Державна установа інститут фармакології та токсикології намн україни
 Скачать 0.69 Mb.
|
|
Протисудомна активність фенобарбіталу на моделі стрихнінових судом у нетолерантних тварин і тварин, толерантних до дії фенобарбіталу
У формуванні фармакологічних ефектів фенобарбіталу, крім ГАМК-ергічної системи, бере участь ще одна гальмівна система – серотонінергічна. Для аналізу функціонування цієї системи був використаний резерпін, який вводився білим мишам в/ч, в дозі 15 мг/кг. Через 2 год після цього у тварин реєструвалася характерна для дії резерпіну пілоерекція і поза «горб», що пов’язано з дефіцитом серотонінергічної передачі. Попереднє внутрішньочеревне введення фенобарбіталу в дозі 20 мг/кг за 1 год до резерпіну попереджувало розвиток резерпінових симптомів – пілоерекції і пози «горб» (табл. 6.4). У той же час у тварин, толерантних до дії фенобарбіталу, антирезерпіновий ефект цього препарату не проявлявся (табл. 6.4). Ці результати дають підставу для висновку про те, що зміни у функціонуванні серотонінергічної системи мають певне значення в механізмах формування толерантності до дії фенобарбіталу. Таблиця 6.4 Дія фенобарбіталу на резерпінові ефекти у нетолерантних тварин і тварин, толерантних до дії фенобарбіталу
Механізми протисудомної дії фенобарбіталу пов’язані не тільки з активацією гальмівних систем мозку (ГАМК-, гліцин- і серотонінергічної), але й інгібуванням збуджуючої глутаматергічної системи. Агоніст каїнат-чутливої субодиниці NMDA-рецепторів каїнова кислота, введена білим мишам внутрішньочеревно в дозі 30 мг/кг, у 100% тварин викликає клонічні судоми. Фенобарбітал (20 мг/кг, в/ч) у 70% білих мишей попереджував розвиток каїнатних судом і приблизно у такої ж кількості (60%) тварин, толерантних до дії фенобарбіталу (табл. 6.5). Ці дані вказують на те, що глутаматергічна система не приймає участі в механізмі розвитку толерантності до протисудомної дії фенобарбіталу. Таблиця 6.5 Протисудомна активність фенобарбіталу на моделі каїнатних судом у нетолерантних тварин і тварин, толерантних до дії фенобарбіталу
Примітка: * – р<0,05 відносно контролю I. Карбамазепін Конкурентний антагоніст ГАМКА рецепторів – бікукулін, введений білим мишам в/ч, в дозі 20 мг/кг, у 80% тварин призводить до розвитку клоніко-тонічних судом. Карбамазепін в дозі 125 мг/кг, введений в/ч за 1 год до бікукуліну, попереджує появу судом. Проте в дослідах, коли карбамазепін вводився на 15-й день після попереднього щоденного введення препарату, його протисудомна активність щодо бікукулінових судом не відтворювалася, що свідчить про участь ГАМК-рецепторного механізму в розвитку толерантності до даного протисудомного препарату (табл. 6.6). Рецепторний ГАМК-ергічний компонент механізму розвитку толерантності до дії карбамазепіну підтверджується результатами дослідів з використанням неконкурентного блокатора ГАМКА рецепторів – коразолу. У нетолерантних тварин до дії карбамазепіну цей антиконвульсант (у дозі 125 мг/кг, в/ч) ефективно попереджує появу коразолових судом, тоді як у толерантних тварин антикоразолового впливу карбамазепіну не спостерігається (рис. 5). Таблиця 6.6 Протисудомна активність карбамазепіну в моделі бікукулінових судом у нетолерантних тварин і тварин, толерантних до дії карбамазепіну
