Коли скидати вашу владу. Коли скидати вашу владу Право на опір у конституціях світу
 Скачать 1.53 Mb.
|
|
В ИСНОВКИ У цій статті ми намагаємося отримати розуміння походження та поширення права на опір. Згідно з оригінальними даними на основі кодування всіх формальних конституцій, ухвалених від 1781 р., не менше 20 відсотків усіх конституцій сьогодні містять ту чи іншу версію права на опір, причому в останні кілька десятиліть спостерігається помітне зростання випадків конституціоналізації цього права. Щодо питання, чому саме творці конституцій добровільно передбачатимуть для своїх народів право скидати владу, ми пропонуємо два можливі пояснення По-перше, і це відповідає давній традиції політичної теорії, ми припускаємо, що право на опір приймають як проспективний інструмент попереднього зобов’язання, який дає змогу людям діяти як остаточна сила примусу до демократичного правління. По-друге, що тривожніше, ми припускаємо, що це право фактично може 226 R EPORT OF THE C OMMISSION OF N ATIONAL I NQUIRY , M ALDIVES (2012), available at http://dhirls.net/DhiRLS/ebooks/CONI- Report%20(2012)%20eBook-DhiRLS.pdf. 227 C ONST . art. 64 (Maldives), перекладено в F UNCTIONAL T RANSLATION OF THE C ONSTITUTION OF THE R EPUBLIC OF M ALDIVES 2008 (Dheena Hussain trans., 2008) («Жодний представник держави не може віддавати будь-які накази особі за винятком наказів на підставі закону. Кожен має право не коритися незаконному наказу»); те саме, art. 245 («Жодна особа не може віддавати незаконний наказ співробітнику служб безпеки. Співробітникам служб безпеки невільно коритися явно незаконному наказу»). 228 Інтерв’ю з Мохамедом Діді, членом Комісії з підготовки проекту Конституції Мальдів, у Сінґапурі (19 серпня 2012 р.). 229 Rania Abouzeid, Bouazizi: The Man Who Set Himself and Tunisia on Fire, TIME, Jan. 21, 2011, http://www.time.com/time/magazine/article/0,9171,2044723,00.html (цитування матері Буазізі: «Мухаммед зробив те, що він зробив, заради власної гідності» (внутрішні лапки пропущено). бути засадничо недемократичним, конституйованим як ретроспективна легітимація дій заколотників. Перевіряючи ці теорії одна проти одної, ми виявляємо емпіричні докази на підтримку обох: країни з більшою імовірністю приймають право на опір у демократичних режимах, а також внаслідок як демократичного переходу, так і державного перевороту. Яке з двох пояснень превалює залежить від національного контексту й досі залишається відкритим питанням, хоча ми знайшли певні свідчення того, що після державного перевороту це право конституціоналізують здебільшого в Латинській Америці. Те, що право на опір може слугувати досягненню двох зовсім різних цілей, дещо просуває наше розуміння конституцій у широкому сенсі. Прийнято вважати, що конституції ухвалюють, як правило, аби зв’язати майбутнє від імені сьогодення. Утім, як показують наші результати, у деяких випадках вони також можуть функціонувати як нова інтерпретація чи виправдання минулого. Ця функція є здебільшого чужою для конституційної теорії сьогодні, хоча й вписується в старішу конституційну традицію, що передувала думці епохи Просвітництва. Наші результати підказують, що ця старша традиція є досі емпірично доречною сьогодні, і що сучасній конституційній теорії, мабуть, слід приділити більше уваги цій ретроспективній, орієнтованій на історію ролі конституцій. Д ОДАТОК I. П ОВНИЙ ТЕКСТ УСІХ ( ІСТОРИЧНИХ ) КОНСТИТУЦІЙНИХ ПОЛОЖЕНЬ ПРО ПРАВО НА ОПІР Ухвалення Припинення чинності Повний текст відповідних положень Алжир, 1976 Чинна * Стаття 27. Алжир єднається з усіма народами, які борються за своє політичне та економічне звільнення, за право на самовизначення та проти будь-якої расової дискримінації. Стаття 33. Гарантується особистий чи спільний захист фундаментальних прав людини та особистих і колективних свобод. Аргентина, 1956 Чинна Стаття 36. Ця Конституція