Коли скидати вашу владу. Коли скидати вашу владу Право на опір у конституціях світу
 Скачать 1.53 Mb.
|
|
2. Інші виміри варіювання: предикат умов, право проти обов’язку та обсяг дозволеного Крім відмінностей у логічному обґрунтуванні конституційні положення про право на опір також варіюють за іншими вимірами, як-от передумови для реалізації права, а також чи створює це положення право чи обов’язок чинити опір, і обсяг дозволеного спротиву. Решта цієї частини обговорює по черзі кожний з цих вимірів. У більшості випадків положення про право на опір визначають умови, за яких громадяни можуть або зобов’язані діяти проти системи, встановленої в решті конституції. Іноді права на опір є досить загальними, заснованими лише на сутнісності людської природи. Ці обґрунтування особливо поширені в правах, що апелюють до природного права. Прикладом цього є Конституція Гватемали 1965 року, стаття 77 якої стверджує: Права та гарантії, надані цією Конституцією, не виключають інші, які, хоч і не зазначені в ній у прямій формі, але властиві людині. Закони та розпорядження уряду або будь-які інші, що регулюють реалізацію прав, гарантованих цією Конституцією, є нікчемними й не мають юридичної сили ipso jure, якщо вони зменшують, обмежують або спотворюють такі права. 174 Інші конституції зазначають, що реалізація права на опір залежить від виникнення певного типу національної кризи. У разі положень про захист конституції під такими кризами часто мають на увазі спробу повалення режиму або конституції чи вторгнення в країну з-за кордону. Наприклад, ст. 66 Конституції Беніну 1990 року проголошує: У разі державного перевороту, путчу, нападу найманців чи будь-якого іншого захоплення влади силою, будь-який член конституційного органу має право й обов’язок використати усі засоби для відновлення конституційної законності, включно з використанням угод про військову чи оборонну співпрацю. У цих обставинах для всіх громадян Беніну непокора та організація задля завдання поразки нелегітимній владі становлять найбільш священне з прав і найбільш непорушний з обов’язків. 175 Але іноді національною кризою також може вважатися тиранія або зловживання з боку уряду, як у випадку Конституції Сальвадору 1983 року. У статті 88 йдеться: «Принцип, що Президент не може перебувати на посаді дві каденції поспіль, є доконечним для підтримання встановленої форми врядування та політичної системи. Порушення цієї норми робить повстання обов’язком». 176 конгрес, керуючись статтями 1, 2, 3, 4, 5, 40, 205/20 і 218/3, 242, 321, 322 і 323 Конституції Республіки постановляє: 1) Президент Республіки, громадянин Хосе Мануель Селайя Росалес, звинувачується в посадовому переступі за неодноразові порушення Конституції Республіки та законів, а також недотриманні резолюцій, рішень, приписів і вихід за межі повноважень. 2) Громадянин Хосе Мануель Селайя Росалес усувається з посади конституційно призначеного Президента Республіки Гондурас»]). Мабуть, варто також згадати, що в той час, як Селайя, схоже, покладав великі надії на передбачене статтею 3 право на повстання, закликаючи населення піднятися від його імені, уряд Роберто Мічелетті, здається, не надто в це вірив. Коли після таємного повернення Селайї до країни новий уряд оголосив надзвичайний стан і тимчасово зупинив кілька конституційних прав, статті 3 серед них не було. Див. Elisabeth Malkin & Ginger Thompson, Honduras Shuts Down 2 Media Outlets, Then Relents, N.Y. T IMES , Sept. 29, 2009, at A10; Pablo Ordaz, Micheletti Ordena el Cierre de los Medios de Comunicación Afines a Zelaya [Мічелетті наказує закрити медіаканали, дружні до Селайї], E L P AÍS , Sept. 28, 2009, http://internacional.elpais.com/internacional/2009/09/28/actualidad/1254088802_850215.html. 174 C ONSTITUCIÓN DE LA R EPÚBLICA DE G UATEMALA D ECRETADA POR LA A SAMBLEA N ACIONAL C ONSTITUYENTE EN 15 S EPTIEMBRE DE 1965, art. 77, перекладено в 4 A MOS J. P EASLEE & D OROTHY P EASLEE X YDIS , C ONSTITUTIONS OF N ATIONS 578 (PanAmerican Union trans., rev. 3d ed. 1970). 