І. В. СпасибоФатєєвої, В. Л. Яроцького
 Скачать 4.59 Mb.
|
|
§ 2. Роздрібна купівля-продаж Найпоширенішим різновидом купівлі-продажу є роздрібна купівля- продаж, призначення якої — безпосереднє та систематичне забезпе- чення населення продовольчими та промисловими товарами. Відповідно до ч. 1 ст. 698 ЦК за договором роздрібної купівлі- продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з про- дажу товару, зобов’язується передати покупцеві товар, що звичай- но призначається для особистого, домашнього або іншого викорис- тання, не пов’язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його. Договір роздрібної купівлі-продажу характеризується родовими ознаками договору купівлі-продажу, як типу договору, оскільки, як і всі інші види купівлі-продажу — поставка, контрактація, енергопостачан- ня тощо, спрямований на передачу у власність майна на еквівалентно- оплатній основі за рахунок грошових сум. Саме вказане дозволяє за- стосовувати до виконання цього договору деякі із загальних положень про купівлю-продаж (наприклад, правил про строк, кількість, асорти- мент, якість і комплектність товару тощо). Між тим цей договір має і свої особливості, а саме предмет, вклю- чаючи у деяких випадках кількість товару, суб’єктний склад, що, у свою чергу, відбивається на порядку його укладення. Все це дозволяє виокре- мити його у вид договору купівлі-продажу із самостійним регулюван- ням (§ 2 глави 54 ЦК). При цьому закон виходить з того, що даний параграф регламентує відносини, не врегульовані загальними поло- женнями про купівлю-продаж (зокрема, щодо публічного характеру цього договору і порядку його укладення, надання інформації про товар; продажу товару за зразками або з використанням автоматів; до- говору найму-продажу тощо); встановлює правила, які відрізняються від тих, що передбачені §1 глави 54 ЦК, наприклад, стосовно наслідків продажу покупцеві товарів неналежної якості тощо; передбачає, що до відносин з участю покупця — фізичної особи застосовується законо- давство про захист прав споживачів. Цей договір — двосторонній, оплатний та консенсуальний. Продавцем у договорі роздрібної купівлі-продажу виступає юри- дична особа або фізична особа — підприємець, що здійснює підпри- ємницьку діяльність з продажу в роздріб товару. У випадках, перед- бачених законодавством, вказані особи повинні отримати ліцензію на торгівлю окремими видами товарів (наприклад, роздрібна торгівля 196 Розділ IХ. Зобов’язання, що виникають у зв’язку з передачею майна у власність лікарськими засобами, роздрібна торгівля ювелірними та іншими ви- робами з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінно- го каміння органогенного утворення та напівкоштовного каміння тощо) 1 , а також отримати торговий патент 2 Між тим ст. 86 ЦК встановила правило, відповідно до якого непід- приємницькі товариства і установи можуть поряд зі своєю основною здійснювати також і підприємницьку діяльність. Це дало можливість деяким з правників висловити думку, що, наприклад, релігійні органі- зації, продаючи культову атрибутику, здійснюють такий продаж за договорами роздрібної купівлі-продажу 3 . Однак вказане не узгоджу- ється з кваліфікуванням договору роздрібної купівлі-продажу як пу- блічного договору (ч. 2 ст. 698 ЦК), у якому однією зі сторін обов’язково виступає тільки підприємець. Як покупці, за загальним правилом, виступають фізичні особи, що придбавають товари, призначені для особистого, домашнього викорис- тання. Відповідно до чинного законодавства при продажу певних това- рів враховується вік фізичних осіб. Так, продаж тютюнових виробів та алкогольних напоїв дозволяється лише особам, які досягли 18 років. Виходячи з того, що покупці — фізичні особи, як правило, не мають спеціальних знань про властивості та характеристику товарів, які вони придбавають у продавців-професіоналів, вказане вимагає покладення на останніх додаткових обов’язків з метою забезпечення прав покупців, а також застосовування до відносин з договору роздрібної купівлі- продажу за участю покупця — фізичної особи, не врегульованих ЦК, законодавства про захист прав споживачів (ч. 3 ст. 698 ЦК) 4 Ідея захисту прав споживачів не є новою. Вона виникла в Європі наприкінці XIX ст., сформувавшись у суспільно-політичннй рух — 1 Див.: Про ліцензування певних видів господарської діяльності [Текст] : Закон України від 1 черв. 2000 р. (з наступ. змінами) // Відом. Верхов. Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299. 2 Див.: Про патентування деяких видів підприємницької діяльності [Текст] : Закон України від 23 берез. 1996 р. (з наступ. змінами) // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 20. – Ст. 82. 3 Елисеев, И. В.Купля-продажа. Мена: Гражданское право [Текст] : учебник. – Ч. 2 / И. В. Елисеев; под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – М. : Проспект, 1997. – С. 19; Богданова, Е. Е. Договор купли-продажи. Защита прав и интересов сторон [Текст] / Е. Е. Богданова. – М. : Приор-издат, 2003. – С. 47. 4 Законодавство України про захист прав споживачів складається із Закону України «Про захист прав споживачів» / ВВР України. – 1991. – № 30. – Ст. 379 (з наст. змінами) та інших актів законодавства, що видаються відповідно до цього Закону (ст. 1 Закону). 197 Глава 36. Договір купівлі-продажу консюмеризм, але знайшла втілення у законодавстві капіталістичних країн лише в 60-х роках XX століття 1 Ринкові перетворення, що відбуваються в Україні (а це, перш за все, зміни в циклі «виробництво — розподіл — споживання»), при- звели до появи в економіці країни таких явищ, які потребують захисту споживачів з боку держави. До них відносять: диверсифікацію товар- ного складу ринкової торгівлі (використання нових видів товарів), що потребує від споживачів, включаючи і покупців, підвищеної компетент- ності, а це дуже часто стає неможливим; деперсоналізацію ринкового обміну, коли споживач все більш віддаляється від виробника товару; різке зростання ринку споживання нових видів товарів, які не відпо- відають необхідним споживчим властивостям. Тому Закон України «Про захист прав споживачів» (далі — Закон), з одного боку, свідчить про гуманізацію законодавства, спрямованого на пом’якшення протиріч між споживачами і підприємцями, а з друго- го — про гармонізацію національного законодавства із законодавством розвинутих країн. Вказаний Закон не тільки встановлює спеціальні правила роздріб- ної купівлі-продажу, а й конкретизує та деталізує положення ЦК (на- приклад, щодо прав споживачів у сфері торгівлі, інформації про товар, обміну товару належної якості тощо). Відповідно до ст. 22 Закону Кабінетом Міністрів України можуть затверджуватися відповідні нормативно-правові акти, що встанов- люють загальні умови заняття торговельною діяльністю (наприклад, Порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення 2 , Правила торгівлі на ринках 3 , Правила про- дажу продовольчих товарів 4 , Правила роздрібної торгівлі непродо- вольчими товарами 5 ), а також стосуються окремих видів договорів роздрібної купівлі-продажу та правил продажу окремих товарів (на- приклад, Правила продажу товарів поштою 6 , Правила роздрібної тор- 1 Свядосц, Ю. И. Защита потребителя в буржуазном праве [Текст] / Ю. И. Свядосц // Сов. государство и право. – 1989. – № 11. – С. 126. 2 Затверджений 8 лютого 1995 р. (Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 2002. – № 11: Торговельна діяльність в Україні. – С. 93). 3 Затверджені 26 лютого 2002 р. (Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 2002. – № 11: Торговельна діяльність в Україні. – С. 152). 4 Затверджені 3 липня 1995 р. (Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 2002. – № 11: Торговельна діяльність в Україні. – С. 231). 5 Затверджені Наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 р. (Юрид. вісн. України. – 2007. – 1–7 груд. (№ 48)). 6 Затверджені наказом Міністерства економіки України та Міністерством тран- спорту та зв’язку України від 21.06.2008 р. (Юрид. вісн. України. – 2008. – 30 серп. – 5 верес. (№ 35)). 