залишається чинною навіть тоді, коли її дотримання перервано силовими діями проти конституційного ладу та демократичної системи. Ці дії є незвортно нікчемними. Ті, хто внаслідок цих дій перебирають на себе повноваження, передбачені цією конституцією для центральних органів влади або органів влади провінцій, підлягають покаранню такими самими стягненнями та притягненню до цивільно-правової та кримінальної відповідальності за свої дії. До відповідних дій незастосовні строки давності. Усі громадяни мають право чинити опір тим, хто вчиняє силові дії, про які йдеться в цій статті Вірменія, 2005 Чинна Стаття 18. Кожен має право боронити свої права та свободи будь-яким засобом, не забороненим законом. Азербайджан, 1995 Чинна Стаття 54(2). Кожен громадянин Азербайджанської Республіки має право незалежно чинити опір спробі заколоту проти Держави або силової зміни конституційного ладу. Бенін, 1990 Чинна Стаття 66. У разі державного перевороту, путчу, нападу найманців чи будь-якій іншій дії силою, будь-який член конституційного органу має право й обов’язок використати усі засоби для відновлення конституційної законності, включно з використанням угод про військову чи оборонну співпрацю. У цих обставинах для всіх громадян Беніну непокора та організація задля завдання поразки нелегітимній владі становлять найбільш священне з прав і найбільш непорушний з обов’язків. Буркіна-Фасо, 1991 Чинна Стаття 167. Джерелом законності є ця Конституція. Влада, джерелом якої не є ця Конституція, зокрема та, що встановлена внаслідок державного перевороту чи путчу, є незаконною. У такому разі за всіма громадянами визнається право на громадянську непокору. Кабо-Верде, 1996 Чинна Стаття 18. Будь-який громадянин має право не коритися будь- якому наказу, який порушує його права, свободи й гарантії та чинити силовий опір будь-якій незаконній агресії, коли звернення по допомогу до органів публічної влади не є можливим. * Статті позначені як чинні були чинними на момент публікації цієї статті, тобто станом на 2013 рік. Відтоді, приміром, Алжирська конституція була суттєво переглянута у 2020 році (прим. перекладача). Ухвалення Припинення чинності Повний текст відповідних положень Чад, 1996 Чинна Преамбула. Ми, народ Чаду . . . – Урочисто проголошуємо своє право й обов’язок чинити опір і не коритися будь-якій особі чи групі осіб, будь-якому державному органу, який візьме владу силою або буде здійснювати її в порушення цієї Конституції; – Підтверджуємо наше повне заперечення будь-якого режиму, чия політика спиратиметься на свавілля, диктатуру, несправедливість, корупцію, вимагання, кумівство, кланові інтереси, трайбалізм, конфесіоналізм або узурпацію влади; . . . Урочисто приймаємо цю конституцію як верховний закон Держави. Ця Преамбула є невідокермною частиною цієї Конституції. Конго (Браззавіль), 1992 2002 Преамбула: [Проголошуємо] Право й обов’язок кожного громадянина чинити опір через громадянську непокору за відсутності інших засобів будь-яким намаганням повалити конституційний режим, захопити владу через державний переворот або здійснювати владу в деспотичний спосіб. Конго (ДР), 2005 Чинна Стаття 64. Усі конголезці мають обов’язок протистояти будь-якій особі чи групі осіб, які силою захоплюють владу або здійснюють її в порушення положень цієї конституції. Куба, 1940 1959 Стаття 40. Правові чи адміністративні або будь-які інші положення, що регулюють реалізацію прав, гарантованих цією Конституцією, є нікчемними, якщо вони зменшують, обмежують чи спотворюють ці права. Належний опір для захисту гарантованих вище особистих прав є законним. Право на переслідування в судовому порядку за порушення цього Титулу є публічним без будь-якої застави чи спеціальної процедури за простим повідомленням. Перелік прав, гарантованих у цьому Титулі, не виключає інших, що їх встановлює ця Конституція, чи інших