Білет 1 Джерела земельного права. Джерелами земельного права
 Скачать 1.42 Mb.
|
|
2. Правові засади Держземкадастру. Юридичне підґрунтя Держземкадастру – це положення Закону України «Про Державний земельний кадастр», в якому визначені засади його ведення. Ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру. Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях. Державний земельний кадастр є державною власністю. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Також можна згадати про Постанову КМУ «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» від 17 жовтня 2012 р. № 1051, яка визначає процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру. Основні положення: Держателем Державного земельного кадастру є Держземагентство. Функції адміністратора Державного земельного кадастру виконує визначене Держземагентством за погодженням з Мінагрополітики державне підприємство, яке належить до сфери управління Держземагентства. До складу Держземагентства та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком. Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей. Державний кадастровий реєстратор має посвідчення Державного кадастрового реєстратора і власну печатку, форми та опис яких визначаються Мінагрополітики. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов'язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється. Під втручанням у діяльність Державного кадастрового реєстратора розуміється прямо не передбачена законодавством дія будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань, яка стосується здійснення Державним кадастровим реєстратором повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком. ! 3. Земельно-правова відповідальність. Земельно-правова відповідальність у правовій доктрині визначається, зокрема, як «застосування державно-правових санкцій, що безпосередньо передбачені земельним законодавством, до правопорушника, у результаті чого останній зазнає негативних наслідків земельно-правового характеру». Таким чином, визнається, що характер (земельно-правовий) юридичної відповідальності обумовлюється тим, що саме земельним законодавством передбачені відповідні санкції. Виділення земельно-правової відповідальності як самостійного виду юридичної відповідальності залишається спірним питанням. Його вирішення є складовою більш загальної дискусії щодо виділення галузевих видів юридичної відповідальності (сімейно- правової, конституційно-правової, фінансової, цивільно-процесуальної тощо). Наприклад, М. В. Шульга висловлює серйозні аргументи на користь того, що специфіка землі підтверджує «тезу не про формування нового виду відповідальності, а про специфіку застосування існуючих видів відповідності за конкретні екологічні (у т. ч. земельні правопорушення». 3 іншого боку, О. А. Вівчаренко вказує, що, наприклад, припинення права користування земельною ділянкою за порушення законодавства врегульоване виключно нормами земельного законодавства, тому можна вести мову про існування «земельної відповідальності». Під земельно-правовою відповідальністю «традиційно розуміють примусове припинення прав на земельну ділянку шляхом її безоплатного вилучення», передбачене сьогодні ст. ст.. 140,141,143-145,149 та ін. ЗКУ (див. тему «Право землекористування»). Така відповідальність за своєю природою дуже близька до господарсько-правової (у вигляді застосування адміністративно-господарських санкцій) і, на наш погляд, у випадку вчинення земельного правопорушення суб´єктом господарювання припинення права на землю може вважатися «іншою адміністративно-господарською санкцією, встановленою законом» (ст. 239 ПСУ). Також деякі вчені відносили до заходів земельно-правової відповідальності застосування т. з. «земельно-правової реституції» - повернення земельної ділянки законному користувачу. Такий підхід видається нам сумнівним, оскільки, на наш погляд, взагалі сумнівно говорити про «повернення» у випадку із земельною ділянкою - мова може йти лише про усунення перешкод у користуванні. У будь-якому випадку, «земельно-правова реституція» ґрунтується насамперед на положеннях цивільного законодавства і не може бути віднесено до суто «земельно-правової» відповідальності. Також у правовій доктрині висловлена думка, за якою до земельно-правової відповідальності слід відносити «систему дій (приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, знесення будинків, будівель і споруд, відновлення межових знаків тощо» (ч. 2 ст. 212 ЗКУ)976. З міркувань, викладених вище, вважаємо, що описані заходи повністю охоплюються цивільно-правим поняттям реституції. ! ! 4. Нормативна оцінка земель. Правові засади проведення оцінки земель визначені Законом України “Про оцінку земель” (далі - Закон). Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель. Регулюється оцінка Наказом Про Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів і Наказом Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів), а також Постановою КМУ Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів). 4. