Конспект з дисципліни Охорона праці
 Скачать 0.5 Mb.
|
|
Заходи безпеки при земляних роботах Земельні роботи – одні з найбільш важких і трудоємких будівельних робіт. Це зумовлює необхідність проводити їх механізованими методами. Застосування ручної праці на земроботах допускається лише у виняткових випадках, якщо їх неможливо виконати з допомогою механізмів або якщо об’єм робіт незначний. Під поверхнею грунту розміщуються різні комунікації: електрокабелі, водопровід, каналізація, газопровід та інші. Тому до початку земробіт необхідно отримати дозвіл (ордер) на право проведення їх. Ордер отримують в місцевих органах влади і цей ордер погоджують з усіма організаціями, які експлуатують підземні комунікації. Після отримання ордера на земроботи необхідно встановити знаки в місці знаходження комунікацій на території будівництва. Роботи повинні проводитися під контролем виконроба (майстра БМО). Відкривати місця перетину траншеї з підземними комунікаціями необхідно в присутності представників цих організації. Нерідко до початку робіт необхідно виконати підготовчі роботи по видаленню дерев, кущів, пеньків. Після підготовчих робіт проводиться розбивка на місці положення траншеї і закріплення в натурі, затим приступають до земробіт. Траншеї, котловани можна виконувати з вертикальними стінками без кріплень, з вертикальними стінками з кріпленнями і з відкосами без кріплень. У всіх випадках повинна бути забезпечена повна стійкість стінок. Найбільшу небезпеку становить розробка виїмок з вертикальними стінками без кріплень. Риття таких виїмок можна вести тільки в грунтах природної вологості, непорушеної структури, при відсутності грунтових вод; причому поблизу не повинно бути підземних споруд. При цих умовах глибина виїмки без кріплення не може бути більшою:
В усіх інших випадках риття виїмок ведуть або з відкосами, або з вертикальними стінками, закріпленими на всю висоту. За станом розроблених траншей і котлованів з вертикальними стінками повинен бути встановлений постійний нагляд техперсоналу БМО. При виявленні ознак втрати стійкості стінок виїмки необхідно одразу вжити заходів, які забезпечують безпеку працюючих (поставити місцеві кріплення, обсипати грунт в небезпечному місці). Кожний екскаватор повинен мати паспорт, в якому наведені дані про максимальний кут нахилу, при якому можна проводити спуск і підйом екскаватора. Якщо цей кут нахилу буде більше встановленого паспортними даними, екскаватор повинен пересуватись за допомогою трактора або лебідки, причому робота повинна проводитись під керівництвом посадової особи. Не можна допускати, щоб люди знаходились під ковшем або стрілою при проведені земробіт. Особливу увагу треба звертати на те, щоб в радіусі дії екскаватора не було проводів ліній електропередачі. Вантажити розроблений грунт на а/машини екскаватором можна тільки з боку заднього або бокового борту і ні в якому разі не через кабіну. Не можна допускати, щоб в момент завантаження між землерийною машиною і транспортними засобами знаходились люди. При перерві в роботі, незалежно від її тривалості, стрілу одноковшового екскаватора необхідно відвести вбік, а ківш опустити на грунт. Очищати ківш під час роботи можна лише після того, як його буде опущено на землю. Заходи безпеки при електрозварювальних роботах Зварювальні роботи супроводжуються виділенням великої кількості тепла, підвищенням температури, появою яскравого полум’я. Крім цього, при зварюванні утворюються вибухонебезпечні суміші і створюється небезпека ураження ел.струмом. Металеві частини ел.зварювальних установок повинні бути надійно заземлені, перевірена справність ізоляції проводів і електродотримачів, щільність з’єднань контактів. Протягувати проводи від зварювальних апаратів до робочих місць зварників необхідно так, щоб проводи не торкались сталевих канатів, гарячих трубопроводів, шлангів, ацетиленових апаратів і газополум’яної апаратури. При зварюванні заборонено в якості заземлення використовувати металеві трубопроводи для горючих рідин і газів. Ручка електродотримача повинна бути з теплоізолюючого діелектричного матеріалу (фібри, твердого сухого дерева) без пошкоджень. Ізоляція електродотримача повинна бути розрахована на струм в 600А і більше. Електрозварник зобов’язаний вести роботи в брезентовому спецодязі, відповідному взутті, а також в шолом-масці або з щитком, який має скляні світлофільтри, захищені від бризок розплавленого металу, або забруднення простим