аналогічного характеру чи таких, що походять із принципу суверенітету народу та республіканської форми врядування. Ухвалення Припинення чинності Повний текст відповідних положень Куба, 1972 Чинна Стаття 3. У Республіці Куба суверенітет належить народу, який є джерелом усієї влади в державі. Ця влада здійснюється безпосередньо або через асамблеї Народної влади та інші державні органи, які отримують свої повноваження від цих асамблей у формі та згідно з нормами, встановленими Конституцією та законом. Коли жоден інший засіб не є можливим, усі громадяни мають право чинити опір будь-якими засобами, включно зі збройною боротьбою, будь-кому, хто намагається повалити політичний, соціальний та економічний лад, встановлений цією Конституцією. Соціалізм, а також революційна політична й соціальна система, встановлена цією конституцією, були викарбувані за роки героїчного опору всім можливим видам агресії та економічної війни, розгорнутої урядами наймогутніших імперіалістичних держав, що будь-коли існували; вони продемонстрували свою здатність трансформувати націю та створити повністю нове й справедливе суспільство та є безповоротними: Куба ніколи не повернеться до капіталізму. Стаття 12. Республіка Куба дотримується засад антиімперіалізму й інтернаціоналізму та: (a) підтверджує своє прагнення до міцного, справжнього та гідного миру для всіх держав, великих чи малих, слабких чи могутніх, на основі поваги до незалежності та суверенітету народів і права на самовизначення; (g) відносить агресивну та завойовницьку війну до міжнародних злочинів, визнає законність боротьби за національне визволення, а також збройного опору агресії та вважає своїм інтернаціональним обов’язком підтримувати тих, хто зазнав нападу, і стояти пліч-о-пліч із народами, які борються за своє визволення та самовизначення. Чеська Республіка, 1993 Чинна Стаття 23. Громадяни мають право чинити опір будь-кому, хто руйнує демократичний лад прав людини та засадничих свобод, встановлений цією Хартією, якщо діяльність конституційних органів або дієве використання законних засобів неможливі. Домініканська Республіка, 1963 1966 Стаття 81. Проголошується законним опір, спрямований на захист перелічених вище прав людини, які не виключають ані інших прав, встановлених цією Конституцією, ані інших прав такого ж характеру або таких, що випливають із суверенітету народу та демократичного режиму. Домініканська Республіка, 1966 Чинна Стаття 8(5). Жодна особа не зобов’язана коритися тому, чого не вимагає закон, і невільно перешкоджати її діям, якщо вони не заборонені законом. Стаття 46. Усі закони, декрети, резолюції, інструкції чи акти є нікчемними, якщо суперечать правам, передбаченим у цій конституції. Стаття 99. Будь-яка узурпована влада є нікчемною. Еквадор, 1978 1998 Стаття 4. Еквадорська Держава засуджує будь-які форми колоніалізму, неоколоніалізму й расової дискримінації чи сегрегації. Вона визнає право народів визволитися від цих систем гноблення. Еквадор, 1998 2008 Стаття 4(6). [Еквадор] відкидає будь-які форми колоніалізму, неоколоніалізму й дискримінації та визнає право народу на самовизначення і свободу від систем гноблення. Ухвалення Припинення чинності Повний текст відповідних положень Еквадор, 2008 Чинна Стаття 98. Окремі особи та групи осіб можуть реалізовувати своє право на опір проти дій або бездіяльності органів публічної влади, фізичних чи юридичних осіб, які можуть порушувати чи зазіхати на їхні конституційні права та вимагати визнання нових прав. Стаття 416(8). Еквадорська Держава засуджує будь-які форми колоніалізму, неоколоніалізму й расової дискримінації чи сегрегації. Вона визнає право народів визволитися від цих систем гноблення. Сальвадор, 1886 1945 Стаття 8. Сальвадор визнає права та обов’язки, що передують та є вищими за позитивне право, які випливають із принципів свободи, рівності та братерства