Примітки: * – р<0,05 відносно контролю I; ◊ – р<0,05 відносно контролю II.  Рис. 5. Протисудомна ефективність карбамазепіну на моделі коразолових судом у нетолерантних тварин і тварин, толерантних до дії даного антиконвульсанта (n=8-10) Позначення: 1. Коразол, 100 мг/кг, в/ч (контроль); 2. Карбамазепін, 125 мг/кг, за 1 год до коразолу, 100 мг/кг, введений нетолерантним білим мишам; 3. Карбамазепін, 125 мг/кг, за 1 год до коразолу, введений толерантним тваринам. Примітка: * – р<0,05 відносно контролю і толерантних тварин. Участь ГАМК-ергічної системи у формуванні толерантності до карбамазепіну проявляється також у дослідах з використанням інгібітора синтезу ГАМК – тіосемікарбазиду. У групі нетолерантних білих мишей карбамазепін на моделі тіосемікарбазидних судом проявляє виражену протисудомну дію, яка нівелюється при його введенні в дозі 125 мг/кг, в/ч групі толерантних тварин (рис. 6).  Рис. 6. Протисудомна активність карбамазепіну на моделі тіосемікарбазидних судом у нетолерантних тварин і тварин, толерантних до дії карбамазепіну (n=6) Позначення: 1. Тіосемікарбазид, 20 мг/кг, в/ч (контроль); 2. Карбамазепін, 125 мг/кг, введений нетолерантним білим мишам + тіосемікарбазид, 20 мг/кг; 3. Карбамазепін, 125 мг/кг, введений толерантним тваринам + тіосемікарбазид, 20 мг/кг. Примітка: * – р<0,05 відносно контролю і толерантних тварин. Гліцинергічний компонент механізму дії карбамазепіну, певно, не відіграє суттєвої ролі у формуванні толерантності до цього антиконвульсанта. Про це свідчить той факт, що карбамазепін в дозі 125 мг/кг, введений внутрішньочеревно білим мишам, у 60% попереджує появу стрихнінових судом і у 50% виявляє антистрихнінову дію у тварин, яким попередньо вводився препарат протягом 14 днів, тобто в період того часу, коли формується толерантність (табл. 6.7). Таблиця 6.7 Протисудомна ефективність карбамазепіну в моделі стрихнінових судом у нетолерантних тварин і тварин, толерантних до дії карбамазепіну
Примітка: * – р<0,05 відносно контролю I. 6.3 Вальпроат натрію У дослідах на білих мишах вальпроат натрію (155 мг/кг) виявляє виражену антикоразолову дію у нетолерантних тварин, що повністю нівелюється в групі толерантних до дії вальпроату натрію тварин (рис. 7). Оскільки коразол є антагоністом ГАМК-рецепторів, то ці дані вказують на те, що ГАМК-ергічна система бере участь у формуванні толерантності до протисудомної дії вальпроату натрію. Певну роль в цьому процесі, вочевидь, відіграє серотонінергічна система. Про це свідчать результати дослідів, проведені на білих мишах, які показують, що вальпроат натрію в дозі 155 мг/кг, в/ч у 100% тварин попереджує появу резерпінової симптоматики (пілоерекція, поза «горб»). Антирезерпінова дія вальпроату натрію, введеного на 15-й день після щоденного застосування препарату, проявляється у 60% тварин (табл. 6.8). Рис. 7. Протисудомна активність вальпроату натрію в моделі коразолових судом у нетолерантних тварин і тварин, толерантних до дії вальпроату натрію Позначення: 1. Коразол, 100 мг/кг, в/ч (контроль); 2. Вальпроат натрію, 155 мг/кг + коразол, 100 мг/кг; 3. Вальпроат натрію, 155 мг/кг, введений толерантним тваринам + коразол, 100 мг/кг. Таблиця 6.8 Антирезерпінова дія вальпроату натрію у нетолерантних тварин і тварин, толерантних до дії цього препарату
Примітка: * – р<0,05 відносно контролю. 6.4 Топірамат Топірамат у дозі 300 мг/кг при внутрішньочеревному введенні білим мишам ефективно попереджує розвиток тіосемікарбазидних судом. Проте при введенні цього антиконвульсанта толерантним тваринам, його протисудомна активність не проявляється (рис. 8). У зв’язку з тим, що судомна дія тіосемікарбазиду обумовлена зниженням синтезу ГАМК, можна зробити висновок про те, що в механізмі формування толерантності до топірамату задіяні біохімічні процеси, пов’язані з синтезом ГАМК. Рис. 8. Протисудомна активність топірамату в моделі тіосемікарбазидних судом у нетолерантних тварин і тварин, толерантних до дії топірамату Позначення: 1. Тіосемікарбазид, 20 мг/кг, в/ч (контроль); 2. Топірамат, 300 мг/кг + тіосемікарбазид, 20 мг/кг; 3. Топірамат, 300 мг/кг, введений толерантним тваринам + тіосемікарбазид, 20 мг/кг. 6.5 Ламотриджин Досліди проведені на білих мишах показали, що ламотриджин при внутрішньочеревному введенні в дозі 30 мг/кг у 60% тварин попереджує розвиток тіосемікарбазидних судом. При введенні цієї ж дози ламотриджину толерантним тваринам розвиток тіосемікарбазидних судом спостерігається у 75% випадків (табл. 6.9). Зниження протисудомної активності ламотриджину у толерантних тварин майже в 2 рази може свідчити про те, що зміни в механізмах синтезу ГАМК частково беруть участь у формуванні толерантності при тривалому введенні даного протисудомного препарату. Таблиця 6.9 Протисудомна ефективність ламотриджину в моделі тіосемікарбазидних судом у нетолерантних тварин і тварин, толерантних до дії ламотриджину
