Білет 1 Джерела земельного права. Джерелами земельного права
 Скачать 1.42 Mb.
|
|
5.Чи має право громадянин України приватизувати земельну ділянку у межах населеного пункту для ведення особистого селянського господарства. Рішення про приватизацію землі для ведення особистого селянського господарства у межах населеного пункту приймає сільська (селищна) рада, а за межами населеного пункту – райдержадміністрація. ! ! ! ! ! ! ! ! ! ! ! ! ! ! ! ! ! ! ! ! ! ! ! ! ! ! ! Білет 29 1. Підзаконні акти як джерело ЗП. Існують різні розуміння джерел права. У рамках даного питання під джерелом (формою) права розуміється зовнішня форма вираження правових норм (загальнообов´язкових, формально визначених правил поведінки, санкціонованих примусовою силою держави). Підзаконні правові акти як джерела земельного права — це правові акти, що виражають земельну політику держави, не суперечать Конституції України, Земельному кодексу України, законам України і розвивають та деталізують їх положення. Види підзаконних ПА: 1) постанови ВРУ; 2) Укази ПУ; 3) постанови КМУ; 4) акти (накази) центральних органів викон.влади (напр. - Держ.агенство земельних ресурсів); 5)ПА суб'єктів місцевого самоврядування. Підзаконні акти як джерела земельного права утворюють складну ієрархічну систему. їх можна класифікувати за різними критеріями: 1) за суб'єктами видання — земельно-правові акти глави держави, уряду, центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, органів і посадових осіб місцевого самоврядування та ін.; 2) за компетенцією правотворчого органу і сферою дії акта — загальні, відомчі, локальні. До перших належать, зокрема, нормативні акти, наприклад, Президента, уряду, які обов'язкові для виконання на всій території держави. Відомчими джерелами земельного права є земельно-правові акти органів спеціальної компетенції (міністерстві державних комітетів), які поширюються тільки на організації та осіб даного міністерства. Існують і міжвідомчі джерела земельного права. До локальних джерел земельного права належать нормативні акти місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, сфера дії яких обмежена відповідною територією; 3) за зовнішньою формою акта—укази, постанови, розпорядження, рішення, накази і т. ін.; 4) за характером правотворчої компетенції (наприклад, нормативні акти глави держави) і прийняті в порядку реалізації делегованих повноважень (наприклад, нормативні акти органів місцевого самоврядування); 5) за часом дії — постійні й тимчасові; 6) за порядком прийняття — земельно-правові акти, видані особисто (наприклад, керівником міністерства), і прийняті колегіально (наприклад, Кабінетом Міністрів). Сфери дій указів ПУ та постанов ВРУ не співпадають, а тому за юр. силою вони неспіввідносні. Постанови ж КМУ мають підпорядкований характер щодо №1 та №2, що закріплено у ч.2 ст.113 КУ. Водночас, є й виключна компетенція №3(ст.116 КУ), в яку ані №1, ані №2 втручатись не можуть. До №4 належать також т.зв. «нормативні документи», які затверджуються відомчими актами. Це, зокрема, стандарти – документи, розроблені на основі консенсусу та затверджені уповноваженим органом, що встановлює призначені для загального та багаторазового використання правила, інструкції або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, включаючи продукцію, процеси або послуги, дотримання яких є необов’язковим» (ст.1 ЗУ «Про стандартизацію»). Дане положення стосується ТІЛЬКИ СТАНДАРТІВ, а не НД як таких. +не впливає на обов’язковість абсолютної більшості стандартів, так як «вимоги державних та інших стандартів, обов’язкові для виконання та є чинними до прийняття відповідних технічних регламентів та інших НПА» (розділ 7 «Прикінцеві положення» ЗУ «Про стандартизацію». Види НД: 1) зі стандартизації (насамперед – стандарти); 2) у галузі будівництва (насамперед – будівельні норми та правила); 3) НД у галузі забезпечення санітарно- гігієнічного благополуччя населення (санітарні норми та правила); 4) із забезпечення пожежної безпеки; 5)НД із забезпечення ветеринарно-санітарного благополуччя; 6) з охорони праці тощо. Спільними рисами НД є їх переважно вузькоспеціалізований, «технічний» характер, об ´єднання у ієрархічно-побудовані та узгоджені системи «під егідою» певного органу (Держспоживстандарту, Міністерства охорони здоров´я (далі - МОЗ), Мінбуду тощо). Характерною формальною, зовнішньою рисою НД є присвоєння кожному нормативному документу цифрово-буквеного шифру (наприклад, «ГОСТ 26640-85», «ДБН А. 1.1-1-93» тощо). 