198 Розділ IХ. Зобов’язання, що виникають у зв’язку з передачею майна у власність гівлі алкогольними напоями 1 , Правила роздрібної торгівлі тютюнови- ми виробами 2 , Правила продажу товарів на замовлення та поза торго- вельними та офісними приміщеннями 3 , Порядок гарантійного ремон- ту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно — складних по- бутових товарів 4 ). До особливостей цього договору, як вже йшлося, слід віднести специфіку предмета договору — товари, що призначаються для осо- бистого, домашнього або іншого використання, не пов’язаного з під- приємницькою діяльністю. Цей критерій дозволяє відокремлювати сферу застосування положень ЦК щодо договору роздрібної купівлі- продажу, зокрема, від відносин договору поставки, оскільки відносини з приводу товарів, що використовуються виключно для здійснення підприємницької діяльності, не є предметом регулювання договору купівлі-продажу. Між тим аналіз визначення договору роздрібної купівлі-продажу дозволяє дійти висновку, що як покупці можуть виступати також юри- дичні особи, навіть і підприємницькі, коли вони придбавають товар (оргтехніку, меблі тощо) для використання, не пов’язаного безпосеред- ньо з використанням, у підприємницькій діяльності. Вважаємо, що характерною ознакою, яка дає можливість виокре- мити роздрібну купівлю-продаж, є й те, що покупець купує не тільки товар, який звичайно призначається для певних целей, а таку його кількість, що не перевищує нормально необхідної для особистого, сімейного, домашнього або іншого використання. До особливостей договору роздрібної купівлі-продажу слід відне- сти й особливий порядок його укладення. Так, суб’єкти підприємниць- кої діяльності у сфері торгівлі належать до тих суб’єктів сфери обслу- говування, які звертаються до всіх і до кожного з пропозицією (офер- тою) купити товар на визначених умовах. Дана пропозиція може бути оформлена різноманітними способами: розміщена у рекламі, каталогах, 1 Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30 липн. 1996 р. (Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 2002. – № 11: Торговельна діяльність в Україні. – С. 282). 2 Затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24 липня 2002 р. (Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 2002. – № 11: Торговельна діяльність в Україні. – С. 288). 3 Затверджені Наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 р. № 103 // Юрид. вісн. України. – 2007. – 1–7 груд. (№ 48). 4 Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1998 р. і діють з наступними змінами (Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 2002. – № 11. – С. 115). 199 Глава 36. Договір купівлі-продажу а також в інших описах товару, а може бути виставленням вже самого товару, демонстрацією його зразків або наданням відомостей про товар (описів, каталогів, фотознімків тощо) у місцях його продажу. Для того, щоб пропозиція укласти договір, яка розміщена у рекламі, каталогах тощо, вважалась публічною офертою, тобто була звернена до невизна- ченого кола осіб, вона повинна містити усі істотні умови договору (ч. 1 ст. 699 ЦК). В інших випадках, коли застосовуються інші способи, пропозиція вважається публічною незалежно від того, чи вказана ціна та інші істотні умови договору купівлі-продажу, крім випадків, коли продавець явно визначив, що відповідний товар не призначений для продажу (наприклад, це може бути торговельне обладнання, товари, які сприяють художньо-естетичному оформленню торгового залу, ві- трини тощо) — ч. 2 ст. 699 ЦК. Договір роздрібної купівлі-продажу — публічний договір, тобто до нього, якщо інше не передбачено у законі, застосовуються правила ст. 633 ЦК. Публічна пропозиція укласти договір встановлює однакові умови для всіх споживачів, до яких вона звернена, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Продавець не має права надавати перевагу в укладенні договору одному покупцеві перед іншим, від- мовитися від укладення договору за наявності у нього можливості надання покупцеві відповідних товарів. Причому доводити неможли- вість укладення договору за браком товару повинен продавець. У разі необгрунтованої відмови останнього від укладення договору він має відшкодувати збитки, завдані покупцеві такою відмовою. Хоча ст. 698 ЦК не передбачає, що цей договір є договором приєднання, слід погоди- тися з тим, що за способом укладення його слід відносити саме до договорів приєднання, оскільки покупець, за винятком предмета до- говору, позбавлений можливості брати участь у встановленні істотних умов договору. На користь цієї думки свідчить і встановлення у ЦК правил (ст. 698), відповідно до яких умови договору, що обмежують права покупця — фізичної особи, передбачені ЦК та законодавством про захист прав споживачів, є нікчемними. Покупець має право на відшкодування збитків, завданих йому продавцем внаслідок викорис- тання ним переваг свого становища у виробничій або торговельній діяльності. Ці ж правила встановлені і у ст. 21 Закону. При укладенні договору продавець зобов’язаний надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Інформація має відповідати вимогам закону та правилам роз- дрібної торгівлі щодо її змісту і способів надання (ч. 1 ст. 700 ЦК). 