Конспект з дисципліни Охорона праці
 Скачать 0.5 Mb.
|
|
Ультразвук Викликає порушення нервової системи, головний біль, зміни кров’яного тиску, зумовлює втрату слуху, підвищену втомлюваність. Ультразвук впливає на людину через повітря, а також через рідке і тверде середовище. Ультразвукові коливання поширюються у всіх згаданих вище середовищах з частотою понад 16000Гц. Для захисту від ультразвуку застосовують метод звукоізоляції, яка ефективна в області високих частот: екрани,спеціальні приміщення, кабіни з використанням оргскла, дюралюмінію, сталевих листів інших звукопоглинаючих матеріалів. Іонізуюче випромінювання Джерелами іонізуючих випромінювань є установки рентгеноструктурного аналізу, високовольтні електровакуумні системи, радіаційні дефектоскопи, товщиноміри, густиноміри та ін.. Під впливом іонізуючого випромінювання в організмі порушуються функції кровотворних органів, зростає крихкість та проникність судин, порушується діяльність шлунково-кишкового тракту, знижується опірність організму, він виснажується. Нормальні клітини перероджуються в злоякісні, виникають лейкози, променева хвороба. Захист від іонізуючих випромінювань може здійснюватись такими методами:
З метою захисту від рентгенівського та γ- випромінювання застосовуються матеріали з великою атомною масою та з високою щільністю (свинець,вольфрам). В галузі газифікації опроміненню піддаються працівники будівельно- монтажних організацій – дефектоскопічної лабораторії при просвічуванні зварних стиків сталевих газопроводів. Дієвим чинником забезпечення радіаційної безпеки є дозиметричний контроль за рівнями опромінення персоналу та за рівнем радіації в навколишньому середовищі. Дієвим захистом є використання дистанційного керування, роботизованих комплексів. В залежності від характеру виконуваних робіт вибирають ЗІЗ: халати і шапочки з бавовняної тканини, захисні фартухи, гумові рукавиці, щитки, респіратори, комбінезони, пневмокостюми, гумові чоботи. Обладнання санітарно – побутових і допоміжних приміщень Тривалість перебування працюючого на підприєсмстві викликає необхідність влаштування санітарно-побутових приміщень: гардеробні, душові, умивальні, курильні, вбиральні, приміщення особистої гігієни жінок,кімнати відпочинку і т.д. В санітарно-побутових приміщеннях повинна бути певна t і відносна вологість повітря згідно санітарних норм (СН). В гардеробних зберігаються домашній і робочий одяг, в шафах необхідно передбачити місця для головних уборів, взуття, білизни. Біля шаф можуть влаштовуватись сидіння. Стіни гардеробних приміщень фарбуються водостійкими фарбами. Душові розміщують в приміщеннях поруч з гардеробними, кабіни у всіх душових рекомендується відділяти одну від одної перегородками з водостійких матеріалів, висотою ≥1,75м, не доходячи до підлоги душової на 0,2 м. При душових необхідно передбачати переддушові, які обладнуються лавами шириною 0,3м. Умивальні можна розміщувати в приміщеннях, суміжних з гардеробними або в самих гардеробних при умові дотримання відстані від умивальників до шаф ≥2м .Якщо дозволяють кліматичні умови, а також влітку допускається влаштовувати умивальні під навісом на відкритому повітрі. Мило, змивні і знезаражуючі засоби видаються безкоштовно по переліку робіт і професій, що дають право на безкоштовне отримання їх. Вбиральні на підприємстві необхідно розміщувати так, щоб відстань від них до найвіддаленішого робочого місця не перевищувала 100м. Курильні необхідно передбачати в тих випадках, якщо за умовами виробництва або пожежної безпеки не допускається куріння у виробничих приміщеннях і на території підприємства. На території підприємства відстань до облаштованого місця куріння повинна бути не більше 150м. Вентиляція приміщень Під вентиляцією розуміють сукупність заходів та засобів, призначених для забезпечення на робочих місцях чистоти повітряного середовища. Основне завдання вентиляції – вилучити з приміщення забруднене або нагріте повітря і подати свіже. Вентиляція класифікується за такими ознаками: За напрямком потоку повітря ( за призначенням) – припливна, витяжна, припливно – витяжна; За способом