а також, сімейні узи, працю, власність та громадський порядок в якості засадничих підвалин. Стаття 9. Кожен мешканець Сальвадору має незаперечне право зберігати та боронити своє життя, свободу та власність, вільно розпоряджатися своїм майном відповідно до закону. Сальвадор, 1945 1950 Стаття 36. Право на повстання в жодному разі не передбачає скасування законів, і його дія обмежується усуненням, якщо потрібно, урядовців, які здійснюють владу, і тимчасовим призначенням тих, хто заповнить вакансії до проведення звичайних призначень на звільнені посади у порядку, встановленому цією Конституцією. Сальвадор, 1950 1983 Стаття 5. Змінність президентів є суттєвою для підтримання встановленої форми врядування. Порушення цієї норми зобов’язує до повстання. Стаття 175. Право на повстання, яке визнає ця Конституція, в жодному разі не передбачає скасування законів; його дія обмежується усуненням, якщо потрібно, посадовців до їхньої заміни в порядку, визначеному законом. Сальвадор, 1996 Чинна Стаття 87. Визнається право народу на повстання з єдиною метою відновлення конституційного ладу, зміненого внаслідок переступу норм щодо форми правління чи встановленої політичної системи або в разі серйозних порушень прав, освячених цією Конституцією. Реалізація цього права не передбачає ані скасування, ані зміни цієї Конституції та обмежується усуненням, наскільки це потрібно, посадовців, які вчинили переступ, тимчасово до їхньої заміни в порядку, встановленому цією Конституцією. За жодних обставин одна й та сама особа чи інституція не може зосереджувати в одних руках повноваження та компетенції, які належать органам влади, що їх встановлює ця Конституція. Стаття 88. Принцип, що Президент не може перебувати на посаді дві каденції поспіль, є доконечним для підтримання встановленої форми врядування та політичної системи. Порушення цієї норми робить повстання обов’язком. Естонія, 1992 Чинна Стаття 54(2). Якщо недоступні інші засоби, кожний громадянин Естонії має право за власною ініціативою чинити спротив спробам насильницької зміни конституційного ладу. Франція, 1791 1795; відновлена в 1958 (чинна) Стаття 2. Метою всякого політичного союзу є забезпечення природних і невідчужуваних прав людини. Такими правами є свобода, власність, безпека та опір гнобленню. Ухвалення Припинення чинності Повний текст відповідних положень Німеччина, 1968 Чинна Стаття 20(4). Усі німці мають право чинити опір будь-кому, хто намагається скасувати цей конституційний лад, якщо жодний інший засіб є недоступним. Гана, 1979 1992 Стаття 1(3). Усі громадяни Гани мають право чинити опір будь- якій особі чи особам, які намагаються скасувати конституційний лад, встановлений цією конституцією, якщо жоден інший засіб не є доступним. Гана, 1992 Чинна Стаття 3(4). Усі громадяни Гани мають право та обов’язок у будь- який час: (a) боронити цю Конституцію і зокрема чинити опір будь-якій особі чи групі осіб, які намагаються здійснити будь-яку з дій, згаданих у частині (3) цієї статті; (b) робити все можливе для відновлення дії цієї Конституції після того, як її чинність було зупинено, повалено чи скасовано, як згадано в частині (3) цієї статті. Стаття 3(5). Будь-яка особа чи група осіб, які стримують чи чинять опір зупиненню чинності, поваленню чи скасуванню цієї Конституції, як згадано у частині (3) цієї статті, не вчиняє правопорушення. Стаття 3(6). Якщо особу, згадану у частині (5) цієї статті, покарано за вчинення будь-якої дії, передбаченої тією частиною, це покарання після відновлення дії цієї Конституції вважається нікчемним з моменту його накладання, і з того часу ця особа звільняється від будь-якої відповідальності, що випливає з цього покарання. Стаття 3(7). Верховний Суд за заявою особи або від імені особи, яка понесла покарання чи збитки, про які йдеться в частині (6) цієї статті, призначає їй відповідну компенсацію