склом. Підсобні робітники, які працюють разом із зварником, також повинні мати захисні щитки і окуляри. Особливо небезпечно вести зварні роботи в закритих резервуарах. В таких випадках перш за все повинно бути правильно організовано освітлення робочих місць. Всередині ємкостей робочі місця освітлюються з допомогою ручних переносних ламп з напругою < 12 В. Зварювання необхідно вести на гумовому килимку. При цьому працівники повинні бути в захисному спецодязі – діалектричні галоші і головний убір. Виявлені дефекти в мережі усувають тільки електромонтери, а не самі електрозварники. Газозварювальні роботи Газове зварювання і різання металів проводиться з застосуванням кисню і ацетилену. Кисень доставляють до місця робіт в балонах, а ацетилен отримують або на місці робіт в результаті обробки карбіду кальцію водою в спец.апаратах – газогенераторах, або доставляють в балонах. Балони для певного газу мають визначений колір, цим виключається можливість випадкового використання не того газу. На балоні повинен бути також напис встановленого кольору. Технічні дані балонів для різних газів
Балони транспортують до робочого місця, як правило, в вертикальному положенні. Допускається перенесення балонів на спеціально пристосованих носилках. Кожний балон з газом повинен мати запобіжний піддон і редуктор для відбору газу з манометрами для контролю тиску. Використані балони повинні зберігатись у відокремлених приміщеннях. Шланги до приєднання їх до пальника або різака повинні бути продуті робочим газом. З’єднання шлангів не повинні пропускати газ. Вести роботи від одного генератора декількома пальниками або різаками забороняється. Забороняється переносні ацетиленові апарати встановлювати в приміщеннях, проходах, проїздах, на сходових клітках, в підвалах, в місцях скопичення людей. Місця, де встановлюють генератори цього типу повинні бути достатньо освітлені. При від’ємних температурах необхідно газогенератори встановлювати в спеціальних утеплених будках. Відігрівати замерзлі ацетиленові генератори дозволено тільки гарячою водою, яка не має слідів масла, або парою. Після закінчення робіт або в перервах ацетиленові генератори, а також заправлені балони не повинні залишатись без догляду. Газорозбірні пости і ведення газополум’яних робіт Газорозбірні пости можуть бути стаціонарні і пересувні. Стаціонарні пости можуть розміщуватися в місцях використання газу на стінах, колонах і спец.конструкціях на відстані не менше ніж 1м до ізолюючого проводу і електрокабелів і не менше ніж 2м до оголених проводів. Стаціонарні газорозбірні пости повинні розміщуватись в металевих шафах з отворами для вентиляції. Шафи фарбуються олійною фарбою в червоний колір і мають напис білою фарбою – «Горючий газ», «Небезпечно». Відстань між шафами газорозбірних постів горючого газу і кисню повинна бути не менше 150мм. Шафи повинні розміщуватись на висоті не менше 0,6м від підлоги до низу шафи. Тиск газу, який подається газопроводом до робочого поста, не повинен перевищувати 0,15МПа (1,5кгс/см2). При тиску газу>0,15МПа (5кгс/см2) на газопроводі повинен бути встановлений регулятор для зниження тиску газу. Під час роботи балони з СВГ повинні бути у вертикальному положенні. Балони із стисненим природним газом можуть бути в нахиленому положенні вентилем догори. Mаксимально допустима температура балона СВГ ≤ 450С. Переносні пальники і пересувні агрегати приєднуються до газопроводів і балонів СВГ за допомогою гумотканинних рукавів по ГОСТ 9356 – 75кл 1 на тиск 0,63МПа (6,3кгс/см2). Довжина рукава не повинна перевищувати 30м. Він повинен складатись не більше як з трьох окремих кусків, з’єднаних між собою гофрованими 2 – сторонніми ніпелями. Кінці рукавів повинні надійно закріплюватись на газопроводі і на пальнику хомутами. Крім крана, який є на пальнику або на пересувному агрегаті, повинен бути вимикальний кран, розташований до місця приєднання рукава. Рукави повинні бути захищені від пошкоджень. Забороняється користуватись замоченими рукавами, не допускається попадання на рукави вогню, іскор та інших предметів. Перед початком роботи рукави підлягають огляду і не рідше 1раз в 3 місяці – випробуванню згідно ГОСТ 9356-76. Забороняється продувати рукави для горючих газів киснем, кисневий рукав – горючим газом, а також замінювати рукави один одним. Дефектні місця рукава повинні бути вирізані, а окремі куски з’єднані гофрованими ніпелями. Забороняється виконувати з’єднання рукавів гладкими