Примітка: * – р<0,05 відносно контролю. Проведені дослідження підтверджують положення про те, що нейромедіаторні системи беруть участь у механізмах дії протисудомних препаратів. Про це свідчить той факт, що під впливом антиконвульсантів (фенобарбітал, карбамазепін, вальпроат натрію, топірамат, ламотриджин) змінюються специфічні ефекти аналізаторів ГАМК-, гліцин-, глутамат- і серотонінергічної систем мозку. При тривалому введенні досліджуваних протисудомних засобів спостерігається видозміна ефектів використовуваних аналізаторів функціонування нейромедіаторних систем, які реєструвалися у толерантних тварин. Причому в першу чергу це стосується ГАМК-ергічної системи як на рівні різних популяцій субодиниць ГАМК-рецепторів, так і в плані біосинтезу ГАМК. Це підтверджується тим, що антагоністична дія протисудомних засобів відносно ГАМК-міметичних речовин (коразол, пікротоксин, бікукулін, тіосемікарбазид) нівелюються при формуванні толерантності до досліджуваних антиконвульсантів. У певній мірі у розвитку толерантності до фенобарбіталу і вальпроату натрію бере участь й інша гальмівна система мозку, а саме серотонінергічна. Поряд з цим відмінностей у функціонуванні гліцин- і глутаматергічної систем між нетолерантними тваринами і тваринами, толерантними до дії фенобарбіталу і карбамазепіну, не виявилося. Висновки до розділу 6 Одноразове введення антиконвульсантів (фенобарбіталу, карбамазепіну, вальпроату натрію, топірамату, ламотриджину) в протисудомних дозах інтактним тваринам попереджує розвиток ефектів аналізаторів функціонування ГАМК-, гліцин-, глутамат- і серотонінергічної систем мозку (коразолу, пікротоксину, бікукуліну, тіосемікарбазиду, стрихніну, каїнової кислоти і резерпіну). У толерантних тварин нівелюється протисудомна активність досліджуваних антиконвульсантів при введенні ГАМК-ергічних хемоконвульсантів рецепторно-біохімічної дії (коразол, пікротоксин, бікукулін, тіосемікарбазид). Антирезерпінова дія фенобарбіталу і вальпроату натрію у толерантних тварни не відтворюється, що свідчить про участь серотонінергічної системи у формуванні терапевтичної резистентності до вказаних протисудомних препаратів. З використанням специфічних аналізаторів стрихніну і каїнової кислоти не виявлено відмінностей у функціонуванні гліцин- і глутаматергічної систем між нетолерантними і толерантними тваринами при дії фенобарбіталу і карбамазепіну. Публікації в наукових виданнях за результатами експериментальних досліджень, наведеними в даному розділі дисертаційної роботи: 1. Мовчан О.Д. Фармакодинамічні механізми розвитку толерантності до дії протисудомних засобів / О.Д. Мовчан // Світ медицини та біології. – 2015. – № 3 (52). – С. 121-124. 2. Мовчан О.Д Участь ГАМК-ергічної системи у формуванні толерантності до дії топірамату та ламотриджину / О.Д. Мовчан // Науковий вісник Чернівецького університету. Біологія (Біологічні системи). – 2015. – Т. 7, Вип. 2. – С. 163-167. 3. Мовчан О.Д. Фармакодинамічні механізми розвитку толерантності до дії протисудомних засобів / О.Д.Мовчан // Сучасні тенденції розвитку медичної науки та медичної практики, матеріали міжнародної науково-практичної конференції, 20-21 грудня 2013 р.: тези доповідей. – Львів, 2013. – С. 102-104. |