200 Розділ IХ. Зобов’язання, що виникають у зв’язку з передачею майна у власність Необхідна інформація — це повна інформація, тобто така, що надаєть- ся продавцем в обсязі, який формує у покупця чітке уявлення про властивості і споживчу якість товару. Достовірна інформація — від- повідність дійсності відомостей стосовно товару, що міститься в ін- формації. ЦК надає право покупцеві до укладення договору оглянути товар, який він бажає придбати, вимагати проведення перевірки в його при- сутності властивостей товару, демонстрації користування ним, якщо це не виключено характером товару і не суперечить правилам роздріб- ної торгівлі (ч. 2 ст. 700). Так, відповідно до Правил роздрібної торгів- лі, прокату примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних місце продажу, прокату примірників цих творів повинне бути оснащене відповідною апаратурою для пере- вірки якості їх запису, зокрема аудіо- та відеомагнітофонами, комп’ютерами, телевізорами (п. 9). До всіх примірників вказаних тво- рів додається інформація українською мовою про назву твору (вид носія); гарантійні зобов’язання виробника примірника, його наймену- вання та адресу (або місцезнаходження), а також найменування і міс- цезнаходження товариства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживачів, а також проводить ремонт і технічне обслу- говування зазначених примірників. Довідка з такою інформацією на- клеюється на упаковку примірника твору або додається до цієї упаков- ки (п. 6) 1 . Відповідно до Порядку гарантійного ремонту (обслугову- вання) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів під час продажу товару, який підлягає гарантійному ремонту (обслу- говуванню) чи гарантійній заміні, продавець зобов’язаний у присут- ності споживача здійснити перевірку споживчих властивостей товару, наявності експлуатаційних документів, комплектності товару, поінфор- мувати споживача про правила користування ним. Стаття 18 Закону розкриває зміст права покупця на інформацію. Вона повинна забезпечити можливість свідомого вибору товару. Для цього остання має бути надана покупцеві до придбання товару. Сто- совно товарів, які підлягають обов’язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватися інформація про її сертифікацію, а щодо товарів, котрі за певних умов можуть бути небезпечними для життя, здоров’я покупця та його майна, продавець зобов’язаний довести до відома по- 1 Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1997 р. № 1209 (діють у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р. № 369 (Уряд. кур’єр. – 2004. – 29 квіт. (№ 81)). 201 Глава 36. Договір купівлі-продажу купця інформацію про такі товари і можливі наслідки їх впливу. Ін- формація доводиться продавцем у супровідній документації, що до- дається до товарів, на етикетці, а також маркуванням чи іншим спосо- бом, прийнятим для окремих видів товарів. Продукти харчування, упаковані або розфасовані в Україні, повинні також забезпечуватися інформацією про місце їх походження. За окремими видами договорів роздрібної купівлі-продажу вста- новлюються спеціальні способи доведення інформації до покупців. Так, при продажу товарів з використанням автоматів їх володілець зобов’язаний довести до покупців інформацію про продавця товару, шляхом розміщення на автоматі або надання покупцям іншим чином відомостей про найменування продавця, його місце знаходження, ре- жим роботи тощо (ч. 1 ст. 703 ЦК). Правові наслідки ненадання покупцеві інформації щодо товару різняться залежно від того, укладений договір чи ні. Так, якщо покуп- цеві не надано можливості негайно одержати повну і достовірну ін- формацію про товар у місці його продажу, він має право вимагати відшкодування збитків, завданих необгрунтованим ухиленням від укладення договору, а якщо договір укладено, — у розумний строк відмовитися від договору, вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми і відшкодування збитків, а також моральної шкоди (ч. 3 ст. 700 ЦК, ч. 4 ст. 18 Закону). Продавець, який не надав