трубками. Роботи з газополум’яної обробки металів відкритим полум’ям допускаються на відстані по горизонталі не менше: 10м – від групових ГБУ; 5м – від окремих балонів з киснем і горючими газами; 3м – від газопроводів і гумотканинних рукавів, а також від газорозбірних постів при ручних роботах і 1,5м – при механізованих. При виконанні газополум’яних робіт в замкнених об’ємах (котлах, резервуарах) повинна бути організована примусова вентиляція, яка б запобігала концентрації шкідливих речовин понад передбачену вимогами санітарних норм. Забороняється проводити газове зварювання, різання та інші види газополум’яної обробки металів із застосуванням СВГ у цокольних і підвальних приміщеннях, а також в колодязях,шахтах та інш. підземних спорудах. Газопроводи, арматура, апаратура і прилади повинні оглядатись не рідше 1 разу за зміну. Працівники, які виконують газополум’яні роботи, повинні бути забезпечені спецодягом і ЗІЗ. Заходи безпеки при ізоляційних роботах Ізоляційне покриття труб проводиться в стаціонарних умовах на базах ізоляції. На трасі ізолюються місця зварювання металевих газопроводів і місця пошкодження ізоляції. При нанесенні ізоляційного покриття на основі бітумних мастик готові горючі мастики і праймер (ґрунтовка:бітум, розчинений в бензині 1:3 по масі) доставляють на трасу в спеціально обладнаних ємкостях з герметичними кришками. Котли для варіння або розігрівання мастик заповнюють не більше 2/3 ємкості; над котлами встановлюється негорючий навіс; біля кожного котла повинен бути комплект протипожежних засобів:вогнегасник, лопата і сухий пісок. Якщо ґрунтовку (праймер) готують на місці робіт, то відстань від місця її приготування до місця розігріву бітуму (і до відкритого вогню) повинна бути не менше 50м. При змішуванні розігрітий бітум вливають в бензин (а не навпаки!) і розмішують дерев’яними мішалками. Температура бітуму в момент приготування праймера не повинна перевищувати 700С. При роботі очисних та ізоляційних машин категорично заборонено чистити їх, налагоджувати, замінювати котушки і регулювати. При проведенні контролю ізоляційного покриття приладами забороняється допускати до цих робіт осіб, які не пройшли спеціального інструктажу по дотриманню заходів безпеки і не знають правил захисту і прийомів надання першої допомоги при ураженні ел.струмом. Перед включенням корпус приладу повинен бути заземлений. Працівники, які обслуговують прилади по контролю ізоляції, повинні бути забезпечені гумовими рукавицями, гумовими чобітьми або калошами. Заходи безпеки при проведенні вантажно – розвантажувальних робіт Вимоги безпеки зводяться до нижченаведеного:
Територія обов’язково огороджується, щоб не допустити сторонніх осіб до небезпечної зони – дії вантажопідйомного крана. Навантажувати, переміщувати, розвантажувати вантажі вручну допускається, якщо:
Якщо в процесі роботи працівникові необхідно перенести матеріал, інструмент, пристосування, то нормами передбачено, щоб вага вантажу не перевищувала: для дорослих чоловіків – 50кг, жінок – 15кг. Важкими вважаються вантажі масою понад 1т, громіздкими - довжиною >6м. Для роботи з такими вантажами повинна бути складена технологічна карта, в якій визначаються всі проблеми пов’язані із стропуванням, підніманням, перенесенням, опусканням та розстропуванням важких або громіздких вантажів. До пуску в роботу будівельні крани та екскаватори, обладнані гаком, повинні бути зареєстровані в органах ДГПН. Це робиться для того, щоб вантажопідйомна машина була прийнята на облік місцевою інспекцією для нагляду за її експлуатацією в БМО. На кожному вантажозахватному пристрої повинна бути бирка, де вказується номінальне навантаження, інвентарний номер згідно з журналом, дата наступного огляду. Стропи, троси, канати зберігаються на спеціальних стелажах. Всі вантажно – розвантажувальні роботи з важкими і громіздкими вантажами виконують під безпосереднім керівництвом ІТП. Балони із стисненими газами необхідно транспортувати на спец.