175 C ONSTITUTION DE LA R ÉPUBLIQUE DU B ENIN , Dec. 11, 1990, art. 66, перекладено в W ORLD C ONSTITUTIONS I LLUSTRATED : B ENIN 14 (Jefri Jay Ruchti ed. & trans., 2011) (зміни в оригіналі). 176 C ONSTITUCIÓN DE LA R EPÚBLICA DE E L S ALVADOR , Dec. 15, 1983, art. 87 (amended July 10, 1996), перекладено в C ONSTITUTIONS OF THE C OUNTRIES OF THE W ORLD : R EPUBLIC OF E L S ALVADOR 18 (Gisbert H. Flanz ed., Reka Koerner trans., 1998). Конституції також відрізняються тим, якою мірою спротив вважається правом або обов’язком. Кожна конституція намагається визначити, чи є спротив опцією, реалізація якої залежить від готовності та преференцій громадян, чи обов’язком, згідно з яким від людей вимагають діяти за певних обставин. Є цілий спектр конституційних положень від вищезгаданого «найбільш священного з прав і найбільш непорушного з обов’язків» 177 до права на мирні зібрання. 178 Насамкінець, конституції відрізняються за обсягом дозволеного в перебігу реалізації права на опір. За більш консервативного підходу до цього права громадянину дозволяють лише не коритися або опиратися наказу – що по суті, є негативним правом. 179 Або конституція може санкціонувати опір лише настільки, наскільки дії, що становлять опір, не порушуватимуть закон – що становить хоч і обмежене, але позитивне право. 180 На іншому краю спектру перебуваються конституції, які в прямій формі дозволяють застосовування сили або збройне повстання. 181 Ці виміри розбіжностей є загальними концепціями, а не жорсткою класифікацією, що не допускає інших інтерпретацій. Не всі положення про право на опір можна чітко класифікувати за цими вимірами. До того ж загальна кількість положень про право на опір у конституціях світу є недостатньо великою для аналізу внутрішнього варіювання статистичними методами. Поданий далі емпіричний аналіз зосереджується на питанні, чому приймають положення про право на опір, та ігнорує тонкощі конституційного стилю. Водночас Додаток I містить повні тексти усіх історичних і сучасних положень про право на опір, які ми зустріли у формальних конституціях світу. V. З А ЯКИМИ ПРИКМЕТАМИ МОЖНА ПЕРЕДБАЧИТИ ПРИЙНЯТТЯ ПРАВА НА ОПІР ? Як бачимо, останні 200 років усе більше держав надають народу конституційний мандат на повалення влади у разі протиправних дій останньої. Чому країни передбачають право на опір у своїх конституціях? Аби відповісти на це запитання, застосуємо регресійний аналіз. Регресійний аналіз дає змогу перевірити, чи можна спрогнозувати прийняття цього права, спираючись на ті чи інші змінні, і водночас контролюючи наявність інших змінних. 182 Звичайно, 183 питання причинно-наслідкового характеру щодо визначників будь-якого конституційного права є, на жаль, складними, і їх важко розв’язати, використовуючи загальноприйняті статистичні методи та джерела даних. Знання того, що якась конкретна змінна віщує більш високу ймовірність країни прийняти право на опір, не обов’язково каже нам, чи ця змінна фактично впливає на прийняття чи просто корелює з ним. Менше з тим, навіть кореляція може пролити світло на правдоподібність певних гіпотез і слугувати джерелом 177 C ONSTITUTION DE LA R ÉPUBLIQUE DU B ENIN , Dec. 11, 1990, art. 66, перекладено в W ORLD C ONSTITUTIONS I LLUSTRATED : B ENIN 14 (Jefri Jay Ruchti ed. & trans., 2011); C ONSTITUTION DE LA IV E R EPUBLIQUE , Oct. 14, 1992, art. 150 (Togo) (amended to Feb. 7, 2007), перекладено в W ORLD C ONSTITUTIONS I LLUSTRATED : T OGO 33 (Jefri Jay Ruchti ed. & trans., 2011). 178 B UREAU OF C OMM & THE S ECRETARIAT OF THE H OUSE OF R EPRESENTATIVES , R ATTHA T HAMMANUN H AENG R ATCHA A NACHAK T HAI [C ONSTITUTION ] Aug. 24, 2007, sec. 63, перекладено в C ONSTITUTION OF THE K INGDOM OF T HAILAND 25 (2007), доступно за посиланням http://www.senate.go.th/th_senate/English/constitution2007.pdf. 179 C ONSTITUIÇÃO DA R EPÚBLICA D EMOCRÁTICA DE T IMOR -L ESTE [C ONSTITUTION ] Mar. 22, 2002, sec. 28, перекладено в I NT ’ L C OMM O F THE R ED C ROSS , C ONSTITUTION OF THE D EMOCRATIC R EPUBLIC OF E AST T IMOR , доступно за посиланням http://www.icrc.org/IHL-NAT.NSF/162d151af444ded44125673e00508141/127ced8944679aa5c12570910031f468/ $FILE/Constituti on%20Timor%20-%20EN.pdf («Усі громадяни мають право не коритися й чинити спротив незаконним наказам або наказам, які впливають на їхні засадничі права, свободам і гарантії»). 