2. Адміністративна відповідальність за порушення зем законодавства. Вказівки на застосування адміністративної відповідальності за земельні правопорушення містяться в багатьох актах земельного законодавства (наприклад, у ст. 211 ЗКУ). Але більшість таких посилань мають відсильний або бланкетний характер, оскільки самі безпосередньо не встановлюють санкцій. Більшість же складів адміністративних земельних правопорушень передбачені у главі 7 «Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам’ятників історії та культури» КУпАП: Стаття 52. Псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель ... забруднення їх хімічними і радіоактивними речовинами, нафтою та нафтопродуктами, неочищеними стічними водами, виробничими та іншими відходами, а так само невжиття заходів по боротьбі з бур´янами - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб´єктів підприємницької діяльності - від п´ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Стаття 53. Порушення правил використання земель Використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об’єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п´яти до двадцяти п´яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п´ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Стаття 53-1. Самовільне зайняття земельної ділянки Стаття 53-2. Перекручення або приховування даних державного земельного кадастру Стаття 53-3. Зняття та перенесення фунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу Стаття 53-4. Незаконне заволодіння фунтовим покривом (поверхневим шаром) земель Стаття 54. Порушення строків повернення тимчасово зайнятих земель або неприведення їх у стан, придатний для використання за призначенням Стаття 55. Самовільне відхилення від проектів землеустрою Стаття 56. Знищення межових знаків Стаття 63. Незаконне використання земель державного лісового фонду Адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства може наставати і за статтями, вміщеними до інших глав КУпАП: • глави 5 («Адміністративні правопорушення в галузі охорони праці і здоров´я населення»), напр., ст. ст.. 42 («Порушення санітарно-гігієнічних і санітарно- протиепідемічних правил і норм»), 46-1 («Порушення вимог режиму радіаційної безпеки в місцевостях, що зазнали радіоактивного забруднення»), • глави 8 («Адміністративні правопорушення в промисловості, будівництві тау сфері використання паливно-енергетичних ресурсів») - напр., ст. ст.. 95 («Порушення правил і норм з ядерної та радіаційної безпеки при використанні джерел іонізуючого випромінювання»), 96 («Недодержання державних стандартів, норм і правил під час проектування і будівництва»), 96-1 («Порушення законодавства під час планування і забудови територій»), 97 («Самовільне будівництво будинків або споруд»), 99 («Порушення Правил охорони електричних мереж»), тощо; Склади адміністративних земельних правопорушень можуть містити інші акти законодавства: див., напр., ст. 46 ЗУ «Про забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення». У цих випадках загальні правила застосування адміністративної відповідальності визначаються також КУпАП. Згідно із ч. З ст. 2 КУпАП, положення кодексу поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законами, не включеними до кодексу. Заходи адміністративної відповідальності застосовуються до правопорушників - органами земельних ресурсів згідно зі ст. 238 1 КУпАПза правопорушення, передбачені статтями 52, 53, 53 1 , 53-2, 54, 55, 56, 188 5 КУпАП, - інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до ст. 244 6 КУпАП за проступки, передбачені статтями 96 і 97 КУпАП, - адміністративними комісіями сільських, селищних рад і виконкомами сільських, селищних, міських рад згідно зі статтями 218 і 219 КУпАП за правопорушення, передбачені cт. 104 КпАП. Підставою для розгляду справи про порушення земельного законодавства є протокол. 3. Права та обов'язки власників та користувачів землею. (зку) Стаття 90 права власників земельних ділянок 1. Власники земельних ділянок мають право: а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду , заставу , спадщину ; б) самостійно господарювати на землі; в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини , торф, лісові насадження, водні об'єкти , а також інші корисні властивості землі; ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. 2. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Стаття 91. Обов'язки власників земельних ділянок 1. Власники земельних ділянок зобов'язані: а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням ; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля ; в) своєчасно сплачувати земельний податок ; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон ; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем ; ж) за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф. 2. Законом можуть бути встановлені інші обов'язки власників земельних ділянок Стаття 95. Права землекористувачів 1. Землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини , торф, ліси , водні об'єкти , а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. 2. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. (Із змінами, внесеними згідно із Лісовим кодексом України від 21.01.1994 р. N 3852-XII, враховуючи зміни, внесені Законом України від 08.02.2006 р. N 3404-IV ) Стаття 96. Обов'язки землекористувачів 1. Землекористувачі зобов'язані: а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля ; в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату ; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е ) д о т р и м у в ат и с я п р а в и л д о б р о с у с і д с т в а т а о б м е ж е н ь , п о в ' я з а н и х з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон ; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем. 2. Законом можуть бути встановлені інші обов'язки землекористувачів. ! ! 