлітка виявляється у творчих видах навчальних завдань. Вирізняються її види: технічна, художня, наукова. Мовлення: спілкування, пізнання, самоствердження, збільшення словникового запасу, оволодіння засобами виразності. Мовлення підлітка, як і інші пізнавальні процеси, розвивається під впливом мислення, що знаходиться виявлення у нагромадженні досвіду використання різних мовних категорій. Мовлення стає контекстним, все менше пов’язаним з конкретною ситуацією, хоч елементи ситуативності ще зберігаються. 55. Формування та розвиток особистості підлітка. Характеристика психічних новоутворень школярів підліткового віку. Криза підліткового віку1.Це період становлення особистості. Виникає інтерес до власних переживань, підліток активно аналізує свої вчинки, відмічає переваги та недоліки. Критерії ставлення до себе визначаються цінностями, конкретної підліткової групи, томув одних класах існує проблема підліткового класу, а в інших - ні; іноді проблема розв’язується переведенням в інший клас, бо підліток дуже чутливий до найближчого оточення.2. Моральна свідомість. Підліткові притаманне прагнення до самовдосконалення, він стає більш цілеспрямованим, а його поведінка більш передбачуваною. Ідеалами, як правило виступають романтичні герої (раніше – книжок, тепер -телебачення). Для старших підлітків ідеалом поступово стають старші товарищі (тому тягнуться до старших), авторитетні дорослі, але рідко ними є вчителі, і ще рідше, батьки. Моральні переконання ще нестійкі і визначаються особливостями референтної групи. 1. Інтенсивний розвиток самосвідомості. Я-образ істотно збагачується. Підліток починає усвідомлювати себе, відмінного від свого дитячого образу Я, виникає інтерес до того, яким стане у майбутньому. Відбувається становлення тілесного Я-образу, формується чоловіча або жіноча ідентичність. Виникає цікавість до власних якостей, особливо вольових, ділових чи інтелектуальних. Можливості самопізнання розширюються, результати потребують практичної апробації (виявити сміливість – кинути камінь у вітрину – підтвердити). Звідси прагнення показати себе у новій якості, довести свою дорослість та самостійність. Якщо ж підліток невпевнений у собі, поведінка його стає награною, артистичною. В цьому віці має сформуватися самоконтроль – здатність обирати цілі, способи іх досягнення та передбачати наслідки. 4. Самооцінка – нестійка, ситуативна, чутлива – будь-що може змінити ставлення до себе, часто занижена (хоча побутова думка – підлітки переоцінюють себе). Феномен „Дискомфорту успіху” може виникнути при поєднанні низької самоцінки з високим рівнем домагань.Феномен „афект неадекватності” _бурхлива реакція на будь-які зауваження - при поєднанні високих домагань та високої невпевненості. Неуспіх поясніює зовнішніми причинами (хтось заважав, вчитель погано пояснив). Неуспіх ігнорується або, навіть призводить до підвищення самооцінки в інших галузях.5. До кінця віку розвивається потреба у самовизначення, виникає спрямованість на майбутнє. Ця потреба конкретизується та розгортається в юнацькому віці.Пізнавальна сфера:Всі новоутворення молодшого школяра закріплюються, ускладнюються, поширюються на ситуації, не пов’язані з учбовою діяльністю(внутрішній план дій, довільність та рефлексія). Змінюється зміст учбової діяльності: якщо молодший школяр оволодіває знаннями на конкретному рівні (накопичення фактів), то підліток - на рівні узагальнень. Підвищена пізнавальна активність до тієї сфери, яка робить його більш дорослим у власних очах і дає можливість самоутверджуватись в очах ровесників.Ставлення до предметів стає диференційоване (часто залежно від ставлення до вчителя). Далі ровиваєтьсяформально-логічне мислення, починає філософствувати.Перважає словесно-логічна прам’ять,виникає після довільна увага, творча уява.Криза підліткового віку Викликається двома основними факторами:1.дорослі не перебудовують тактику своєї поведінки з підлітками;2.нерозв’язання проблеми статевого виховання та пов’язані з цим переживання підлітків.Причини:1.