180 H AYASTANI H ANRAPETUT ’ YAN S AHMANADRUT ’ YUN [C ONSTITUTION ] July 5, 1995, art. 18b (amended Nov. 17, 2005) (Arm.), перекладено в C ONSTITUTION OF THE R EPUBLIC OF A RMENIA («Кожен має право боронити свої права та свободи будь- яким засобом, не забороненим законом»). 181 C ONSTITUCIÓN P OLÍTICA DE LA R EPÚBLICA DE H ONDURAS , Jan. 11, 1982, art. 3, перекладено в C ONSTITUTION OF THE R EPUBLIC OF H ONDURAS 1982, at 1–2 (Gen. Secretariat, Org. of Am. States ed., 1982) («Ніхто не зобов’язаний коритися уряду, що узурпував владу, або тим, хто перебирає на себе державні функції чи службу силою зброї або з застосуванням засобів чи процедур, які порушують або ігнорують приписи цієї Конституції та законів. Акти, ухвалені такими органами, є нікчемними. Народ має право вдатися до повстання на захист конституційного ладу»). 182 Див. Lee Epstein & Gary King, The Rules of Inference, 69 U. C HI L. R EV . 1, 77, 79 (2002) (наголошується, що дослідникам потрібно оцінювати та відкидати альтернативні тлумачення своїх результатів, застосовуючи «контрольні змінні», які пояснюють ці альтернативні тлумачення). 183 See Anne Meuwese & Mila Versteeg, Quantitative Methods for Comparative Constitutional Law, in P RACTICE AND T HEORY IN C OMPARATIVE L AW 230 (Maurice Adams & Jacco Bomhoff eds., 2012) (обговорення складності відрізнення кореляції від причинності). інформації для наступної інтерпретації причин, через які країни ухвалюють положення про право на опір. A. Дії демократичних режимів і заколотників У частині III ми навели дві основні гіпотези щодо причин, через які творці конституцій через прийняття права на опір можуть дозволити своїм громадянам повставати проти нелегітимної влади уряду. По-перше, ми припустили, що, хоча це право може бути асоційоване з демократичними режимами, творці конституцій можуть мати особливу схильність запровадити його під час демократичного переходу, і що в таких випадках це право виступає інструментом попереднього зобов’язання, що може координувати дії громадян, спрямовані на забезпечення дотримання конституції у разі нелегітимних дій уряду. По-друге, і це контрастує з першою гіпотезою, ми припустили, що творці конституцій можуть приймати право на опір після засадниче недемократичного перевороту, коли заколотники хочуть виправдати й легітимувати свої дії постфактум. Для перевірки цих гіпотез ми оцінюємо просту регресійну модель, аби знайти пояснення того, коли країни приймають право на опір у тій чи іншій формі. 184 У цій моделі залежна змінна набуває значення 0 до року прийняття країною права на опір і значення 1 у рік прийняття цього права, після чого ця змінна відсутня. 185 Модель включає такі предикторні змінні для перевірки наших основних гіпотез: (1) змінна, що фіксує, чи мав місце демократичний перехід у країні впродовж минулих чотирьох років, 186 (2) рівень демократії в країні, як його прийнято вимірювати в літературі з кількісних політологічних методів, 187 і (3) змінна, що фіксує чи мав місце переворот у країні впродовж минулих п’яти років. 188 184 Кажучи конкретніше, ми застосували лінійну ймовірнісну модель, яка є моделлю звичайних найменших квадратів, для бінарної залежної змінної. Див. J EFFREY M. W OOLDRIGE , I NTRODUCTORY E CONOMETRICS 246 (2002) (опис базових припущень, що лежать в основі лінійної ймовірнісної моделі). Оскільки ми аналізували лонгітюдні дані, була потрібна низка методологічних уточнень. Зокрема, для оцінювання моделі застосовуються робастні стандартні похибки, які коригуються на проблеми гетероскедастичності, притаманні панельним даним, і групуються на рівні держави для врахування серіальної кореляції в часі. Лінійна ймовірнісна модель не враховує бінарний характер залежної змінної, тому ми також оцінювали всі