Екзаменаційний білет 25
 Скачать 354.1 Kb.
|
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 34ПИТАННЯ (ЗАВДАННЯ):
1.Особливості консультування клієнтів із страхами та фобіями. У психологічному консультуванні ми зустрічаємось з двома типами страхів - нормальним, що розуміється як природна реакція, і патологічним, який називається фобією. Щоб консультант міг ефективно надавати допомогу, він повинен розуміти психологічний зміст і психодинаміку різного роду страхів. Частіше всього клієнт звертається з приводу конкретних страхів, пов'язаних із якимись важливими подіями (страх перед іспитом, чи хірургічною операцією і т. п.). У таких випадках слід спочатку допомогти клієнту зрозуміти зміст події, що викликає почуття страху, розібратися, якою мірою його реакція на цю подію є правдоподібною і адекватною. Працюючи з людиною зі страхами потрібно навчити її розслаблятися. Двосторонній психом'язовий зв'язок: страх завжди супроводжується м’язовим напруженням;наш емоційний стан впливає на тілесний,і навпаки.Навчившись контролювати м’язове напруження,можна впливати на емоційний фон.Це один із способів розслабитися і контролювати свій емоційний стан. Велику складність для психолога має консультування клієнтів із фобіями. Основою патологічних страхів є глибоко прихована тривога. Суть механізму формування фобії полягає в зміщенні тривоги від первинної ситуації чи об'єкта, що викликали занепокоєння, на іншу ситуацію чи об'єкт. Людина починає боятися речей, які є лише замінниками об'єктів первинного занепокоєння. Таке зміщення виникає внаслідок невирішених внутрішніх конфліктів. Консультант не повинен проявляти поспішності в інтерпретації внутрішніх конфліктів клієнта на основі його конкретної фобії. В інтерпретації дуже ненадійно опиратися на символічний зміст фобії. За однією й тією ж фобією в різних людей можуть приховуватись різні конфлікти. Суть фобії великою мірою залежить від індивідуальної історії життя клієнта, тому можна помилитись, піддавшись спокусі поверхового пояснення. Стержнем невротичної поведінки з перевагою фобій є посилене уникання тривоги, намагання обійти спонукаючий її конфлікт. Тому клієнт почасти спокійно говорить про свій страх, але заперечує існування будь-яких внутрішніх конфліктів, пов'язаних із цим страхом. Консультант повинен бути готовий до такої поведінки. Способи уникнення обговорення конфлікту можуть проявитись найрізноманітнішим чином. Як правило, клієнти дуже обережні в стосунках із консультантами. Вони схильні противитись намаганню консультанта говорити про речі, що провокують тривогу. Опираючись, клієнт також може намагатись відійти від теми бесіди, і таким чином ухилитись від тематики, що провокує тривогу. Консультант повинен мати на увазі ці типові риси поведінки клієнтів із фобіями, оскільки інколи доводиться поступатися перед клієнтами, і не торкатись неприємних тем, щоб не завдавати їм страждань. Одначе така тактика не дозволяє надіятись на успіх у корекції фобій. Ще один спосіб утечі від тривоги клієнтів із фобічними реакціями - це самолікування. Вони купують медичні книжки, риються в спеціальних журналах, намагаються випробувати всі можливі методи лікування, однак уникають безпосереднього звернення до своїх внутрішніх конфліктів. 2.Проаналізуйте зв’язки між методологічними принципами психологічної науки (зокрема, суб’єктивно-генетичним принципом, принципом детермінізму, принципом єдності свідомості і діяльності, та ін.) та поширеними практичними підходами до управління персоналом. Принцип детермінізму - принцип, що передбачає причинну обумовленість психічних явищ. Детермінізм (від лат. Determinare - визначати) - закономірна і необхідна залежність психічних явищ від породжуючих факторів. Згідно з принципом детермінізму, все існуюче виникає, видозмінюється і припиняє існування закономірно. О д н е з можливих його формулювань виглядає так: психіка визначається стилем життя і змінюється зі зміною зовнішніх умов. Єдність свідомості і діяльності. Свідомість і діяльність завжди знаходяться в нерозривній єдності, взаємозв’язку і взаємовпливі. Свідомість створює внутрішній план діяльності, діяльність є не просто умовою, але й засобом виникнення і розвитку свідомості. Розвиток. Психіку можна правильно зрозуміти, якщо її розглядати в безперервному розвитку як процес і результат впливу вікового фактора, життєвих умов, діяльності, яка виконується, соціального оточення й особистої активності людини. Всі компоненти, які створюють внутрішній світ людини, безперервно змінюються. Системність. Цей принцип визначає трактування психічних