Недоліки у вихованні: не аргументованість суджень, розходження між словом та справами, педагогічна невимогливість, педагогічна безпорадність у випадку порушення вимог;2.вікові межі не марковані, відсутні ритуали переходу до дорослості – підлітку необхідлапідтримка, підтвердження своєї дорослості. 56. Поведінкові реакції «важких підлітків». Особливості індивідуального підходу в роботі з важкими підлітками. "Важкі" діти — це педагогічно запущені діти. Моральна деформація їх особистості — результат педагогічних прорахунків (мова йде не про дітей з відхиленнями в нервовій системі, не про розумово відсталих дітей, а про психічно і фізично здорових дітей). складність структури "важкого" підлітка викликана впливами життя, характером взаємин. Терміном "важкий" позначають дітей, яким необхідна корекція їх особистості.До даної групи відносять неслухняних, впертих, примхливих дітей, які протистоять вимогам, порадам дорослих. У підлітків з’являються специфічні поведінкові реакції, що складають специфічний підлітковий комплекс: 1) реакція емансипації (крайній ступінь – бродяжництво); 2) реакція групування з однолітками (формування власної субкультури); 3) реакція захоплення (хобі).Девіації в підлітковому та юнацькому віці виникають також і як відповідь на неспроможність особистості реалізувати свої особистісні тенденції до самоактуалізації. Тому профілактика та подолання девіацій можливі шляхом навчання людини способів самореалізації, які б стали джерелом особистісного зростання та позитивності Я-концепції, що в цілому сприятиме психологічному благополуччю підлітка або молодої людини. Особливості індивідуального підходу в роботі з важкими підліткамиРобота з "важкими" дітьми обумовлює необхідність особливо коректного індивідуального підходу, що враховує: 1) уважне, доброзичливе ставлення до дитини; 2) опору на його позитивні риси; 3) довіру до моральних сил, потенційних можливостей. групи сформовані нечіткі уявлення про дружбу, сміливість, почуття сорому. Вони цинічні, грубі, агресивні. Егоїзм, байдужість до переживань інших, усвідомленість здійснюваних правопорушень, відсутність працьовитості і прагнення до споживацького проведення часу — ось типові особливості цієї групи.Другу групу складають школярі з деформованими потребами і прагненнями. Підлітки намагаються наслідувати тих неповнолітніх правопорушників, у яких проявляється стійкий комплекс аморальних потреб і відверто анти суспільної спрямованості ставлень, поглядів. Відрізняючись загостреним індивідуалізмом, нелагідністю, представники цієї групи прагнуть до привілейованого положення, кривдять слабких. Правопорушення здійснюють ситуативно.Третю групу характеризує конфлікт між деформованими і позитивними потребами, ставленнями, інтересами, поглядами. Діти цієї групи усвідомлюють недостойність здійснюваних ними правопорушень. Сформовані правильні моральні погляди не стали переконаннями. Егоїстичні прагнення до одержання задоволень або невміння протистояти ситуації сприяють антисуспільним вчинкам, призводять до нагромадження аморального досвіду поведінки.Четверту групу характеризують учні з слабо деформованими потребами. У них проявляється невпевненість в своїх силах, запопадливість перед вольовими товаришами. В п'яту групу входять школярі, що стали на шлях правопорушень випадково. Вони піддаються впливу групи або лідера. 57.Особливості навчальної діяльності старшокласника. Проблема професійного самовизначення в юнацькому віці. Навчальна діяльність школярів старшого шкільного віку тісно повязана з обиранням майбутньої професії, становленням професійних інтересів. Половина випускників вже має сформований основний та резервний професійні плани. Щоправда, обирання професії може мати не чітко визначене розуміння свого майбутнього місця в житті, а відбуватися або під примусом батьків, або з прикладу товаришів, або під впливом тимчасового інтересу. До того ж, в складних економічних умовах сьогодення обирання професії може відбуватися або під впливом ситуативних економічних факторів (підліток обирає професію задля скорішого заробітку), або під впливом "матеріального престижу" конкретної професії.