покуп- цеві можливості одержати повну і достовірну інформацію про товар, несе відповідальність за недоліки, які виникли після передання товару покупцеві, якщо останній доведе, що вони виникли у зв’язку з відсут- ністю у нього такої інформації (ч. 4 ст. 700 ЦК). Причому продавець не звільняється від відповідальності, навіть у разі неотримання ним відповідної інформації про товар від його виробника (імпортера) (ч. 5 ст. 18 Закону). Форма договору роздрібної купівлі-продажу. Договір роздрібної купівлі-продажу може бути укладений у простій письмовій формі, усно, а також шляхом здійснення конклюдентних дій. За правилом він укла- дається в усній формі, бо його виконання відбувається одночасно зі здійсненням, що забезпечується видачею споживачеві розрахункового документа (товарного, касового чи іншого документа, який засвідчує факт купівлі товару). Між тим окремі види договорів роздрібної купівлі-продажу ви- конуються вже після їх укладення. Саме такі договори повинні бути укладені у письмовій формі. До них слід віднести: продаж товару за 202 Розділ IХ. Зобов’язання, що виникають у зв’язку з передачею майна у власність зразками, договір з умовою про поставку товару покупцеві, договір найму-продажу, договір роздрібної купівлі-продажу товару в кредит, договір з умовою про прийняття покупцем товару у встановлений строк. Закон передбачив і продаж товарів з використанням автоматів (ст. 703 ЦК). Такий договір вважається укладеним з моменту вчи- нення покупцем дій, необхідних для одержання товару, тобто кон- клюдентних. Права та обов’язки сторін за договором роздрібної купівлі-про- дажу. Покупець (споживач) за договором має право на: відповідну якість товару; належне торговельне обслуговування; безпеку товарів; відшкодування збитків, спричинених товарами неналежної якості; від- шкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів; гарантований рівень споживання; державний захист своїх прав; об’єднання у спілки споживачів тощо. Враховуючи це, законодавство встановлює вимоги до продавців, яких слід додержуватися на етапі підготовки товару до продажу і які спрямовані на забезпечення якості товару. Це так звані передпродажні обов’язки, які передбачені у відповідних правилах про- дажу конкретних видів товарів. Наприклад, відповідно до Правил продажу продовольчих товарів продавець зобов’язаний забезпечити стан торговельних приміщень на рівні, що відповідає санітарно- гігієнічним, технологічним та протипожежним нормам, встановленим для приймання, зберігання та реалізації харчових продуктів; транспорт- ні засоби для перевезення цих продуктів повинні мати санітарний паспорт, бути чистими, у справному стані; торговельно-технологічне обладнання, що використовується при організації роздрібного продажу, має забезпечувати збереження якості товарів і товарного вигляду про- тягом строку їх придатності. Забороняється приймати, зберігати та продавати продовольчі товари, які швидко псуються, без використання холодильного обладнання. Відповідно до Правил продажу непродовольчих товарів продавець проводить підготовку товарів до продажу (перевірка цілісності упа- ковки, розпакування, перевірка наявності маркувальних даних і якос- ті, чистка, прасування, перевірка наявності інструкцій з експлуатації, технічних паспортів, гарантійних талонів, комплектність виробів, перевірка роботи у дії тощо). Відповідно до Правил роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами передбачається обов’язкова передпродажна підготовка цих товарів кваліфікованими фахівцями продавця згідно 203 Глава 36. Договір купівлі-продажу з вимогами нормативно-технічної документації, про що робиться від- мітка в сервісній книжці тощо. Права та обов’язки сторін за цим договором визначаються, перш за все, за загальними правилами про договір купівлі-продажу. Так, продавець зобов’язується передати покупцеві товар, якість, кількість, асортимент, строк придатності, комплектність якого відповідає вимо- гам, передбаченим у статтях 669, 671, 673, 677, 682, 683 ЦК. Товар передається у тарі і упаковці (ст. 685 ЦК) разом з його приналежнос- тями і документами, що його стосуються (ст. 666 ЦК). Виходячи з того, що цей договір — двосторонньо зобов’язуючий, покупець має право вимагати передачі йому товару з додержанням продавцем вимог щодо останнього, які були вказані. Між