за рахунок Консолідованого Фонду щодо будь-якого страждання чи збитку внаслідок покарання. Греція, 1975 Чинна Стаття 120.4. Дотримання цієї Конституції спирається на патріотизм греків, які мають право та обов’язок чинити опір усіма можливими засобами будь-кому, хто намагається силою скасувати цю Конституцію. Гватемала, 1945 1965 Стаття 50. Юридичні, урядові чи інші положення, що регулюють реалізацію прав, гарантованих цією Конституцією, є нікчемними ipso jure, якщо вони зменшують, обмежують чи змінюють їх. Акти та договори, які порушують конституційні норми, також є нікчемними ipso jure. Належний опір для захисту особистих прав, гарантованих вище, є законним. Судове переслідування за переступ засад цього Титулу є публічним і може бути ініційоване без будь-якої застави чи спеціальної процедури простим інформуванням. Перелік прав, гарантованих у цьому Титулі, не виключає інших, що їх встановлює ця Конституція, чи інших аналогічного характеру чи таких, що походять із принципу суверенітету народу та республіканської й демократичної форми правління та гідності людини. Ухвалення Припинення чинності Повний текст відповідних положень Гватемала, 1965 1982 Стаття 77. Права та гарантії, надані цією Конституцією, не виключають інші, які, хоч і не зазначені в ній у прямій формі, але властиві людині. Закони та розпорядження уряду або будь-які інші, що регулюють реалізацію прав, гарантованих цією Конституцією, є нікчемними й не мають юридичної сили ipso jure, якщо вони зменшують, обмежують або спотворюють такі права. Гватемала, 1982 1985 Преамбула. . . . Армія Гватемали, виконуючи свої зобов’язання перед Нацією, відгукнувшись на почуття людей і намагаючись зберегти національну честь, усунула правлячий режим, продукт системи, яка не звертала жодної уваги на законність, яка довела країну до стану анархії та міжнародної ізоляції, яка через нехтування людського життя, доброчесності в управлінні суспільними справами та правами громадян докотилась до виборів, які є нечинними через фальсифікації. Гватемала, 1985 Чинна Стаття 5. Будь-яка особа має право робити будь-що, що не забороняє закон; вона не зобов’язана коритися наказам, які не спираються на закон або віддані з порушенням встановленої законом процедури. Так само її не можна цькувати чи переслідувати за її думки чи дії, які не порушують закон. Стаття 45. Судове переслідування порушників прав людини є публічним і може бути ініційоване простим інформуванням без будь-якої застави чи спеціальної процедури. Спротив людей на захист та оборону прав і гарантій, наданих цією Конституцією, є легітимним. Ґвінея, 1990 2010 Стаття 19. Народ Ґвінеї вільно та суверенно визначає свої інституції та економічну й соціальну організацію Нації. Народ має невідчужуване право на її ресурси. Вигодою від цих ресурсів користаються всі громадяни у справедливий спосіб. Народ має право на збереження своєї спадщини, культури та довкілля. Народ має право чинити опір гнобленню. Ґвінея, 2010 Чинна Стаття 21. Народ Ґвінеї вільно та суверенно визначає свої інституції та економічну й соціальну організацію Нації. Народ має невідчужуване право на ресурси країни. Вигодою від цих ресурсів користаються всі громадяни у справедливий спосіб. Народ має право на збереження своєї спадщини, культури та довкілля. Народ має право чинити опір гнобленню. Гондурас, 1957 1982 Стаття 4. Переобрання тієї самої особи президентом вдруге поспіль заборонене. Порушення цієї норми дає право на народне повстання. Гондурас, 1982 Чинна Стаття 3. Ніхто не зобов’язаний коритися уряду, що узурпував владу, або тим, хто перебирає на себе державні функції чи службу силою зброї або з використанням засобів чи процедур, які порушують або ігнорують приписи цієї Конституції та законів. Акти, ухвалені такими органами, є нікчемними. Народ має право вдатися до повстання на захист конституційного ладу. |