4. Особливості правового режиму земель трубопровідного транспорту. Як визначає ч. 1 ст. 73 ЗКУ (аналогічне визначення вміщене до ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про трубопровідний транспорт»), «1. До земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, надані під наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також під наземні споруди підземних трубопроводів.» Ст. 1 ЗУ «Про трубопровідний транспорт» визначає поняття трубопроводів та запроваджує їх поділ на магістральні та промислові: «магістральний трубопровід - технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів; промислові трубопроводи - всі інші немагістральні трубопроводи в межах виробництв, а також нафтобазові, внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газопровідні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільчі трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо;» Слід зазначити, що для розміщення промислових трубопроводів окремі земельні ділянки здебільшого не відводяться. Розмір земельних ділянок, що відводяться для магістральних трубопроводів, визначаються СН 452-73 «Норми відводу земель для магістральних трубопроводів», затвердженими Держбудом СРСР 30.03.1973. Норми встановлюють ширину смуг відведення земель для магістральних підземних трубопроводів і розміри земельних ділянок для розміщення запірної арматури вказаних трубопроводів. Ширина смуг відведення для наземних і надземних магістральних трубопроводів встановлюється проектною документацією. Ч. 2 ст. 73 ЗКУ, ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про трубопровідний транспорт» передбачає встановлення навколо об’єктів трубопровідного транспорту охоронних зон. Розміри та режим охоронних зон визначаються Правилами охорони магістральних трубопроводів, затвердженими ПКМУ від 16.11.2002 № 1747. 5. Чи може юридична особа приватизувати землі для видобування нафти і газу. ! ! ! ! ! ! ! ! ! ! ! ! ! ! ! ! ! ! ! Білет ххх1 1.Сучасна земельна реформа в Україні. Прийнято вважати, що зараз в Україні відбувається земельна реформа. Формальний «старт» реформі дала постанова ВРУ від 18.12.1990 «Про земельну реформу», якою всі землі Української PCP з 1991 були оголошені об´єктом земельної реформи. Особливістю сучасної земельної реформи є те, що вона є складовою частиною економічної реформи в державі. Ця реформа охоплює реформування не тільки земельних відносин, а і відносин власності на засоби виробництва, на відродження власника і хазяїна в сільській місцевості. Загалом в літературі існує декілька підходів до визначення природи земельної реформи в Україні: 1) як складової частини аграрної реформи (і земельна реформа немає ніякого самостійного значення), 2) як врегулювання відносин власності, 3) як перетворювальні заходи щодо зміни земельних правовідносин, 4) як складова частина економічної, екологічної та правової реформ. Сучасну земельну реформу умовно можна поділити на такі основні етапи (дуже тісно пов ´язані із перебігом аграрної реформи): (1) передача земель у колективну та приватну власність, (2) паювання (т. з. «сертифікація») земельних ділянок, переданих у колективну власність, (3) розпаювання земель, переданих у колективну власність (виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) в рахунок паїв). На даному етапі земельна реформа з реформування відносин власності перетворюється на землевпорядну та кадастрову. Станом на 2013 рік набрав чинності Закон «Про Державний земельний кадастр», Закон «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відбувається інформаційне наповнення Державного земельного кадастру, усуваються проблеми з накладанням і некоректним відображенням земельних ділянок. У свою чергу землі державної та комунальної власності вважаються розмежованими. ! 2.Цивільна відповідальність. Під майновою відповідальністю за порушення земельного законодавства розуміють несприятливі наслідки майнового характеру. При матеріальній відповідальності шкода може бути відшкодована у меншому розмірі. Підставою відповідальності за порушення земельного правопорядку є не порушення права конкретної особи, а заподіяння шкоди земельним ресурсам, її відшкодування здійснюється з урахуванням природної, а не майнової цінності землі. Так, відповідно до ч. 1 ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Цивільно-правова відповідальність настає при укладанні угод щодо земельних ділянок з порушенням встановленого законом порядку. Стаття 210 ЗК України передбачає, що такі угоди (купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок) визнаються недійсними за рішенням суду. Загальні підстави і правові наслідки визнання угод щодо земельних ділянок недійсними встановлено цивільним законодавством. Застосування цивільно-правової відповідальності за земельні правопорушення характеризується тим, що, крім збитків, які виражаються в грошовій формі, внаслідок неправомірних дій можливе заподіяння екологічної шкоди, яка полягає у погіршенні якісного стану довкілля. Така шкода може бути спричинена забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства. Правового основою цивільно-правової відповідальності в галузі земельних відносин є вимоги ЗК України (статті 156, 157 і 211), статті інших законів, а також норми спеціальних нормативних актів. Проте Земельний Кодекс України і зазначені закони безпосередньо не визначають засобів цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства. Вони містять лише посилання на спеціальні нормативно-правові акти. ! |