Відповідно до цього змінюється і мотивація навчальної діяльності. Якщо підлітки обирають професію відповідно до своїх уподобань та інтересів до окремих навчальних предметів, то молодші юнаки вже обирають предмети відповідно до майбутньої професії. Таким чином простежується велика вибірковість пізнавальних мотивів, що може призвести до суттєвого зниження інтересу до окремих предметів на користь майбутніх спеціалізованих знань. Учбово-пізнавальний мотив (інтерес до способів добування знання) удосконалюється як інтерес до методів теоретичного й творчого мислення. Старшокласників цікавить участь у шкільних наукових суспільствах, застосування дослідницьких методів на уроках. Разом з тим їх залучають і шляхи підвищення продуктивності (результативності) пізнавальної діяльності, про що свідчить їхній інтерес до посібників про культуру й раціональну організацію розумової праці. Видимо, у цьому віці можна говорити про появу єдності процесуальної й результативної мотивації навчання. 58. Особливості спілкування в юнацькому віці. Розвиток пізнавальних психічних процесів в юнацькому віці. Однією зі значущих сфер активності особистості на етапі ранньої юності є міжособистісне спілкування.У цьому віці змінюється його зміст і загальна спрямованість, воно стає вибірковим, інтимним, виконує функцію головного, соціального полігону самоствердження і самовираження юнаків і дівчат.Спілкування старшокласників з однолітками. У життєдіяльності старших школярів важлива роль належить їхньому спілкуванню з ровесниками. Цьому процесу властиві такі тенденції:а) розширення сфери спілкування, б) індивідуалізація Мотивами неформального спілкування у парі і в групі є пошук найсприятливіших психологічних умов для комунікативної взаємодії, очікування співчуття і співпереживання, потреба у щирості та єдності у поглядах, самовираженні. Однак юнацька комунікативність часто буває егоцентричною, оскільки потреба у самовияві, розкритті своїх переживань домінує над інтересом до почуттів і переживань іншого, що зумовлює взаємну напруженість у стосунках, незадоволеність ними.Емоційна прив'язаність у міжособистісних стосунках на етапі юнацького віку реалізується у дружбі, яка є школою саморозкриття особистості, розуміння іншої людини. Її критеріями старшокласники вважають взаєморозуміння, взаємодопомогу, вірність і психологічну близькість.Особистісний розвиток у ранній юності особливо залежить від стосунків з дорослими, які доповнюють спілкування з однолітками.Темами спілкування старшокласників з дорослими є навчання, вибір майбутньої професії, міжособистісні стосунки, захоплення, норми моралі, минуле, теперішнє і майбутнє дитини, атмосфера у сім'ї тощо. Звернення до дорослих зумовлене переконаністю юнаків, що проблеми життєвого самовизначення неможливо розв'язати у спілкуванні з ровесниками, оскільки їхній соціальний досвід ще недостатній для цього. Побачення в ранній юності забезпечують задоволення багатьох важливих соціально-психологічних потреб особистості. У ранньому юнацькому віці хлопці та дівчата ставляться до побачень набагато серйозніше, ніж підліткиОтже, міжособистісне спілкування на етапі ранньої юності є важливим чинником розвитку особистості. Спілкування з ровесниками характеризується розширенням його сфери. Емоційна прив'язаність у міжособистісних стосунках реалізується у юнацькій дружбі. У сфері інтимних стосунків старшокласники задовольняють свої важливі соціально-психологічні потреби. Основною умовою спілкування з дорослими є довіра. Розвиток пізнавальних процесів старшокласників зумовлений загальним х-ром його розумової діяльності. Розумовий розвиток уповільнюється за темпами, але якісно він значно ускладнюється, забезпечуючи формування світогляду. Сприймання стає складним інтелектуальним процесом, диференціація та інтеграція якого серед інших пізн.