візках або носилках, так як при ударі і падінні такі балони можуть вибухнути. Переносити або перевозити балони з киснем разом з маслами, жирами, горючими, ЛЗР забороняється. При завантаженні машин будь – яким видом вантажу необхідно дотримуватись габаритів, котрі дозволяють машинам вільно проходити під мостами, переходами. Бензин та інші ЛЗР можна розливати тільки в герметичну металеву тару обов’язково з допомогою насосів через мідну сітку. Забороняється наливати ці рідини відрами, а також користуватись сифоном з відсмоктуванням ротом. Поблизу місць розливу цих рідин заборонено користуватись відкритим вогнем і курити. До пуску в роботу проводиться техогляд вантажопідйомної техніки. Первинний техогляд складається із статичного і динамічного випробування. Він проводиться через кожні 3 роки з участю Держінспектора ДГПН. Мета техогляду – в підтвердженні того, що техніка відповідає вимогам «Правил». Частковий або періодичний техогляд проводять через рік. Особливу увагу приділяють наявності та робочому стану пристроїв безпеки (обмежувачі вантажопідйомності і повороту, показники швидкості вітру і напруги, захвати тощо). Під час огляду перевіряють та випробовують вантажозахватні пристрої. Заходи безпеки при обслуговуванні і ремонті групових установок СВГ Обслуговування вміщує огляд арматури редукційної головки, замір тиску після регулятора, перевірку наявності і справності протипожежного інвентарю, терміну технічного чергового опосвідчення резервуарів, герметичності і різьбових і фланцевих з’єднань, а також перевірку шляхом короткочасного відключення. При плановому ремонті проводять роботи, які входять в техобслуговування, а також набивку сальників арматури, ревізію і змащування кранів, контрольну перевірку або заміну манометра, налагодження РД, ЗСК, ЗЗК, (ПКК – 40М). Запобіжні клапани резервуарних установок 1раз в рік перевіряють на спрацювання при заданому тиску. При перевірці справності запобіжних клапанів резервуарів користуються важелями з кольорового металу. Роботи всередині резервуарів при наявності в них парів СВГ небезпечні для життя, тому вони проводяться по наряду – допуску і спеціальному плану бригадою в складі не менше 3-х працівників: один виконує роботу, двоє перебувають зовні і при необхідності допомагають працюючому. Відповідальний за проведення робіт неухильно слідкує за ходом робіт і дотриманням заходів безпеки, а також забезпечує відпочинок працюючим. При роботі в ПШ термін одночасного перебування в резервуарі не повинен перевищувати 15хв з наступним відпочинком на чистому повітрі не менше 15хв. Всі працюючі всередині резервуара забезпечуються спецодягом, ПШ, рятувальними поясами, необхідним обмідненим інструментом і приладами. Забороняється перебування сторонніх осіб біля місця робіт. Спецодяг повинен бути застебнутим на всі ґудзики, штани одягаються зверху на чоботи і внизу застібаються або зав’язуються . В гумові чоботи необхідно одягати шкарпетки і онучі. Працівник, який спускається в резервуар або підіймається з нього, не повинен тримати в руках будь – які предмети. Інструмент необхідно опускати в сумці працівникові, який знаходиться в резервуарі. Застосування відкритого вогню на території при підготовці резервуарів для внутрішнього огляду забороняється! Всі розпорядження про порядок проведення робіт повинен віддавати відповідальний за роботу. Інші посадові особи і керівники, які присутні при проведенні робіт, можуть давати вказівки працівникам тільки через особу, відповідальну за проведення даних робіт. В резервуарі проводиться очищення поверхні, огляд стінок і замір товщини їх. За працюючим всередині резервуара постійно ведуть спостереження два дублери, які знаходяться зовні. Дублер повинен бути в тому ж спорядженні, що і працюючий в резервуарі, щоб при необхідності допомогти або замінити його. При роботах в резервуарі необхідно вентилювати його, систематично відбирати його повітря з нижньої частини для аналізу. Для освітлення місця роботи застосовуються переносні світильники у вибухозахищеному виконанні (герметичні) напругою 12В. Після закінчення робіт відповідальна особа за їх проведення повинна особисто переконатися в тому, що ємкість відремонтована, в ній відсутні люди, інструмент і матеріали. Резервуар перед включенням в роботу продувають інертним газом (азотом, вуглекислотою) або парами СВГ. При цьому гази, важчі за повітря, подають в нижню частину резервуара, а повітря видаляють через штуцери з верхньої частини його. Пари СВГ необхідно подавати в резервуар повільно, щоб запобігти виникненню статичних зарядів. Закінчення продувки визначається по вмісту кисню в газоповітряній суміші, яка виходить із свічі (кисню допускається не більше 1% по об’єму). При подачі в резервуар парової фази СВГ засувки відкривають обережно, повільно. Після заповнення резервуара тиск парової фази підіймають до максимально допустимого і перевіряють герметичність з’єднань обмилюванням. |