специфікації, обговорювані нижче, за допомогою пробіт-моделі. При цьому результати в усіх випадках є майже ідентичні отриманим з лінійною ймовірнісною моделлю. Проте, на відміну від пробіт-моделі, коефіцієнти з лінійної ймовірнісної моделі легше піддавались інтерпретуванню без подальших обчислень. Крім того, пробіт-модель з фіксованими ефектами стикається з так званою проблемою несуттєвих параметрів. Результати, отримані за допомогою пробіт-моделі, доступні від авторів на запит. Див. Ginsburg & Versteeg, виноска 106 вище, сс. 20–43 (обговорення переваг і недоліків лінійної ймовірнісної моделі та пробіт-моделі в контексті прийняття судового ревю). Через це подальше обговорення зосереджується на результатах від лінійної ймовірнісної моделі. 185 За цієї структури залежної змінної наша модель є моделлю настання, що має на меті пояснити акт прийняття права на опір, а не те, чи країни зберігають це право після його прийняття. Див. Goderis & Versteeg, виноска 2 вище, с. 15 (використання моделі настання для пояснення прийняття 108 конституційних положень про права); Ginsburg & Versteeg, виноска 106 вище, с. 20, виноска 15 (використання моделі настання для пояснення прийняття судового ревю). 186 Наша змінна демократичних переходів походить від набору даних Polity IV, який широко використовується політологами. Змінна набуває значення 3 у разі «значного демократичного переходу», значення 2 у разі «незначного демократичного переходу» і значення 1 у разі «позитивної зміни режиму». Ця змінна також кодує негативні зміни режиму, але ми реєстрували їх як нуль. Див. M ONTY G. M ARSHALL & K EITH J AGGERS , P OLITY I V P ROJECT : P OLITICAL R EGIME C HARACTERISTICS AND T RANSITIONS , 1800–2006, at 35–36 (2011), доступно за посиланням http://www.systemicpeace.org/inscr/p4manualv2010.pdf. Чотирирічна відсічка вмотивована ідеєю, що розробка конституції вимагає певного часу, і новому демократичному режиму може знадобитися до одного електорального циклу для написання нової конституції. Ми також експериментували з альтернативними порогами та виявили, що змінна демократичних переходів є додатним і статистично значущим предиктором права на опір у рік, коли відбувся перехід, а також до восьми років після цього, а отже наводить на думку, що наші результати не залежать від вибору чотирирічного порогу. 187 Нашим мірилом рівня демократії в країні є змінна polity2 з набору даних Polity IV, яку також широко використовують політологи. Ця змінна коливається в діапазоні від +10 (сильна демократія) до -10 (сильна автократія). Див. те саме, сс. 15–16. 188 Дані про державні перевороти походять від Arthur S. Banks & Kenneth A. Wilson, Cross-National Time- Series Data Archive, D ATABANKS I NT ’ L , http://www.databanksinternational.com/71.html (last visited Apr. 18, 2013). Ми також включаємо кілька предикторних змінних як контрольні для врахування інших, можливо, конкурентних тлумачень права на опір: (4) рівень економічного розвитку країни за показником енергоспоживання на душу населення для врахування можливості того, що розвинені країни просто більш схильні приймати конституційні права, включно з правом на опір; 189 (5) загальна політична нестабільність країни за показником загальної кількості переворотів у її історії для врахування можливості того, що до прийняття права на опір призводить власне нестабільність суспільства; 190 (6) загальна частка конституцій світу, які включали право на опір у попередньому році, для врахування глобальних конституційних тенденцій та можливості того, що країни просто наслідують одна одну; 191 і (7) частка конституцій регіону, які містять право на опір, для врахування аналогічних тенденцій регіонального характеру. Крім того, ми включили (8) набір бінарних змінних, відомих як фіксовані ефекти, які слугують родовими контролерами для всіх характеристик країни, що не змінюються в часі. Ці фіксовані ефекти охоплюють такі речі, як тривкі культурні установки та інші унікальні національні риси. Наприклад, фіксовані ефекти враховуватимуть усе те, що може робити