переміщення повітря – природна, штучна (механічна) та суміщена. Для використання вітру для витяжки або підсилення теплової тяги на витяжні труби ставлять дефлектори. Якщо природна вентиляція не може забезпечити необхідний повітрообмін, влаштовують механічну вентиляцію, об’єм якої постійний в будь – яку пору року і не залежить від метеоумов. Залежно від методу організації повітрообміну (за місцем дії) – загально обмінна, місцева, комбінована. Кожний пристрій, обладнаний вентилятором, являє собою вентиляційну установку. Місцева витяжна вентустановка видаляє повітря безпосередньо від місць утворення шкідливих виділень. Місцеву припливну вентиляцію влаштовують для подачі чистого повітря на певне робоче місце. При необхідності створення і підтримання в приміщенні певних заданих параметрів: температрури, вологості і швидкості руху повітря застосовують установки штучного клімату – кондиціонери. В особливо газонебезпечних місцях, де за умовами виробництва можливе раптове інтенсивне виділення вибухонебезпечних або токсичних газів або парів, передбачають аварійну вентиляцію. Там, де неможливо влаштувати постійно діючу припливно - витяжну вентиляцію (в колодязях, резервуарах), застосовують переносні вентилятори. Кратність повітрообміну – це кількість повітря в м³, яке повинно бути замінено протягом 1год. В ГРП- 3- кратний повітрообмін; в приміщенні наповнення балонів СВГ – 10 кратний в робочий час і 3 кратний – в неробочий. Виробниче освітлення Світло впливає не лише на функцію органів зору, а й на діяльність організму в цілому. Правильне освітлення робочого місця полегшує труд працюючого, знижує втомлюваність і небезпеку виробничого травматизму, підвищує продуктивність праці. Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути: природним, що створюється прямими сонячними променями, та розсіяним світлом небосхилу; штучним, що створюється електричними джерелами світла, та суміщеним, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним. Природне освітлення поділяється на бокове, верхнє і комбіноване. Штучне освітлення може бути загальним, місцевим, комбінованим. При загальному освітленні світильники розміщуються у верхній зоні приміщення рівномірно. Місцеве освітлення створюється світильниками, що концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях. Застосування лише місцевого освітлення не допускається з огляду на небезпеку виробничого травматизму та професійних захворювань. За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне, чергове . Робоче – для освітлення місць проведення робіт, переміщення людей, руху транспорту і є обов’язковим для всіх виробничих приміщень. Аварійне – для продовження роботи при раптовому відключенні робочого освітлення. Евакуаційне – для евакуації людей з приміщень при відключенні робочого освітлення. Його влаштовують в місцях, небезпечних для проходу людей; в проходах; на сходових клітках. Охоронне – влаштовується вздовж меж території, яка охороняється в нічний час спеціальним персоналом. Чергове – передбачається у неробочий час частиною світильників. В газонебезпечних місцях встановлюють спеціальні світильники у вибухозахищеному виконанні. Світильники аварійного освітлення приєднуються до незалежного джерела живлення електроенергією .При виконанні газонебезпечних робіт користуються переносними світильниками напругою 12В у вибухозахищеному виконанні; для ремонтних робіт котельні –переносні світильники напругою 36В або акумуляторними світильниками шахтного типу. Охорона праці користувачів ПК Робоче місце – це місце постійного або тимчасового перебування працівника в процесі трудової діяльності. Правильна організація робочих місць сприяє усуненню загального дискомфорту, зменшенню втомлюваності працівника, підвищенню його продуктивності. Організація робочого місця передбачає:
Площа, виділена для одного робочого місця з ПК, повинна складати не менше 6м2, а об’єм – не менше 20м3. Протягом робочої зміни мають передбачатися:
Тривалість обідньої перерви визначається чинним законодавством про працю і правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства. Як правило, тривалість такої перерви становить 40 – 60 хв. Протягом строку трудової діяльності проводяться періодичні медичні огляди. Такі огляди забезпечують динамічний нагляд за станом здоров’я працівника, виявлення ранніх ознак впливу несприятливих виробничих факторів на організм, а також захворювань, які не дають змоги продовжувати роботу за даною професією. Періодичні медичні огляди мають проводитися раз на 2 роки комісією у складі терапевта, невропатолога та офтальмолога. Окрім того, жінки, що працюють за таким обладнанням, обов’язково оглядаються лікарем акушером - гінекологом 1 раз на 2 роки. Розділ 4.Основи техніки безпеки Загальні вимоги безпеки до технологічного обладнання Безпека технологічного обладнання забезпечується:
Дотримання цих вимог в повному обсязі можливе лише на стадії проектування. Тому у всіх видах проектної документації передбачаються вимоги безпеки. Вимоги безпеки містяться в технічній документації з монтажу, експлуатації, ремонту, транспортування та зберігання виробничого обладнання. Розташування виробничого обладнання та комунікацій, котрі є джерелами небезпечних та шкідливих виробничих факторів ,відстань між одиницями обладнання, а також між обладнанням і стінами виробничих будівель, споруд повинні відповідати діючим нормам технологічного проектування, будівельним нормам і правилам. Організація робочих місць повинна забезпечувати стійке положення та вільність рухів працівника , безпеку виконання трудових операцій. Безпека експлуатації трубопроводів забезпечується їх правильним прокладанням, якісним монтажем ,встановленням необхідної арматури, контролем їх технічного стану і своєчасним ремонтом. Трубопроводи повинні мати сигнальне зафарбування в залежності від виду робочого тіла: вода - зелений; пара - червоний; повітря – синій; гази горючі –жовтий. Щоб виділити вид небезпеки, на трубопроводи наносять сигнальні кольорові кільця. Червоні кільця означають, що транспортуються вибухонебезпечні, вогненебезпечні, легкозаймисті речовини. Безпека транспорту Кількість транспортних шляхів та їх ширина залежить від кількості вантажопотоків та їх насиченості. В тупикових частинах доріг передбачаються об’їзди або майданчики для розворотів. Проїзна частина території підприємства повинна мати розмітку. Дороги повинні постійно утримуватись у справному стані, очищатись від льоду і снігу. Під час ожеледі в холодну пору року дорожнє покриття слід посипати піском. На видних місцях на території підприємства встановлюються схеми руху транспортних засобів і дорожні знаки, а також схеми руху працівників. Ширина воріт для автотранспорту повинна бути на 1,5 метра ширшою, ніж ширина автомобіля, але не менше 4,5м. Максимальна висота вантажу, котрий навантажується на автомобіль, повинна бути не більше 3,8м над рівнем дороги, а ширина – не більше 2,5м. На території підприємства швидкість руху автотранспорту повинна бути 10км/год. Така швидкість допускається тоді, коли шлях вільний, його добре видно, коли немає знаків, що обмежують швидкість і забезпечується безпека руху. З метою забезпечення безпеки влаштовуються окремі в’їзди та виїзди для транспорту, входи і виходи для людей. Швидкість руху транспорту по території підприємства не повинна перевищувати 5км/год. Проїжджа частина повинна бути розміченою. Межі проїжджої частини повинні бути встановлені з врахуванням габаритних розмірів транспорту разом з вантажами, що перевозяться. Відстань від межі проїжджої частини до елементів конструкції будівель і обладнання повинна бути не меншою 0,5м, а при русі людей – не меншою 0,8м. Електробезпека Можливими причинами ураження електрострумом працівників газового господарства є:
Перераховані причини ураження електрострумом не є вичерпними. Основним завданням в боротьбі з ел.травматизмом є організація безпечної експлуатації електрообладнання, електроустановок і пристроїв, забезпечення високої виробничої дисципліни, беззаперечне дотримання діючих правил, норм та інструкції з електробезпеки. Дія ел.струму на організм людини залежить від сили струму, який протікає через людину, частоти струму, тривалості дії, умов навколишнього середовища, стану шкіряного покриву, віку людини, площі контакту з джерелом струму та ін. Постійний струм діє з меншою силою, ніж змінний струм тієї ж величини. Безпечною для людини вважається сила змінного струму до 10ма, постійного – 50ма . Мінімальний розрахунковий опір людського організму =1000 Ом, розрахункова безпечна напруга – 10В . Струм, сила якого >10ма для змінного струму і 50ма для постійного струму, викликає мимовільне судомне скорочення м’язів. Людина в такому випадку не може самостійно «відірвати» руку від джерела струму. Встановлено, що людський організм отримує важку травму при дії на нього струму силою 100ма протягом >0,08сек. Дія ел.струму на організм людини може бути механічною (розрив тканин, пошкодження кісток), тепловою (опік), хімічною (електроліз), біологічною (порушення електричних процесів, які властиві живій матерії і з якими пов’язана її життєздатність). За своїм характером всі ураження, викликані дією ел.струму, можуть бути зовнішніми або внутрішніми. Механічні пошкодження виникають при випадковому попаданні людини між двома струмопровідними шинами напругою>1000В. Для попередження випадків ел.травматизму необхідно:
Система електрозахисних засобів Електрозахисні засоби – це переносні засоби, призначені для захисту людей, котрі працюють з електричними установками, від ураження електричним струмом, від дій електричної дуги та ел.магнітного поля. За призначенням ел.захисні засоби умовно поділяють на: ізольовані, огороджувальні та допоміжні. Ізольовані – призначені для ізоляції людини від частин ел.обладнання, котрі знаходяться під напругою, а також від землі. До них належать: ізольовані та вимірювальні штанги, кліщі і покажчики напруги, ізольовані ручки інструменту і діелектричні рукавиці, боти, калоші, гумові килимки, доріжки, підставки, ізольовані ковпаки і накладки, ізольовані драбини. Ізольовані ел.захисні засоби поділяються на: основні і додаткові. Основними називаються такі засоби, ізоляція котрих надійно витримує робочу напругу ел.установки і за допомогою котрих дозволяється доторкнутись до струмоведучих частин, котрі знаходяться під напругою. Додаткові слугують для підсилення дії основних захисних засобів, разом з якими вони застосовуються. Це діелектричні калоші, боти, килимки, ізолюючі підставки, діелектричні рукавиці. Всі захисні засоби підлягають періодичним контрольним оглядам, електричним і механічним випробуванням в терміни, визначені правилами. Огороджувальні ел.захисні засоби призначені для тимчасового огородження струмопровідних частин обладнання. Це ширми, щити, бар’єри, клітки , ковпаки, тимчасові і переносні заземлення, попереджувальні плакати. Допоміжні захисні засоби призначені для захисту персоналу від падіння з висоти (запобіжні пояси та страху вальні канати), для безпечного підіймання на висоту (драбини, кігті), а також для захисту від світлового, теплового, механічного та хімічного впливів (захисні окуляри, протигази, рукавиці, спецодяг). До обслуговування установок електрохімзахисту допускаються особи не молодші 18 років, які навчені і пройшли перевірку знань на допуск до роботи з ел.установками напругою до 1000 В. Роботи з електровимірювань на підземних газопроводах проводяться бригадою електромонтерів по захисту в складі не менше 2 чол. По газопроводах може протікати електрострум, блукаючий струм або струм активного захисту. Тому, при проведенні робіт по врізці, заміні частини газопроводів, встановленні засувки і т.д. на газопроводах може виникнути іскра. На період проведення цих робіт активний захист повинен бути відключений, про що повинно бути записано в наряді – допуску. Щоб уникнути іскріння, необхідно роз’єднані частини газопроводів з’єднати провідником - перемичкою. При встановленні перемичку спочатку заземлюють, потім роз’єднують або з’єднують частини газопроводу. Знімають перемичку в зворотному порядку: спочатку видаляють перемичку, а потім відключають її від землі. При неможливості встановлення перемички ремонтні роботи слід проводити після продування газопроводу повітрям до повного видалення з нього газоповітряної суміші. |