тим момент передачі продавцем майна за договором роздріб- ної купівлі-продажу має особливості. При продажу товару за зразка- ми обов’язок вважається виконаним з моменту доставки товару за місцем проживання фізичної особи-покупця або місцезнаходженням юридичної особи-покупця, якщо інше не встановлене договором або законом. За цим договором покупцю доставляється товар, який він відбирає за зразком (описом) і котрий повинен відповідати зразку (опису). Доставка, виходячи із змісту ст. 704 ЦК, прирівнюється до передачі речі. До моменту передання товару покупець мас право від- мовитися від договору за умови відшкодування продавцеві витрат, пов’язаних із вчиненням дій щодо виконання договору. Якщо договір роздрібної купівлі-продажу укладено з умовою до- ставки товару покупцеві, то на відміну від договору продажу товару за зразками, останньому доставляється індивідуально визначена річ, яка вже була оглянута, відібрана ним і залишена у продавця на збері- гання з метою наступної доставки у встановлений строк (ч. 1 ст. 704 ЦК) за місцем, вказаним покупцем, а якщо це місце не вказане, за місцем проживання фізичної особи-покупця або за місцезнаходженням юри- дичної особи-покупця. Особливістю даного договору слід вважати те, що моментом ви- конання обов’язку продавцем є вручення товару покупцеві, а у разі його відсутності — особі, яка пред’явила квитанцію або інший доку- мент, що засвідчує укладення договору чи оформлення доставки това- ру (ч. 2 ст. 704 ЦК). Крім цього, договір роздрібної купівлі-продажу може бути укладе- но з умовою про прийняття покупцем речі, визначеної індивідуальними ознаками, у певний строк, протягом якого товар не може бути проданий продавцем іншому покупцеві (ч. 1 ст. 701 ЦК). Так, відповідно до По- 204 Розділ IХ. Зобов’язання, що виникають у зв’язку з передачею майна у власність рядку заняття торговельною діяльністю і правилами торговельного обслуговування населення вибрані покупцем непродовольчі товари можуть зберігатися протягом двох годин з відміткою часу наступної оплати на виписаному продавцем чекові (п. 26). Якщо покупець не з’явиться або не вчинить інших необхідних дій для прийняття товару у встановлений строк, вважається, що він відмовився від договору, якщо інше не буде встановлено у ньому (ч. 2 ст. 701 ЦК). Так, напри- клад, у договорі може бути передбачено, що у разі нез’явлення покуп- ця у встановлений строк товар приймається до зберігання продавцем. Якщо у передбачений договором строк товар буде проданий іншому покупцеві, застосовуються правила ст. 620 ЦК. Правила ст. 701 ЦК не застосовуються, якщо відповідно до дого- вору товар залишається на зберіганні у продавця, бо у цьому випадку покупець прийняв товар. Новою для ЦК є конструкція договору найму-продажу. Відповідно до ст. 705 за договором найму-продажу до переходу до покупця права власності на переданий йому продавцем товар покупець є наймачем (орендарем) цього товару. Покупець стає його власником лише з мо- менту оплати цього товару, якщо інше не встановлено договором. Слід зазначити, що до появи вказаної статті аналогічні правила міс- тилися у деяких нормативно-правових актах, хоча договір, який укла- дався, мав назву, наприклад, договору продажу товарів у розстрочку. Так, відповідно до Правил торгівлі у розстрочку 1 передача у роз- порядження покупцеві товарів здійснюється за умови внесення першо- го внеску (завдатку) у певному розмірі, а право власності на товар переходить до покупця лише після остаточного розрахунку. Цим обу- мовлюється, наприклад, те, що транспортні засоби, придбані у роз- строчку, не підлягають відчуженню, не знімаються з обліку в органах Державтоінспекції до пред’явлення покупцем договору з відміткою продавця про повний розрахунок (п. 10). Вказаний договір побудований за конструкцією змішаного догово- ру (ч. 2 ст. 628 ЦК). А це призводить до того, що до відносин сторін застосовуються у відповідних частинах і положення про договір найму (оренди), і про договір роздрібної купівлі-продажу, якщо інше не буде встановлено у самому договорі чи не випливатиме із суті договору. Так, зокрема, покупець не повинен сплачувати продавцеві плату за користування переданим у його розпорядження товаром, як це перед- бачено у договорі найму (оренди) — ст. 762 ЦК, бо розмір і оплата 1 Затверджені постановою КМУ від 1 липня 1998 р. і діють з наступними змінами (Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 2002. – № 11. – С. 115). 