явищ як внутрішньо зв’язаних компонентів цілісної психічної організації. Жодне з психічних явищ не може бути відірваним від загального контексту життєдіяльності або цілісної організації внутрішнього світу людини, приймаючи у відповідному контексті нерідко зовсім інший сенс і значення, ніж якби воно аналізувалося окремо. Принцип гуманізму є «вихідною точкою, з якої можливе розгортання практичної роботи, та основною умовою її здійснення». За принципом гуманізму, «або гуманістичного підходу до людини», усі види діяльності у практичній роботі мають відповідати її об´єктові, виходити з інтересів і прав людини, захисту її особистісного суверенітету, всебічного розвитку її самобутності». Управління персоналом слід аналізувати в контексті таких принципів: • комплексності; • системності; • детермінізму; • розвитку; • гуманізму. Принцип комплексності, чи комплексний підхід, націлений на інтеграцію знання про різні якості, властивості і стани персоналу і різних систем, в яких він здійснює свою діяльність. Розробка комплексного підходу пов'язана з концепцією Б. Ананьева, який сформулював задачу цілісного підходу до вивчення людини і інтеграції знання про неї. Загальними характеристиками комплексного підходу являються: виявлення багатоаспектності, багатофакторності, різнопланованості онтологічних детермінант і їх складових. Комплексний підхід націлений на інтеграцію різнорівневого знання про закономірності і механізми прогресивного розвитку персоналу як суб'єкта діяльності. Системний підхід відрізняється від комплексного, хоча тісно пов'язаний з ним. Головна його ідея заключається у вивченні об'єкта як цілого, що складається із різних взаємопов'язаних елементів, упорядкованого і складноорганізованого цілого. В управлінні персоналом принцип системності дозволяє розкрити зміст прогресивного розвитку персоналу і його особистісно-прогресивного розвитку як акмеологічної системи. Системний підхід — це сукупність елементів, що знаходяться у взаємозв'язках і відносинах один з одним, які утворюють певну єдність чи цілісність діяльності в процесі особистісно-професійного розвитку, що можуть бути представлені як складна система, що характеризується як суб'єкт діяльності, система навичок і вмінь, система мотивів, еталонів і ідеалів АКМБ. Ця система є багаторівневою, що може бути представлена рівнями розвитку особистісних властивостей і професіоналізму. Системний підхід поєднує аналіз структури і функцій кадрових служб з визнанням істотних факторів впливу середовища на кадрові технології і їх зворотний вплив на процеси управління персоналом. Принцип психологічного детермінізму і розвитку (К. Абульханова, Л. Анциферова, В. Асєєв, А. Брушлінський, В. Мерлій, С. Рубинштейн), розроблені в психології і використовуються в управлінні персоналом, що детермінують саморозвиток особистості, направлені не тільки на прогресивний розвиток персоналу, але і на його удосконалення. При цьому розвиток людини здійснюється в планах розвитку індивіда як суб'єкта діяльності, особистості і індивідуальності, а також персоналу організації. Застосування принципу розвитку в управлінні персоналом передбачає: * розуміння розвитку як удосконалення, руху до вищого розвитку; * визнання суб'єктивного характеру розвитку; * індивідуальний характер розвитку; * багатоплановість розвитку в різних сферах; * реалізація потенціалу в процесі розвитку. Застосування принципу гуманізму означає, що в управлінні персоналом слід використовувати різноманітні гуманітарні технології, направлені на удосконалення соціальної політики організації. 3.Механізми впливу нейромедіаторів на активність протікання психічних процесів. Нейромедіатори— біологічно активні хімічні речовини, за допомогою яких здійснюється передача електричного імпульсу з нервової клітини через синаптичний простір. Нейромедіатори відповідальні за взаємодію нейронів в нервовій системі.
Серотонін — пов'язаний з регулюванням пробудження, засипання, настрою. роль серотоніну в головному мозку людини розглядається в зв'язку з регуляцією таких псіхоемоційних реакцій, як тривога, неспокій, агресивність, імпульсивні потяги, сексуальна поведінка, контроль циклів фізіологічного сну тощо, що дозволило визначати серотонін як медіатор гарного самопочуття. Порушення обміну серотоніну та функції серотонінових рецепторів впливають на патогенез депресивних і невпокійливих станів, шизофренії, алкоголізму, наркоманії. Так, зокрема, дефіцит серотоніну в головному мозку та спинномозковій рідині виявлено у хворих із важкими станами депресії, що здійснювали суїцидальні акти (самогубства)
|