певні азійські країни менш схильними надавати конституційний мандат на повстання, ніж країни Африки та Латинської Америки. Насамкінець, ми включаємо (9) набір часових трендів для врахування можливості того, що прийняття права на опір просто зростає в часі. 192 Таблиця 1 містить зведені результати цієї регресійної моделі. Змінні, позначені одинарною зірочкою, (*), є статистично значущими предикторами недостатньої конституційної ефективності на рівні p=0,10, тоді як позначені подвійною зірочкою (**) є статистично значущими на рівні p=0,05, і позначені потрійною зірочкою (***) задовольняють найбільш суворий рівень p=0,01. Для читача, якого більше цікавить технічний бік дослідження, в додатку II, подані повні результати, як-от коефіцієнти та стандартні похибки. Оригінальна змінна фіксує кількість державних переворотів у кожному році, починаючи з 1815 р. Ми перекодовуємо цю змінну так, що вона набуває значення 1 в рік перевороту, а також упродовж п’яти років по тому, і набуває значення 0 в усі інші роки. П’ятирічна відсічка вмотивована ідеєю, що розробка конституції вимагає певного часу, і заколотники писатимуть нову конституцію тільки після того, як отримають контроль над політичною ситуацією і бажатимуть далі консолідувати своє правління. Оскільки процес розробки конституції забирає в середньому менше двох років, ми припускаємо, що п’ятирічна відсічка захопить найбільшу частину діяльності з творення конституції, що відбуватиметься після переворотів. Див. Tom Ginsburg et al., Does the Process of Constitution-Making Matter?, 5 A NN R EV L. & S OC S CI . 201, 209 (2009) (задокументовано, що «в середньому, процес конституцієтворення» у 148 випадках «займав 16 місяців зі стандартним відхиленням 22 місяці»). Водночас у Салазара на те, аби бути в стані проголосити Конституцію Португалії 1933 року, пішло близько восьми років, а отже ми можемо пропустити деякі кейси внаслідок цього рішення. Аби дослідити, якою мірою наші результати залежать від вибору п’ятирічного порогу, ми також експериментували з іншими порогами та виявили, що ефект перевороту є також статистично значущим для всіх порогів від двох до десяти років. Фактично, цей ефект стає більшим і більш значущим для семи-, восьми- та дев’ятирічних порогів. 189 Емпіричні дослідження неодноразово виявляли тенденцію до кращих практик у сфері прав людини в багатих країнах. Див., напр., Gerald J. Blasi & David Louis Cingranelli, Do Constitutions and Institutions Help Protect Human Rights?, in 4 H UMAN R IGHTS AND D EVELOPING C OUNTRIES 223, 225–26 (Stuart S. Nagel & David Louis Cingranelli eds., 1996). Оскільки дані про ВВП на душу населення доступні лише починаючи з 1950-х років, ми замість них скористалися показником середньодушового енергоспоживання. Дані про енергоспоживання розроблені J. David Singer et al., Capability Distribution, Uncertainty, and Major Power War, 1820–1965, in P EACE , W AR , AND N UMBERS 19 (Bruce M. Russett ed., 1972). «Енергію» як мірило ми обчислюємо за допомогою інформації про три широкі категорії джерел: нафта, електрика та природний газ, конвертовані в тисячу тон вугільного еквівалента на душу населення для кожної країни від 1816 р. до 2007 р. 190 Цей показник є просто сукупною кількістю переворотів, що сталися в країні. Дані про перевороти взяті, знов- таки, з Banks & Wilson, виноска 188 вище. 191 Див. Law & Versteeg, виноска 2 вище, сс. 1163–64 (характеристика конституцій як надзвичайно стандартизованих документів). Ми побудували нашу змінну регіональних трендів відповідно до емпіричної літератури з питань дифузії політики. Див., напр., Goderis & Versteeg, посилання 2 вище, c. 23 (врахування тенденцій у «світовій державі»). 192 Якщо конкретно, ми додали лінійний часовий тренд, а також квадратичну й кубічну версії цього часового тренду. Див. David B. Carter & Curtis S. Signorino, Back to the Future: Modeling Time Dependence in Binary Data, 18 P OL A NALYSIS 271 (2010) (опис того, як цей підхід розв’язує питання часової залежності в моделях з бінарними залежними змінними). |