205 Глава 36. Договір купівлі-продажу товару визначаються договором купівлі-продажу і Правилами торгівлі у розстрочку. Він також не зобов’язаний, хоча і може, проводити по- точний ремонт товару (ч. 1 ст. 776 ЦК), оскільки у разі виявлення не- доліків, за які відповідає продавець, покупець має право пред’явити вимоги за ст. 708 ЦК. Однак при цьому, якщо покупець вимагатиме відповідного зменшення ціни або відшкодування витрат, здійснених ним чи третьою особою на виправлення недоліків товару, відповідна сума може бути зарахована в рахунок оплати товару тощо. Основним обов’язком покупця є обов’язок прийняти товар (ст. 689 ЦК) та оплатити його (статті 692, 706 ЦК). Відповідно продавець має право ви- магати від покупця прийняття товару і сплати певної суми (ст. 706 ЦК). На прикладі договору роздрібної купівлі-продажу чітко простежу- ється характерна особливість активного втручання законодавця у від- носини, що складаються між виробниками, продавцями і споживачами. Їх регулювання спрямовано на те, щоб по можливості збалансувати економічно і юридично нерівні відносини, поклавши на підприємців деякі додаткові обов’язки, а споживачеві надати відповідні права і га- рантії їх захисту. Це викликано тим, що в умовах розвитку ринкових відносин, яким притаманне функціонування розвинутої мережі посе- редників, споживач, як вказувалося раніше, невідворотно віддаляється від виробників і йому все складніше отримати відшкодування збитків, що він поніс внаслідок отримання, зокрема, недоброякісного товару. Звідси — покупець розглядається ЦК, як і Законом «Про захист прав споживачів», суб’єктом спеціального юридичного захисту 1 Саме тому законодавство закріплює за покупцем право на обмін товару. Відповідно до ст. 707 ЦК (ст. 20 Закону) покупець має право протягом чотирнадцяти днів з моменту передання йому непродоволь- чого товару неналежної якості 2 , якщо триваліший строк не оголоше- ний продавцем, обміняти його у місці купівлі або інших місцях, на- званих продавцем, на аналогічний товар інших розмірів, форми, габа- риту, фасону, комплектації тощо. У разі виявлення різниці в ціні по- купець проводить необхідний перерахунок з продавцем. 1 Уперше на необхідність цього звернув увагу Ю. І. Свядосц (див.: Свядосц Ю. І. Защита потребителя в буржуазном праве [Текст] / Ю. И. Свядосц // Сов. государство и право. – 1989. – № 11. – С. 126). 2 Поділяємо точку зору правників, що в даному випадку допущена технічна по- милка. Законодавець мав на увазі саме товар належної якості, який тільки і можна обміняти за бажанням покупця. Відносини, що виникають при продажу покупцеві товару неналежної якості, закріплюють право останнього вимагати заміни товару на аналогічний товар належної якості. Терміни «обмін» і «заміна» не є тотожними. 206 Розділ IХ. Зобов’язання, що виникають у зв’язку з передачею майна у власність Якщо у продавця немає необхідного для обміну товару, а це можуть бути будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним пере- рахуванням вартості, покупець має право повернути придбаний товар продавцеві та одержати сплачену за нього грошову суму. До речі, закон передбачає також можливість здійснити обмін товару на аналогічний при першому ж надходженні відповідного товару в продаж, про що продавець повинен повідомити покупця. Вказана стаття захищає інтереси покупця — непрофесійного учас- ника товарообміну в разі, коли продавець не порушував прав спожи- вача. Тому й не йдеться про відшкодування будь-яких збитків покуп- цеві або про якісь інші несприятливі наслідки для продавця. Навпаки, законодавець встановлює певні вимоги, яких повинен дотримуватися покупець, захищаючи свої інтереси. По-перше, товар, який підлягає обміну, не повинен бути у споживан- ні, а тому збережено його товарний вигляд та споживні властивості. По-друге, покупець має докази придбання товару саме у даного продавця. Це може бути товарний або касовий чек чи інший документ, що підтверджує оплату товару (розрахунковий документ) 1 По-третє, нормативно-правовими актами встановлюється перелік товарів, які не підлягають обміну або поверненню на підставах, перед- бачених цією статтею 2 . Зокрема, не підлягають обміну лікарські пре- парати