процесів досягла високого рівня завдяки опорі на попередній досвід, наявні знання та розумової діяльності. Зростають можливості уваги, які повною мірою виявляються тільки за умови глибокого пізнавального інтересу до об’єкта пізнання. Тому показники уваги сильно залежать від мотивів пізнавальної діяльності, не мають стабільного х-ру. Пам'ять вдосконалюється під впливом розвитку волі та мислення. Довільна пам'ять випереджає мимовільну. Якість запам’ятовування залежить від вольових здібностей старшокласника, а також інтересів пов’язаних з вибором професії. Мислення старшокласника розвивається в умовах складної навчальної діяльності, забезпечуючи оволодіння науковими знаннями, які утворюють основу світогляду особистості. Мислення оперує знаннями, якими володіє старшокласник. Зростає роль логічних міркувань та отримання правильних умовиводів. Ознаки мислення старшокласника:системність,рефлексивність,світоглядна орієнтація, теоретизування, орієнтація на пошук. Мовлення ускладнюється за змістом та формою завдяки розвитку мислення та оволодінню всіма системами рідної чи іноз мов. Володіє всіма видам мовлення: монологічне,діалогічне,усне,писемне. Здійснюєтьсяперехід від розгорнутого до скороченого внутрішнього мовлення, останнє стає формою виконання мисленнєвих дій. Уява старшокласника відзначається довільністю, що виявляється у здатності планувати свою діяльність і подальший життєвий шлях.досконалішою стає репродуктивна уява. За допомогою творчої уяви старшокласник спроможний розробляти складні задуми творчих робіт. 59. Проблема формування життєвої позиції та спірних переконань. Розвиток ідентичності в ранній юностіПсихологічною особливістю раннього юнацького віку є спрямованість у майбутнє. Найважливішим фактором розвитку особистості в ранній юності є прагнення старшокласника будувати життєві плани, осмислювати побудову життєвої перспективи. Життєвий план — широке поняття, що охоплює всю сферу особистого самовизначення (рід понять, стиль життя, рівень домагань, рівень доходів і т.д.). У старшокласників життєві плани найчастіше ще досить розпливчасті і не виділяються із мрії. Старшокласник просто уявляє себе в найрізноманітніших ролях, порівнює ступінь їхньої привабливості, але не спроможний остаточно вибрати щось для себе і часто нічого не робить для досягнення задуманого. Про життєві плани в точному змісті слова можна говорити лише тоді, коли в них включені не тільки цілі, але і способи їх досягнення, коли молода людина прагнеоцінити власні суб'єктивні й об'єктивні ресурси. Л. Виготський розглядав життєві плани як показник оволодіння особистістю своїм внутрішнім світом і як систему пристосування до дійсності, пов'язуючи з ними цільову регуляцію принципово нового типу. Попереднє самовизначення, побудова життєвих планів на майбутнє — центральний психологічний новотвір юнацького віку. У період дорослішання, на тлі різких фізичних і психічних трансформацій і нових соціальних очікувань, необхідно досягти нової якості ідентичності, тобто об'єднати різні властивості, пов'язані із сімейними, тендерними, професійними ролями, у несуперечливу цілісність (якою я є дочкою і внучкою, спортсменкою і студенткою, майбутнім лікарем і майбутньою дружиною), що суперечать їй відкинути, погодити внутрішню оцінку себе й оцінку, дану іншими. Еріксон вважав, що криза ідентичності включає ряд протистоянь: тимчасова перспектива або розпливчасте почуття часу; впевненість у собі або сором'язливість; експериментування з різними ролями або фіксація на одній ролі; учнівство або параліч трудової діяльності; сексуальна поляризація або бісексуальна орієнтація; відносини лідер-послідовник або невизначеність авторитету; ідеологічна переконаність або сплутаність системи цінностей. Отже, в ранній юності складаються всі передумови для досягнення ідентичності: завершується фізичне і статеве дозрівання, відбувається перехід до формального абстрактного мислення, що дозволяє узагальнити і оцінити власний життєвий досвід, осмислити інформацію, яка поступає із зовнішнього світу та сформувати адекватний образ Я. В старшокласників удосконалюється емоційно-вольова регуляція поведінки та самоконтроль діяльності. Молода людина усвідомлює свою самототожність, може виділити у самосвідомості зміст власної ідентичності. |