|
|
Функції мови у суспільстві. Інформаційна революція. Писемна традиція і суспільний розвиток. 2
Білет №37
Суржик і шляхи його подолання.
Суржик – це штучно змішана, нечиста мова.
Суржик охоплює всі мовні рівні. Особливо потерпає від нього усне українське мовлення, а отже вимова слів. На фонетичному рівні слова суржика відрізняються від автентичних українських своїм звучанням, запозиченим наголосом. Вони порушують закони словотворчості, мають російські граматичні форми.
Для подолання цієї проблеми важливо насамперед налаштувати себе психологічно, тобто відчути внутрішню потребу розмовляти, писати рідною мовою. Тоді процес внутрішнього мислення здійснюватиметься теж рідною мовою і не прориватимуться небажані кальки. Наступний етап вирішення проблеми мовного суржику - мовна самоосвіта. Якщо ми матимемо гарну мовно-стилістичну підготовку, то не будемо плутати слова з обох споріднених мов, не змішуватимемо граматичні вимоги однієї мови з іншою, не тягтимемо бездумно в рідну мову слова, що суперечать традиціям нашої класичної літератури чи живої народної мови. Інакше суржик процвітатиме й надалі як ознака некультурності нації. Важливо осягти методологію цих тлумачень і вдумливо застосовувати її в практиці.
Білет №38
Основні частини риторики. Мистецтво аргументації.
Риторика — теорія ораторського мистецтва, науки красномовства, мистецтво презентації.
Закони риторики:
1) Концептуальний – формується здатність всебічно аналізувати об’єкт дослідження та вибудовувати систему знань про нього.
2) Закон моделювання аудиторії – формує вміння вивчати в системі з групи ознак: соціально-демографічні, соціально-психологічні, індивідуально-особистісні, що визначає портрет аудиторії.
3) Стратегічний – формує вміння розробляти програму діяльності на основі розробленої концепції.
4) Тактичний – формує вміння працювати з фактами і аргументами, активізує співрозмовника.
5) Мовленнєвий – формує уміння володіти мовленням.
6) Закон ефективної комунікації – формує уміння встановлювати контакт із аудиторією.
7) Системно-аналітичний закон – формує в людині уміння робити висновки з помилок, використовувати набутий досвід.
Розділи риторики:
1) Інвенція (винайдення думок) – пошук аргументації.
2) Диспозиція (розташування думок) – композиція промови, розташування аргументів.
3) Елокуція – винайдення найкращого способу висловлення, пошук переконливих мовних формул.
4) Меморія (запам’ятовування) – способи запам’ятовування промови.
5) Акція – виголошення промови.
Аргументація у широкому вжитку означає майстерний добір переконливих доказів. В основі аргументації лежить складна логічна операція, що є комбінацією суджень як елементів доведення.
Доведення – сукупність логічних засобів обґрунтування істинності будь-якого судження за допомоги інших істинних і пов’язаних з ним суджень. Структура доведення складається з тези, аргументів, демонстрації.
Теза – це судження, істинність якого потребує доведення.
Аргумент – доказ істинності судження, ті істинні судження, якими послуговуються під час доведення тези.
Демонстрація – показування на прикладі істинності тези, засіб логічного зв’язку між тезою та аргументом, який веде до встановлення бажаної істини.
Білет №39
Класифікація документів, національний стандарт України.
Відповідно до загальних ознак документи поділяють на:
За способом фіксації інформації:
письмові – документи, рукописні або виготовлені за допомогою друкарських пристроїв та розмножувальної техніки;
графічні – документи, в яких зображення об’єктів передано за допомогою ліній, штрихів, світлотіні (графіки, рисунки, малюнки, схеми, плани);
фото- й кінодокументи – створені способом фотографування й кінематографії (фото і кіноплівки, фотокартки);
фонодокументи – створюються за допомогою будь-якої системи звукозапису й відтворюють звукову інформацію (запис під час проведення засідань, зборів, нарад тощо).
За призначенням:
організаційні – документи, які закріплюють функції, обов’язки та права органів протягом тривалого часу (положення, статути, правила, інструкції тощо);
розпорядчі – документи, за допомогою яких здійснюється розпорядча діяльність, оперативне керівництво в конкретній установі, організації, фірмі, на підприємстві (постанови, розпорядження, накази, вказівки, ухвали тощо);
інформаційні – документи, що містять інформацію про фактичний стан справ у закладах. Вони є підставою для прийняття розпорядчих документів і носять допоміжний характер порівняно з організаційно-розпорядчою документацією, не обов’язкові до виконання. Інформація, що міститься в них, може спонукати до дії або бути лише доведена до відома (довідки, протоколи, акти, доповідна і пояснювальна записка, доповіді, звіти, плани робіт тощо).
За назвою:
автобіографія;
резюме;
протокол;
наказ;
доручення;
розписка тощо.
За походженням:
службові – документи, що стосуються діяльності підприємств, установ, організацій;
особисті – документи, які стосуються конкретних осіб поза межами виконання службової діяльності.
За місцем складання:
внутрішні – документи, чинні в межах організації, установи, де їх складено;
зовнішні – документи, які є результатом спілкування між різними установами, організаціями чи службовими особами, що їх представляють (вхідні та вихідні документи).
За формою:
стандартні (типові) – документи, складені за зразком, мають однакову форму і заповнюються в певній послідовності за обов’язковими, строго регламентованими правилами. Документи високого рівня стандартизації (трафаретні) виготовляються друкарським способом: незмінна частина тексту документа існує у вигляді бланка, а для змінної залишають вільні місця;;
індивідуальні – документи, які створюють у кожному конкретному випадку для вирішення окремих ситуацій.
За терміном виконання:
нетермінові (звичайні, безстрокові)– документи, які розглядають згідно з черговістю надходження;
термінові – документи, термін розгляду яких визначено законом, відповідним правовим актом або адміністрацією, а також документи, що мають позначку „Терміново” або „Дуже терміново”.
За ступенем гласності:
несекретні (звичайні, для службового користування);
секретні або цілком секретні – документи цього виду мають спеціальну позначку „Секретно” або „Дуже секретно”. Розголошення змісту такого документа призводить до кримінальної відповідальності.
9. За стадіями створення:
оригінали – основний вид документа, перший і єдиний його примірник;
копії – це точне відтворення оригіналу. Розрізняють такі види копій: а) відпуск – повна копія відправленого із установи документа, яка залишається у відправника; б) витяг – копія не всього документа, а лише його частини, наприклад, витяг з протоколу; в) дублікат – другий примірник документа, який видають у разі втрати оригіналу, має юридичну силу оригіналу.
10. За складністю:
прості – містять інформацію з одного питання;
складні – містять інформацію щодо двох і більше питань.
11. За терміном зберігання:
тимчасового зберігання – термін зберігання встановлюють в межах 10 років;
тривалого зберігання – термін зберігання обмежується 10 роками;
постійного зберігання – для цих документів не існує терміну давності.
12. За технікою відтворення:
відтворені механічним способом;
відтворені електронним способом.
13. За спеціалізацією:
з адміністративних питань;
спеціалізовані – сукупність документів, які взаємодіють, створюють цілісність. Виділяють системи документації з фінансових, юридичних, комерційних та інших питань.
Діяльність, що охоплює документування й організацію роботи з документами в процесі здійснення управлінських дій, називають справочинством. У цій роботі беруть участь усі працівники апарату управління: одні – створюють документи, інші забезпечують їх передачу, треті керуються документами в практичній діяльності.
|
|
|
Скачать 289.11 Kb.