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки (Цн) визначається за формулою Цн = Пд х Рд х Ск х Км х Кв х Кмц х Кі, де Пд - площа земельної ділянки; Рд - рентний дохід для відповідної категорії земель (у гривнях на рік); Ск - строк капіталізації (у роках); Км - коефіцієнт, який враховує місце розташування земель; Кв - коефіцієнт, який враховує вид використання земельної ділянки і встановлюється залежно від складу угідь земельної ділянки відповідно до даних Державного земельного кадастру; Кмц - коефіцієнт, який враховує належність земельної ділянки до земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення; Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель. ! 5. Приватизація землі кримськими татарами в Кримському заповіднику. Землі природно-заповідного фонду є землями з особливим режимом охорони і повністю або частково вилучені з господарського обороту. Стаття 45 ЗКУ передбачає, що землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Разом з тим, основний нормативний акт у сфері земельних відносин не визначає форм власності на землі для кожної з категорій територій та об‘єктів природно-заповідного фонду. Частина 3 статті 83 ЗКУ встановлює, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під об‘єктами природно- заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом. ! ! ! ! ! ! ! ! Білет 28 1.Юридичні гарантії реалізації земельної реформи. Земельним законодавством передбачені юридичні гарантії реалізації, охорони та захисту прав відповідних суб'єктів щодо проведення земельної реформи. Правові гарантії земельної реформи являють собою систему способів й засобів реалізації та захисту прав суб'єктів зазначених правовідносин. За своєю сутністю гарантії – це умови, які зобов'язана створити держава для реалізації цих прав. Вони поділяються на нормативно-правові та організаційно- правові. Перші становлять систему норм з реалізації земельної реформи і включають норми- принципи, юридичні обов'язки та юридичну відповідальність.Норми-принципи виходять з основних положень земельного права: забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; непорушності приватної власності; невтручання держави у здійснення суб'єктами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законодавством; включення землі у ринковий обіг; соціальної справедливості у перерозподілі земель, що перебувають у державній та комунальній власності; пріоритет вимог екологічної безпеки; забезпечення раціонального використання та охорони земель і т. ін. Юридичний обов'язок, як складова нормативно-правових гарантій земельної реформи встановлює міру поведінки учасника конкретних правовідносин – носія цього обов'язку. Коло суб'єктів, які беруть участь у земельній реформі, досить широке. Їх обов'язками є додержання строків та порядку набуття права власності на земельні ділянки; відшкодування збитків, що виникли у процесі порушення земельних прав при реформуванні земельних відносин, та ін. Складовою нормативно-правових гарантій виступає також юридична відповідальність за порушення, які сталися при проведенні земельної реформи. Крім того, земельним законодавством передбачена відповідальність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за порушення права власності на землю та видання ними актів, які порушують права суб'єктів земельної реформи. Система організаційно-правових гарантій реалізації земельної реформи базується як на діяльності органів, що здійснюють реформування відповідних відносин, так і на правосуб'єктності осіб, в інтересах яких проводиться земельна реформа. Правові гарантії реалізації земельної реформи можна класифікувати і за іншими підставами. Так, їх можливо поділити на: організаційні, процедурні, матеріальні, забезпечувальні та стимулюючі. У сучасних умовах на перший план виходять стимулюючі гарантії. ! 2.Зміст державного земельного кадастру. Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Для формування картографічної основи Державного земельного кадастру використовується єдина державна система координат. До Державного земельного кадастру включаються відомості про координати пунктів державної геодезичної мережі. До Державного земельного кадастру включаються такі відомості про картографічну основу: склад відомостей, що відображаються на картографічній основі; дата створення картографічної основи; відомості про особу, яка створила картографічну основу; масштаб (точність) картографічної основи; система координат картографічної основи. До Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про державний кордон України: графічне зображення державного кордону України; повні назви суміжних іноземних держав; опис меж прикордонної смуги; інформація про документи, на підставі яких встановлено державний кордон України; дані щодо демаркації державного кордону України. До Державного земельного кадастру включаються такі відомості про землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць: найменування адміністративно- територіальної одиниці; опис меж адміністративно-територіальної