та засоби предметів санітарної гігієни, світлочутливі товари, корсетні товари, парфумерно-косметичні товари, дитячі іграшки (м’які, гумові), сурда (для духових музичних інструментів), ювелірні вироби з дорогоцінних металів, вироби з бурштину, білизна натільна, панчішно- шкарпетні вироби, товари в аерозольній упаковці, пір’яно-пухові ви- роби, тканини, килимові вироби метражні, білизна постільна, друко- вані видання, трубна продукція тощо. Покупець має певні права у разі продажу йому товару неналежної якості (ст. 708 ЦК, ст. 14 Закону). При цьому закон враховує, по-перше, предмет договору і, по-друге, хто виступав у ролі продавця. Якщо укладався договір купівлі-продажу непродовольчих товарів, які не були у користуванні, у разі виявлення покупцем протягом гаран- тійного або інших строків, встановлених обов’язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, чи фальсифікації товару, він має право за своїм вибором пред’явити одну з таких вимог: 1 ЦК РФ дозволяє при відсутності у покупця відповідних документів посилатися на показання свідків (ст. 493 ЦК РФ). 2 Цей перелік затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. (Зібр. постанов уряду. – 1994. – № 7. – Ст. 173). 207 Глава 36. Договір купівлі-продажу вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем або третьою особою, на їх виправлення; вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на анало- гічний товар належної якості чи на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці у ціні; вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни; відмовитися від договору, вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми (ч. 1 ст. 708 ЦК). Привертає увагу той факт, що покупець може пред’явити вимоги на свій розсуд або продавцю за місцем продажу товару, або виготов- лювачу товару, а відповідно до ст. 14 Закону не тільки їм, а також і юридичній особі, що виконує їх функції за місцем знаходження спо- живача. Причому продавець і виробник під час продажу (реалізації) товару зобов’язані інформувати споживача про такі організації. У разі ненадання вказаної інформації вони несуть встановлену законом від- повідальність (статті 18, 23 Закону). Між тим слід враховувати, що вимоги можуть пред’являтися по- купцем лише у випадку, коли він виявив недоліки, які не були застере- жені продавцем. При цьому не має значення, які ці недоліки — при- ховані або явні; була у покупця можливість їх виявити при покупці, мав продавець інформацію про ці недоліки чи ні. Крім цього, вимоги пред’являються лише тоді, коли недоліки або фальсифікація товару була виявлена протягом гарантійного чи інших строків, встановлених обов’язковими для сторін правилами (наприклад, Правилами продажу непродовольчих товарів) або передбачених договором. Якщо ж укладався договір купівлі-продажу непродовольчих това- рів, що вже були у користуванні і реалізовані через роздрібні комісій- ні торговельні організації, про що покупець поінформований продав- цем, то він має право пред’явити такі ж самі вимоги, які передбачені у ч. 1 ст. 708 ЦК, але при умові, що товар, який був придбаний, містив істотні недоліки, не застережені продавцем. Продовольчі товари неналежної якості продавець зобов’язаний за- мінити на якісні або повернути покупцю сплачені гроші 1 1 Див., наприклад: Правила роздрібної торгівлі картоплею та плодоовочевою про- дукцією [Текст] : затв. наказом М-ва зовніш. екон. зв’язків і торгівлі України від 8 лип. 1997 р. № 344. П. 21 // Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 2002. – № 11. – С. 274. 208 Розділ IХ. Зобов’язання, що виникають у зв’язку з передачею майна у власність ЦК регулює питання стосовно порядку і строків задоволення вимог покупця при заміні товару або усунення недоліків (ст. 709), а також відшкодування різниці в ціні у разі заміни товару, зменшення ціни і повернення товару неналежної якості (ст. 710). Новелою у ЦК є стаття 711, яка передбачає відповідальність за шкоду, завдану товаром неналежної якості. Продавець або виготовлю- вач товару неналежної якості відшкодовує шкоду, заподіяну майну покупця, а також шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю покупця у зв’язку з придбанням такого товару. Між тим ця норма бланкетна і містить відсилку до положень глави 82 ЦК, §3 якої (статті 1209-1211) регулює дані питання 1 |