одиниці; площа земель в межах території адміністративно-територіальної одиниці; повне найменування суміжних адміністративно-територіальних одиниць; інформація про акти, на підставі яких встановлені та змінені межі адміністративно-територіальних одиниць; відомості про категорії земель у межах адміністративно-територіальної одиниці: відомості про угіддя адміністративно-територіальної одиниці; відомості про економічну та нормативну грошову оцінку земель в межах території адміністративно-територіальної одиниці; відомості про бонітування ґрунтів адміністративно-територіальної одиниці. До Державного земельного кадастру включаються такі відомості про обмеження у використанні земель: вид; опис меж; площа; зміст обмеження; опис режимоутворюючого об'єкта - контури, назви та характеристики, що обумовлюють встановлення обмежень (за наявності такого об'єкта); інформація про документи, на підставі яких встановлено обмеження у використанні земель. До Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. До Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про кадастрове зонування земель в межах території України: номери кадастрових зон та кварталів; опис меж кадастрових зон та кварталів; площа кадастрових зон та кварталів; підстави встановлення меж кадастрових зон та кварталів. ! 3.Підстави набуття державою права власності на землю. Ст. 84 ЗК України: 5. Держава набуває права власності на землю у разі: а) відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; б) придбання за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно- правовими угодами; в) прийняття спадщини; г) передачі у власність державі земельних ділянок комунальної власності територіальними громадами; ґ) конфіскації земельної ділянки. Згідно із ч. 6 ст. 41 Конституції України, "[конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановле¬них законом". Законом, який передбачає "випадки, обсяги та порядок" конфіскації майна, є насамперед Кримінальний кодекс України (далі - КК України). Загальні положення про конфіскацію як кримінальне покарання вміщені до ст. 59 КК України. Вона може бути застосована "за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. " Зокрема, конфіскація майна передбачена за вчинення умисного вбивства при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 115 КК України), торгівлю людьми або іншу незаконну угоду з людьми при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 149 КК України), крадіжку, вчинену в особливо великих розмірах або організованою групою (ч. 5 ст. 185 КК України) та ін. На наш погляд, як конфіскацію можна розглядати також стягнення в доход держави одержаної стороною (належної стороні) земельну ділянку за господарським зобов'язанням, що "визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства" за рішенням суду (ч. 1 ст. 208 ГК України). Водночас, можливість застосування даної норми ГК України щодо угод про відчуження земельних ділянок ставиться під сумнів положеннями ч. 1 ст. 4 кодексу, які виключають земельні відносини з предмету регулювання кодексу. ! 4.Особливості правового режиму земельних ділянок, призначених для садівництва. Стаття 35. Земельні ділянки для садівництва 1. Громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва. 2. Іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи, можуть мати земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва на умовах оренди. 3. Земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо. 4. До земель загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування. Землі загального користування садівницького товариства безоплатно передаються йому у власність за клопотанням вищого органу управління товариства до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право на земельну ділянку. Положення коментованої частини, за якими "землі загального користування садівницького товариства є його власністю", сприймати буквально не можна. ЗКУ не передбачив переходу цих земель у власність садівницьких товариств безпосередньо на підставі закону (ipso iure). Більш того, ЗКУ не передбачає і будь-якої процедури, за якою садівницьке товариство могло б отримати землі загального користування у власність. 5. Приватизація земельної ділянки громадянином - членом садівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства. Даною нормою цілком слушно передбачено, що приватизація земельної ділянки громадянином - членом садівницького товариства здійснюється "без згоди на те інших членів цього товариства". На наш погляд, із цього випливає також те, що приватизація здійснюється і без згоди самого товариства (яке в багатьох випадках формально є користувачем усієї території колективних садів - як земель загального користування, так і ділянок, розподілених між окремими членами товариства; така ситуація має місце, якщо ділянка була надана відповідно до ст.ст. 19, 51 ЗКУ 1970 року) та без застосування процедури припинення права користування товариства. 6. Використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств. ! |